Ухвала суду № 128347699, 17.06.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/5359/21

Провадження № 1-в/127/253/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2022,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

представника Державної установи «Вінницька виправна колонія (№ 86)»: ОСОБА_5 ,

засудженого: ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2022.

Вказане клопотання мотивовано тим, що засуджений ОСОБА_3 відбув більше 2/3 строку призначеного покарання, має трьох дітей та дружину з якими підтримує зв`язок, режиму відбування покарання не порушував, приймав участь у благоустрої установи. Відвідує гуртки самодіяльності і духовного розвитку, підтримує соціальні зв`язки з рідними, не конфліктує із іншими засудженими. Був працевлаштований та має заохочення, стягнення відсутні та з урахуванням його поведінки під час відбуття покарання заслуговує на умовно-дострокове звільнення.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував, щодо задоволення клопотання засудженого ОСОБА_3 , оскільки останній своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення .

Представник Державної установи «Вінницька виправна колонія (№ 86)» ОСОБА_5 , заперечував щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого

ОСОБА_3 ОСОБА_3 просив судклопотання задовільнитита звільнитийого умовно-дострокововід відбуванняпокарання.

Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріли клопотання та матеріали особової справи засудженого ОСОБА_3 , приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст.539КПК України слідує, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК Українипід час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

На даний час засуджений ОСОБА_3 утримується та відбуває покарання в межах територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області в Державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)» за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2022,яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі.

Згідно ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 6 КВК України вбачається, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Так, свідченням того, що засуджений довів своє виправлення, є позитивні зміни, що відбуваються в його особистості, підтверджені його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

За період відбування покарання у Державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)» ОСОБА_3 характеризується посередньо, режим відбування покарання не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, однак порушував вимоги режиму відбування покарання про що свідчить висновок перевірки від 23.01.2025, де зазначається, що ОСОБА_3 16.01.2025 під час обходу молодшим інспектором знаходився у своєму спальному місці та спав, чим порушив розпорядок дня установи, а саме не виконав команду «Підйом!», внаслідок чого із ОСОБА_3 було проведено виховну бесіду із відображенням в щоденнику індивідуальної роботи.

Адміністрацією установи ОСОБА_3 заохочувався лише один раз, метою стимулювання правослухняної поведінки. По прибуттю в установу у виробничій майстерні та роботах з господарського обслуговування працевлаштований не був за власним бажанням. Згодом, з листопада 2024 року по січень 2025 року, був працевлаштований у майстерні установи, у цеху виготовлення малопомітної перешкоди. На даний час не працевлаштований з власних міркувань.

З характеристики засудженого ОСОБА_3 наданою адміністрацією Державної установи «Вінницька випрана колонія (№ 86)» вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів. Також, засуджений повністю матеріально залежний від своєї сім`ї та друзів. Емоції не впливають на здатність діяти конструктивно, не проявляє ворожість до окремих осіб або груп осіб. У залежності від ситуації вчиняє дії, пов`язані з погрозами або насильством.

Крім того, ОСОБА_3 легко піддається впливу прокримінального оточення. По відношенні до представників адміністрації поводиться ввічливо, з метою поблажливого ставлення до себе. Заходи виховного та режимно профілактичного характеру відвідує та не завжди робить для себе належні висновки.

Так, згідно характеристики ОСОБА_3 до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. На профілактичних обліках не перебуває, на думку представника установи нестача коштів може спонукати засудженого до вчинення корисливих злочинів. Також при виникненні конфлікту в стані алкогольного сп`яніння існує ймовірність вчинення насильницьких дій фізичного характеру.

Разом з тим, з характеристики засудженого ОСОБА_3 вбачається що останній бажає змінити своє життя, але за поведінкою особи зрозуміло, що це не відповідає дійсності. Стверджує, що має бажання брати участь у програмах та заходах, але за поведінкою особи чи з інших джерел інформації зрозуміло, що це не відповідає дійсності. Усвідомлює, що саме потребує змін, але при цьому нічого не робить. Залучений до програми диференційного виховного впливу «Підготовка до звільнення», однак активної участі в її реалізації не приймає.

Під дію ст. 101 КВК України підпадав по відбуттю 1/3 частини строку призначеного покарання 27.04.2023. Рішенням комісії установи від 02.05.2023, протоколом № 11 засудженому відмовлено в переведенні до дільниці соціальної реабілітації, як особі, яка не стає на шлях виправлення.

Під дію ст. 82 КК України підпадав по відбуттю 1/2 частини строку призначеного покарання 27.12.2023. Рішенням комісії установи від 02.01.2024 протокол №2, засудженому відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким, як особі, яка не стала на шлях виправлення.

Під дію ст. 81 КК України підпадав по відбуттю 2/3 частини строку призначеного покарання 27.08.2024. Рішенням комісії установи від 03.09.2024 протокол №18, засудженому відмовлено в умовно достроковому звільнені, як особі, яка не довела своє виправлення.

Відповідно до довідки, станом на 16.06.2025 в Державній установі «Вінницька випрана колонія (№ 86)» на виконанні не має виконавчих листів про стягнення боргу з засудженого ОСОБА_3 .

Так, Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово звертали увагу судів на те, що під час вирішення питання про сумлінну поведінку та ставлення до праці в разі вирішення питання про можливість застосування до засудженого ст. 81 КК України, слід відрізняти пристосовування засуджених до вимог адміністрації колонії з метою отримання пільг або уникнення покарання від виправлення засуджених.

Судом встановлено,що під час судового розгляду знайшли своє підтвердження формально-юридичні підстави для застосування до засудженого ОСОБА_3 ст. 81 КК України, а саме відбуття ним необхідного строку призначеного покарання, проте відсутні в достатньому обсязі оціночні підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання.

У даному випадку, хоча відбутий засудженим строк покарання і узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 81 КК України, проте наразі застосування положеньст. 81 КК Україниє передчасним та невиправданим, оскільки необхідність у подальшому відбуванні покарання не відпала і до моменту звільнення мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, наразі не досягнута.

Не можна вважати сумлінною поведінкою дотримання засудженим порядку та умов відбування покарання, оскільки це є обов`язком засудженого, що передбачено ч. 3 ст. 107 КВК України.

Так, при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суд повинен враховувати поведінку засудженого за весь період відбування покарання.

Крім того, не може суд дійти і до обґрунтованого висновку про сумлінність ставлення ОСОБА_3 до праці, оскільки за час перебування останнього у Державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)» його працевлаштування не мало системного характеру, що свідчить більше про бажання умовно-дострокового звільнення, аніж виправлення.

Відповідно до довідки про нарахування та утримання із заробітної плати засудженого ОСОБА_3 слідує, що останній працевлаштувався лише в листопаді 2024 року і працював лише три місяці та отримав першу заробітну плату в листопаді 2024 року, що теж вказує на те, що ОСОБА_3 більше бажає умовно-достроково звільнитися від покарання, ніж виправитися.

Таким чином, ґрунтовних даних про поведінку засудженого ОСОБА_3 , його ставлення до праці та його особу, які б свідчили, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним і свідчить про можливість звільнення від подальшого відбування покарання умовно-достроково, судом не встановлено. Натомість встановлено, що ОСОБА_3 , який неодноразово судимий та відбував покарання у місцях позбавлення волі не має постійного місця проживання та стабільного заробітку, що вказує на ризик повторного вчинення кримінального правопорушення.

Однією із головних умов для застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Відтак, з урахуванням особи засудженого, його схильності до скоєння злочинів, суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_3 положення ст. 81 КК України, на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду не виконається мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової.

Враховуючи викладене, суд вважає, що засуджений ОСОБА_3 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, тому у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 370, 372, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2022 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: