Ухвала суду № 128317145, 16.06.2025, Вишгородський районний суд Київської області

"16" червня 2025 р. Справа № 363/4258/24

УХВАЛА

Іменем України

16 червня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Пчолкіну М.В.,

за участю представника позивача Тодуа Ш.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

08 травня 2025 року в цій справі ухвалено заочне рішення, яким вказаний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12 жовтня 2020 року в розмірі 107 058 грн. 32 коп., а також судовий збір в розмірі 2 844 грн. 70 коп., а всього 109903 грн. 02 коп.

В поданій заяві представник відповідача порушує питання про скасування згаданого рішення і необхідність призначення справи до судового розгляду.

Свої вимоги мотивує тим, що при ухваленні заочного рішення судом взято до уваги розрахунок заборгованості станом на 24 березня 2025 року, а період з 25 березня 2025 року по 08 травня 2025 року (дату ухваленні рішення) не враховано, що суттєво вплинуло на розмір заборгованості, адже з моменту подання позовної заяви і до ухвалення заочного рішення сума заборгованості значно зменшилась. Також посилалася на те, що наданий представником позивача розрахунок заборгованості не є первинним обліковим бухгалтерським документом, а його зміст не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.

Представник позивача подала до суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якому просив в задоволення вказаної заяви відмовити, посилаючись на те, що відповідач повинен вказати на докази, якими обґрунтовуються заперечення проти вимог позивача, коли заочне рішення підлягає скасуванню, тільки якщо докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Отже, послання відповідача на докази, які були у справі, не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, оскільки їх вже оцінено судом при його ухваленні. При цьому, відповідач жодних доказів, які можуть слугувати підставою для скасування рішення не надав, коли всі твердження відповідача є надуманими, повністю спростовуються доказами по справі та не впливають на зміст ухваленого рішення.

Що стосується розрахунку заборгованості, то зазначила, що вказаний документ виготовлено автоматично за допомогою програмних комплексів банку та підписано кваліфікованим електронним підписом у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» уповноваженим представником банку за довіреністю, коли наявність відбитку печатки на розрахунку заборгованості не є обов`язковою. Окрім цього зауважила, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу.

Представник позивача в суді в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення просив відмовити з викладених у відзиві підстав.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилася, у тому числі не приєдналася до розгляду в режимі відеоконференції через підсистему «Електронний суд» (ВКЗ), попри подану нею про це відповідну заяву, що згідно ч. 1 ст. 287 ЦПК України розгляду справи не перешкоджає.

Заслухавши представника позивача, дослідивши справу, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 22 серпня 2024 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 12 жовтня 2020 року в розмірі 237058 грн. 32 коп.

07 квітня 2025 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 12 жовтня 2020 року в розмірі 107 058 грн. 32 коп., посилаючись на часткове погашення ОСОБА_1 заборгованості.

08 травня 2025 року судом ухвалено заочне рішення, яким позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором №б/н від 12 жовтня 2020 року в розмірі 107 058 грн. 32 коп., а також судовий збір в розмірі 2 844 грн. 70 коп., а всього 109 903 грн. 02 коп.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи..

Як вбачається із п. 2 ч. 8 стю 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Згідно ч. 5 ст. 14 ЦПК України, суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно зп.п.3,4ч.1ст.285ЦПК України,у заявіпро переглядзаочного рішенняповинно бутизазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, а також посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Як передбачено ч. 7ст. 285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.

Відповідно доч.1ст.288ЦПКУкраїни заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, до якого судом неодноразово надсилалися останньому повістки про виклик до суду, зокрема на 10 жовтня 2024 року, 20 листопада 2024 року, 12 грудня 2024 року, 23 січня 2025 року, 17 лютого 2025 року, 21 березня 2025 року та 08 травня 2025 року, які він своєчасно отримував.

Крім того, за допомогою вказаного електронного кабінету останній мав доступ до матеріалів вказаної цивільної справи, а також мав можливість з ними ознайомитися.

Водночас, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в жодне із вказаних вище засідань до суду не прибув. Обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та неподання відзиву не вказав, і докази про це суду не надав. При цьому будь-яких доказів, якими обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача та які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, суду також не подав.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що при ухваленні заочного рішення судом взято до уваги розрахунок заборгованості станом на 24 березня 2025 року та не враховано період з 25 березня 2025 року по 08 травня 2025 року (дату ухвалення заочного рішення), то суд зазначає, що законом не передбачено обов`язкового стягнення заборгованості за кредитними договорами по розрахункам виключно станом на момент ухвалення судового рішення, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених вимог та поданих сторонами доказів.

Рішення суду ухвалено в межах заявлених позовних вимог, які позивачем зменшено в зв`язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем на суму 130000 грн. за період з 01 серпня 2024 року по 24 березня 2025 року, коли контрозрахунок, який би міг врахувати та оцінити суд, відповідачем не подано.

Сама тільки незгода з наявним у справі розрахунком заборгованості підставою для перегляду заочного рішення бути не може.

Всі інші доводи представника відповідача суд відкидає, оскільки вони є бездоказовими, нічим не підтвердженими, коли фактично зміст заяви про перегляд заочного рішення зводиться до переоцінки наявних у справі доказів.

За вказаних обставин, підстав для поновлення судового розгляду з огляду на принцип змагальності та диспозитивності у суду немає.

Отже, з дослідженого підстав для надання іншої юридичної оцінки вже наявним у справі доказам судом не встановлено.

Суд вважає, що доводи викладені відповідачем на правильність з`ясування обставин справи і суть спірних правовідносин та прийняте на їх основі рішення по справі вплинути не можуть.

Разом з тим докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, та які б суд мав дослідити в судовому засіданні і це могло б призвести до ухвалення іншого (протилежного) рішення, суду не подано.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що з викладених у заяві доводів і поданих доказів підстав для скасування заочного рішення суду не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 260, 280-288 ЦПК України,

ухвалив:

в задоволенні заяви відмовити.

Повний текст ухвали складено 23 червня 2025 року.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту цієї ухвали шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя