Рішення № 128356033, 24.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 рокуСправа №160/8524/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

20.03.2025р. (вх.дата 21.03.2025) через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

1) визнати протиправними дії ТЦК та СП щодо відмови у наданні мені відстрочки;

2) зобов`язати ТЦК та СП надати мені відстрочку згідно з ч. 1 ст. 23 Закону;

3) зобов`язати видати довідку про надання відстрочки;

4) зобов`язати видати довідку про право на виїзд за кордон згідно з Постановою КМ України № 57;

5) зупинити дії щодо мобілізації мене до набрання чинності рішенням суду.

Також позивач 21.03.2025 надав позовну заяву, яка містить наступні вимоги:

- визнати дії Соборного ТЦК щодо відмови у наданні відстрочки протиправними.

- визнати бездіяльність щодо видачі документа для виїзду за кордон протиправною.

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 32 150 грн.

- стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на його утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв`язку з цим позивач має право на відстрочку від мобілізації згідно з ч.1ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ОСОБА_1 звернувся до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки, однак 14.03.2025 року отримав лист №34/8/1279/1, у якому йому відмовлено з підстави недосягнення 25-річного віку. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки закон не містить вікових обмежень для отримання відстрочки за цією підставою. Крім того вказав, що постанова КМ України № 57 від 27.01.2023 року гарантує право виїзду за кордон для осіб з відстрочкою.

Ухвалою від 26.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Крім того ухвалою від 26.03.2024 позовну заяву залишено без руху.

02.04.2025 надійшло клопотання позивача в якому зазначено, що на розгляді суду залишається позовна заява від 20.03.2025.

Ухвалою від 03.04.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/8524/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, розгляд справи суд вирішив проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

09.05.2025 року після відкриття провадження у цій справі, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В. подала заяву про самовідвід у зв`язку з тим, що їй стало відомо, що зі змісту інформації, оприлюдненої на сайті Вищої ради правосуддя, ОСОБА_1 (який є позивачем у цій справі №160/8524/25) подав на неї скарги 23.04.2025 року (унік.номер Л-1825/4/7-25) та 25.04.2025 року (унік.номер 2053/0/24-25), які станом на 09.05.2025р. Вищою радою правосуддя не розглянуті, рішення по ним не прийнято.

Ухвалою від 09.05.2025 року суд задовольнив заяву про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанової Ольги Володимирівни у адміністративній справі №160/8524/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії та справу передано для здійснення повторного розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до розпорядження № 132д від 09.05.2025 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу, справа № 160/8524/25 передана на розгляд судді Ніколайчук С.В. на підставі ухвали судді Єфанової О.В. від 09.05.2025 року.

09.05.2025 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , де відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку призовників в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізацій, оскільки є призовником. На підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову на військову службу призовникам не надається. Відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації надає комісія, створена розпорядженням начальника Дніпровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області від 24,05.2024 № 144/о/534-24, а ІНФОРМАЦІЯ_7 тільки її оформлює. Крім того на органи військового управління не покладено завдання видавати довідки «про право на виїзд за кордон згідно з Постановою КМ України № 57. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_6 права та законні інтереси позивача жодним чином не порушувалися.

09.05.2025 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначив, що відсутність довідки для перетину кордону відповідно до постанови КМУ №57 фактично унеможливлює реалізацію позивачем свого права на виїзд, оскільки Державна прикордонна служба вимагає документів, що підтверджують статус особи (наявність відстрочки, відповідної позначки у військово-обліковому документі тощо). Таким чином, відмова у видачі довідки або відстрочки створює перешкоди у реалізації прав позивача, що є неправомірним. Позивач надав відповідачу свідоцтва про народження трьох, дітей, що є безумовною підставою для надання відстрочки відповідно до ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок, і військову службу". Навіть якщо у зверненнях позивача були посилання на іншу статтю (ст. 23) відповідач, як орган державної влади був зобов`язаний застосувати правильну норму закону та надати відстрочку. Обов`язок тлумачення законодавства і правильного його застосування лежить на державному органі, а не на громадянинові. Крім того, позивач вказав, що відповідач фактично підтверджує, що позивач як призовник не підлягає призову під час мобілізації, що узгоджується з вимогами позивача про зупинення мобілізаційних дій.

Ухвалою від 19 травня 2025 року суд прийняв до провадження адміністративну справу № 160/8524/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії та продовжив розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з частинами 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_1 є батьком трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 04.03.2025 року про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації.

Листом від 14.03.2025 року №34/8/1279/1 відповідач повідомив позивача про те, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебуває на військовому обліку призовників у ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому рекомендовано звернутися з питанням про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період після досягнення 25-річного віку. Призовники, які не досягли 25-річного віку не підлягають мобілізації згідно чинного законодавства.

Позивач, вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та довідки про право на виїзд за кордон, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеними в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

На виконання частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який діє досі.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

В свою чергу, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно із частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Частиною 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено такі категорії громадяни України:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону № 2232-ХІІ для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку.

Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п.2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно із п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , при зверненні до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу час мобілізації, досяг 24-річного віку.

Положення Закону №2232-ХІІ, Закону №3543-XII та Порядку №560 передбачають, що призваними на військову службу під час мобілізації можуть бути військовозобов`язані, резервісти.

Під час звернення до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач мав статус призовника, водночас статус військовозобов`язаного або резервіста, у зв`язку з недосягненням відповідного віку, позивач не набув.

Крім того ч. 5 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ встановлено пряму заборону призову на військову службу під час мобілізації громадян до досягнення 25-річного віку, що виключає необхідність отримання додаткової відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в порядку ч. 1, 3 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ.

За таких обставин, суд робить висновок, що підстави для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відсутні.

Отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, зобов`язання видати довідку про надання відстрочки, зобов`язання видати довідку про право на виїзд за кордон згідно з Постановою КМ України № 57 та зупинення дії щодо мобілізації позивача до набрання чинності рішенням суду, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини у даній справі, проаналізувавши приписи норм законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд зробив висновок, що адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню судом.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі не стягуються.

Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук