Рішення № 128322600, 23.06.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2025 року Справа№640/21433/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІЄНТ ЮА» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клієнт ЮА» до Київської митниці, у якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100190/2022/000014/2 від 18.11.2022, прийняте Київською митницею Держмитслужби в особі її структурного підрозділу ВМО № 2 м/п Ліски UA100190;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2022/000290 від 18.11.2022;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА100190/2022/000015/2 від 21.11.2022, прийняте Київською митницею Держмитслужби в особі її структурного підрозділу ВМО № 2 м/п Ліски UA100190;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2022/000292 від 21.11.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для митного оформлення імпортованого товару подано відповідачу митну декларацію № 22UA100190032155U0, 22UA100190032594U9 та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Проте відповідачем прийняті рішення №UA100190/2022/000014/2 від 18.11.2022 та №UA100190/2022/000015/2 від 21.11.2022 про коригування митної вартості товарів.

Крім того, відповідач надіслав позивачу картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2022/000290 від 18.11.2022, № UA100190/2022/000292 від 21.11.2022.

Позивач не погодився із рішеннями відповідача, але з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 Митного кодексу України, представник позивача з урахуванням коригувань подав нові електронні митні декларації, на підставі чого, відповідач прийняв рішення про випуск товарів під грошову заставу, як спосіб забезпечення сплати митних платежів.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІЄНТ ЮА» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, на виконання вимог Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

24 березня 2025 року проведений автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/21433/22 передана на розгляд судді Молочній І. С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/21433/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІЄНТ ЮА» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

04 квітня 2025 року представник відповідача надав до суду письмові пояснення по справі, в яких зазначив, зокрема, що клопотання щодо врахування судом правової позиції Київської митниці зазначені у відзиві №7.8-10/2686 від 17 грудня 2021 року (містить клопотання про заміну сторони) та повернення позовної заяви. Також, просив суд, зокрема, замінити відповідача Київську митницю Держмитслужби на Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року витребувано у відповідача документи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року замінено відповідача у справі №640/21433/22 Київську митницю Державної митної служби України (місцезнаходження: бул. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ 43337359) на його правонаступника Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Згідно з частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України), розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІЄНТ ЮА» (ідентифікаційний код 41180896) зареєстровано в якості юридичної особи 01.03.2017.

Основним видом діяльності позивача є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Інші види діяльності:

77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку

85.51 Освіта у сфері спорту та відпочинку

93.19 Інша діяльність у сфері спорту

46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами

46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами

46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту

46.41 Оптова торгівля текстильними товарами

46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям

46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення

46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами

46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами

46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах

47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах

47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах

47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах

47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах

47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування

73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Відповідно до п. 1.4. Контракту № 01/07/22 від 01.07.2022 товар виготовляється на замовлення Покупця. До початку процесу його виготовлення і поставки, Сторони Контракту узгоджують і підписують Специфікацію до Контракту, яка є для Покупця підставою для перерахування попередньої оплати вартості Товару, а для Постачальника підставою для початку процесу виготовлення Товару. 06.09.2022.

Сторонами вказаного Контракту були підписані Специфікації до Контракту (Додатки №№ 1, 2). Загальна вартість товару по двох Специфікаціях склала 103292,50 USD (51772,50+51520,00). 07.09.2022 на підставі узгоджених і підписаних Специфікацій та умов Контракту, позивач перерахував Виробнику попередню оплату вартості товару по двох Специфікаціях у розмірі 10% від загальної вартості, що склала 10329,25 USD.

30.09.2022, 14.10.2022, 02.11.2022, тобто протягом 45 днів від дати коносаментів позивач сплатив залишок 90% вартості товару по двох Специфікаціях у сумі 26000,00 USD, 15190,75 USD, 51772,50 USD відповідно.

16.11.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Клієнт ЮА» до ВМО № 2 м/п Ліски Київської митниці Держмитслужби подано електрону митну декларацію ІМ40ДЕ 22UA100190032155U0 для здійснення митного оформлення партії товару - Рукавички оглядові латексні Hoff Medical™ нестерильні текстуровані з пудрою, розміри - S, М, загальною вартістю 51772,50 доларів США. Витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України склали 12055,23 доларів США (440 842,91 грн./36,5686). Таким чином загальна митна вартість товару визначена представником позивача за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), яка склала в гривневому еквіваленті станом на день подання представником позивача митної декларації - 2 334 090,75 грн. (63827,73 доларів США х 36,5686).

На підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачу подані позивачем такі документи: Контракт № 01/07/22 від 01.07.2022р.; Специфікація (Додаток № 1 від 06.09.2022р. до Контракту № 01/07/22 від 01.07.2022p); Проформа інвойсу № 3240014929 від 06.09.2022р.; Комерційний інвойс № 5040016066 від 02.10.2022р.; Пакувальний лист до комерційного інвойсу № 5040016066 від 02.10.2022р.; Копія митної декларації країни відправлення № А022-16509-10090; Коносамент № NBKK 10220024 від 02.10.2022; Декларація про відповідність медичних виробів № 4 версія 1 від 25 лютого 2022року; Договір - довіреність про надання послуг уповноваженим представником від 25.02.2022р.; Сертифікат країни походження № 05СОТН221000045; Прайс лист від виробника від 01.09.2022р.; Лист від виробника від 17.11.2022р.; Договір № 100 на транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні від 08.11.2022р.; Рахунок-фактура № И-381 від 14 листопада 2022р.; Довідка про транспортно-експедиторські витрати № 14/11/01 від 14.11.2022р.; Договір надання транспортно-експедиційних послуг № ФТП 616К від 12.07.2022р.; Рахунок на оплату № 2065 від 15 листопада 2022р.; Довідка щодо транспортних витрат та страхування вантажу № 151122/1 від 15.11.2022; Платіжне доручення (SWIFT платіж) від 02.11.2022 на суму 51772,50 USD; Міжнародна товарно - транспортна накладна № 0333 від 11.11.2022р.

Розглянувши подані представником позивача документи для підтвердження заявленої в електронній митній декларації ІМ40ДЕ 22UA100190032155U0 митної вартості товару, відповідач, 18.11.2022 направив представнику позивача електронне повідомлення, ідентифікатор повідомлення 4c3dcff2-fa9c-4207-8756-05bl0cd3a0b8, у якому зазначив, що «враховуючи положення статей 8 та 9 Конституції України, статті 1 Митного кодексу України, статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та рекомендацій представників Європейської Комісії щодо залучення Інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (ТАІЕХ), митний орган має право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 16.11.2022 UA100190/2022/032155 встановлено: 1) надані платіжні доручення не можливо співставити з партією товару, що імпортується з наступних причин: - умови оплати згідно проформи інвойсу № 3240014929 та прайс листа від 01.09.2022 передбачають 10% передплати та інша частіша протягом 45 днів від дати коносаменту. Жоден наданий платіжний документ не відповідає цим умовам. В - графі «призначення платежу» наявне посилання лише на ЗЕД контракт № 01/07/22. Додатково зазначаємо, що банківські платіжні документи повинні стосуватися оцінюваного товару. Відповідно п.2.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару. Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. 2) лист відправника від 17.11.2022 містить інформацію, що ціна товару визначається за спеціальною ціновою пропозицією. У митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. 3) надана копія експортної декларації містить відомості, що інвойс № 5040016066 датований 22.09.2022, так само як і прийняття вищезазначеного документа в роботу в країні відправлення. В той же час, наданий до митного оформлення інвойс № 5040016066 датований 02.10.2022. Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Керуючись вимогами частин 2,3 ст. 53, ст. 54 МКУ повідомляємо про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - прейскуранти (прайслисти) виробника товару; - транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару відповідно до частини 6 статті 53 МКУ. Повідомлення направлене також на виконання вимог ст. 57 Митного кодексу».

