Рішення № 128315774, 17.06.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4614/25

2/296/2224/25

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

(заочне)

17 червня 2025 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючогосудді Пилипюк Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

29 квітня 2025 року до Корольовськогорайонного суду міста Житомира надійшов позов ТзОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 лютого 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3563637371 (далі по тексту рішення Кредитний договір) шляхом підписання відповідної заяви про акцептування умов публічного договору.

У подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило на користь АТ «Таскомбанк» право вимоги за кредитним договором № 3563637371.

08 лютого 2021 року було укладено договір №б/н відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило на користь ТзОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитним договором №3563637371.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр» на підставі Договору 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект центр» набуло право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 3563637371 від 25 лютого 2019 року.

Таким чином, ТзОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в розмірі 74243,14 гривень, з яких 36937,05 гривень заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 5608,08 гривень заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1452,54 гривень заборгованість за пенею та/або штрафами; 24739,24 гривень заборгованість за комісіями; 4349,55 гривень інфляційні збитки; 1156,68 гривень нараховані 3 % річних.

На підставі наведеного представник позивача просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект центр» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 74243,14 гривень та понесені судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 15 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до Корольовського районного суду міста Житомира не надійшов.

Представник позивача ТзОВ «Коллект центр» у судове засідання не з`явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що відповідає вимогам ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Матеріали справи містять відомості про те, що позивачем належно виконано вимоги ч. 7ст. 43 ЦПК Українита надіслано відповідачу на останню відому адресу місця проживання копію позовної заяви з додатками. Крім того, відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, а також судова повістка надіслані рекомендованим листом на адресу останнього відомого місця проживання.

Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

У відповідності до вимог ч.2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 25 лютого 2019 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання позичальником Заяви № 3563637371 на отримання кредиту, а також паспорту кредиту від ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

Відповідно до умов Кредитного договору № 3563637371 від 25 лютого 2019 року сума наданого відповідачу кредиту- 44 400 гривень строком на 36 місяців; мета отримання кредиту будь які законні цілі; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору; проценти за користування кредитом: початковий процент 2,00% від суми кредиту, що становить 740 гривень; щомісячні проценти3,69 % від суми кредиту згідно з графіком платежів; річні проценти - 11,99 % від суми боргу за договором.

Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути та сплатити проценти за користування ним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на позичальника покладено обов`язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

За розрахунком позивача сума заборгованості позичальника ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 74 243,14 гривень, з яких 36 937,05 гривень заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 5 608,08 гривень заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1 452,54 гривень заборгованість за пенею та/або штрафами; 24 739,24 гривень заборгованість за комісіями; 4 349,55 гривень інфляційні збитки; 1 156,68 гривень нараховані 3 % річних.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Досліджуючи питання переходу права грошової вимоги за Кредитним договором до ТзОВ «Коллект центр», суд установив таке.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що 08 лютого 2021 року між АТ «Таскомбанк» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимог, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього договору та підписується одночасно з ним.

В Реєстрі прав вимог за вищевказаним договором факторингу заначений боржник ОСОБА_1 та реквізити Кредитного договору.

10 січня 2023 року між ТзОВ «Вердикт капітал» та ТзОВ «Коллект центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023. Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатку №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Як вбачаєтьсяз Реєструборжників,який єДодатком №3до Договору№10-01/2023 від10січня 2023року провідступлення (купівлю-продаж)прав вимогиТзОВ «Коллектцентр» придбалоправо грошовоївимоги закредитним договором №3563637371 до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 74243,14 гривень.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, представник ТзОВ «Коллект центр» зазначає, що первісний кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором на користь АТ «Таскомбанк».

Однак, в позовній заяві представник позивача не зазначає реквізити договору (його номер, дату укладення), на підставі якого право вимоги за Кредитним договором набуло АТ «Таскомбанк».

Матеріали позову не містять доказів переходу (договору відступлення права вимоги, договору факторингу) права грошової вимоги від первісного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до АТ «Таскомбанк».

Статтею 512 ЦК Українивизначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зістаттею 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною першоюстатті 517 ЦК Українивизначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина першастатті 519 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 3 та 4статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 виснувала, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив правовий висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, суд ураховує, що позивач не надав до позовної заяви доказів переходу права грошової вимоги за Кредитним договором від первісного кредитора ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на користь АТ «Таскомбанк», внаслідок чого суд дійшов висновку про недоведеність належності позивачу ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3563637371, який укладений 25 лютого 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 .

З наведених мотивів суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з висновком суду про відмову в задоволенні позову та у відповідності до вимогст. 141 ЦПК Українисудові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12,13,17,77,78,81,141,247,259,263,264,265,280 ЦПК України, ст.ст.509,510,511,525,526,536,553,554,651,1048,1054,1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код в ЄДРПОУ 44276926);

Відповідач: ОСОБА_1 (остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК