Ухвала суду № 128321341, 18.06.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25195/25

Провадження № 1-кс/761/16847/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, в рамках кримінального провадження № 22024000000001148 від 12.12.2024, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчими 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2024 за № 22024000000001148 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 365-2, ч. 3 ст. 209 КК України.

18.06.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, адвокату (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.08.2023 № 11261/10, видане Радою адвокатів Київської області), уродженцю м. Запоріжжя, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави 1 407 317 804,57 грн.

На думку органу досудового розслідування відносно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного та можуть перешкодити розслідуванню кримінального провадження.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.

Захисник у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, подав відповідні письмові заперечення.

Вказав, що ризики, на існування яких вказує слідчий у клопотанні, є надуманими та безпідставними, а обставини, які викладені у повідомлені про підозру ОСОБА_4 , не підтверджені жодними доказами.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що слідчими 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2024 за № 22024000000001148 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 365-2, ч. 3 ст. 209 КК України.

18.06.2025 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності, а саме:

? отриманими під час проведення КРД (на підставі ухвал слідчих суддів Апеляційного суду м. Києва) записами розмов ОСОБА_7 по мобільному телефону НОМЕР_1 , зафіксованими у протоколах від 30.07.2021, з представниками російського уряду ОСОБА_8 та головою правління і президентом ПАО «Транснефть» ОСОБА_9 ;

? показами свідка ОСОБА_7 викладеними у ході допитів від 04.05.2022 та 12.05.2022, проведених детективами НАБУ за участі слідчих ГСУ СБУ;

? протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 29.04.2025;

? протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 05.06.2025;

? протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 08.05.2025;

? протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_13 ;

? протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_13 ;

? протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_13 ;

? протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_11 ;

? протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_11 ;

? протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_14 ;

? протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_14 ;

? протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_14 ;

? протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_10 ;

? протоколом допиту від 16.04.2024 свідка ОСОБА_15 ;

? відповіддю Фонду державного майна України від 11.06.2024 № 10-25-15766 на запит ГСУ СБУ щодо розміру збитків (майнової шкоди), завданої у зв`язку з незаконним вибуттям у 2017 році з власності нафтопродуктопроводу. Згідно даного листа, збитки складають 1 407 317 804,57 грн.

Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 18.06.2025, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред`явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду обґрунтовується тим, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є особливо тяжким, має високий ступінь суспільної небезпеки та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, в разі визнання винуватим його у вчиненні інкримінованого злочину, підозрюваний може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду

Так Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Вказаний ризик варто оцінювати з урахуванням інших факторів, які підтверджують існування ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд враховує покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу) від 20.08.2010.

Той факт, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, за версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 вчиняв дії, направлені на досягнення кінцевого умислу, групою осіб за попередньою змовою, у тому числі з тими, які переховуються від органу досудового розслідування на території країни агресора та тимчасово окупованих територіях.

Орган досудового розслідування позбавлений можливості збирання доказів на вказаних територіях, зокрема речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 та інших злочинів, які розслідуються у вказаному кримінальному провадженні.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_4 під гнітом кримінального переслідування за вчинення особливо тяжкого злочину, з великим ступенем ймовірності може вичнити дії щодо знищення та переховування будь-яких доказів, які можуть вказувати на його причетність до вчинення кримінальних правопорушень.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що з метою обговорення злочинних планів, отримання вказівок щодо їх реалізації, ОСОБА_4 використовував мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють комунікувати шляхом направлення текстових повідомлень та здійснення телефонних дзвінків з використанням Інтернет трафіку через месенджери, використовуючи у тому числі і номери стільникового зв`язку російської федерації.

Тому вказані засоби зв`язку можуть містити докази злочинної діяльності організованої групи та безпосередньо ОСОБА_4 , а тому останній, усвідомлюючи їх важливе значення для досудового розслідування, може вживати заходів до їх приховання або знищення.

Наразі досудове розслідування триває та є необхідність у проведенні ряду слідчих та інших процесуальних дій для встановлення та отримання додаткових доказів.

Однак у зв`язку із набуттям ОСОБА_4 статусу підозрюваного та отримання примірнику клопотання про застосування до нього запобіжного заходу з додатками, останній отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, а також роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення, проте знаходяться у володінні самого підозрюваного та інших співучасників вищеописаних злочинів чи/та працівників

Наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 , використовуючи знайомства, зв`язки, соціальний статус і авторитету, набутих, зокрема, під час здійснення професійної діяльності, а також повноважень голови Вищого господарського суду України, що дає можливість йому впливати на свідків (більшість яких є діючими суддями), інших, на даний час невстановлених співучасників вказаних злочинів, зокрема, підбурювати їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у провадженні доказам та відмови від дачі показань на її користь, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві, послідовні показання під час досудового розслідування та судового розгляду, а також на дієвість кримінального провадження загалом, безперешкодного контактування із свідками, враховуючи, що частина з них є діючими суддями та знайомі з ним особисто..

Також, слід враховувати встановлену кримінальним процесуальним законодавством України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, для здійснення тиску на учасників кримінально провадження, не обов`язково знати їх особисто. Для цього достатньо того, що підозрюваному після ознайомлення з матеріалами справи, стануть відомі анкетні дані свідків, у зв`язку з цим, ОСОБА_4 з метою уникнення покарання може вчиняти дії, покликані на примушення їх до зміни показань чи до відмови від їх надання.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що стійкі ділові та дружні зв`язки підозрюваного, в силу своєї професійної діяльності, з особами, які займають керівні посади в органах державної влади, а також з іншими особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, в тому числі свідків, інших підозрюваних, експертів, при цьому ОСОБА_4 може здійснювати координацію дій із іншими на даний час не встановленими співучасниками вчинення злочину та свідками, в тому числі з метою уникнення нею кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню;

Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.

Підозрюваний відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Крім того, слідчий суддя вважає, що обставина, яка виправдовує тримання особи під вартою, належить введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан в зв`язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

У зв`язку з наведеним, клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо розміру застави.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого (підозрюваного) на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Дослідивши матеріали клопотання, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не обґрунтовано розмір застави у 1 407 317 804,57 грн, в даному конкретному випадку, у порядку виключення, що обумовлено обставинами справи (в тому числі характером кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному), враховуючи особу підозрюваного, ступінь його співучасті в інкримінованому злочині, майновий стан, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у межах 100 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Даний розмір застави слідчий суддя вважає достатнім та таким, що забезпечить виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Підозрюваного ОСОБА_4 взяти під варту негайно в залі суду.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 18.06.2025, тобто по 16.08.2025.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у межах 100 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 302 800 000 (триста два мільйони вісімсот тисяч) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) носити електронний засіб контролю.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначити по 16.08.2025.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який призначений старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22024000000001148 від 12.12.2024.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1