18.11.2022 позивач на вказане повідомлення надав відповідачу лист №18/11-22 від 18.11.2022, яким просив зупинити перебіг часу визначений ч. 3 статті 53 Митного кодексу України (надалі - МКУ) за декларацією № ПАЇ00190/2022/032155 від 16.11.2022 та визнати заявлену митну вартість або винести письмове рішення про коригування митної вартості у час, визначений ч.1 статті 255 МКУ, тому що документи, які підтверджують митну вартість надані позивачем в повному обсязі при поданні вказаної декларації.

18.11.2022 відповідачем в особі її структурного підрозділу ВМО № 2 м/п Ліски Київської митниці Держмитслужби UA100190 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA100190/2022/000014/2 від 18.11.2022, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в електронній митній декларації ІМ40ДЕ 22UA100190032155U0 скоригував з 63827,73 доларів США до рівня 84370,00 доларів США.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, відповідач в особі старшого державного інспектора Федоренка Сергія Миколайовича надіслав електронним повідомленням представнику позивача картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2022/000290 від 18.11.2022.

Позивач не погодився із рішенням відповідача, але з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МКУ, представник позивача з урахуванням коригувань подав нову електронну митну декларацію ІМ40ДЕ 22UA100190032448U5 від 18.11.2022, на підставі чого, відповідач прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу, як спосіб забезпечення сплати митних платежів в розмірі 92773,45 грн.

Крім того, 21.11.2022 позивачем до відповідача подано електрону митну декларацію ІМ40ДЕ 22UA100190032594U9 для здійснення митного оформлення партії товару - Рукавички оглядові латексні Hoff' Medical™ нестерильні текстуровані без пудри, розміри - XS,S,M,L загальною вартістю 51520,00 доларів США. Витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України склали 12038,70 доларів США (440 238,71 грн./36,5686). Таким чином, загальна митна вартість товару була визначена представником позивача за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), яка склала в гривневому еквіваленті станом на день подання представником позивача митної декларації - 2 324 252,98 грн. (63558,70 доларів США х 36,5686).

На підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачу були подані такі документи: Контракт № 01/07/22 від 01.07.2022р.; Специфікація (Додаток № 2 від 06.09.2022р. до Контракту № 01/07/22 від 01.07.2022р); Проформа інвойсу № 3240014930 від 08.09.2022р.; Комерційний інвойс № 5040016067 від 02.10.2022р.; Пакувальний лист до комерційного інвойсу № 5040016067 від 02.10.2022р.; Копія митної декларації країни відправлення № А022-16509-10088; Коносамент № NBKK 10220015 від 02.10.2022; Декларація про відповідність медичних виробів № 4 версія 1 від 25 лютого 2022року; Договір - довіреність про надання послуг уповноваженим представником від 25.02.2022р.; Сертифікат країни походження № 05СОТН221000049; Прайс лист від виробника від 01.09.2022р.; Лист від виробника від 17.11.2022р.; Договір № 100 на транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів у міжнародному сполученні від 08.11.2022р.; Рахунок-фактура № И-3 88 від 16 листопада 2022р.; Довідка про транспортно-експедиторські витрати № 16/11/01 від 16.11.2022р.; Договір надання транспортно-експедиційних послуг № ФТП 616К від 12.07.2022р.; Рахунок на оплату № 2067 від 15 листопада 2022р.; Довідка щодо транспортних витрат та страхування вантажу № 151122/2 від 15.11.2022; Платіжне доручення (SWIFT платіж) від 07.09.2022 на суму 10329,25 USD; Платіжне доручення (SWIFT платіж) від 30.09.2022 на суму 26000,00 USD; Платіжне доручення (SWIFT платіж) від 14.10.2022 на суму 15190,75 USD; Міжнародна товарно - транспортна накладна № 2623 від 14.11.2022р.

