Рішення № 128341056, 04.06.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/1747/25

2/296/1734/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"04" червня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №014/0034/82/1209533 від 10.10.2018 в розмірі 24448,22 грн, з яких 17840,85 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 6607,37 грн заборгованість за відсотками та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №014/0034/82/1209533 від 10 жовтня 2018 року, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомлений з чинною редакцією Правил та тарифів Банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб.

У подальшому 24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-72, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" право грошової вимоги до боржника за кредитним договором №014/0034/82/1209533 від 10 жовтня 2018 року.

Позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного кредитного договору ОСОБА_1 , отримавши від позичальника кредитні кошти, свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків не виконав, внаслідок чого за кредитним договором утворилась заборгованість в зазначеному вище розмірі.

Ухвалою від 11.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засіданні не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 3 зворот).

Від відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження, разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

У призначене судове засідання відповідач не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що відповідач належним чином повідомлений про порядок розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторони.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.10.2018 ОСОБА_1 підписав Заяву-анкету для отримання в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» готівкового кредиту «Кредит готівкою для найкращих клієнтів Банку», згідно з умовами якої позичальнику надано кредит в сумі 35714,29 грн строком на 72 місяці (а.с. 12).

Також ОСОБА_1 був підписаний Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», згідно якого відповідач ознайомився з основними умовами кредитування, інформацією щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту тощо (а.с. 13).

10 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0034/82/1209533, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 21401,48 грн на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних особистих потреб; на сплату страхового платежу на користь страховика в розмірі 3514,29 грн; на погашення заборгованості позичальника перед кредитором в розмірі 10798,52 грн (загальна сума кредиту 35714,29 грн) (а.с. 5-7).

Строк кредиту 72 місяці, процентна ставка фіксована, 35,3 % річних (п.п. 1.1.6. та 1.1.8 договору).

Надання кредиту здійснюється на підставі договору в дату надання кредиту у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) суми кркдиту на поточний рахунок (п.1.3 договору).

Сторонами кредитного договору підписано додатки 1 та 2 до кредитного договору (графік погашення кредиту та розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки), яким визначено, серед іншого, загальну вартість кредиту 86366,72 грн, а також реальну річну процентну ставку 35,31 % (а.с. 8-10, 11).

24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір відступлення права вимоги №114/2-72, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступає на користь ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» за плату права грошових вимог до боржників згідно Реєстру боржників (а.с. 16-18).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників №1 до договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №014/0034/82/1209533 в сумі 24448,22 (а.с. 19).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» розмір заборгованості за кредитним договором №014/0034/82/1209533 від 10.10.2018 року за період з 25.07.2024 року по 31.12.2024 року складає 24448,22 грн, з яких 17840,85 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6607,37 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.15).

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В порядку визначеному частиною 2статті 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За приписами статті 1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

У частині 2статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 6статті 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статей 12,81 ЦПК України).

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені кредитним договором, а відповідач ці кошти отримав.

Як убачається із матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором містять інформацію про те, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №014/0034/82/1209533 від 10.10.2018 року складає 24448,22 грн, з яких 17840,85 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6607,37 грн - сума заборгованості за відсотками.

Однак вказаний розрахунок заборгованості не містять відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, який би дозволив суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов`язань).

Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідача за укладеним кредитним договором позивачем суду не надано.

Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором відступлення права вимоги №114/2-72 від 24 липня 2024 року.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження заявленої позивачем до стягнення заборгованості за кредитним договором, які можуть бути покладені в основу судового рішення.

На підставіст.141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280,353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 09.06.2025