Ухвала суду № 12833957, 08.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2010 р. м. КиївК-35236/06

08 листопада 2010 р. Справа №7/505/06

к/с №К-35236/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.,

Ланченко Л.В.,

Пилипчук Н.Г,

Степашко О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуОчаківської державної податкової інспекції

на постановуГосподарського суду Миколаївської області

від17.08.2006 р.

та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду

від 17.10.2006 р.

у справі№7/505/06

за позовомГосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Югпромсервіс»

доОчаківської державної податкової інспекції

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Господарське товариство з обмеженою відповідальністю «Югпромсервіс»(далі позивач, підприємство) звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить прийняте 21.06.2006 р. Очаківською державною податковою інспекцією (далі відповідач) податкове повідомлення-рішення №0000101700/0 визнати частково протиправним та скасувати його в частині визначення позивачу податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за 2004-2005 р.р. у розмірі 2881,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 5762,00 грн. (з урахування заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Господарського суду Миколаївської області (суддя Семенчук Н.О.) від 17.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючого: Пироговського В.Т., суддів: Картере В.І., Жекова В.І.) від 17.10.2006 р., позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, тим самим визнаючи частково протиправним спірне податкове повідомлення-рішення та скасовуючи його в частині визначення позивачу податкового зобовязання та нарахування штрафних (фінансових) санкції, суди попередніх інстанції обґрунтовували свої висновки тим, що в підтвердження правомірності застосування позивачем соціальної пільги з податку з доходів фізичних осіб, підприємством було надано до матеріалів справи заяви його працівників. Крім цього, судами було відзначено, що відсутність в представлених заявах деяких реквізитів, на наявності яких наполягає податковий орган, не спричиняє позбавлення права найманих працівників на отримання соціальної пільги з податку з доходів фізичних осіб та не є підставою для визначення підприємству податкового зобовязання з цього податку.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, Очаківська державна податкова інспекція звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції посилаючись на неповне зясування судами всіх обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивач не надав.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанції встановлено, що працівниками Очаківської державної податкової інспекції здійсненна виїзна планова перевірка господарського товариство з обмеженою відповідальністю «Югпромсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої складено акт №32/23/32907464 від 06.06.2006 р.

В згаданому акті податковий орган посилається на порушення підприємством, зокрема,

- абз.2 п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, застосовано податкові соціальні пільги без наявності заяви платника податків, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2004 р. на суму 1011,00 грн. та за 2005 р. на суму 1870,00 грн.;

- абз.3 п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.4 «Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги», а саме, застосовано податкові соціальні пільги в місяці, в якому платник податків припинив трудові відносини з працедавцем, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2004 р. на суму 61,00 грн. та за 2005 р. на суму 51,00 грн.;

- п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, невірно застосовано ставки податку з доходів фізичних осіб, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2004 р. на суму 36,00 грн.;

- п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, застосовано податкові соціальні пільги до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, коли його розмір перевищував суму, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн., в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2004 р. на суму 8,00 грн. та за 2005 р. на суму 85,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 21.06.2006 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000101700/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9366,00 грн., з яких 6244,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту абз.1,2 п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»вбачається, що платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

З метою забезпечення реалізації положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у тому числі п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, ДПА України видано Наказ №461 від 30.09.2003р. «Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.10.2003 р. за № 929/8250.

Пунктами 11, 12 «Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженого Постановою КМ України від 26.12.2003 р. №2035, визначено, що підставою для отримання (застосування) будь-яким платником податку (якщо розмір нарахованого (отриманого) місячного доходу у вигляді заробітної плати не перевищує суми, визначеної відповідно до підпункту 6.5.1 статті 6 Закону пільги у розмірі, встановленому підпунктом 6.1.1 статті 6 Закону, є заява про застосування пільги (з урахуванням положень підпунктів «а»-«д» підпункту 6.3.3 статті 6 Закону). Для застосування пільги з підстав, передбачених у підпунктах 6.1.2 та 6.1.3 статті 6 Закону, крім заяви про застосування пільги подаються відповідні документи.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, що до оформлених працівниками підприємства заяв про застосування соціальної пільги (з підстав, передбачених у п.п.6.1.2, 6.1.3 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»), додано документи, встановлені вказаним Порядком, та в тексті самої заяви заповнено її реквізит «Посилання на норму відповідно до якої буде отримуватися пільга». В усіх інших випадках заяви в частині вказаного реквізиту не заповнювались та підтверджуючи документи не надавались, оскільки в цих заявах йдеться про застосування пільги на загальних умовах, тобто у розмірі, встановленому п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 зазначеного Закону.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанції цілком обґрунтовано спростували доводи податкового органу стосовно неможливості визначення правильності розрахунку сум соціальної пільги, оскільки за відсутності документів пільга може надаватись лише у розмірі, встановленому п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Слід також зазначити, що суди доречно звернули увагу на те, що жодним вказаним вище нормативно-правовим актом не передбачено проставлення роботодавцем на заяві працівника про застосування соціальної пільги в момент її отримання номеру та дати вхідної кореспонденції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що прийняте 21.06.2006 р. відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000101700/0 в частині визначення позивачу податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за 2004-2005 р.р. у розмірі 2881,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 5762,00 грн. є незаконним.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які посилається податковий орган у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Очаківської державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2006 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі №7/505/06 залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2006 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі №7/505/06 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили протягом пяти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Нечитайло Судді:Л.І. Бившева Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук О.І. Степашко