Рішення № 128324195, 12.06.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/18982/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В,,

Судді: Свергун І.О.,

Судді: Борзаниці С.В.,

за участю

секретаря судового засідання: Попової Н.І.,

представників позивача: Авраменка О.В., Коломійця Д.М.,

представника відповідача: Іванової Т.О.

представника третьої особи

Адміністрації Державної

прикордонної служби України Дубас В.В.

представника третьої особи

Фонду Державного майна України не прибув

представника третьої особи

Регіонального відділення Фонду

Державного майна України

по Полтавській та Сумській областях не прибув

представника третьої особи

Міністерства економіки України не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Орендного підприємства Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Орендного підприємства Науково дослідний та конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків (далі Позивач, Підприємство) до Кабінету Міністрів України (далі Відповідач, КМУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, Фонд державного майна України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, яким просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 17.10.2018 №749-р.

В обгрунтування позову зазначено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2018 року № 749-р «Про віднесення цілісного майнового комплексу колишньої філії Всесоюзного науково-дослідного і конструкторсько-технічного інституту електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби віднесено цілісний майновий комплекс колишньої філії Всесоюзного науково-дослідного і конструкторсько-технічного інституту електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків, який розташований у м. Шостці по вул. Інститутській, 6, до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.

Відповідно до інформації, розміщеної на сайті Кабінету Міністрів України, там планується розгортання відділів та відділень інспекторів прикордонної служби, що має підвищити рівень захищеності українсько-російської ділянки державного кордону в межах Сумської області та дати можливість оперативно реагувати на раптово виникаючі загрози з боку Російської Федерації.

Зазначене розпорядження прямо порушує права та інтереси Орендного підприємства Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків, що виявляється у наступному.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.02.2006 порушено провадження у справі № 6/11-06 про банкрутство Орендного підприємства «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків», м. Шостка, введено процедуру санації боржника, призначено керуючим санацією Марченка О.М.

Наступними ухвалами господарського суду Сумської області продовжувалися строки проведення санації.

Також позивачем зазначено, що у постанові Вищого господарського суду України від 22.10.2013 у справі № 6/11-06, якою залишено в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2013 р., зокрема зроблено висновок про те, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що посилання Регіонального відділення фонду державного майна України по Сумській області на те, що боржник безпідставно використовує державне майно для виробничої діяльності, є необгрунтованим, оскільки фактично орендні відносини між сторонами продовжуються, так як боржник використовує майно для виробництва продукції, сплачує регіональному відділенню ФДМ України по Сумській області орендну плату, орендар застрахував орендоване державне майно на суму не меншу ніж балансова вартість майна і сплачує страхові внески. Таким чином, на момент винесення даної постанови склалася ситуація, коли формально строк дії договору оренди державного майна, укладеного на 20 років закінчився, а фактично боржник до цього часу не повернув майно у власність держави і експлуатує його та використовує для виробництва продукції і регулярно сплачує регіональному відділенню Фонду державного майна України по Сумській області орендну плату. Крім того, орендар застрахував орендоване державне майно на суму не меншу, ніж балансова вартість майна, як це вказано в додатковій угоді до договору оренди від 05.12.2002 на користь орендодавця і сплачує страхові внески. В силу викладеного, фактично орендні відносини між сторонами продовжуються.

Відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження на порушення Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, не здійснено аналізу стану справ у відповідній сфері правового регулювання, причин, які зумовлюють необхідність підготовки проекту розпорядження, не враховано, що майно, яке передано в управління Адміністрації державної прикордонної служби України, використовується суб`єктом господарювання при виконанні плану санації, тобто проігноровано необхідність розроблення механізму вирішення питання, що врегульовано цим розпорядженням, а також не зроблено прогнозів результатів реалізації акта та не визначив критерії (показники), за якими оцінюватиметься ефективність його реалізації.

Відібрання майна матиме негативний соціальний та економічний ефект, загрожує негативними наслідками для оздоровлення підприємства, що є пріоритетною метою процедур банкрутства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Більше того, при прийнятті оскаржуваного розпорядження, відповідачем не здійснено належного аналізу стану справ та взагалі не враховано, що цілісного майнового комплексу, якого стосується розпорядження Кабінету Міністрів України, не існує.

Позивач вважає недоцільною передачу всього цілісного комплексу, в тому числі і обладнання до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби з метою розгортання відділів та відділень інспекторів прикордонної служби, як про те йдеться у Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2018 року № 749-р.

Згідно з затвердженим Регіональним відділенням Фонду державного майна України 28.02.2006 актом оцінки вартості цілісний майновий комплекс Орендного підприємства НДІЕІМ - вартість ЦМК з урахуванням вилученого майна становить 5 362 983 грн. в тому числі:

- належить державі 1 923 422грн. (приблизно 35,87%)

- належить орендарю 3 439 561грн. (приблизно 64,13 %).

Цим актом оцінки вартості ЦМК підтверджується наявність в ЦМК власності орендаря - основних засобів придбаних за час оренди, запаси і витрати, оборотні засоби та інше.

Це прямо суперечить нормам ст.41 Конституції України - ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідач надав відзив на позов, яким не погодився з доводами позивача та просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до статті 113 Конституції України, статей 1, 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно із статтею 116 Основного Закону Кабінет Міністрів України, серед іншого, забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; здійснює заходи щодо забезпечення національної безпеки України.

Пунктом 5 статті 116 Конституції України закріплено, що Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як . власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» встановлено, що суб`єктом управління об`єктами державної власності є Кабінет Міністрів України.

Статтею 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено основні повноваження Кабінету Міністрів України одним з яких є здійснення відповідно до закону управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Відтак, повноваження Відповідача стосовно прийняття оскаржуваного Розпорядження № 749-р чітко визначено законодавчо.

Стосовно твердження Позивача про допущені Кабінетом Міністрів України порушення під час прийняття оскаржуваного акта, Відповідач зазначив, що прийняття Розпорядження № 749-р було обумовлено необхідністю створення надійної системи охорони державного кордону в межах Сумської області в рамках модернізації та підвищення рівня охорони та захисту українсько-російської ділянки державного кордону, здійснення розгортання відділів та відділень інспекторів прикордонної служби.

Суть проекту акта полягає в здійсненні заходів спрямованих на підвищення рівня захищеності українсько-російського кордону та оперативного реагування на раптово виникаючі завдання.

Вказаний проект не потребував додаткових витрат з державного бюджету, не має впливу на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян і держави, розвиток регіонів, ринок праці, громадське здоров`я, екологію, навколишнє середовище та інші сфери суспільних відносин.

Прийняттю акту передувало його погодження без зауважень Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Фондом державного майна України, Міністерством юстиції України.

Відтак, під час прийняття Розпорядження №749-р Відповідачем було дотримано процедуру визначену Регламентом та враховано всі аспекти суспільних правовідносин, які можуть зазнати впливу в результаті дії акта.

Твердження Позивача щодо перебування підприємства в процесі санації, необхідності використання цілісного майнового комплексу для ефективного функціонування Орендного підприємства та, як наслідок, неможливості здійснення інших дій з вказаним майном, вважаємо такими, що не підтверджуються доказами та не мають значення для правильного вирішення справи.

Включення майна, яке не перебуває у власності Позивача та належить іншій особі, до плану санації не може позбавляти суб`єкта управління майном можливості вільно ним розпоряджатись у спосіб та порядок визначений законом. Як вказано вище, Кабінет Міністрів України є тим органом, який законодавчо зобов`язано здійснювати дії щодо управління державним майном. Право державної власності на цілісний майновий комплекс, розташований по вул. Інститутській, 6, м. Шостки, Сумської області Позивачем не заперечується.

Відтак, враховуючи мету, з якою до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України віднесено цілісний майновий комплекс, є підстави стверджувати про необґрунтованість та неспіврозмірність заявлених позовних вимог.

У запереченнях на відзив Позивач послався на порушення Відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 817 «Про затвердження порядку визначення суб`єкта управління об`єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб`єкт управління якого не визначений».

Проект розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2018 року № 749-р, відповідно до відповіді Мінекономрозвитку та висновку Міністерства юстиції України було розроблено Адміністрацією Держприкордонслужби.

Мінекономрозвитку відповідно до наданого ним листа No3242-11/53888-07 від 07.12.2018 не виступало розробником розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2018 року № 749-р та не вживало заходів, пов`язаних з визначенням суб`єкта управління цілісним майновим комплексом Всесоюзного науково-дослідного і конструкторсько-технічного інституту електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків.

Також позивач наполягав на неналежному аналізі розробником впливу акта індивідуальної дії при його підготовці у відповідній сфері правового регулювання, причин, які зумовлюють необхідність підготовки проекту розпорядження, не враховано, що майно, яке передано в управління Адміністрації державної прикордонної служби України, використовується суб`єктом господарювання при виконанні плану санації, тобто проігноровано необхідність розроблення механізму вирішення питання, що врегульовано цим розпорядженням, а також не зроблено прогнозів результатів реалізації акта та не визначив критерії (показники), за якими оцінюватиметься ефективність його реалізації.

Зокрема, у п. 6 Пояснювальної записки «Прогноз впливу» зазначено: «реалізація проекту за предметом правового регулювання не матиме впливу на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян і держави, розвиток регіонів, ринок праці, громадське здоров`я, екологію та навколишнє середовище та інші сфери суспільних відносин.»

