Ухвала суду № 128349757, 24.06.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11154/21

1-кп/212/176/25

У Х В А Л А

24 червня 2025 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041230001282 від 25 жовтня 2021 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні суду на розгляді знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання та просить суд продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, посилаючись на ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме те, що перебуваючи на волі підозрюваний ухилявся від слідства, а тому може ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також продовжити злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Захисник адвокат ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, просив суд обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, про що надав суду відповідне клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.

Суд, вирішуючи заявлені клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, встановив наступне.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст.177 КПК України).

Обговорюючи заявлені клопотання про запобіжний захід, суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, у рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» наголошено на тому, що тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_6 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину. Згідно даних, що характеризують його особу, він хоча і має на утриманні неповнолітню доньку, проте офіційно не працевлаштований, не перебуває у зареєстрованому шлюбі, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, та не має постійного законного джерела доходів. Крім того, обвинувачений зареєстрований у м. Кривому Розі, проте, судом береться до уваги, що він тривалий час переховувався від правоохоронних органів під час досудового розслідування, тому суд вважає, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно вплинути на свідків і вчиняти інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу свідчить про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо.

Крім того, суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення обвинуваченим від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності продовження тримання останнього під вартою, при цьому враховуються інші обставини, що встановлені судом при вирішенні попередніх питань доцільності продовження строку тримання його під вартою, які на теперішній час зменшилися.

Вказаний висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Відповідно дост.183 ч.1 КПК України,тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177 КПК України.

Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Також, судова колегія враховує положення ч. ч. 1, 4ст.194 КПК Українита вважає, що прокурором не доведено обставин для продовження відносно обвинуваченого раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та, що застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_6 для запобігання ризикам, на які посилався прокурор, буде недостатнім.

Судом взято до уваги, обставини зазначені в статті 178 КПК України, а саме тяжкість покарання що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, характер вчиненого кримінального правопорушення, обґрунтованість обвинувачення, а також наявність постійного місця проживання та міцних соціальних зв`язків.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на домашній арешт, суд також враховує позицію сторони обвинувачення щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КК України, а саме, те, що останній, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, незаконно впливати потерпілих та свідків, які на теперішній час допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також час перебування обвинуваченого під вартою, без прийнятого судом рішення по суті висунутого обвинувачення, та вважає необхідним змінити обраний запобіжний захід на домашній арешт та покласти на обвинуваченого обов`язки, визначеніст.194 КПК України, оскільки такий запобіжний захід достатньо забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Згідно із ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Суд приходить до переконання, що знаходження під вартою обвинуваченого не є доцільним, на теперішній час, і наявні ризики не можуть виправдовувати подальше застосування виняткового запобіжного заходу.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що запобіганню наведеним вище ризикам може забезпечити такий запобіжний захід як домашній арешт.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_7 наведені достатні підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, а отже клопотання про зміну запобіжного заходу підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 372 КПК України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

Задовольнити клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 .

Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою на цілодобовий домашній арештз використанням електронного засобу контролю строком на два місяці, а саме до 23 серпня 2025 року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_6 залишати житло за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1 цілодобово та зобов`язати прибувати за кожною вимогою до суду.

Покласти на ОСОБА_6 обов`язки: заборонити залишати вказане місце мешкання цілодобово; за першим викликом чи вимогою з`являтися до суду; утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні, носити електронний засіб контролю; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Негайно звільнити з-під варти ОСОБА_6 та зобов`язати його прибути до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цих осіб, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань, використовувати електроні засоби контролю.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3