Рішення № 12834636, 10.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/7010.12.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є.,

розглянувши справу№ 58/70 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» доТовариства з обмеженою відповідальністю «СВТ-«Фортуна»

простягнення 5250 грн. за участю представників сторін: від позивача- Дубровінська І.Ю. від відповідача- не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія»(надалі –ТОВ «Київінвест-Олімпія») звернулось в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ-«Фортуна»(надалі –ТОВ «СВТ-«Фортуна») про стягнення 5250 грн. В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором суборенди № 31А-8 від 30.05.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 08.10.2010 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобов’язано виконати певні дії визначені ухвалою.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.10.2010 р., від 05.11.2010 р. суд відкладав розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України.

Враховуючи перебування судді на лікарняному, розгляд справи, призначений на 24.11.2010 р., не відбувся. За вказаних обставин суд ухвалою від 06.12.2010 р. призначив судове засідання на 10.12.2010 р.

В судове засідання 10.12.2010 р. представник позивача з’явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.12.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2008 року між ТОВ «Київінвест-Олімпія»(орендар) та ТОВ «СВТ-«Фортуна»(суборендар) був укладений договір суборенди № 31А-8 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) відкритий майданчик за адресою: 02002, м. Київ –002, вул. М. Раскової, 23-а, територія спорткомплексу «Лівобережний»згідно з планом (Додаток № 1 до цього Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 2.1 Договору об’єкт суборенди був переданий орендарем і прийнятий суборендарем за актом прийому-передачі від 01.06.2005 р.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору договірна плата за користування орендованим майном складає 4500 грн., вартість комунальних послуг, спожитої електроенергії тощо входить до суми орендної плати. Суборендар сплачує орендні платежі щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, перераховуючи їх на розрахунковий рахунок орендаря.

Як стверджував позивач в позовній заяві, орендар в порушення вимог чинного законодавства України та Договору свої обов’язки по оплаті договору оренди не виконав належним чином, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 4200 грн.

Таким чином, станом на день слухання справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 4200 грн.

Керуючись вимогами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 4200 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1050 грн. штрафу.

Згідно п. 8.1 Договору за порушення розміру та термінів внесення орендної плати, передбачених п. п. 5.1, 5.3 суборендар сплачує на користь орендаря штраф у розмірі 25 % несплаченої орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 1050 грн. штрафу.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТ-«Фортуна»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 17, код 14330356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія»(04060, м. Київ, вул. Котовського, буд. 4, код 21571623) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 4200 (чотири тисячі двісті) грн. заборгованості по орендній платі, 1050 (одна тисяча п’ятдесят) грн. штрафу, 102 (сто дві) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.Є. Блажівська Повне рішення складено: 13.12.2010 р.