У п. 7 Пояснювальної записки «Позиція заінтересованих сторін» зазначено: «Реалізація проекту не матиме впливу на інтереси окремих верств (груп) населення, об`єднаних спільними інтересами, суб`єктів господарювання.»

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Адміністрацією Державної прикордонної служби України, подані пояснення щодо предмету спору, у яких зазначив наступне.

У позовній заяві Позивач посилається, як на основну та фактично єдину підставу для визнання протиправним та скасування Розпорядження № 749-р, не здійснення Відповідачем, при прийнятті оскаржуваного розпорядження на порушення Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, аналізу стану справ у відповідній сфері правового регулювання, причин, які зумовлюють необхідність підготовки розпорядження, не враховано, що майно, яке передане в управління Адміністрації Держприкордонслужби, використовується суб`єктом господарювання при виконанні плану санації.

Вищевказане посилання та правова позиція Позивача є безпідставними, необгрунтованими і такими, що не відповідають чинному законодавству та обставинам справи виходячи з наступного.

Як зазначено у пояснювальній записці до проекту акта, необхідність прийняття вказаного акта є створення надійної системи охорони державного кордону в межах Сумської області в рамках модернізації та підвищення рівня охорони та захисту українсько-російської ділянки державного кордону, здійснення розгортання відділів та відділень інспекторів прикордонної служби.

З матеріалів справи не убачається та Позивачем не доведено, що він відноситься до осіб, щодо яких буде застосовано оскаржуваний акт, а також до осіб - суб`єктів правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, а тому у Позивача відсутні підстави для його оскарження.

З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повних вимог.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (правонаступник по справі Міністерство економіки України) надані пояснення, в яких зазначив наступне.

Цвлвсний майновий комплекс колишньої філії Всесоюзного науково-дослідницького конструкторсько-технічного інституту електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків у м. Шостка був переданий в оренду за часів СРСР (у 1990 році).

Після закінчення терміну дії відповідного договору орендодавцем (Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області) було ініційоване питання про повернення орендованого майна у власність держави, у зв`язку з чим виникла необхідність визначення уповноваженого органу управління ЦМК.

Також в поясненнях зазначено, що Мінекономрозвитку листом від 24.04.2018 № 3242-09/17744-06 запропонувало Адміністрації Держприкордонслужби розробити проект розпорядження Кабінету Міністрів України про віднесення ЦМК до сфери управління Адміністрації Держприкордонслужби та надати його на узгодження відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України.

Крім того, в поясненнях третя особа зазначила, що процедура погодження була дотримана у відповідності до Регламенту Кабінету Міністрів України, зокрема параграфу 12.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фонд державного майна України в своїх поясненнях зазначив, що доводи, наведені у позовній заяві ОПНДІЕІМ, не відповідають дійсним обставинам, а тому не підлягають задоволенню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами загальнопозовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року у задоволенні заяви Орендного підприємства Науково дослідний та конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено до розгляду справи по суті у судовому засіданні.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ (далі - Закон № 3863-ІХ) пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 29, ст. 111) викладено в новій редакції.

Так, приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).

Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 зазначену справу прийнято до розгляду. Судом вирішено розглядати справу за правилами загальнопозовного провадження та повернутися до стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях про правонаступництво у справі.

Допущено заміну первісної третьої особи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області її правонаступником - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

Також зазначеною ухвалою суду допущено заміну первісної третьої особи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України її правонаступником - Міністерство економіки України.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, гадали пояснення щодо суті спору та просили задовольнити позов.

Представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог з підстав зазначених у відзиву на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, просив відмовити у задоволені позову.

Заслухав доводи представників сторін, урахував пояснення третіх осіб, дослідив матеріали справи та надав оцінку доказам відповідно до вимог ст.ст. 72-79, 90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку необгрунтованості позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами наступні обставини справи.

Кабінетом Міністрів України 17 жовтня 2018 року прийнято розпорядження № 749-р «Про віднесення цілісного майнового комплексу колишньої філії Всесоюзного науково-дослідного і конструкторсько-технічного інституту електроізоляційних матеріалів і фольгованих діелектриків до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби» (том 1 а.с. 157).

Відповідно до Пояснюваної записки до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України (том 1 а.с.158-160) мета: розміщення новоствореного підрозділу швидкого реагування Держприкордонслужби та органу управління.

Вирішуючи спір по суті колегія суддів ураховує наступні норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 113 Конституції України, статей 1, 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно із статтею 116 Основного Закону Кабінет Міністрів України, серед іншого, забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; здійснює заходи щодо забезпечення національної безпеки України.

Пунктом 5 статті 116 Конституції України закріплено, що Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про Кабінет Міністрів України" викладені, зокрема у постановах від 14 серпня 2019 року у справі №826/8986/16, від 22 вересня 2020 року у справі №440/1658/19, від 11 листопада 2020 року у справі №640/19903/19, від 8 грудня 2020 року у справі №826/11008/18, від 10 лютого 2021 року у справі №0940/2217/18, від 16 лютого 2021 року у справі №320/950/19, від 16 березня 2021 року у справі №640/9677/20, від 28 квітня 2021 року у справі №640/3098/20, від 1 грудня 2022 року у справі №640/7578/20 та від 26 вересня 2023 року у справі №640/26236/19.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабміну ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначені статтями 2 та 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», відповідно до яких до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки; забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України «Про управління об`єктами державної власності» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» об`єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України.

Статтею 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено основні повноваження Кабінету Міністрів України одним з яких є здійснення відповідно до закону управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Відтак, оскаржуване Розпорядження № 749-р від 17.10.2018 прийнято Відповідача в межах повноважень, визначених законом.

Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначив, що виходячи зі змісту частини першої статті8 Конституції Україниохоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. І суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес є дозволами. При цьому, інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Отже, поняття "охоронюваний законом інтерес" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Таким чином, законний (охоронюваний законом) інтерес виражається у можливостях суб`єкта права користуватися певним соціальним благом, не вимагаючи певних дій від інших осіб і лише за певних умов маючи можливість звертатися за захистом цього інтересу до суду з метою задоволення своїх потреб, які не суперечать суспільним.

Для звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу особа повинна мати легітимні очікування вчинення стосовно неї певних дій з боку іншого суб`єкта відповідно до заснованого на законі дозволу.

Так, матеріалами справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що станом на день розгляду справи Договір оренди майнового комплексу від 23.08.1990 (том 1 а.с. 30-39) припинив свою дію 30.06.2010.

Тобто, на день подання Позивачем позову до суду орендні відносини щодо державного майна Цілісного майнового комплексу колишньої філії Всесоюзного науково-дослідного і конструкторсько-технічного інституту електроізоляційних матеріалів та фольгових діелектриків належним чином не оформлені та не оформлюються.

Посилання Позивача на те, що постановою Вищого господарського суду від 22.10.2013 у справі №6/11-06 зроблено висновок про те, що фактично орендні відносини між сторонами продовжуються, так як боржник використовує майно для виробництва продукції, сплачує регіональному відділенню Фонду держмайна України орендну плату, орендував застрахував орендоване майно, а також те, що ухвалами господарського суду Сумської області затверджені плани санацій, суд вважає не прийнятими судом, оскільки відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинної на момент закінчення договору оренди) договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина 1 зазначеної статті). У разі передачі спору на розгляд суду договір оренди вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду про укладення договору оренди і на умовах, зазначених у ньому (частина 2 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Позивачем не надано суду доказів звернення до суду з позовом про продовження Договору оренди майнового комплексу від 23.08.1990, або укладання нового Договору оренду, а тому суд дійшов висновку про відсутність у Позивача прав на користування вказаним майном.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку того, що Відповідачем прийнятим розпорядженням № 749-р від 17.10.2018 не порушив права та інтереси Позивача.

Посилання Позивача на порушення відповідачем під час прийняття оскаржуваного розпорядження постанови Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року № 817, яким встановлено механізм визначення суб`єкта управління об`єктами державної власності, якому передаються повноваження щодо управління майном, що повернуте у власність держави, та іншим державним майном, суб`єкт управління якого не визначений, є недоведеним, оскільки оспорюваним розпорядженням вирішувалось питання виключно державного майна.

Спірні правовідносини щодо можливого вилучення (розподілу) майна позивача Позивачем не заявлялось, що повністю виключає порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року № 817 при прийнятті оскаржуваного розпорядження.

З урахуванням встановлених обставин та характеру спірних правовідносин судом не виявлено з боку Відповідача порушень визначеної законодавством процедури визначення суб`єкта управління майном, які б свідчили про скасування оспорюваного Позивачем розпорядження, що також свідчить про відсутність підставі для скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2018 № 749-р .

Ураховував встановлені судом обставини та оцінив надані сторонами докази, суд дійшов висновку необгрунтованості позовних вимог та наявності законних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В силу вимог ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не вирішується судом.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Орендного підприємства Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут електроізоляційних матеріалів та фольгованих діелектриків до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 червня 2025 року.

Головуючий суддя О.В. ІрметоваСуддя Суддя І.О. Свергун С.В. Борзаниця