Рішення № 12834827, 03.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/18603.12.10 За позовом          Дочірнього підприємства «Данія Хандел А/С»;

До                    Закритого акціонерного товариства «Оболонь»;

Про                    стягнення 40073854,48 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники сторін:

Від позивача:          Шапошніков І.Б., представник, довіреність б/н від 07.07.2010 р.;

Від відповідача:           Вітченко А.М., представник, довіреність б/н від 18.12.2007 р.;

Касинюк І.О., представник, довіреність №146/0/25-09 від 04.06.2009 р.;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 р. порушено провадження у справі №45/186, справа призначена слуханням на 14.05.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 р. провадження у справі №45/186 зупинене до набрання законної сили рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації у справі №46/2009 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард –Агро –Воронеж»до Дочірнього підприємства «Даніа Хандел А/С»про стягнення 3335602,78 євро.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 р. розгляд справи №45/186 за позовом Дочірнього підприємства «Даніа Хандел А/С»до Закритого акціонерного товариства «Оболонь»про стягнення 40073854,48 грн. доручено здійснювати судді Мандриченку О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 р. провадження у справі №45/186 поновлено, справа призначена слуханням на 16.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 р. слухання справи №45/186 відкладене до 30.11.2010 р.

В порядку статті 77 ГПК України у справі з 30.11.2010 р. до 03.12.2010 р. була оголошена перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 16065447,12 грн. пені, 24008407,36 грн. збитків, 25500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

15.11.2010 р. позивачем до господарського суду подана заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 16065447,36 грн. пені, 26581365,39 грн. збитків, 25500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представники останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечували, у задоволенні позову просили відмовити, посилаючись на те, що позивачем неналежним чином були виконані зобов’язання за договорами, а саме, товар був поставлений відповідачеві у обсягах менших, ніж визначено договорами. Щодо нарахування пені відповідач стверджує, що вона нарахована без урахування вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтею 4 якого передбачено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня; та з перечищенням строків, встановлених статтею 232 Господарського кодексу України.

Відносно позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків, останній зазначає про те, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що збитки були понесені позивачем; останнім також не доведений причинно-наслідковий зв'язок між спричиненими збитками та виконанням сторонами спірних договорів №0174-ОПП та №0175-ОПП.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.03.2008 р. між сторонами укладені договори на постачання солоду:

—№0174-ОПП, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити його згідно з умовами договору; найменування товару: солод світлий ячмінний, виробництва ТОВ «Острогожський завод по виробництву солоду»або ВАТ «Орловський завод по виробництву солоду»(Росія); кількість товару –16300 тонн;

—№0175-ОПП, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити його згідно з умовами договору; найменування товару: солод світлий ячмінний, виробництва ТОВ «Острогожський завод по виробництву солоду»або ВАТ «Орловський завод по виробництву солоду»(Росія); кількість товару –7600 тонн.

Відповідно до п. 3.1. договору №0174-ОПП зазначений в даному договорі товар поставляється залізничним транспортом, з 20.03.2008 р. до 31.12.2008 р. згідно з графіком поставок, підписаним сторонами.

Пунктом 3.1. договору №0175-ОПП передбачено, що зазначений в даному договорі товар поставляється залізничним транспортом з 20.03.2008 р. до 31.12.2008 р. згідно з письмовими замовленнями відповідача.

Додатками №1 від 20.03.2008 р. до договорів сторонами визначені показники якості ячмінного солоду.

Додатками №2 від 20.03.2008 р. до договорів сторонами погоджені графіки поставки товару.

Згідно з п. 5.1. договору №0174-ОПП оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на вказаний в п. 10.1. рахунок позивача за кожну фактично поставлену ним партію товару. Оплата товару повинна відбуватись не пізніше 15 діб з моменту фактичної поставки кожної партії та передачі відповідачеві документів, перелічених в п. 3.5. договору.

Відповідно до п. 5.1. договору №0175-ОПП оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на вказаний в п. 10.1. рахунок позивача за кожну фактично поставлену ним партію товару. Оплата товару повинна відбуватись не пізніше 5 діб з моменту фактичної поставки кожної партії та передачі відповідачеві документів, перелічених в п. 3.5. договору.

На виконання умов договорів позивач поставив, а відповідач отримав товар у кількості 6436,8 тонн на загальну суму 41817495,95 грн., що підтверджується накладними:

—№25/03 від 25.03.2008 р. на суму 2781011,80 грн.;

—№26/03 від 26.03.2008 р. на суму 2972850,43 грн.;

—№01/04 від 01.04.2008 р. на суму 3035155,68 грн.;

—№02/04 від 01.04.2008 р. на суму 3059220,67 грн.;

—№03/04 від 02.04.2008 р. на суму 2820843,44 грн.;

—№03/04 від 03.04.2008 р. на суму 2825800,99 грн.;

—№08/04 від 08.04.2008 р. на суму 3079424,93 грн.;

—№16/04 від 15.04.2008 р. на суму 3091775,21 грн.;

—№17/04 від 17.04.2008 р. на суму 2879051,12 грн.;

—№18/04 від 17.04.2008 р. на суму 2928863,88 грн.;

—№19/04 від 19.04.2008 р. на суму 3072300,60 грн.;

—№20/04 від 19.04.2008 р. на суму 3094692,00 грн.;

—№22/04 від 22.04.2008 р. на суму 3101773,12 грн.;

—№25/03 від 25.03.2008 р. на суму 2781011,80 грн.

Згідно з договором №0174-ОПП позивачем на користь відповідача був поставлений товар у кількості 4147,9 тонн на загальну суму 27851924,72 грн.; за договором №0175-ОПП позивачем на користь відповідача був поставлений товар у кількості 2288,90 тонн загальною вартістю 14235571,23 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договорами, оплата поставленого позивачем товару здійснювалась з затримкою платежів, що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками банківської установи.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6.3 договорів №0174-ОПП та №0175-ОПП передбачає відповідальність відповідача у вигляді штрафу у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Однак, виходячи зі змісту чинного законодавства України неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання є пенею, а тому пунктом 6.3. зазначених договорів сторони передбачили відповідальність відповідача за прострочення оплати товару саме у вигляді сплати пені.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 16065447,12 грн. Позивачем при нарахуванні пені не враховані вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Господарський суд, керуючись статтею 55 ГПК України, визначив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача у сумі 2195587,36 грн. Розрахунок здійснений судом з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилання відповідача на ту обставину, що при нарахуванні пені перевищені строки, визначені статтею 232 Господарського кодексу України, не приймається господарським судом, оскільки розрахунок пені здійснений з урахуванням партій продукції згідно з накладними та відповідно до оплат, які здійснювались відповідачем з простроченням; кожний період нарахуванні пені не перевищує 6 місяців, як це передбачено статтею 232 Господарського кодексу України.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 26581365,39 грн., слід зазначити про наступне.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).

Частинами 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодекс України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 4.3. договору №0174-ОПП датою поставки товару вважається дата прибуття товару на залізничну адресу відповідача.

Згідно з п. 3.1. договору №0175-ОПП товар поставляється залізничним транспортом згідно з письмовими замовленнями відповідача.

Пунктом 4.1. договорів №0174-ОПП та №0175-ОПП передбачено, що відповідач повідомляє позивача про дату прийняття товару телефоном, факсом або телеграмою на адресу, яка вказана в договорі.

Позивач листом вих. №345/08 від 22.08.2008 р. звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість і продовжити прийом поставок товару.

У листі вих. №214/078 від 14.08.2008 р. позивач просив відповідача сповістити про графік погашення заборгованості за поставлений товар та сповістити про строки поставки і точку кількості солоду, обумовлені в графіках поставки.

Відповідач у листі вих. №1597/0/2-08 від 20.06.2008 р., адресованому позивачеві та ВАТ «Русский солод»гарантував погашення заборгованості у сумі 2000000,00 євро до 30.06.2008 р. та іншу частину до 25.07.2008 р.

До матеріалів справи доданий також лист відповідача вих. №270-ОПП від 06.03.2008 р., в якому останній гарантував ТОВ «Острогожский завод по производству солода»оплату поставленого солоду на умовах договору поставки, укладеного з позивачем.

25.12.2007 р. між позивачем та ТОВ «Авангард –Арго –Воронеж»укладені контракти №44-EUA та №45-EUA, за умовами яких ТОВ «Авангард –Арго –Воронеж»зобов'язався продати і поставити позивачеві солод ячмінний, а відповідач –прийняти та оплатити товар.

Додатковими угодами №1 від 20.03.2008 р. до контрактів №44-EUA та №45-EUA передбачено, що товар відвантажується ТОВ «Авангард –Арго –Воронеж»відповідно до графіків поставки №1 та №2. Вантажоодержувачем товару за графіком №1 є ЗАТ «Оболонь».

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договорами поставки №0174-ОПП та №0175-ОПП, обсяг недозамовленого відповідачем товару склав 17463,20 тонн:

—за договором №0174-ОПП –12152,10 тонн;

—за договором №0175-ОПП –5311,10 тонн.

У свою чергу позивачем були порушені умови контрактів №44-EUA та №45-EUA, укладених з ТОВ «Авангард –Арго –Воронеж», за умовами яких обсяг погоджених поставок складав 34000 тонн, а саме: 22000 тонн за контрактом №44-EUA та 12000 тонн за контрактом №45-EUA.

Як вже було зазначено вище, даний товар призначався для продажу на території України для ЗАТ «Оболонь».

Внаслідок недозамовлення товару відповідачем за договорами №0174-ОПП та №0175-ОПП, позивачем не був замовлений товар за контрактами у ТОВ «Авангард –Арго –Воронеж»№44-EUA та №45-EUA.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 17.06.2009 р. у справі №46/2009 за позовом ТОВ «Авангард –Арго –Воронеж»до ДП «Даніа Хандел А/С»про стягнення 3335602,78 Євро позов задоволений, ДП «Даніа Хандел А/С»зобов’язано сплатити на користь ТОВ «Авангард –Арго – Воронеж»неустойку за порушення термінів оплати товару в сумі 300000,00 Євро і штраф за непредставлення заявок на відвантаження товару в сумі 2400000,00 Євро, а також 32253,00 доларів США на відшкодування витрат позивача по оплаті арбітражного збору.

Позивач, з метою виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 17.06.2009 р. у справі №46/2009, сплатив суму у розмірі 2700000,00 Євро у повному обсязі, що підтверджується меморіальними валютними ордерами: №82058 від 26.11.2010 р. на суму 1000000,00 Євро, №82059 від 26.11.2010 р. на суму 1000000,00 Євро та №82060 від 26.11.2010 р. на суму 700000,00 Євро; платіжними дорученнями в іноземній валюті: №1 від 26.11.2010 р. на суму 700000,00 Євро, №2 від 26.11.2010 р. на суму 1000000,00 Євро та №3 від 26.11.2010р. на суму 1000000,00 Євро.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 3 вищезазначеної статті Господарського кодексу України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення (частина 1 статті 220 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У даному випадку наявний повний склад цивільного правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у неналежному виконанні ним зобов'язання (недозамовлення товару кількістю 17463,20 тонн: за договором №0174-ОПП –12152,10 тонн, за договором №0175-ОПП –5311,10 тонн);

- наявність збитків (витрати позивача у вигляді сплати штрафних санкцій у розмірі 2700000,00 Євро, сплачені на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 17.06.2009 р. у справі №46/2009);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (понесені позивачем збитки у вигляді сплати штрафних санкцій у розмірі 2700000,00 Євро є наслідком невиконання відповідачем саме умов договорів №0174-ОПП та №0175-ОПП);

- вина боржника (особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання); відповідачем не доведено вжиття останнім заходів щодо належного виконання зобов'язань за договорами №0174-ОПП та №0175-ОПП.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини є безпідставним, оскільки відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини (непередбачені та непереборні події) - надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання відповідних зобов'язань. Узагальнюючими рисами цих обставин є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин.

Розділом 8 договорів №0174-ОПП та №0175-ОПП передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору при настанні форс-мажорних обставин; дані обставини повинні бути засвідчені Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом; про настання таких обставин, передбачуваних строках їх дії та припинення, сторона, для якої вони настали, повинна повідомити другу сторону протягом десяти діб; відсутність письмового повідомлення про форс-мажорні обставини в порядку, передбаченому п. 8 договорів, позбавляє потерпілу сторону права посилатися на такі обставини.

Відповідач обставинами непереборної сили вважає бойові дії в Південній Осетії та Грузії, а також повені в західному регіоні України, що, зокрема, вбачається з листа відповідача вих. №2147/0/2-08 від 15.08.2008 р., адресованого позивачеві.

На підтвердження своїх доводів щодо обставин непереборної сили відповідач надає висновок Торгово-промислової палати України від 10.09.2008 р. №1703-4/914, листи Львівської торгово-промислової палати від 22.09.2008 р. №19-08-7/1213 та від 15.09.2008р. від 19-08-7/1200, лист Торгово-промислової палати Грузії від 09.09.2008 р. №03-03/181.

Зі змісту вищезазначених листі вбачається:

—згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 10.09.2008 р. №1703-4/914 ЗАТ «Оболонь», у зв'язку з настанням істотної зміни обставин, має право вимагати приведення договорів №0174-ОПП та №0175-ОПП відповідно до обставин, які істотно змінились, або розірвання вказаних договорів;

—у листі Львівської торгово-промислової палати від 22.09.2008 р. №19-08-7/1213, адресованому ТОВ «Оверко», зазначено про те, що невиконання дистриб’юторських зобов'язань ТОВ «Оверко»по договору купівлі-продажу продукції №4 від 01.03.2008 р. (невиконання плану реалізації) сталося через виникнення обставин, які класифікуються як форс – мажорні;

—листом Львівської торгово-промислової палати від 15.09.2008 р. №19-08-7/1200 Приватного підприємця Гірник Ганну Іванівну повідомлено про те, що невиконання дистриб’юторських зобов'язань ПП Гірник Г.І. по договору купівлі-продажу продукції №2 від 01.03.2008 р. (невиконання плану реалізації) сталось через виникнення обставин, які класифікуються як форс-мажорні;

—відповідно до листа Торгово-промислової палати Грузії від 09.09.2008 р. №03-03/181 ТОВ «Джорджиан Алианс»зіткнулось з протиріччями у виконанні взятих на себе зобов'язань з ЗАТ «Оболонь»; з 08.08.2008 р. по 03.09.2009 р. на всій території Грузії був об’явлений воєнний стан, що є форс-мажорною обставиною.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що листи Львівської торгово-промислової палати від 22.09.2008 р. №19-08-7/1213 та від 15.09.2008р. №19-08-7/1200, лист Торгово-промислової палати Грузії від 09.09.2008 р. №03-03/181 не відносяться до обставин даної справи, а підтверджують обставини, що виникли з інших правовідносин між іншими сторонами.

Посилання відповідача на висновок Торгово-промислової палати України від 10.09.2008 р. №1703-4/914 не може бути прийняте господарським судом в якості доказу обставин непереборної сили, оскільки у вказаному висновку йде мова про зміну істотних обставин.

