Ухвала суду № 128310967, 23.06.2025, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1394/25

провадження № 1-кп/405/68/25

УХВАЛА

23.06.2025 м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького в складі

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за № 12025121010000131 від 20 січня 2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України,

клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_4 , про визнання доказу очевидно недопустимим,

встановив:

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням про визнання на підставіст. 89 КПК Україниочевидно недопустимими доказами: протоколу огляду предметів від 23.01.2025 та його додатку, а саме мобільного телефону (іншої інформаційної системи) ОСОБА_5 .

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного клопотання, посилаючись на його передчасність.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов наступного.

Відповідно дост. 89 КПК Українисуд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Частиною 1 статті 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно зч.2ст.87КПК Українисуд зобов`язанийвизнати істотнимипорушеннями правлюдини іосновоположних свобод,зокрема,такі діяння: здійсненняпроцесуальних дій,які потребуютьпопереднього дозволусуду,без такогодозволу абоз порушеннямйого суттєвихумов; отриманнядоказів внаслідоккатування,жорстокого,нелюдського аботакого,що принижуєгідність особи,поводження абопогрози застосуваннятакого поводження; порушенняправа особина захист, отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Недопустимими єтакож докази,що булиотримані: зпоказань свідка,який надалібув визнанийпідозрюваним чиобвинуваченим уцьому кримінальномупровадженні; післяпочатку кримінальногопровадження шляхомреалізації органамидосудового розслідуваннячи прокуратурисвоїх повноважень,не передбаченихцим Кодексом,для забезпеченнядосудового розслідуваннякримінальних правопорушень; підчас виконанняухвали продозвіл наобшук житлачи іншоговолодіння особиу зв`язкуз недопущеннямадвоката доцієї слідчої(розшукової)дії.Факт недопущеннядо участів обшукуадвокат зобов`язанийдовести всуді підчас судовогопровадження; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання (ч.3 ст. 87 КПК України).

Тобто, визнання під час судового розгляду факту очевидної недопустимості доказу не потребує додаткової оцінки та співставлення з іншими доказами по справі, а беззаперечно вказує на його недопустимість внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, які чітко визначені законом.

За змістомст. 94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, в ході судового розгляду судом не встановлено очевидної недопустимості перелічених захисником обвинуваченого доказів, а викладені в клопотанні захисником підстави, на які він посилається як на обставини визнання доказів очевидно недопустимими, потребують окремої оцінки, що на даній стадії судового розгляду є неприпустимим.

З урахуванням наведеного, судом не встановлено необхідних та достатніх підстав для визнання на даній стадії судового розгляду очевидно недопустимими доказами: протоколу огляду предметів від 23.01.2025 та його додатку, а саме мобільного телефону (іншої інформаційної системи) ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст. 87, 369 суд

постановив:

в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_4 , про визнання доказу очевидно недопустимим відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_6