Рішення № 128341054, 04.06.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9242/24

2/296/332/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участі секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом та за змістом позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості за кредитним договором №973710343 в розмірі 21646,52 грн з яких: 13800,00 грн - сума заборгованості по основному боргу; 7846,52 грн - сума заборгованості по відсоткам.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.02.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №973710343.

Відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ " Таліон Плюс".

20.10.2022 між ТОВ "Таліон Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 20102022, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21646,52 грн, яка складається з заборгованості з основного боргу 13800,00 грн та заборгованості за відсотками 7846,52 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання та заборгованість не погасив ні перед первісним кредиторам ні перед фактором (позивачем).

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" у позовній заяві просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду не заперечує (а.с. 5).

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сікорської І.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без участі сторони відповідача. Зазначає, що право вимоги первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перейшло до правонаступника ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 28.11.2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору № 973710343 від 11.02.2022 року. Отже, за договором факторингу від 28.11.2018 року було здійснено передачу права невизначених вимог, оскільки на момент його укладення у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не виникло зобов`язання з відповідачем. За договором факторингу право вимоги є похідним від кредитного договору, а тому договір факторингу не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за Кредитним договором № 973710343 від 11.02.2022 року між ним та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення відповідача про відступлення права вимоги та докази направлення такого повідомлення відповідачу за кожним із договорів факторингу. Також позивач не надав до суду реєстр боржників, що унеможливлює встановити чи відповідає наданий позивачем витяг з Реєстру боржників формі, встановленій у додатку №1 до договору. Наявний в матеріалах справи витяг з реєстру боржників не містить підписів посадових осіб і відтисків печаток, а підписаний лише ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а тому не є належним доказом у справі, оскільки його зміст може бути змінено в односторонньому порядку та викладено в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги, що є є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення заборгованості. Також у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за кредитними договорами. ОСОБА_1 не отримував грошових коштів за кредитними договорами. При цьому, договір про надання фінансового кредиту у тому числі інформація щодо умов кредитування, паспорт споживчого кредиту не містять реквізитів платіжної банківської картки відповідача, на яку, у відповідності до умов кредитних договорів мали бути перераховані кредитні кошти. Відсутність в документах, які були складені під час укладення відповідачем з кредиторами договорів про надання фінансового кредиту реквізитів платіжної банківської картки відповідача ОСОБА_1 унеможливлює виконання взятих кредиторами на себе зобов`язань за вказаними договорами щодо перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів. Позивачем також неправомірно нараховано проценти (а.с.59-66).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №973710343, за умовами якого, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 13800,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (а.с. 7 зворот -15).

Також ОСОБА_1 був підписаний Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ», згідно якого відповідач ознайомився з основними умовами кредитування, інформацією щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту тощо (а.с. 6-7).

31.12.2020 між ТОВ "Таліон плюс" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (клієнт) укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст договору факторингу № 28/1118-01 у новій редакції, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1.) (а. с. 16-18).

Пунктом 4.1. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладеного у новій редакції у додатковій угоді № 26 від 31.12.2020 наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

20.10.2022 між ТОВ "ФК "ЄАПБ" та ТОВ "Таліон плюс" укладено договір факторингу № 20102022, за умовами якого, ТОВ "Таліон плюс" передає ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "Таліон плюс" права вимоги до боржників, в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №973710343, що доводиться також витягом з реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 (а. с. 19-20,21).

Із витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 вбачається, що ОСОБА_1 вказаний у списку боржників за кредитним договором №973710343, за яким загальна сума заборгованості становить 21646,520 грн, з яких заборгованість за основним боргом 13800,00 грн, заборгованість за відсотками 7846,52 грн (а.с. 21).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» розмір заборгованості за кредитним договором №973710343 від 11.02.2022 року складає 21646,52 грн, з яких 13800,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7846,52 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.22).

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В порядку визначеному частиною 2статті 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За приписами статті 1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

У частині 2статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 6статті 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статей 12,81 ЦПК України).

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені кредитним договором, а відповідач ці кошти отримав.

Як убачається із матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором №973710343 від 11.02.2022 року містять інформацію про те, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає 21646,52 грн, з яких 13800,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7846,52 грн - сума заборгованості за відсотками.

Однак вказаний розрахунок заборгованості не містять відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, який би дозволив суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов`язань).

Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідача за укладеним кредитним договором позивачем суду не надано.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, який викладений у додатковій угоді № 26 від 31.12.2020 у новій редакції, був укладений між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" 28.11.2018, тобто до укладання кредитного договору №973710343 від 11.02.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 .

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Пунктом 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, викладеного у новій редакції у додатковій угоді № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01, визначено, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язується відступити ТОВ "Таліон плюс" права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Таліон плюс" за плату на умовах, визначених цим договором.

Право майнової вимоги за кредитним договором №973710343 від 11.02.2022 на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткової угоди № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 31.12.2020 мало би бути визначеним, тоді як жодної визначеної вимоги у первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 та додаткової угоди до договору факторингу № 28/1118-01 від 31.12.2020 не було та сторони не могли передбачити, що 11.02.2022 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" буде укладено кредитний договір із ОСОБА_1 .

Таким чином, із наданих суду доказів вбачається, що право майнової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" не існувало на момент укладення первісного договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткової угоди до нього від 31.12.2020.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 виснував, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять реєстру прав вимоги на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року та доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року і договором факторингу №20102022 від 20.10.2022 року.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження заявленої позивачем до стягнення заборгованості за кредитним договором, які можуть бути покладені в основу судового рішення.

На підставіст.141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 09.06.2025