Рішення № 128358338, 24.06.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2025 р. № 400/3986/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., у порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФОРІНТ", вул. Князів Острозьких, 32/2, м. Київ, 01010, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), за участі третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФОРІНТ" про:

- визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенко Сергія Сергійовича щодо не повернення стягувачу виконавчого документу у ВП №57981652 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 52 Розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про іпотеку»;

- зобов`язання уповноважених осіб відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути стягувачу виконавчий документ у ВП №57981652 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 52 Розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про іпотеку».

Позивачка мотивує свої позовні вимоги тим, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №57981652 від 28.12.2018 року про примусове виконання виконавчого напису №719, виданого 04.10.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З.В. щодо звернення стягнення на нежитлові приміщення магазину, які складаються з літ. "А" нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м; нежитлове приміщення підповерху площею 153,2 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітини площею 448,4 кв. м в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 773,40 кв.м. (далі - Нерухоме майно) та належать на праві власності ОСОБА_1 для погашення частини заборгованості ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року в розмірі 13 671 803,03 грн, яка складається з процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 23 червня 2009 року по 15 лютого 2012 року у сумі 6 346 686,99 грн; пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом, нарахованої за 182 дні прострочки, у розмірі 4 590 040, 00 грн; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за 182 дні прострочки, у сумі 2 735 076, 04 грн. Строк, за який провадилося стягнення - з 23 червня 2009 року по 15 лютого 2012 року. 13.03.2025 року боржником через представника подано до Відділу примусового виконання рішень клопотання про долучення до матеріалів ВП №57981652 копії договору про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року та повернення стягувачу виконавчого документу у ВП №57981652 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 52 Розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про іпотеку». Клопотання обґрунтоване тим, що боржник зазначив, що за умов договору про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року, кредитні кошти надавались позичальнику на споживчі потреби, а оскільки наразі встановлено заборону на звернення стягнення на нерухоме майно, що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, наявні підстави для повернення стягувачу виконавчого документу відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Листом від 27.03.2025 року за №5153 Відділ примусового виконання рішень відмовив у поверненні виконавчого документу стягувачу. Позивачка вважає протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень щодо не повернення стягувачу виконавчого документу у ВП № 57981652, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 28.04.2025 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-273 КАС України щодо розгляду термінових справ та призначив судове засідання на 01 травня 2025 року.

01.05.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФОРІНТ" надійшли пояснення у справі, в яких третя особа зазначила, що ТОВ «ФК «Форінт» є стягувачем у вказаному виконавчому провадженні. Так, боржник вважає за неможливе на цей час звернути стягнення на предмет іпотеки, бо він належить їй як фізичній особі та перебуває в іпотеці за споживчим кредитом, що в силу пункту 5-2 Розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» унеможливлює проведення виконавчих дій при здійсненні виконавчого провадження. Через наведене, в силу п.9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважає, що виконавчий документ повинен бути повернутий стягувачеві. Проте, боржник невірно наводить зміст Договору про відкриття кредитної лінії №16-Н/08/19/ФО/П від 24.06.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 , забезпеченням за яким є належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення. Так, текст Договору не містить цільового призначення коштів - на споживчі потреби. Отже, заявником не доведено, що кредит за договором про відкриття кредитної лінії №16-Н/08/19/ФО/П від 24.06.2008 року, укладений з ОСОБА_2 , забезпеченням за яким є належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення (предмет іпотеки) виданий на споживчі цілі. Фактично грошові кошти у виданому розмірі одержувалися та витрачалися на поточні потреби підприємницької діяльності. Отже, не може бути застосований за наведених обставин п.9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», із посиланням на пункт 5-2 Розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку».

Представники сторін у судове засідання, призначене на 01.05.2025 року, не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Суд на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

