Ухвала суду № 128358117, 24.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

24 червня 2025 рокусправа № 380/11086/25

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кравців О.Р. одержав позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Військова частин НОМЕР_1 (далі позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просить:

- стягнути з відповідача, ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно набуті ним грошові кошти в розмірі 70000,00 (сімдесят тисяч) грн 00 коп., надміру виплачені суми додаткової винагороди за період 01.09.2023 по 30.09.2023, за наступними реквізитами: Отримувач військова частина НОМЕР_2 , Код отримувача - НОМЕР_3 , Рахунок отримувача НОМЕР_4 , Надавач платіжних послуг отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ.

Ухвалою суду від 09.06.2025 позовну заяву залишено без руху. Вказано, що до суду позивач звернувся із пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України, а викладені представником позивача причини пропуску строк звернення до адміністративного суду, суддя не взнає поважними. Також, вказано про необхідність надання доказів сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 09.06.2025 представник позивача подав до суду про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Посилаючись на довідку Військової частини НОМЕР_2 №1626/21/6231/ОКП від 07.06.2025, вказав, що позивач не має достатньо коштів за відповідним напрямком для сплати судового збору за подання такої позовної заяви. Враховуючи викладене просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Також, представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказав, що Військової частини НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України та відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 залучена до здійснення передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Військова частина НОМЕР_1 з 09.06.2022 вибувши з пункту постійної дислокації повним особовим складом по теперішній час на різних (визначених вищим військовим командуванням) ділянках північного та східного фронту бере безпосередню участь у бойових діях, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно з бойовим розпорядженням від 12.05.2024 №15/1625/дск у період з 12.05.2024 перебуває на виконанні бойових завдань в зоні бойових дій на території Запорізької області в підпорядкуванні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », поза межами свого пункту постійної дислокації, зокрема, виконує бойові розпорядження від 21.05.2024 №1/12/1481/дск, від 17.01.2025 №132-т, від 25.01.2025 №8-т, від 07.02.2025 №304-т, від 11.02.2025 №15-т та інші. Представник позивача вказує, що викладені обставини свідчать про пропуск строку звернення до суду з поважних причин. Окрім цього, просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, щодо застосування адміністративними судами процесуальних строків під час дії воєнного стану.

Розглядаючи заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суддя керується таким.

Відповідно до приписів статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб`єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2).

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 11.10.2023 у справі №520/10899/22, питання щодо повернення надмірно виплаченого грошового забезпечення не відносяться до спорів, які виникли з підстав проходження публічної служби (частина 5 статті 122 КАС України), а отже, відповідно, до них мають застосовуватися приписи абзацу другого частини 2 статті 122 КАС України, якими встановлено тримісячний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права це встановлений з доказів день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об`єктивні причини.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Вирішуючи питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Суддя зауважує, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Із змісту позовної заяви суддя встановив, що за результатами аудиту від 10.10.2024 №526/24 встановлено, що у період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад частини, який виконував завдання, за виконання яких не передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць, в порушення вимог пункту 2 розділу XXXIV Порядку 260 було включено до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн на місяць, що спричинило безпідставну виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 , зокрема, і ОСОБА_1 .

Тобто, з 10.10.2024 у Військової частини НОМЕР_1 як позивача виникли підстави для звернення до суду з цим позовом. Таким чином, з 11.10.2024 розпочався перебіг процесуального строку звернення до суду.

Представник позивача у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 з 09.06.2022 вибувши з пункту постійної дислокації повним особовим складом по теперішній час на різних (визначених вищим військовим командуванням) ділянках північного та східного фронту бере безпосередню участь у бойових діях, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Додатково у заяві представник позивача вказав, що згідно з бойовим розпорядження від 12.05.2024 №15/1625/дск у період з 12.05.2024 Військова частина НОМЕР_1 перебуває на виконанні бойових завдань в зоні бойових дій на території Запорізької області в підпорядкуванні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », поза межами свого пункту постійної дислокації, зокрема, виконує бойові розпорядження від 21.05.2024 №1/12/1481/дск, від 17.01.2025 №132-т, від 25.01.2025 №8-т, від 07.02.2025 №304-т, від 11.02.2025 №15-т та інші.

Суддя повторно зважає на покликання сторони позивача про перебування Військової частини НОМЕР_1 з 09.06.2022 на ділянках північного та східного фронту, бере безпосередню участь у бойових діях, проте така обставина не може визнаватися безумовною підставою для поновлення строків звернення до суду, що порушені.

Також, суддя зазначає, що представник позивача покликається на виконання Військовою частиною НОМЕР_1 бойових розпоряджень з 21.05.2024. Однак слід звернути увагу, що у період з 11.10.2024 (дати, з якої розпочався перебіг строку звернення до суду) до 11.01.2025 (останній день трьохмісячного строку звернення) представник позивача не вказав про обставини, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію права звернення до суду. Водночас представник позивача зазначає про періодичне виконання бойових розпоряджень у період з 17.01.2025, тобто після закінчення встановленого Кодексом строку звернення до суду.

Окрім цього, суддя зазначає, що представник позивача не надав до суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують викладені ним в позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду обставини, які б свідчили про вибуття 09.06.2022 всього особового складу Військової частини НОМЕР_1 із місця постійної дислокації, виконання бойових розпоряджень особовим складом військової частини.

При цьому, слід зауважити, що до суду не подано доказів того, що особи відповідальні за забезпечення правової роботи у Військовій частині НОМЕР_1 були позбавлені можливості підготувати та подати позову і встановлений процесуальним законом строк, як і не надано доказів вчинення будь-яких дій з метою звернення до суду у встановлений строк.

Суддя звертає увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Недопустимість безпідставного поновлення судом пропущеного строку є однією з таких гарантій.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, а отже, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

З врахування викладеного, суддя висновує, що представник позивача не вказав поважних причин пропуску строку звернення до суду ще з жовтня 2024 року, а також, не надав жодного доказу поважності причин його пропуску.

Враховуючи викладене суддя дійшов висновку, що позивач у встановлений в ухвалі суду від 09.06.2025 строк не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви. Викладені позивачем причини (обставини) пропуску строку звернення до суду не є поважними та підстав для його поновлення немає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Також пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі, відповідно до ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, таку слід повернути позивачу.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248, 294 КАС України, суддя,-

у х в а л и в :

1. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості повернути позивачу.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

3. Роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович