Рішення № 128351102, 11.06.2025, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 641/8111/24

провадження № 2-а/619/40/25

РІШЕННЯ

іменем України

27 травня 2025 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дєдової Н.С.,

розглянувши у м. Дергачі в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі капрала поліції Краснощока Володимира Олександровича про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Адвокат Косінцев К.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі капрала поліції Краснощока Володимира Олександровича, у якому просить визнати дії протиправними та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3394610 від 02.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позову адвокат Косінцев К.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 зазначив, що 02.11.2024 поліцейським 2-ого взводу 2-ї роти 3-ого батальйону капралом поліції Краснощоком В.О. було винесено постанову ЕНА №3394610 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф 340 грн. Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконала пункт 12.4 ПДР України, а саме рухалася зі швидкістю 79 км/год. Водій заперечувала, що вона перевищила швидкість у місті Миколаїв, оскільки жодних позначень, що це був населений пункт «Миколаїв» на автомобільному шляху не було. Крім того поліцейський відмовився показати пломбу на приладі Trucam ТС 8348, яким вимірював швидкість та висновок на проходження повірки. У постанові зазначено, що повірка приладу дійсна до 11.12.2024, а тому потребує більш детального ознайомлення. Також в оскаржуваній постанові відсутні додатки, відсутні посилання на фото або файли, які були використані для винесення постанови ЕНА № 3394610 від 02.11.2024. Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані знаками про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про розміщену/змонтовану фото- та відеотехніку має бути доступною для всіх, розташована на видному місці. Відповідач не мав права проводити контроль швидкості руху автомобіля, яким керувала позивач, оскільки дорожній знак 5.70 ПДР відсутній на місці події. Відповідач грубо проігнорував вимоги щодо долучення електронних доказів до постанови, позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП, а саме не надав можливості скористатися юридичною допомогою адвоката та проігнорував клопотання позивача, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме порядок встановлений ст. 278, 279 КУпАП.

У відзиві на позов представник Департамента патрульної поліції Палієнко Д.Т. просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Оскаржувану постанову вважає законною та обґрунтованою. На відеозаписі з приладу Trucam ІІ LТI 20/20 зафіксовано порушення ПДР, а саме як водій транспортного засобу HYUNDAI SONATA реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по вул. Веселинівська, 21 в м. Миколаєві зі швидкістю 79 км/год. Співробітники поліції виконали всі дії у передбаченому законом порядку.

В судове засідання позивач та її представник адвокат Косінцев К.В. не з`явилися, згідно з надісланою до суду заявою адвокат Косінцев К.В. просив розглянути вказану справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Палієнко Д.Т. в судове засідання не з`явилася, повідомлялися належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, а також відзив представника відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.11.2024 об 11:32 в м. Миколаїв, по вул. Веселинівська, 21, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом HYUNDAI SONATA реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалася зі швидкістю 79 км/год, у населеному пункті, де дозволяється рухатися не більше 50 км/год, чим перевищила максимальне обмеження швидкості руху на 29 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM 8348, повірка приладу до 11.12.2024 Бк470253, Бк470582, чим порушила вимоги п. 12.4.ПДР порушення швидкісного режиму в населеному пункті, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Постановою серії ЕНА № 3394610 від 02.11.2024, складеної поліцейським 2 взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Миколаївській області капралом поліції Краснощоком В. О., на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксоване поліцейським на лазерний вимірювач швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20 ТС8348 Бк470253, Бк470582, про що зазначено в п. 5 цієї постанови.

На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП України, представником відповідача разом з відзивом на позов було надано фото та відео файли, здійснені за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями статті 16 Закону України Про дорожній рух визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють ПДР України.

Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.

На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).

Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП, з посиланням на перевищення транспортним засобом HYUNDAI SONATA реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 максимально допустимої швидкості руху транспортного засобу, чим перевищила максимальне обмеження швидкості руху на 29 км/год в населеному пункті, чим порушено вимоги пункту 12.4 ПДР України.

Як встановлено частиною 1 статті 122 КУпАП України, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 31 Закону України № 580-VIII надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем було надано до матеріалів справи відеозапис, який зроблений за допомогою приладу лазерного вимірювача швидкості Trucam ТС 008348, якими зафіксовано рух транспортного засобу HYUNDAI SONATA реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , швидкість 79 км/год., максимально допустима швидкість 50 км/год, зазначено дату і час фіксації.

Дослідивши вищевказані відеозапис вочевидь можливо ідентифікувати марку, модель та державний номерний знак вказаного транспортного засобу в момент вчинення вищевказаних дій.

З копії оскаржуваної постанови вбачається, що остання містить посилання на відповідний технічних засіб, а саме вказано, що вимір проводився приладом TruCAM ІІ LTI 20/20 ТС8348, що відповідає вимогам пункту 4 частини 2 статті 283 КУпАП.

Позивач не заперечувала, що в момент фіксації швидкості саме вона здійснювала керування вказаним у постанові транспортним засобом.

Отже, керування позивачем транспортним засобом зі швидкістю 79 км/год. підтверджено належними та допустимими доказами.

Посилання позивача на те, що фіксація порушення здійснювалась не в зоні дії дорожнього знаку 5.70 ПДР, суд не бере до уваги, оскільки станом на час вчинення правопорушення даний дорожній знак іменований як «Зміна схеми руху», що відповідно не є спірним у цій справі.

Однак, суд зауважує, що на час складання Постанови ПДР містять дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень ПДР» обов`язкове лише для позначення ділянок доріг де здійснюється фіксація порушень в автоматичному режимі стаціонарними камерами автофіксації.

Проте, наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 ПДР не звільняє водіїв від обов`язку виконувати вимоги ПДР щодо дотримання дозволеної швидкості руху.

Щодо доводів позивача, в яких він висловлює сумнів у допустимості доказів, які зроблені за допомогою приладу TruCAM ІІ LTI 20/20 ТС8348, суд зазначає наступне.

Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 ІІ TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.

Правильність реалізації у приладі LTI 20/20 ІІ TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.

Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 ІІ TruCam отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки № UA.TR.001 241-18, виданого державним підприємством Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (ДП УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ), чинного до 26.12.2028 року.

Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam зареєстрований в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України.

Позивачем не доведено, що вимірювання швидкості лазерним вимірювачем LTI 20/20 TruCam призвело до неправильного встановлення швидкості руху транспортного засобу позивача.

Отже, матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме перевищення швидкості руху в населеному пункті на 29 км/год.

Щодо доводів позивача про порушення її права на правову допомогу, суд зазначає наступне.

На місці розгляду справи ОСОБА_1 було ознайомлено із правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується матеріалами відеофіксації. ОСОБА_1 декілька разів підтвердила, що права їй зрозумілі. Пояснила, що буде оскаржувати дії поліцейських у Харкові. Співробітники поліції не заперечували проти виклику позивачем на місце події адвоката.

Користування правовою допомогою під час розгляду справи є виключно правом особи, обов`язку забезпечити водія такою допомогою на працівників поліції законодавством не покладено.

Санкція ч. 1 ст. 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного затримання. Отже, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а тому подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, безпосередньо на місці його вчинення.

Відтак, судовим розглядом встановлено, що інспектором під час розгляду справи було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, зокрема, інспектор патрульної поліції не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що повідомляв позивачу.

Враховуючи викладене, спірна постанова винесена інспектором Краснощоком В.О., як уповноваженим працівником Департаменту патрульної поліції, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому підстав для її скасування немає.

У позовній заяві позивач зазначає про необхідність виклику та допиту свідків, а саме ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання, що матеріали справи містять достатньо доказів про доведеність правомірності дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому необхідність для виклику свідків відсутня.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Натомість позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі капрала поліції Краснощока Володимира Олександровича про визнаннядій протиправнимита скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Пруднікова