Розглянувши подані представником позивача документи для підтвердження заявленої в електронній митній декларації ІМ40ДЕ 22UA100190032594U9 митної вартості товару. Відповідач, 21.11.2022 направив представнику позивача електронне повідомлення, ідентифікатор повідомлення d28clce0-71a0-479a-9b04-2e9flb6e5eld, у якому зазначив, що «враховуючи положення статей 8 та 9 Конституції України, статті 1 Митного кодексу України, статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та рекомендацій представників Європейської Комісії щодо залучення Інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (ТАІЕХ), митний орган має право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 21.11.2022 UA100190/2022/032594 встановлено: 1) надані платіжні доручення не можливо співставити з партією товару, що імпортується з наступних причин: - умови оплати згідно прайс листа від 01.09.2022 передбачають 10% передплати та інша частина протягом 45 днів від дати коносаменту. Жоден наданий платіжний документ не відповідає цим умовам. - в графі «призначення платежу» наявне посилання лише на ЗЕД контракт № 01/07/22. Додатково зазначаємо, що банківські платіжні документи повинні стосуватися оцінюваного товару. Відповідно п.2.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється >перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару. Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. 2) лист відправника від 17.11.2022 містить інформацію, що ціна товару визначається за спеціальною ціновою пропозицією. У митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. 3) надана копія експортної декларації містить відомості, що інвойс № 5040016067 датований 22.09.2022, так само як і прийняття вищезазначеного документа в роботу в країні відправлення. В той же час, наданий до митного оформлення інвойс № 5040016067 датований 02.10.2022. Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Керуючись вимогами частин 2,3 ст. 53, ст. 54 МКУ повідомляємо про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару відповідно до частини 6 статті 53 МКУ. Повідомлення направлене також на виконання вимог ст. 57 Митного кодексу України».

21.11.2022 позивач в особі свого представника у відповідь на вказане повідомлення надав відповідачу лист № 21/11-22 від 21.11.2022, в якому просив зупинити перебіг часу визначений ч. З статті 53 МКУ за декларацією № UA 100190/2022/032594 від 21.11.2022 та визнати заявлену митну вартість або винести письмове рішення про коригування митної вартості у час, визначений ч.1 статті 255 МКУ, тому що документи, які підтверджують митну вартість надані позивачем в повному обсязі при поданні вказаної декларації.

21.11.2022 відповідачем в особі її структурного підрозділу ВМО № 2 м/п Ліски Київської митниці Держмитслужби иА100190 було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA100190/2022/000015/2 від 21.11.2022, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в електронній митній декларації № иА100190/2022/032594 від 21.11.2022 скоригував з 63558,70 доларів США до рівня 70840,00 доларів США.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, відповідач в особі головного державного інспектора Забабуріна В`ячеслава Вікторовича надіслав електронним повідомленням представнику позивача картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2022/000292 від 21.11.2022.

Позивач не погодився із рішенням відповідача, але з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МКУ, представник позивача з урахуванням коригувань подав нову електронну митну декларацію ІМ40ДЕ 22UA100190032594U9 від 21.11.2022, на підставі чого, відповідач прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу, як спосіб забезпечення сплати митних платежів в розмірі 32884,47 грн.

Позивач вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Разом з тим митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що при проведенні перевірки правильності розрахунку митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом визначення митної вартості, та відомостей, які містяться у наданих до митного оформлення документів, відповідачем встановлено розбіжності.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, відповідач у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначив, що під час здійснення контролю митної вартості встановлено, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності.

Так, у рішенні № UA100190/2022/000014/2 від 18.11.2022 відповідач вказує, що «надані платіжні доручення не можливо співставити з партією товару, що імпортується з наступних причин:- умови оплати згідно проформи інвойсу № 3240014929 та прайс листа від 01.09.2022 передбачають 10% передплати та інша частина протягом 45 днів від дати коносаменту».

У рішенні № UA100190/2022/000015/2 від 21.11.2022 відповідач зазначає, що «надані платіжні доручення не можливо співставити з партією товару, що імпортується з наступних причин:- умови оплати згідно прайс листа від 01.09.2022 передбачають 10% передплати та інша частина протягом 45 днів від дати коносаменту та, що жоден наданий платіжний документ не відповідає цим умовам».

Відповідно до п. 1.4. Контракту № 01/07/22 від 01.07.2022, Товар виготовляється на замовлення Покупця. До початку процесу його виготовлення і поставки, Сторони Контракту узгоджують і підписують Специфікацію до Контракту, яка є для Покупця підставою для перерахування попередньої оплати вартості Товару, а для Постачальника підставою для початку процесу виготовлення Товару.

06.09.2022 Сторонами вказаного Контракту були підписані Специфікації до Контракту (Додатки №№ 1, 2).

Загальна вартість товару по двох Специфікаціях склала 103292,50 USD (51772,50+51520,00).

07.09.2022 на підставі узгоджених і підписаних Специфікацій та умов Контракту, позивач перерахував Виробнику попередню оплату вартості товару по двох Специфікаціях у розмірі 10% від загальної вартості, що склала 10329,25 USD.

30.09.2022, 14.10.2022, 02.11.2022, тобто протягом 45 днів від дати коносаментів позивач сплатив залишок 90% вартості товару по двох Специфікаціях у сумі 26000,00 USD, 15190,75 USD, 51772,50 USD відповідно.

Таким чином, надані позивачем платіжні документи повністю підтверджують факт сплати 10% передплати та сплату іншої частини протягом 45 днів від дати коносаментів.

Крім того, в оскаржуваних рішеннях відповідач зазначає, що «в- графі «призначення платежу» наявне посилання лише на ЗЕД контракт № 01/07/22. Додатково зазначаємо, що банківські платіжні документи повинні стосуватися оцінюваного товару. Відповідно п.2.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару. Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару».

Постанова правління національного банку України № 216 від 28.07.2008 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» в діючий редакції, т.е. на момент виникнення спірних правовідносин взагалі не містить п.2.2. такого змісту, на який посилається відповідач.

Натомість пунктом 15 цього Положення встановлено, що Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Тобто, відповідач посилається на норми п.2.2. Постанови Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 яка втратила чинність, а тому не підлягає застосуванню. В даному випадку посилання відповідача на вказану норму не відповідає чинному на момент виникнення спірних відносин законодавству та є протиправним.

Відповідно до п.26 вказаного Положення, надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Надавач платіжних послуг має право відмовитися від виконання платіжної інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах та повернути її платнику, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства України та законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Надавач платіжних послуг платника повертає платіжні інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах без виконання із зазначенням причини їх повернення.

Отже, у разі, якщо платіжна інструкція в іноземній валюті не відповідає вимогам розділу II вказаного Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання, є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, то Банк не приймає до виконання платіжну інструкцію в іноземній валюті та повертає її із зазначенням причини її повернення. Водночас, таких дій Банком позивача зроблено не було, останній перевірив на відповідність вимогам і прийняв платіжну інструкцію та виконав платіжну операцію.

Також відповідно до п.32 вказаного Положення обов`язковими реквізитами графи «Призначення платежу» повідомлення про переказ коштів є посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті.

Крім того, в оскаржуваних рішеннях відповідач вказує, що «лист відправника від 17.11.2022 містить інформацію, що ціна товару визначається за спеціальною ціновою пропозицією. У митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни».

Відповідачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, яким чином подані позивачем документи порушують чи не відповідають статті VII ГАТТ. Відповідач обмежився загальною фразою, щодо наявності підстав вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ, в той час, як рішення Відповідача не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки відповідача повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Таким чином, посилання відповідача на положення ст. VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, як на підставу для коригування митної вартості, є необґрунтованим.

Крім того, у рішенні № UA100190/2022/000014/2 від 18.11.2022 відповідач зазначає, що «надана копія експортної декларації містить відомості, що інвойс № 5040016066 датований 22.09.2022, так само як і прийняття вищезазначеного документа в роботу в країні відправлення. В той же час, наданий до митного оформлення інвойс № 5040016066 датований 02.10.2022».

У рішенні № UA100190/2022/000015/2 від 21.11.2022 відповідач вказує, що «надана копія експортної декларації містить відомості, що інвойс № 5040016067 датований 22.09.2022, так само як і прийняття вищезазначеного документа в роботу в країні відправлення. В той же час, наданий до митного оформлення інвойс № 5040016067 датований 02.10.2022».

Суд зазначає, що копії митних декларацій країни відправлення № А022-16509-10090, № А022-16509-10088, не включено до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та визначені ч.2 ст.53 МКУ.

Крім того, в оскаржуваних рішеннях відповідач вказує, що «наданий декларантом прайс лист не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм зазначеної статті, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості. Відповідно не виконані умови передбачені частиною 2, 10, 21 статті 58 Кодексу в частині документального підтвердження складових митної вартості».

Форма та зміст прайс листа визначається виключно Виробником, з урахуванням вимог, необхідних для ідентифікації товарів. Не відображення у прайс листі інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям не може впливати на митну вартість товару, оскільки такий документ не є обов`язковим для підтвердження митної вартості у розумінні ст. 53 МКУ.

Відповідачем не наведено, яку інформацію стосовно складових митної вартості підтверджує цей документ, та чому неможливо її встановити з основних документів.

З приводу неподання додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги відповідача про необхідність надання позивачем додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є необгрунтованими, оскільки відповідно до положень ст. 53 МКУ, декларант на вимогу митного органу надає всі наявні у нього документи. Керуючись вказаними положеннями, позивач надав відповідачу всі наявні у нього документи при поданні електронних митних декларацій ІМ40ДЕ 22UА100190032155П0, ІМ40ДЕ 22UА100190032594П9, що також підтверджується листами позивача за №18/11-22 від 18.11.2022 та № 21/11-22 від 21.11.2022 у відповідь на електронні повідомлення відповідача, тому не надання додаткових документів не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.

Крім того, зі змісту графи 33 оскаржуваних рішень вбачається, що «Відповідно до ч. 5 ст. 55 МКУ проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в митного органу. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях з урахуванням країни виробництва, країни відправлення, призначення товару, та комерційних умов: - із розрахунку тов. №1 - 0,044 дол. США/шт (джерело - митна декларація від 03.08.2022 №ПА100100/2022/32998)».

Суд зазначає, що графа 33 оскаржуваних рішень не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. В даному випадку, зазначення такої інформації має значення для вирішення справи, тому, що для різного виду товару. 1) Рукавички оглядові латексні нестерильні текстуровані з пудрою; 2) Рукавички оглядові латексні нестерильні текстуровані без пудри, відповідач визначив однакову митну вартість за одиницю - 0,044 дол. США/шт., що не може свідчити про об`єктивний підхід до визначення вартості товару.

Суд також зазначає, що сам факт зазначення нижчого рівня митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження цієї вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом.

Відповідно до частини першої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга статті 64 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що митну вартість товару визначено згідно статті 60 МК України за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (а.с.67).

Так, суд зауважує, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.

Суд зазначає, що у відповідності до статті 53 МК України у відповідача є право витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за першим методом за ціною договору, тільки тоді коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019, справа № 820/636/17, зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18 (№ К/9901/8839/19), де вказано, що наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги постачань, сезонність, наявність знижок тощо), що безпосередньо не свідчить про наявність порушень із боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується позивачем. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Отже, висновки Київської митниці про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53), заборонено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий товар.

Таким чином, беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Київської митниці № UA100190/2022/000014/2 від 18.11.2022 та UА100190/2022/000015/2 від 21.11.2022 про коригування митної вартості товарів.

Суд вважає, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Щодо вимог позивача про скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оскаржуваних карток відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідні рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до платіжної інструкції №1835 від 02 грудня 2022 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 2481,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2481,00 грн., який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІЄНТ ЮА» (місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. 148/1, кв. 181, м. Київ, 03179, код ЄДРПОУ 41180896) до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, (місцезнаходження: бул. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100190/2022/000014/2 від 18.11.2022.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2022/000290 від 18.11.2022.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UА100190/2022/000015/2 від 21.11.2022.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2022/000292 від 21.11.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІЄНТ ЮА» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 червня 2025 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна