Ухвала суду № 128315744, 19.06.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2025 Справа №607/12336/25 Провадження №1-кс/607/3479/2025

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025213220000020 від 11.04.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Печорна, Заліщицького району Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , із середьо-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого інструктором ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2025 старший слідчий в ОВС слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №42025213220000020 від 11.04.2025 звернулась до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Клопотання вмотивоване тим, що групою слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42025213220000020 від 11.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що 10.04.2025 у інструктора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , який вступив у злочинну змову із ОСОБА_8 , виник злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 за вирішення його питання щодо виготовлення військово-облікових документів про визнання ОСОБА_9 непридатним до проходження військової служби.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 10.04.2025 близько 11 год. ОСОБА_8 перебуваючи разом із інструктором ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 неподалік приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, висунули вимогу ОСОБА_9 котрий перебуває на військовому обліку, щодо надання йому неправомірної вигоди у розмірі 20 000 доларів США за вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 за вирішення питання ОСОБА_9 щодо виготовлення військово-облікових документів про визнання ОСОБА_9 непридатним до проходження військової служби.

ОСОБА_9 , розуміючи незаконність зазначених вимог та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності та бажаючи викрити незаконні дії групи осіб, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та невстановлених на даний час посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та почав діяти під їхнім контролем.

У подальшому, 15.04.2025 близько 11 год. 18 хв. ОСОБА_8 за попередньою домовленістю із ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні автомобіля марки «MERCEDES-BENZ ML320» д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходився неподалік приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, переслідуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на особисте збагачення, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ станом на 15.04.2025 становить 413 153 гривень) для подальшої передачі ОСОБА_4 , як частину неправомірної вигоди для себе за вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 за вирішення питання ОСОБА_9 щодо виготовлення військово-облікових документів про визнання ОСОБА_9 непридатним до проходження військової служби.

З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №42025213220000020 від 11.04.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

16.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Слідчий вказує, що підставами застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.3 ст.369-2 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявність зазначених ризиків.

Метою застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На переконання слідчого вказані ризики свідчать про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою.

Беручи до уваги вищенаведене, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання ризикам передбачених ст.177 КПК України, слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з викладених у ньому підстав та просила задовольнити.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 з приводу задоволення клопотання заперечив та зазначив, що підозра оголошена ОСОБА_4 є повністю необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами. Зокрема зауважив, що ОСОБА_9 у заяві про кримінальне правопорушення та під час допиту як свідка не вказує на ОСОБА_4 , а протокол допиту підозрюваного ОСОБА_8 не слід брати до уваги, оскільки він не попереджався про відповідальність за дачу неправдивих показань. Окрім цього, ризики заявлені у клопотанні є недоведеними достатніми доказами. Вважає, що слідчим у клопотанні, а прокурором у судовому засіданні необґрунтовано неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі. Водночас, підозрюваний ОСОБА_4 має проблеми зі здоров`ям, які потребують лікування, а саме перелом хребця. Також, просив врахувати, що міцні соціальні зв`язки підозрюваного, а саме, що він одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, а також батьків похилого віку, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи та застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід, або ж зменшити розмір застави.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно доч.1ст.194КПК Українипід часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених статтею177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зч.ч.1,2ст.177КПК Українипідставою застосуваннязапобіжного заходує наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення,а такожнаявність ризиків,які даютьдостатні підставислідчому судді,суду вважати,що підозрюваний,обвинувачений,засуджений можездійснити дії,передбачені частиноюпершою цієїстатті,а саме:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; незаконновпливати напотерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42025213220000020 від 11.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 07.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, а прокурор при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:

-заява ОСОБА_9 від 11.04.2025 про вимагання в нього неправомірної вигоди;

-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 14.04.2025 відповідно до якого, останній повідомив про обставини вимагання в нього неправомірної вигоди;

-протокол огляду та вручення грошових коштів від 15.04.2025;

-протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 22.04.2025 відповідно до якого, останній повідомив про обставини вимагання в нього неправомірної вигоди та передачі грошових коштів;

-протокол за результатами проведення НСРД аудіо, відеоконтроль особи від 02.06.2025;

-протокол за результатами проведення НСРД спостереження за особою від 05.06.2025;

-протокол допиту підозрюваного ОСОБА_8 від 16.06.2025.

Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред`явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.

