Ухвала суду № 128316057, 23.06.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7013/25

Провадження № 4-с/357/24/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2025 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання Кичі М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прохацького Руслана Олександровича, стягувач: ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

12.05.2025 представник заявника за довіреністю - ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаною скаргою, яка зареєстрована судом 13.05.2025, мотивуючи тим, що 18.04.2025 з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 стало відомо, що 25.06.2010 10:32:11 за № 9974573 реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, зареєстровано обтяження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК 724577, 21.06.2010, Районний відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , обтяжувач Районний відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.Згідно відомостей АСВП всі виконавчі провадження, що були відкриті відносно ОСОБА_1 , як боржника, давно закриті, однак, АСВП не містить відомостей про наявність виконавчого провадження для забезпечення виконання якого районний відділ ДВС виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК 724577 від 21.06.2010.Головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прохацьким Русланом Олександровичем було надано відповідь за №90064 від 02.05.2025 на заяву Гребельника від 24.04.2025, що відповідно до даних АСВП, станом на 21.06.2010 на дату винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №724577 від 21.06.2010 на підставі якої до ЄРЗВОНМ 25.06.2010 внесено запис про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9974573, у Районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області у період з 05.10.2008 по 23.03.2011 на виконанні перебувало виконавче провадження №9397961, з примусового виконання виконавчого листа № 2-217 виданого 24.03.1999 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, в якому боржником виступав ОСОБА_1 . ВП № 9397961 завершено на підставі п. 1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент винесення постанови. Відповідно до інформації, що міститься у АСВП, виконавчі провадження, в яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 виступає боржником, на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) станом на дату надання відповіді не перебувають. Надати копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №724577 від 21.06.2010 не вбачається за можливе, оскільки матеріали ВП № 9397961 знищено, у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. Ч. 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік підстав, які передбачають зняття виконавцем арешту з усього майна боржника. Відповідно до ч. 5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) рекомендував звернутися до суду із відповідною заявою про зняття арешту з майна. Отже, як вбачається з відповіді головного державного виконавця Прохацького P.O., на примусовому виконанні в період з 05.10.2008 по 23.03.2011 перебувало одне виконавче провадження ВП № 9397961 з примусового виконання виконавчого листа № 2-217 виданого 24.03.1999 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів.На примусовому виконанні знаходився виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. Дане провадження було закрито по заяві стягувача, оскільки між собою досягли згоди добровільної сплати аліментів. На даний час заборгованості зі сплати аліментів не має, ОСОБА_2 претензій до ОСОБА_1 не має. Виконавче провадження було закрито на підставі заяви стягувача. Тому, вважає,що правових підстав не зняти арешт з майна у посадових осіб відділу ДВС не було, а тому з боку Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є бездіяльність, що перешкоджає скаржнику здійснювати свої права власника. Бездіяльність виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна заявника за умови погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчих проваджень на виконанні та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Тому, просив визнати неправомірною відмову головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прохацького Р.О., щодо не зняття арешту з майна, а саме всього майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК №724577, 21.06.2010, Районного відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження: 9974573 та зобов`язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна, а саме: невизначене майно, все нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК №724577, 21.06.2010, Районний відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження: 9974573.

16.05.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 23.06.2025 14:00 год.

22.05.2025 Державний виконавець Білоцерківського відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прохацький Руслан Олександрович подав до суду заяву, у якій просив розгляд скарги проводити без його участі, при прийнятті рішення у справі покладається на розсуд суду.

22.05.2025 стягувач - ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву, у якій просила розгляд справи проводити без її участі, скаргу підтримує, просить її задовольнити, оскільки ОСОБА_1 сплатив на її корить аліменти на утримання дітей та жодних претензій по сплаті аліментів вона не має, виконавче провадження закрите по її заяві.