Слід також зазначити про те, що частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 3 статті 229 Господарського кодексу України передбачено, що у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

Нарахована позивачем сума збитків у розмірі 26582365,39 грн. є обґрунтованою та доведеною останнім та полягає у наступному:

-          згідно з п. 7.3. контрактів №44-EUA та №45-EUA в редакції додаткових угод №2 від 24.03.2008 р. до зазначених контрактів у разі не виконання ДП «Даніа Хандел А/С»зобов'язань по замовленню товару відповідно до п.п. 1.2., 1.3. контрактів, ТОВ «Авангард –Арго –Воронеж»вправі вимагати від ДП «Даніа Хандел А/С»сплати штрафу у розмірі 140,00 Євро за кожну тону не замовленого об’єму товару;

-          вимоги щодо сплати ДП «Даніа Хандел А/С» штрафу у розмірі 140,00 Євро за кожну тону не замовленого об’єму товару були заявлені ТОВ «Авангард –Арго –Воронеж»та задоволені згідно з рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 17.06.2009 р. у справі №46/2009;

-          у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договорами поставки №0174-ОПП та №0175-ОПП, обсяг недозамовленого відповідачем товару склав за договором №0174-ОПП –12152,10 тонн, за договором №0175-ОПП –5311,10 тонн, що в свою чергу мало наслідком недозамовлення позивачем товару у ТОВ «Авангард –Арго –Воронеж»за контрактами №44-EUA та №45-EUA;

-          офіційно встановлений Національним банком України курс Євро по відношенню до гривні станом на 15.11.2010 р. (день подання позивачем до господарського суду заяви про збільшення позовних вимог) складав 1 Євро = 10,8724 грн.;

-          розрахунок здійснений з урахуванням недозамовлених позивачем об’ємів товару шляхом помноження на 140 Євро (штраф, передбачений умовами контрактів №44-EUA та №45-EUA) та помноження на офіційно встановлений НБУ курс Євро по відношенню до національної валюти України (гривні):

-          за договором №0174-ОПП: 12152,10 х 140 х 10,8724 = 18497148,89 грн.

-          за договором №0175-ОПП: 5311,10 х 140 х 10,8724 = 8084216,50 грн.

-          загальна сума збитків складає 26581365,39 грн.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Клопотання відповідача про зупинення розгляду даної справи до вирішення по суті справ №57/165 та №57/166 не підлягає задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. порушене провадження у справі №57/165 за позовом Закритого акціонерного товариства «Оболонь»до Дочірнього підприємства «Даніа Хандел А/С»про розірвання договору №0174-ОПП від 20.03.2008 р.; ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. порушено провадження у справі №57/166 за позовом Закритого акціонерного товариства «Оболонь»до Дочірнього підприємства «Данія Хандел А/С»про розірвання договору №0175-ОПП від 20.03.2008 р.

Згідно з вимогами Цивільного кодексу України, якщо має місце спір щодо розірвання договору, договір в такому випадку є розірваним з моменту набуття чинності відповідним рішенням суду.

У даному спорі, як вже було зазначено вище, відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договорами №0174-ОПП та №0175-ОПП, які були чинними, у зв'язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачеві пеню та завдані цим збитки, і вирішення спорів у справах №57/165 та №57/166 ніяким чином не впливає на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Оболонь»(інд. 04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3, код ЄДРПОУ 05391057) на користь Дочірнього підприємства «Даніа Хандел А/С»(інд. 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12-а, офіс 31, код ЄДРПОУ 30520910) 2195587 (два мільйони сто дев’яносто п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят сім) грн. 36 коп. пені, 26581365 (двадцять шість мільйонів п’ятсот вісімдесят одна тисяча триста шістдесят п’ять) грн. 39 коп. збитків, 17207 (сімнадцять тисяч двісті сім) грн. 40 коп. витрат по сплаті держмита та 79 (сімдесят дев'ять) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 10.12.2010 р.