09.05.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що постановою головного державного виконавця Відділу Квашенко С.С. від 20.01.2025 року відновлено виконавче провадження ВП№57981652, з виконання виконавчого напису №719, виданого 04.10.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З.В. Від боржника 13.03.2025 надійшло клопотання про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Правовою підставою такого повернення вважає необхідність застосування пункту 52 Розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про іпотеку», зважаючи на те, що відповідно до пункту 1.5 договору про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року, заборгованість за яким необхідно погасити, кредитні кошти надавалися ОСОБА_2 на поточні потреби, тобто на споживчі потреби, застосувавши правові висновки Верховного Суду викладеним у постанові від 27 грудня 2018 року у справі №695/3474/17. Відповідач вважає таке обґрунтування позиції позивачем, безпідставним, оскільки, ТОВ «ФК «Форінт» у виконавчому провадженні подані заперечення проти зазначеного клопотання, з яких вбачається що боржник невірно наводить зміст Договору про відкриття кредитної лінії №16-Н/08/19/ФО/П від 24.06.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 , забезпеченням за яким є належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення. Так, текст Договору не містить цільового призначення коштів - на споживчі потреби. Отже, заявником не доведено, що кредит за договором про відкриття кредитної лінії №16-Н/08/19/ФО/П від 24.06.2008 року, укладений з ОСОБА_2 , забезпеченням за яким є належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення (предмет іпотеки) виданий на споживчі цілі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенко С.С. від 20.01.2025 року відновлено виконавче провадження ВП№57981652, з виконання виконавчого напису №719, виданого 04.10.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З.В., «звернути стягнення на нерухоме майно вказане в договорі іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Миколаїського міського нотаріального округу Рудою О.М., "24" червня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №1508, а саме: нежитлові приміщення магазину, які складаються з літ. "А" нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв.м.,; нежитлові приміщення підповерху площею 153,2 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв.м. в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (сорок сім дріб три), загальною площею 773,40 кв.м., та належить на праві власності ОСОБА_1 , яка зареєтрована за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 , яка народилася "14" ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ново-Георгіївка Баштанського району Миколаївської області; місце роботи приватний підприємець, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", яке є правонаступником ЗАКТРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", юридична адреса якого: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784, рахунок № НОМЕР_2 в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627, та погасити частину заборгованості ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_3 , який народився "20" ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаїв, за договором про відкриття кредитної лінії №16-Н/08/19/ФО/П від "24" червня 2008 року, в забезпечення вимог якого "24" червня 2008 року було укладено між ОСОБА_1 та ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕБАНКУ РОСІЇ" договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М., зареєстрований в реєстрі за №1508. За рахунок коштів отриманих від реалізації Майна пропоную задовольнити вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" у розмірі 13 671 803 (тринадцять мільйонів шістсот сімдесят одна тисяча вісімсот три) гривні 03 копійки, яка складається з: - процентів за користування кредитом нарахованих в період з 23.06.2009 р. по 15.02.2012 р. - 6 346 686,99 гривень; - пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом - 4 590 040,00 гривень (нарахованої за 182 дні прострочки); - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 2 735 076,04 гривень (нарахованої за 182 дні прострочення). Строк за який проводиться стягнення - з 23.06.2009 року по 15.02.2012 року. А також пропоную стягнути суму плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок), що всього становить 13 675 303 (тринадцять мільйонів шістсот сімдесят п`ять тисяч триста три) гривні 03 копійки.

Постановою від 20.01.2025 року головним державним виконавцем Відділу Квашенко С.С. замінено правонаступника стягувачаАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СБЕРБАНК» код ЄДРПОУ 25959784 - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний Банк» (АТ «Сбербанк»), на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (ідентифікаційний код 40658146, юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2).

Постановою від 20.02.2025 року головним державним виконавцем Відділу Квашенко С.С. накладено арешт на нерухоме майно реєстраційний номер 402588248101, за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, будинок 47/3. 14.03.2025 року проведений опис нежитлового приміщення магазину у м. Миколаєві по вул. Нікольська, буд. 47/3, загальною площею 773.40 м.кв. Постановою від 14.03.2025 головним державним виконавцем Відділу Квашенко С.С., описано та арештовано нежитлові приміщення магазину, реєстраційний/кадастровий номер 402588248101, місцезнаходження: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Нікольська, 47/3 нежитлові приміщення магазину, які складаються з літ. "А" нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв.м.; нежитлові приміщення підповерху площею 153,2 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв.м. в будинку, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 47/3 (сорок сім дріб три), загальною площею 773,40 кв.м.

13.03.2025 року від боржника надійшло клопотання про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Клопотання обґрунтоване тим, що боржник зазначив, що за умов договору про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року, кредитні кошти надавались позичальнику на споживчі потреби, а оскільки наразі встановлено заборону на звернення стягнення на нерухоме майно, що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, наявні підстави для повернення стягувачу виконавчого документу відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Листом від 27.03.2025 року за №5153 Відділ примусового виконання рішень відмовив у поверненні виконавчого документу стягувачу.

Не погодившись з бездіяльністю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не повернення стягувачу виконавчого документу у ВП №57981652, позивачка звернулася з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі Закон України №1404-VIII, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Статтею 4 Закону України №1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа.

Частиною 1 статті 5 Закону України №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.1 ч.2 ст.18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності з п.6 ч.3 ст.18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Порядок звернення стягнення на заставне майно врегульовано статтею 51 Закону України №1404-VIII.

Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону України №1404-VIII, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Водночас, передача предмета іпотеки на примусову реалізацію не може бути здійснена у зв`язку із зупиненням дії статті 41, 47 Закону України «По іпотеку» на час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування.

Так, у відповідності до частини сьомої статті 51 Закону України №1404-VIII, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено та триває до теперішнього часу.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту:

« 5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Відповідно до частин другої та четвертої статті 61 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5 (із змінами і доповненнями) затверджено Порядок реалізації арештованого майна, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1301/29431 (далі Порядок). Установлено, що тимчасово, у період дії воєнного стану на території України, примусова реалізація арештованого майна у виконавчому провадженні здійснюється відповідно до цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2022 №2343/5.

Пунктом 5 наказу Міністерства юстиції України від 10.06.2022 №2343/5 встановлено, що поновлення електронних аукціонів з реалізації предмета іпотеки відбувається з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку". У період дії воєнного стану та в тридцятиденний строк з дати його припинення або скасування електронні аукціони з реалізації нерухомого майна, що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, не проводяться (крім випадків, визначених абзацом другим пункту 5-2 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку").

З матеріалів справи вбачається, що договір про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року (далі кредитний договір) укладався з позичальником, який є фізичною особою.

Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору кредитні кошти надавалися ОСОБА_2 на поточні потреби.

За змістом пункту 4.6. кредитного договору банк відкриває позичальнику поточний рахунок № НОМЕР_4 з метою зарахування на нього суми кредиту.

Відповідно до пункту 12.4. кредитної заявки на розгляд кредитного комітету ЗАТ "БАНК НРБ", підписаної 14.04.2008 керуючим Миколаївським відділенням Заіка А.І. кредит відноситься до категорії «Стандартний» у відповідності до Положення про порядок формування та використання резерву для відновлення можливих втрат за кредитними операціями банків (Постанова Правління НБУ від 6 липня 2000 року №279).

Згідно до розділу 2 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженої постановою Правління Національного банку України 06.07.2000 № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2000 за №474/4695 (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) вбачається, що споживчі кредити - це кредити на поточні потреби, які надані позичальнику - фізичній особі (балансові рахунки 2202, 2203, 2206, 2207, 2290, 2620 А, 2625 А).

Згідно витягу з протоколу засідання Кредитного комітету від 12.06.2008 №101, Кредитний комітет Банку вирішив погодити відкриття відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_2 , мета якого поточні потреби, в тому числі придбання землі.

Твердження відповідача та третьої особи про те, що грошові кошти у виданому розмірі одержувалися та витрачалися на поточні потреби підприємницької діяльності, суд не приймає до уваги, оскільки матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження того, що вказаний кредит взятий фізичною особою - підприємцем для ведення підприємницької діяльності.

Суд зауважує, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

Отже, наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини за її участю є господарськими. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17.

Відповідно до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Банки зобов`язані надати споживачу інформацію про умови кредитування, в тому числі про орієнтовну сукупну вартість кредиту, а також реальну процентну ставку.

Посилання в кредитному договір на розрахунок сукупної вартості Кредиту і реальної процентної ставки свідчить про виконання банком вимог постанови правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168 під час укладання договору споживчого кредитування.

Отже, оскільки боржником у ВП №57981652 є фізична особа - ОСОБА_1 та належне боржнику нерухоме майно на яке звернено стягнення за виконавчим написом №719, виданим 04.10.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою З.В. перебуває в іпотеці за споживчим кредитом за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року, наявні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач протиправно не повернув стягувачу виконавчий документ у ВП № 57981652 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 43315529) за участі третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФОРІНТ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не повернення стягувачу виконавчого документу у ВП №57981652 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 52 Розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про іпотеку».

3. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути стягувачу виконавчий документ у ВП №57981652 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 52 Розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про іпотеку».

4. Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Величко