При цьому слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. Відтак, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від відповідальності. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування

Ризиком того,що ОСОБА_4 може незаконновпливати насвідків таіншого підозрюваногоу даномукримінальному провадженні,є те,що підозрюванийволодіє інформацієюпро вказанихосіб,відтак слідчийсуддя вважаєдоведеним,що підозрюваний ОСОБА_4 може безпосередньоабо черезтретіх осібнезаконно впливатина свідківта іншогопідозрюваного,з метоюдачі ниминеправдивих,неповних показів,відмови відраніше наданихпоказань абоумисного ухиленняними відявки досуду длянадання показань,що моженегативно вплинутина стандосудового розслідування,судового розглядута йогорезультати.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як свідки та інші підозрювані, ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.

Разом з тим слідчий суддя вважає, що посилання слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні на ризики, що підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, є неконкретизованими та формальними, так як останні не вказують, які конкретні дії чи характеризуючі дані підозрюваної вказують на наявність цих ризиків. Більше того, слідчому судді не надано жодних доказів на обґрунтування даних ризиків.

За таких підстав слідчий суддя доходить висновку, що зазначені ризики не є доведеним у судовому засіданні, а відтак не можуть покладатись в основу рішення про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про відсутність вищевказаних ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання..

ЄСПЛ у Рішенні «Калашников проти Росії» вказав, що «будь-яка система обов`язкового тримання під вартою несумісна зі статтею 5 параграфу 3 Конвенції за визначенням. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважають правило поваги до особистої свободи». Тобто, констатовано «презумпцію залишення обвинуваченого на свободі». Якщо законодавство та/або судова практика прямо або непрямо спрямовують на обов`язкове тримання під вартою у певних випадках, це може привести до порушення ст. Конвенції. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо утримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Окрім того, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні в справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». Також, в справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Так, Суд наголошує, що основним і визначальним критерієм як правової норми, так і правосуддя має бутиїх відповідність вимогам справедливості як гарантії дотримання прав та інтересів учасників правовідносин. Виконання вимог справедливості полягає у можливості застосування до відносин імперативного методурівно настільки,наскільки це викликано необхідністю в кожному конкретному випадку.

Верховенство права, невід`ємною складовою якого є принцип пропорційності, передбачає, що мета має спиратися лише на такі засоби, застосування яких морально виправдано, оскільки мета, задля якої необхідні неправові засоби, не може бути правовою. Застосовувана міра повинна бути пропорційною (повинна відповідати) цілям.

Завдяки принципу пропорційності встановлені положеннями нормативно-правових актів обмеження на користь суспільних інтересів дозволяють максимально враховувати приватні інтереси. Цей принцип висуває критерій межі (результату) дій або рішень: вони не повинні виходити за межі відповідної мети. Принцип пропорційності передбачає вибір розумних, найбільш ефективних заходів для досягнення мети і завжди застосовується в сукупності з принципом справедливості.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_4 встановлено, що останній уродженець с.Печорна, Заліщицького району Тернопільської області, має постійне місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із середьо-спеціальною освітою, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, працює інструктором ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий.

Слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого виняткового запобіжного заходу. Слідчий суддя враховує, що доводи органу досудового розслідування про тяжкість вчиненого злочину, не є достатнім для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше не судимий, наявність у нього дружини та неповнолітньої дитини на утриманні, постійного місця роботи та проживання, позитивних характеристик по місцю проживання та роботи, що свідчить про міцні соціальні зв`язки.

Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , беручи до уваги, не доведення прокурором недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу, з посиланням лише на наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, за відсутності обґрунтування з посиланням на належні докази необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою і що такий захід в даному випадку буде виправданий, враховуючи, що обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання під вартою, приходжу до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді застави, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Частина 1 ст. 182 КПК України визначає, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Згідно із п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи наведене, особу підозрюваного, його соціальні зв`язки, з врахуванням наведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді застави, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України та за доцільне визначити підозрюваному розмір застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме: 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігти встановленим ризикам та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 206, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу застава за « ОСОБА_4 » у кримінальному провадженні №42025213220000020 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.06.2025.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обов`язки передбачені статтею 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками, а також із працівниками та службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань, що стосуються даного кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання відмовити.

Підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Роз`яснити підозрюваному, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 16.08.2025.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 , негайно після її оголошення, та прокурору.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 23.06.2025 о 13 год. 35 хв.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1