23.06.2025 представник заявника за довіреністю - Солодкий Іван Володимирович подав до суду заяву, у якій просив розгляд скарги проводити за відсутності заявника і його представника та просив задовольнити скаргу у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та станом на 06.05.2025 інформація про нього відсутня у Єдиному реєстрі боржників, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 5-7, 11).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.04.2025 №423350380 (а.с. 8), вбачається, що на нерухоме майно ОСОБА_1 було накладено арешт: номер запису про обтяження 9974573; зареєстровано: 25.06.2010 10:32:11 за №9974573 реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; тип обтяження: арешт нерухомого майна; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК 724577, 21.06.2010, Районний відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , власник - ОСОБА_1 , обтяжувач та заявник Районний відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

02.05.2025 головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Русланом Прохацьким надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 24.04.2025 (а.с. 9, 10), з якої вбачається, що відповідно до даних АСВП, станом на 21.06.2010 на дату винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №724577 від 21.06.2010 на підставі якої до ЄРЗВОНМ 25.06.2010 внесено запис про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9974573, у Районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області у період з 05.10.2008 по 23.03.2011 на виконанні перебувало виконавче провадження №9397961, з примусового виконання виконавчого листа № 2-217 виданого 24.03.1999 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. ВП № 9397961 завершено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент винесення постанови. Відповідно до інформації, що міститься у АСВП, виконавчі провадження, в яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 виступає боржником, на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) станом на дату надання відповіді не перебувають. Надати копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №724577 від 21.06.2010 не вбачається за можливе, оскільки матеріали ВП № 9397961 знищено, в зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. Частиною 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік підстав, які передбачають зняття виконавцем арешту з усього майна боржника. Відповідно до частини 5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не скасував арешт, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №724577 від 21.06.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано законодавцем у розділі VII ЦПК України.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Схожі за змістом положенням містились у ст. 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою)арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження.

Ч. 2 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника) передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Враховуючи викладене, ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника та завершення виконавчого провадження) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у даній справі, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні на стадії його завершення, а виник у зв`язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 від 24.04.2025 про зняття арешту, у зв`язку з відсутністю відкритих виконавчих проваджень щодо нього, державний виконавець не зняв арешт з нерухомого майна боржника.

За таких обставин, ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника та завершення виконавчого провадження) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження`у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою), щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, відсутності боргу або вимог перед особою, яка придбала право вимоги за зобов`язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Аналогічна правова позиція, що добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору вказує на відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11.

Судом встановлено, що виконавчий лист №2-217, виданий 24.03.1999 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, є єдиним документом на підставі якого районним відділом ДВС Білоцерківського міського управління юстиції на той час було відкрито ВП №9397961 та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №724577 від 21.06.2010 та станом на дату винесення вказаної постанови, на примусовому виконанні перебував лише даний виконавчий лист.

Крім того, як зазначено вище в ухвалі, в рамках виконавчого провадження №9397961 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-217, виданого 24.03.1999 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було накладено арешт на належне боржнику майно та вказане виконавче провадження було завершено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент винесення постанови, на підставі заяви стягувача.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, представник заявника вказав, що виконавче провадження було закрито по заяві стягувача, оскільки сторони виконавчого провадження між собою досягли згоди добровільної сплати аліментів, на даний час заборгованості зі сплати аліментів не має, ОСОБА_2 претензій до ОСОБА_1 не має, що не заперечується останньою у відповідній заяві.

За таких обставин, суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні такого арешту підстави відсутні.

Крім того, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній ситуації відмова у задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 , унеможливлює у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна та реалізації права власності.

Крім того, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін. Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що не зняття відділом ДВС арешту з майна боржника є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, що порушує право ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном та підлягає захисту, шляхом скасування арешту нерухомого майна, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №724577 від 21.06.2010, районного відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

Керуючись ст. 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на бездіяльність державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прохацького Руслана Олександровича (ЄДРПОУ: 34846037, місцезнаходження: бульвар Олександрійський, будинок 94, місто Біла Церква, Київська область, 09113), стягувач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прохацького Р.О., щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладений, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №724577 від 21.06.2010, Районного відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження: 9974573.

Зобов`язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служб у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №724577 від 21.06.2010, Районний відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження: 9974573.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 23.06.2025.

Суддя: О. В. Бондаренко