Рішення № 128335255, 20.06.2025, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/787/25

Провадження № 2/689/358/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2025 року с-ще Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Соловйова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Цмикайло Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в с-ще Ярмолинці цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

до ОСОБА_1 ,

про стягнення 55500,00 грн. заборгованості,

встановив:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 55500,00 грн. за договором про відкриття кредитної лінії №1342-7645 від 03.02.2024 р.. Позовна заява мотивована тим, що відповідач належним чином не виконував своїх обов`язків за кредитним договором, а тому виникла заборгованість в сумі 55500,00 грн., з яких заборгованість за кредитом 11100,00 грн., заборгованість за відсотками 44400,00 грн..

Представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась. Представник відповідача подав відзив на позов у якому вказав, що відповідач заперечує як факт укладення кредитного договору, так і факт отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки подані позивачем документи є неналежними доказами тих чи інших обставин, викликають сумнів своїм оформленням. Заявив про застосування давності. Подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі відповідача.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.02.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1342-7645 відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 11100,00 грн., зі сплатою процентів, строком на 300 днів, промо ставка 0,001 % в день, стандартна ставка 2,50% в день. Строк кредитування 300 днів з базовим періодом 14 днів. Зазначений кредитний договір було укладено в електронному вигляді та підписано електронним підписом одноразовим індикатором С4708.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Посилання представника відповідача на неподання достовірного доказу такого підписання не заслуговує на увагу враховуючи, що ним не вказувалось, яким саме доказом це припущення підтверджується. Натомість, електронний підпис одноразовий ідентифікатор С4708 було введено 03.02.2024 р., що відповідає ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та доводиться розд. 10 кредитного договору. Крім того, 03.02.2024 р. відповідач підписав паспорт споживчого кредиту. Інформація зазначена у паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, відповідає вимогам ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» і хоча не підміняє собою підписання договору, проте свідчить про участь відповідача у процесі укладення договору.

Відповідно додовідки LiqPayта довідкиАТ КБ«Приватбанк» від 26.03.2025 р., вбачається, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 11100,00 грн., шляхом перерахування коштів на кредитну карту останньої за № НОМЕР_1 . Однак, відповідач не виконувала свої зобов`язання і не погашала кредит, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 55500,00 грн.. Доказів того, що банківська картка з відповідним номером № НОМЕР_1 не належить відповідачу, матеріали справи не містять.

Відтак вказаний доказ з врахуванням умов кредитного договору є достатнім для підтвердження виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зобов`язання за договором щодо надання кредиту.

Також позивачем наданий розрахунок заборгованості, який узгоджується з умовами договору кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за цим договором.

Посилання представників відповідача на ненадання позивачем документів первинного бухгалтерського обліку, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», недопустимість ряду доказів не заслуговує на увагу. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Однак, зазначене положення не обмежує коло доказів, встановлене нормами ЦПК України, якими сторони вправі доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до позиції Верховного Суду (у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) від 30.01.2018 р. по справі №161/16891/15-ц «Верховний Суд вказав що: доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи».

До первинних документи відносяться такі документи, які також підтверджують розмір наданого відповідачу кредиту. Суд встановив, що матеріали справи містять первинні документи, які підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Згідно ізст.89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подані докази в їх сукупності дають підстави для висновку, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти. Докази сплати заборгованості суду не надані, відповідач на них у відзиві не посилався. Зазначеним також спростовуються посилання представника відповідача про відсутність порушеного права позивача та неправильно обраний ним спосіб захисту, оскільки внаслідок неповернення коштів відповідачем порушено права позивача на їх отримання, а стягнення заборгованості у цьому випадку є належним та ефективним способом захисту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором. Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

У ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас у ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено: якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.04.2018 р. у справі №910/10156/17, термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом становить 55500,00 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 11100,00 грн., заборгованості за відсотками 44400,00 грн.. Жодних доказів зворотнього суду не надано.

Відповідач не надав суду докази, що сума заборгованості є меншою або відсутня.

Також від представника відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності за кредитним договором.

Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України). Заява представника відповідача про застосування загальної позовної давності, яка, згідно із ст. 257 ЦК України встановлена у три роки не заслуговує на увагу, оскільки кредит був отриманий відповідачем у лютому 2024 р. позивач звернувся до суду 25.04.2025 р., а тому строки позовної давності не сплили.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 1049-1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598) заборгованістьв сумі55500,00грн..

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598)2422,40 грн.судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.06.2025.

Суддя Соловйов А.В.