Рішення № 12834798, 07.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/50807.12.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.Х. Техно-Сервіс"

про стягнення 1640 109,75 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: Предчук Т.В. –предст. (за дов. від 25.01.2010);

Від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 1640109,75 грн., а також про відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2010 було порушено провадження в справі № 47/508 та призначено до розгляду на 16.11.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2010, у зв»язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 07.12.2010.

В судовому засіданні 07.12.2010 представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов кредитного договору № 189/КВ-08 від 04.09.2008 не була здійснена сплата щомісячних платежів по: кредиту, нарахованим процентам за користування наданим кредитом, внаслідок чого позивачем за порушення відповідачем зазначених зобов’язань нараховано 199498,94 доларів США –простроченої заборгованості за кредитом, 671,65 доларів США –поточної заборгованості по нарахованим процентам, 6828,42 доларів США –простроченої заборгованості по нарахованим процентам, 394,55 доларів США –пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів, а всього 207393,56 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 08.09.2010 складає 1640109,75 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 16.11.2010 та 07.12.2010р. не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи від 16.11.2010.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.12.2010 представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2008 між позивачем, як кредитодавцем та Приватним підприємством «А.М.Х. Техно-Сервіс», правонаступником якого є ТОВ «А.М.Х. Техно-Сервіс», як позичальником, було укладено кредитний договір № 189/КВ-08 від 04.09.2008 (далі –кредитний договір), позивач надав відповідачу кредит у розмірі 200000,00 доларів США.

Умовами вказаного кредитного договору сторони погодили, що позивач надає відповідачу кредит у розмірі 200000,00 доларів США, а відповідач зобов’язується, в порядку передбаченому кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 10,1% річних (п.1.1), протягом строку кредитної лінії - з 04.09.2008 по 02.09.2011; у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, відповідач має сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення (п. 8.1); у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник зобов’язався сплатити проценти з розрахунку 11,1% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (п. 4.6); відповідач мав здійснювати повернення кредиту шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок позивача, у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до договору) (п. 4.1); проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці (п.4.2); нарахування процентів позивачем здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту (п.4.3).

Відповідно до Додаткового договору №2 про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 13.12.2008 сторони домовились про те, що сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк до 28 числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок №2068____300660 в ТОВ «Укрпромбанк», сплату позичальником процентів нарахованих за період з 28 листопада 2008 по 27 грудня 2008 здійснити в строк до 20 січня 2009. (п.4.4).

Під час виконання кредитного договору сторонами внесені зміни та доповнення до нього. Відповідно до Додаткового договору №3 про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 03.12.2009 в зв’язку з перетворенням приватного підприємства «А.М.Х. Техно-Сервіс»у Товариство з обмеженою відповідальністю «А.М.Х. Техно-Сервіс», сторони домовились внести відповідні зміни до преамбули кредитного договору.

Згідно меморіального ордеру № 242330 від 05.09.2008, копія якого долучена до матеріалів справи, а оригінал оглянуто у судовому засіданні, позивач на виконання умов кредитного договору надав відповідачу кредит загалом у розмірі 200000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 970 060,00 грн.

03.02.2010 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів № 2079, в якому позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору № 189/КВ-08 від 04.09.2008 щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, заявив вимогу про дострокове розірвання кредитного договору і повернення кредитних коштів.

Позивачем на виконання вимог суду надано порівняльний графік дат та сум нарахування та погашення кредиту, згідно якого відповідачем було здійснено виплату наданих кредитних коштів по договору в сумі 501,06 доларів США, але відповідачем були порушені умови кредитного договору в частині своєчасної та повної сплати кредитних платежів та процентів за користування кредитом, на підтвердження чого позивачем надано виписку банку про рух коштів по особовому рахунку позичальника (відповідача), копія якої наявна в матеріалах справи.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 ч.6 Господарського кодексу України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № 189/КВ-08 від 04.09.2008 з усіма відповідними змінами та доповненнями до нього, позивачем було надано відповідачу кредит в сумі 200000,00 доларів США, терміном з 04.09.2008 по 02.09.2011 із сплатою 10,1% відсотків річних, отримання якого відповідачем, підтверджується меморіальним ордером № 242330 від 05.09.2008.

Однак, відповідачем в порушення умов кредитного договору № 189/КВ-08 від 04.09.2008 з усіма змінами та доповненнями до нього, та ст. 526, 530, 553, 554, 1049, 1054 Цивільного кодексу України протягом дії наведеного договору було порушено зобов’язання по поверненню кредиту та процентів за його користування, а саме, ним було прострочено сплату заборгованості за кредитом в сумі 199498,94 доларів США, сплату поточної заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 671,65 доларів США, а також прострочено сплату процентів за кредитом у сумі 6828,42 доларів США, що також підтверджено наданим позивачем порівняльним графіком дат та сум погашення кредиту.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо несвоєчасної оплати кредиту у сумі 199498,94 доларів США, сплати поточної заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 671,65 доларів США, а також сплати прострочених процентів за кредитом у сумі 6828,42 доларів США в частині сум, строків та ставок нарахування, погоджується з наведеним у позові розрахунком та задовольняє вимоги позивача, згідно його розрахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 199498,94 доларів США – простроченої заборгованості за кредитом, 671,65 доларів США –поточної заборгованості по нарахованим процентам, 6828,42 доларів США –простроченої заборгованості по нарахованим процентам по кредитному договору № 189/КВ-08 від 04.09.2008 –є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з 394,55 доларів США пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів.

Судом встановлено, що п.8.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків сплати відсотків банк має право нарахувати та стягувати, а позичальник зобов’язаний сплатити на вимогу банку пеню, на прострочену суму зазначених платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день прострочення платежу.

Суд, враховуючи те, що відповідачем в порушення умов кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього та ст. 526, 530, 553, 554, 1049, 1054 Цивільного кодексу України після настання строку виконання зобов’язання по поверненню кредиту та процентів за його користування, не було сплачено на користь позивача кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення процентів є законною, обґрунтованою.

Згідно розрахунку суду, належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів за період прострочення відповідачем виконання зобов»язання по сплаті процентів, а саме: з 30.05.2009 (дата початку прострочення відповідачем виконання даного зобов»язання) по 08.04.2010 (піврічний термін відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України) складає 204,18 доларів США.

Враховуючи наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 199498,94 доларів США –простроченої заборгованості за кредитом, 671,65 доларів США –поточної заборгованості по нарахованим процентам, 6828,42 доларів США простроченої заборгованості по нарахованим процентам, 204,18 доларів США пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів, а всього: 207203,19 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 08.09.2010 складає 1638583,55 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –16385,84 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,78 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі статті 47 ГПК України поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає зайво сплачене останнім державне мито згідно платіжного доручення №87640/08 від 05.10.2010 в розмірі 303,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “А.М.Х. Техно-Сервіс” (код ЄДРПОУ 31031678, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 21-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (код ЄДРПОУ 19357325, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26) 1638583 (один мільйон шістсот тридцять вісім тисяч п»ятсот вісімдесят три) грн. 55 коп., а також витрат по сплаті державного мита 16 385 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят п»ять) грн. 84 коп. та 235 (двісті тридцять п»ять) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовити.

5. На підставі статті 47 ГПК України повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (код ЄДРПОУ 19357325, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26) зайво сплачене останнім державне мито згідно платіжного доручення №87640/08 від 05.10.2010 в розмірі 303 (триста три) грн. 00 коп.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

дата складання повного тексту рішення –13.12.2010