Рішення № 128335109, 24.06.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2025 Справа №607/26462/24 Провадження №2/607/1039/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача адвоката Ізай Р.О., представника служби у справах дітей Великоберезовицької селищної ради Руцької І.Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю служби у справах дітей Великоберезовицької селищної ради про визначення місця проживання дитини,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 з участю служби у справах дітей Великоберезовицької селищної ради про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із позивачем ОСОБА_1 за місцем його реєстрації або проживання.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що рішенням Теребовлянського районного суду від 06.11.2024 у справі №607/18920/24 за позовом ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу позовні вимоги задоволено та розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 12.02.2002 Бурканівською сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області, актовий запис №1.

Вказаним рішенням суду встановлено що сторони не підтримують шлюбних стосунків, шлюб носить формальний характер, тому збереження його неможливе та недоцільне, оскільки буде суперечити інтересам сторін.

Від шлюбу у сторін народилось дві доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є повнолітньою та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є неповнолітньою.

Позивач вказав, що дві доньки проживають разом із ним за адресом: АДРЕСА_1 . Їхня мати - відповідачка ОСОБА_2 постійно проживає та працює у Республіці Польща де у неї власне життя та інтереси.

27.11.2024, через свою подругу, відповідачка у справі передала документ про отримання робочої візи та повідомила, що не планує повертатись в Україну.

Неповнолітня ОСОБА_3 перебуває на утриманні позивача та потребує уваги.

Позивач повністю опікується інтересами і потребами двох доньок, піклується про них, займається їх вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям.

Позивач вказав, що отримує заробітну плату і у нього достатньо коштів, щоб самостійно утримувати дітей. Через постійне перебування колишньої дружини за межами України, він не має можливості нотаріально оформити з відповідачем договір про участь у вихованні неповнолітньої дитини.

Із вказаних підстав позивач просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 за місцем його реєстрації або проживання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась з невідомих на те суду причин, про день та час розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Відповідачка про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавала.

Суд вважає, що відповідачка про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.

Представник служби у справах дітей Великоберезовицької селищної ради в судовому засіданні не заперечила щодо задоволення позовних вимог. Вказала, що органом опіки та піклування надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_1 .

Вказаний висновок вона підтримує як законний та обґрунтований, просить позовні вимоги задовольнити, оскільки такі відповідають інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 , яка є сусідкою позивача пояснила, що є сусідкою позивача із часу поселення. Відповідачку бачить рідко. Відповідачка перебуває у Республіці Польща, в Україні буває не часто. Позивач є добрим батьком і дитина хоче буде із батьком.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , яка є сусідкою позивача в судовому засіданні пояснила, що сім`ю ОСОБА_7 знає з 2013 року. ОСОБА_3 на даний час проживає із батьком. Мати більше перебуває за кордоном. Свідок пояснила, що розмовляла із відповідачкою осінню минулого року, яка повідомила, що розлучилась із позивачем у справі, виїхала за кордон і бажає там влаштовувати своє життя. Дитина ОСОБА_3 проживає із батьком і є щасливою із ним, однак часто хворіє. Батько піклується про дитину. Дівчинка про маму не згадує.

Суд, проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення учасників справи та показання свідка вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають виходячи із наступного.

За результатами розгляду справи судом встановлено наступні обставини справи.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06.11.2024, яке ухвалене в цивільній справі №607/18920/24 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстровано 12.02.2002 року Бурканівською сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області, актовий запис №1.

Згідно довідки ОСББ «Калина2» від 25.11.2024 ОСОБА_1 , 1875 року народження дійсно проживає за адресом АДРЕСА_1 , а також за даною адресою проживає ОСОБА_3 , 2012 року народження.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади від 21.11.2024 ОСОБА_1 зареєстрований за адресом: АДРЕСА_2 з 21.11.2024.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно заяви суб`єкта, що діє як агенція тимчасового працевлаштування про намір доручити виконання роботи іноземцеві, в характері тимчасового працівника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 займає посаду формувальника виробів з полімерних композитів у товаристві з обмеженою відповідальністю Матадекс Республіки Польща.

У Висновку органу опіки та піклування Великоберезовицької селищної ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 вказано, що шлюб між сторонами у даній справі розірвано. Мати дитини ОСОБА_2 знаходиться за межами країни, в Республіці Польща.

У телефонній бесіді з ОСОБА_2 з`ясовано, що вона перебуває в Республіці Польща, місті Варшава та не заперечує щодо проживання дочки ОСОБА_8 з батьком. З її слів, із ОСОБА_8 спілкується щоденно, любить її, передає одяг, продукти харчування, кошти. Кожних два-три місяці мати приїжджала до дочки в Україну. ОСОБА_2 зазначено, що вона не зможе часто приїжджати в Україну, оскільки проживає з іншим чоловіком. ОСОБА_9 переконана, що батько добросовісно і старанно виконує батьківські обов`язки щодо дочки, матеріально утримує її.

Відповідно до характеристики виданої КЗ Великоберезовицьким ліцеєм Великоберезовицької селищної ради Тернопільської області від 16.12.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ученицею 7-Б класу. За час навчання зарекомендувала себе як активна, комунікабельна учениця. Має середні здібності по засвоєнню навчального матеріалу. Батьки підтримують постійний зв`язок із школою, класним керівником. Мати дитини перебуває за кордоном і немає наміру найближчим часом повертатися в Україну.

На сьогоднішній день малолітня дитина проживає з батьком за адресом: АДРЕСА_1 та знаходиться на його утриманні та вихованні.

Відповідно до характеристики виданої Великоберезовицькою селищною радою від 05.03.2025 №353 ОСОБА_1 , 1975 року народження зареєстрований і проживає за адресом: АДРЕСА_1 . За час проживання в селищі Велика Березовиця ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони, скарг від сусідів та жителів селища в селищну раду не поступало.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 28.02.2025 батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 створили належні умови для виховання та розвитку дитини. У дівчинки є окрема кімната в якій є місця для сну і відпочинку, письмовий стіл, шафа-купе для одягу, комп`ютер. У ОСОБА_8 є необхідний сезонний одяг, взуття, засоби гігієни, продукти харчування. Дитина забезпечена всім необхідним шкільним приладдям. Їжу дитині готує батько, іноді старша сестра, яка проживає окремо. ОСОБА_10 любить тата і маму, стосунки між нею та батьками теплі, люблячі, дружні, довірливі.

У бесіді із ОСОБА_8 зазначено, що вона хоче проживати з батьком, тут у неї школа, товариші. ОСОБА_10 сумує за мамою та дуже переживає щоб батька не забрали назад на війну.

ОСОБА_1 є діючим військовим, несе службу у ЗСУ з кінця червня 2024 року, травмований. З вересня до грудня 2024 року перебував на оперативному лікуванні у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, переніс операцію на правому колінному суглобі. На даний час перебуває на реабілітації. У бесіді ОСОБА_1 зазначив, що бажає визначити постійне місце проживання дочки з ним, оскільки зможе забезпечити повноцінні умови для виховання та розвитку її, утримувати матеріально.

Згідно з актом оцінки потреб сім`ї ОСОБА_7 створив належні умови для виховання та розвитку дитини.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступних положень чинного законодавства України.

Згідно положень ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ч.3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до положень ч.2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно положень ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006 рку, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на час розгляду справи є діючим військовим, несе службу у ЗСУ з кінця червня 2024 року, однак на даний час перебуває на реабілітації.

Його малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час розгляду справи проживає разом із батьком ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_1 , який проходить реабілітацію в зв`язку із отриманням травми під час проходження служби в Збройних Силах України.

Відповідачка ОСОБА_2 не заперечує щодо визначення місця проживання її малолітньої доньки ОСОБА_8 із батьком ОСОБА_1 , що встановлено органом опіки та піклування Великоберезовицької селищної ради.

Малолітня ОСОБА_3 також не заперечує та надала згоду на визначення її місця проживання із батьком ОСОБА_1 , про що повідомила представник служби у справах дітей Великоберезовицької селищної ради та встановлено у висновку органу опіки та піклування Великоберезовицької селищної ради.

За встановлених обставин справи суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки судом встановлено відсутність спору між сторонами у справі щодо визначення місця проживання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_8 , в той час, як суд, відповідно до положень ст. 4 ЦПК України захищає порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси позивача.

У даній справі позивачем не доведено і судом за результатами розгляду справи не встановлено порушення прав позивача відповідачем, а тому відсутні законні підстави для їх захисту судом.

За результатами розгляду справи судом також не встановлено порушення прав малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки в позові відмовлено, підстави для розподілу судових витрат на користь позивача відсутні. Інших витрат іншими учасниками провадження не заявлялися.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільно процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю служби у справах дітей Великоберезовицької селищної ради про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із позивачем ОСОБА_1 за місцем його реєстрації або проживання - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: служба у справах дітей Великоберезовицької селищної ради, адреса: вул. Микулинецька, 42, смт. Велика Березовиця, Тернопільського району Тернопільської області, 47724

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич