Рішення № 12834205, 30.11.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

30 листопада 2010 р. Справа 4/109-09

за первісним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 АДРЕСА_1, 01042

до: Відкритого акціонерного товариства "Вініфрут", код ЄДРПОУ 30807701 вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400

про стягнення 175311,26 грн. заборгованості

зустрічного позову: Відкритого акціонерного товариства "Вініфрут", код ЄДРПОУ 30807701 вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 АДРЕСА_1

про стягнення 50000 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з"явився

відповідача : за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Слюсар О.В. представник за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до суду позов до Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» про стягнення 175311, 26 грн. Позов мотивується тим, що відповідач в порушення Договору на розробку проекту №112 від 17.09.07р. та підписаного сторонами Додатку №3 до Договору не перерахував позивачу аванс в розмірі 70% від суми договору в сумі 24500 євро. Даним Додатком №3 передбачається порядок оплати виконання робіт: протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного Додатку №3 та виставлення виконавцем рахунку. Відповідачем перерахована тільки частина авансу в сумі 50000 грн. ОСОБА_1 24 квітня 2009 року виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-000005 на суму несплаченої частини авансу в розмірі 175311,26 грн. Позивачем також надіслана відповідачу претензія №06/05-09 від 06.05.09р. на дану суму з вимогою її оплати. Позивач вважає, що своїми діями відповідач порушив умови п.1.8.4. Договору, п.2.1 Додатку №3 до Договору, а також ч.1 ст.193 ГК України та ч.2 ст. 625 ЦК України і просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відкритим акціонерним товариством «Вінніфрут» подано до суду зустрічний позов, в якому ВАТ «Вінніфрут» просить суд стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Віннірут» 50000 грн., отриманих ним без достатніх правових підстав на підставі ст.1212 ЦК України. Відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову мотивує свої вимоги тим, що договір вважається не укладеним, оскільки сторонами не підписано Додатку №1 до Договору №112 на розробку проекту, який є невідємною частиною даного Договору і в якому мали б бути визначені предмет на вимоги до проекту. Відсутність узгоджених істотних умов до договору ВАТ «Вінніфрут» вважає порушенням ст.180, 181 ГК України та ст.638 ЦК України і просить суд зустрічний позов задовольнити, а в задоволенні первісного позову відмовити.

Судові засідання по даній справі призначались судом на 28 жовтня 2010р., 18 листопада 2010р. та 30 листопада 2010р. На жодне судове засідання позивач не зявився, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що стверджується поштовими повідомленнями № 20249964 від 15.10.2010 р. та № 20283445 від 27.10.2010 р. про вручення ухвал суду. Про причини неявки в судове засідання позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовом суд не повідомив. Вивчивши матеріали справи суд вважає можливим вирішення спору на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Так, судом встановлено, що 17 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем було підписано Договір №112 на розробку Проекту «Креативна концепція компанії для ТМ «ЄКО». Цього ж дня між сторонами було підписано Додаток №2 яким передбачено найменування та результати роботи. У відповідності до цього Додатку Виконавець приймає на себе зобовязання виконати роботу після виконання Замовником п.2.1 Додатку №3. Пунктом 2.1 Додатку №3 до цього Договору передбачено порядок плати: Замовник має перерахувати 70% від суми Додатку на протязі трьох днів з моменту підпису даного Додатку і виставлення Виконавцем рахунку. Сторонами було підписано також Додаток №4, в якому визначені етапи розробки проекту та строки їх завершення. Як вбачається з даного Додатку останній етап виконання роботи мав завершитись 29 жовтня 2007р. Як видно з матеріалів справи Додатку №1 до даного Договору належним чином підписаного сторонами не було. Між тим суд вважає за необхідне зазначити, що Договором №112 визначено предмет договору Проект «Креативна концепція компанії для ТМ «ЄКО», який складається з Додатків №1, №2, №3 та №4, які є невідємною частиною даного Договору. На думку суду відсутність підписаного між сторонами Додатку №1, в якому згідно з умовами Договору мали б бути визначені предмет та вимоги до Проекту і який є невідємною частиною Договору у відповідності до п.1.2 Договору не може свідчити про те, що сторонами погоджено всі істотні умови Договору, необхідні для договорів даного виду.

Як видно з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника ВАТ «Вінніфрут» Додаток №1 Замовником Виконавцю не надавався та ним не підписувався. Пунктом 4 ст.180 ГК України зазначено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обовязкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст.15 цього кодексу, а у разі їх відсутності в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. У відповідності до ст.15 ГК України у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори, технічні умови. Як вбачається з Договору №112 за своїми умовами та змістом прав та обовязків сторін цей договір є договором підряду. Затверджених в установленому порядку технічних вимог до виконання проектних робіт в рекламній галузі законодавством не визначено, тому суд виходить із загальних підстав укладення господарських договорів, визначених ст.180 ГК України.

У відповідності до ч.3 ст.180 ГК України при укладанні господарського договору сторони зобовязані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Як вбачається з Договору №112 від 17 вересня 2007р. саме в Додатку №1 мали б бути визначені характер, предмет роботи та вимоги до її якості. Будь-які інші умови даного Договору та Додатки до нього цих вимог не визначають, що позбавляє суд можливості встановити, що предмет та вимоги до проекту могли б бути встановлені будь-яким іншим чином, ніж в Додатку №1.

Наданий до матеріалів справи Додаток №1 до Договору №112 в редакції, виконаній Виконавцем ОСОБА_1 не може бути прийнятий судом до уваги як доказ погодження умов про предмет договору у порядку, визначеному законодавством. По-перше, даний документ не підписаний ВАТ «Вінніфрут» як Замовником, оскільки саме замовник має визначати критерії вимог до Проекту. Як слідує з пояснень представника ВАТ «Вінніфрут» Додаток №1 до даного Договору відповідачем не підписувався та не направлявся позивачу, що свідчить про те, що між сторонами не було узгоджено вимог до проекту і, як наслідок, не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, що є порушенням ст.ст.180, 181 ГК України та ст.ст.638 та 837 ЦК України. Позивач (як виконавець) не мав права сам визначати вимоги до виконання робіт з виготовлення проекту, оскільки це суперечить суті договору підряду (виконавець виконує роботу за завданням замовника, а не за своїм власним). По-друге, Додаток №1 що наданий до матеріалів справи є повністю ідентичним Додатку №2, що суперечить умовам договору і не може бути прийнятий судом в рамках даного Договору в якості Брифу (Додатку №1). Як видно з умов договору, це мають бути принципово різні документи, за допомогою яких описуються різні процеси. У Додатку №2 перераховані види робіт, які повинні бути здані Замовникові Виконавцем. А як вбачається з п.1.2 Договору №112 у Додатку №1 мали б бути визначені Замовником предмет та вимоги до проекту. Без Додатку №1 суд позбавлений можливості із суті договору зрозуміти, яким має бути проект і яким вимогам він має відповідати.

Позовна вимога позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про стягнення грошової суми ґрунтується ст.625 ЦК України та ст.193 ГК України, які визначають відповідальність за невиконання зобовязання. Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п.2 ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. Пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Пунктом 8 ст.181 ГК України передбачено, що у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). А тому у суду немає підстав погодитись з твердженням позивача щодо неправомірної відмови відповідача від виконання зобовязання в односторонньому порядку, оскільки зобовязання в даному випадку не виникло внаслідок не узгодження між сторонами однієї з важливіших істотних умов договору, а саме предмету договору, що автоматично робить цей договір не укладеним.

Що стосується доказів направлення в вересні та листопаді 2007р. ОСОБА_1 на адресу ВАТ «Вінніфрут» рахунку на оплату та розробленого проекту, які позивач вважає доказами виконання Договору №112, то суд критично відноситься до даних доказів з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви СПД ОСОБА_1 позивач вимагав стягнення з ВАТ «Вінніфрут» коштів на підставі рахунку-фактури №СФ-0000005 від 24 квітня 2009 року і в додаткових поясненнях, наданих суду представник позивача ОСОБА_6 стверджував що позивач до 24 квітня 2009 року за даним договором не виставляв інших рахунків-фактур і тому зобовязання Відповідача по сплаті авансового внеску не наставало.

Статтею 846 ЦК України передбачається, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Як зазначалось вище, Додатком №2 передбачалось, що Виконавець приймає на себе зобовязання виконати роботу після виконання Замовником п.2.1 Додатку №3, тобто після оплати авансового внеску на підставі виставленого Виконавцем рахунку. Строк дії Договору №112 встановлено у відповідності до п.1.43 Договору і складає 2007 рік. Таким чином надсилання рахунку-фактури №0000005 від 24.04.09р. відбулось після закінчення строку, встановленого Договором №112. З огляду на те, що виконавець зобовязаний був приступити до виконання роботи тільки після виконання Замовником вимоги про сплату авансового внеску на підставі рахунку, який мав бути виставлений до кінця 2007 року, визначеного Додатком №3, суд приходить до висновку, що самостійне виконання позивачем Проекту без узгоджених із Замовником вимог до нього та без здійснення попередньої оплати є виконанням роботи на свій власний ризик на підставі самостійно визначених вимог, без узгодження їх із Замовником і не може вважатись виконанням зобовязань в межах Договору №112, який, як зазначено вище, є не укладеним. За вказаних обставин у суду немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів з ВАТ «Вінніфрут» на підставі доказів.

Крім того, щодо наявності іншого рахунку, наданого позивачем пізніше, то суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи (а.с.20) наявний супровідний лист №24/4-09 до рахунку-фактури від 24.04.09р. №0000005, з якого не вбачається, що рахунок виставляється вдруге. В претензії ОСОБА_1 (а.с.22) від 06.05.09р. також не вказується про раніше виставлений рахунок, навпаки сплата авансу вимагається саме по рахунку №СФ-000005 від 24.04.09р. Суд також критично відноситься до доказів направлення СПД ОСОБА_1 документів на адресу ВАТ «Вінніфрут», а саме: а.с. 112 опис поштового вкладення з оголошеною цінністю, відправлений з ВПЗ Черепин (а не Київ, де проживає ОСОБА_1Ю.) 15 листопада 2007 року, квитанція до нього має номер №253/2, а.с.113 опис поштового вкладення з оголошеною цінністю, відправлений з ВПЗ Черепин 18 вересня 2007 року, квитанція №253/3. З наведеного вбачається, що номер квитанції відправлення вересня більший по порядку за номер квитанції листопада 2007 року, що викликає обґрунтовані сумніви у належності цих документів, а з огляду на те, що будь-яких зобовязань по даному договору, як зазначено вище, у сторін не виникло дані документи не можуть вважатись доказом правомірності заявленої ОСОБА_1 вимоги про стягнення коштів. Крім того, книгами реєстрації вхідної кореспонденції, що надані представником ВАТ «Вінніфрут» до матеріалів справи підтверджується, що ВАТ «Вінніфрут» жодної кореспонденції від СПД ОСОБА_1 в 2007 році не отримував.

Частина 8 ст.181 ГК України передбачає, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Платіжним дорученням №12 від 10 жовтня 2007 року ВАТ «Вінніфрут» було перераховано СПД ОСОБА_1 50000 грн. як оплата за розробку базової ідеї компанії по просуненню продукції під ТМ «ЕКО». Відповідно до п.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобовязана повернути потерпілому це майно. Враховуючи висновок суду про що Договір №112 є не укладеним, то суд приходить до висновку, що кошти в сумі 50000 грн. перераховані ОСОБА_1 без належної правової підстави. З огляду на наведене суд вважає правомірними вимоги відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ВАТ «Вінніфрут» про стягнення з СПД ОСОБА_1 коштів в сумі 50000 грн., як таких, що отримані останнім без належних правових підстав, оскільки договір є таким, що не відбувся.

Керуючись ст.ст.180, 181 ГК України, ст.ст.11, 509,638, 837, 846 ЦК України та ст.ст.49, 82- 85, 115 ГПК України -

ВИРІШИВ :

В задоволенні первісного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» про стягнення 175311,26 грн. боргу відмовити. Судові витрати за первісним позовом покласти на ФОП ОСОБА_1

Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 50000 грн., отриманих без достатніх правових підстав задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Віннірут», код ЄРДПОУ 30807701 (24000, м.Калинівка, Вінницька область, вул.Фрунзе, 45) 50000 грн. коштів, отриманих ним без достатніх правових підстав, 500 грн. витрат на державне мито та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу АДРЕСА_1, 01042

3 - відповідачу вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400