Рішення № 128324219, 23.06.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 200/1764/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною та скасування постанови від 20 вересня 2024 року ВП № 74974236 про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Державна судова адміністрація України (далі третя особа, ДСА України), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Ірини Ігорівни від 20 вересня 2024 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/5435/23, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 15 лютого 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 8 січня 2024 року у справі № 200/5435/23 зокрема:

визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн;

зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчислених виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

15 лютого 2024 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 200/5435/23 про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчислених виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

10 травня 2024 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74974236, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 200/5435/23, виданого 15 лютого 2024 року Луганським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчислених виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Ірини Ігорівни від 25 червня 2024 року та від 24 липня 2024 року на Державну судову адміністрацію за невиконання рішення суду накладено штрафи у розмірі 5100,00 грн та 10200,00 грн відповідно.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Ірини Ігорівни від 20 вересня 2024 року, керуючись пунктом 11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження ВП № 74974236 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 200/5435/23, виданого 15 лютого 2024 року Луганським окружним адміністративним судом.

Разом з цим, позивач зазначає, що з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, у державного виконавця були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови та закінчення примусового виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України адміністративний позов не визнав, про що 12 червня 2025 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» за вхідним реєстраційним № 13180/2025 подав відзив на позовну заяву від 11 червня 2025 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 10 травня 2024 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі виконавчого листа № 200/5435/23, виданого 15 лютого 2024 року Луганським окружним адміністративним судом, відкрито виконавче провадження ВП № 74974236.

Листом від 29 травня 2024 року № 10-11936/24 Державна судова адміністрація України повідомила відповідача, що порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 3 серпня 2011 року № 845. Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, в межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період, та наголосив, що згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою стягувача чи виконавця, суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції може встановити або змінити спосіб або порядок його виконання. До листа боржник додав кошторис Донецького окружного адміністративного суду та план асигнувань на 2024 рік.

Боржником рішення суду у встановлений законом строк не виконано. Про поважність причин невиконання рішення суду боржником державного виконавця не повідомлено.

25 червня 2024 року та 24 липня 2024 року за невиконання рішення суду без поважних причин боржником у виконавчому провадження ВП № 74974236 державний виконавець виніс постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 та 10200,00 грн відповідно.

13 вересня 2024 року до Національної поліції України направлено повідомлення про кримінальне правопорушення з проханням відкрити кримінальне провадження за фактом умисного невиконання посадовими/службовими особами Державної судової адміністрації України вимог виконавчого листа № 200/5435/23 від 15 лютого 2024 року, виданого Луганським окружним адміністративним судом.

20 вересня 2024 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 74974236 на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Закінчення державним виконавцем виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії та яке не може бути виконано без участі боржника, жодним чином не нівелює принцип обов`язковості судового рішення, оскільки не звільняє боржника від обов`язку його добровільного виконання, а також у подальшому має забезпечуватись державою через систему органів кримінальної юстиції шляхом притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів. Одним з основних завдань ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом (підпункт 1 пункту 5 Положення). Відповідно до визначених завдань ДСА України готує бюджетний запит (підпункт 3 пункту 6 Положення).

ДСА України не надало доказів звернення з бюджетним запитом (поданням) до Вищої ради правосуддя, до якого включена нарахована за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 8 січня 2024 року у справі № 200/5435/23 суддівська винагорода ОСОБА_1 . Боржник не здійснив свій обов`язок щодо фінансового забезпечення діяльності органу судової влади та виконання рішення суду.

З огляду на те, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника та державним виконавцем вжито всіх заходів, передбачених статями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, відповідач вважає, що жодних законних підстав для задоволення позову не існує.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна судова адміністрація України правом подати письмові пояснення щодо позову не скористалась.

Ухвалою від 9 червня 2025 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі Державну судову адміністрацію України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: вул. Липська, будинок 18/5, м. Київ, 00020) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 червня 2025 року об 11 год. 00 хв. із зазначенням, що справа розглядатиметься з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 КАС України.

Ухвалою від 18 червня 2025 року заяву Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду повернуто заявнику без розгляду.

У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України, про що свідчать довідки про доставку електронного документа. Причини неприбуття у судове засідання суду не повідомили.

Абзацом першим частини четвертої статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 8 січня 2024 року у справі № 200/5435/23, яке набрало законної сили 8 лютого 2024 року, позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчислених виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення у 2021-2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у сумі 2102,00 грн;

- зобов`язано Донецький окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та грошову допомогу на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчислені виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15 лютого 2024 року Луганським окружним адміністративним судом позивачу у справі № 200/5435/23 серед іншого видано виконавчий лист про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчислених виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 3 травня 2024 року постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10 травня 2024 року ВП № 74974236 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 15 лютого 2024 року у справі № 200/5435/23 про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчислених виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10 травня 2024 року ВП № 74974236 про відкриття виконавчого провадження Державна судова адміністрація України листом від 29 травня 2024 року № 10-11936/24 повідомила відповідача про те, що відповідно до положень частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон) і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок). Згідно зі статтею 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Абзацом десятим пункту 25 Порядку передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. У зв`язку з цим виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Згідно з частинами першою та третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. З огляду на зазначене для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, стягувач чи виконавець мають право звернутися до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом стягнення суддівської винагороди у сумі (нарахування здійснює Донецький окружний адміністративний суд) на користь ОСОБА_1 з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» відповідного суду. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 20 Бюджетного кодексу України Державною судовою адміністрацією України визначено відповідальних виконавців за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», у тому числі й Донецький окружний адміністративний суд. Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджені видатки в розмірі 10,0 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 3 січня 2024 року затверджений кошторис Донецькому окружному адміністративному суду на 2024 рік за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 23,6 тис. гривень. Ураховуючи викладене, ДСА України в межах своїх повноважень вжито відповідних заходів, спрямованих на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 січня 2024 року у справі № 200/5435/23, тому боржник просить державного виконавця утриматися від накладення штрафів на ДСА України.

Заявою від 13 червня 2024 року б/н стягувач повідомив державного виконавця, що боржником не вжито всіх можливих заходів щодо виконання спірного судового рішення, зокрема щодо звернення ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів до Вищої ради правосуддя для перерозподілу бюджетних видатків в розрізі судів, Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25 червня 2024 року ВП № 74974236 за невиконання рішення суду на Державну судову адміністрацію України на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24 липня 2024 року ВП № 74974236 за невиконання рішення суду на Державну судову адміністрацію України на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.

13 вересня 2024 року державним виконавцем складено повідомлення за № 74974236/1-20.1 до Національної поліції України про кримінальне правопорушення, вчинене ДСА України, а саме умисне невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, відповідальність за яке передбачена статтею 382 Кримінального кодексу України.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20 вересня 2024 року ВП № 74974236 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 15 лютого 2024 року у справі № 200/5435/23 про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчислених виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вивченням комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що виконавчий лист, виданий Луганським окружним адміністративним судом 15 лютого 2024 року у справі № 200/5435/23 про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, обчислених виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, на адресу суду після закінчення виконавчого провадження не повертався.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулює Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Закон № 3477-IV).

Статтею 17 Закону N3477-IV регламентовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 2 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац перший частини шостої).

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру. У справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов`язання ДСА України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати позивачу, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.

Також суд зазначає, що частина третя статті 63 Закону № 1404-VIII встановлює обов`язок виконавця закінчити виконавче провадження лише у випадку неможливості здійснення примусового виконання рішення немайнового характеру без участі боржника.

Враховуючи приписи статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Європейський суд з прав людини констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу на те, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця носить протиправний характер та підлягає скасуванню.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2022 року у справі № 340/5200/21, від 8 грудня 2022 року у справі № 457/359/21, від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі № 286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі № 461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі № 520/6495/2020, від 2 листопада 2023 року у справі № 580/4398/22 та від 9 листопада 2023 року у справі № 520/10601/2020.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Щодо строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає таке.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що 22 лютого 2025 року в його інтересах направлено адвокатський запит № 22-02/25-1 з проханням надати інформацію про результати виконання виконавчого листа у справі № 200/5435/23 та відповідних копій постанов. 27 лютого 2025 року представником позивача на вказаний адвокатський запит отримано відповідь з ідентифікатором доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження в мережі Інтернет, звідки позивач й дізнався про винесення відповідачем 20 вересня 2024 року оскаржуваної постанови. Отже, позивач дізнався про порушення своїх прав лише 27 лютого 2025 року.

З огляду на викладене, позивач просить поновити йому строк звернення до суду з цим позовом.

В ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі від 9 червня 2025 року суд зазначив, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався з листа відповідача від 27 лютого 2025 року № 29063/31074-33-25/20.1.

До суду з цією позовною заявою позивач звернувся 6 березня 2025 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля на конверті, в якому надійшла позовна заява.

З огляду на наявні станом на дату подання цієї позовної заяви документи, десятиденний строк звернення до суду з цією позовною заявою позивачем не пропущений.

На виконання вимог ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 9 червня 2025 року відповідач надав суду докази надіслання і вручення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором для повного доступу до інформації про виконавче провадження та постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 74974236.

З наданих відповідачем доказів судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 10 травня 2024 року ВП № 74974236 з ідентифікатором для повного доступу до інформації про виконавче провадження направлена позивачу 11 червня 2025 року, а постанова про закінчення виконавчого провадження від 20 вересня 2024 року ВП № 74974236 16 червня 2025 року.

Отже, висновки суду, що про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався з листа відповідача від 27 лютого 2025 року № 29063/31074-33-25/20.1, а не раніше, відповідачем не спростовані.

Таким чином, десятиденний строк звернення до суду з цією позовною заявою позивачем не пропущений, а, отже, й не підлягає поновленню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом в рамках здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 200/5435/23.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 268, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: вул. Липська, будинок 18/5, м. Київ, 00020) про визнання протиправною та скасування постанови від 20 вересня 2025 року ВП № 74974236 про закінчення виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Ірини Ігорівни від 20 вересня 2024 року ВП № 74974236 про закінчення виконавчого провадження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.І. Чернявська