Рішення № 128305951, 10.02.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6813/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 року м.Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі за текстом - відповідач),про скасування постанови відповідача про накладення адміністративного стягнення на позивача, як на фізичну особу-підприємця від 24.04.2024, в зв`язку з чим, просила скасувати постанову від 24.04.2024 про накладення адміністративного стягнення, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначила, що в.о. заступника начальника управління - начальника відділу планових перевірок податкових агентів управління податкового аудиту фізичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві Аксюков Сергій Миколайович, розглянувши протокол від 11 квітня 2024 року за № 6294/1/26-15-24-02-01 і додані до нього матеріали справи про адміністративні правопорушення акт перевірки від 18.03.2024 року за № 22029/ж5/26-15-24-02-01/3444810769 (надалі за текстом - Акт перевірки), встановили неналежне ведення обліку доходів та витрат. На підставі Податкового кодексу України, Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-1V «про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» та статей 2342, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до Акту перевірки податкові органи в ході документальної планової виїзної перевірки платника податків прийшли до висновків, що фактично згідно наданих до перевірки документів у періоді з 01.07.2017 по 31.12.2022 платник податків позивач здійснювала діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування та напоями. Розрахунки з покупцями здійснювались в готівковій та безготівковій формі з використанням реєстраторів розрахункових операцій.

Перевіркою порядку ведення обліку товарів платником податків встановлено, що згідно даних ЄРПН, звітів РРО, чеків, пояснення платника встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснювала реалізацію товарів підакцизної групи, в тому числі, пива. Націнка на зазначений товар складає - 55%.

Враховуючи дані ЄРПН, прибуткових накладних було встановлено, що платником придбано товару (пива) за період 2018-2022 роки на загальну суму 20 898 243,75 грн.

Згідно виписок банку також було встановлено оплату товарів, які придбані у платників ПДВ та зареєстровані в ЄРПН, оплати на не платників ПДВ, відсутні.

Враховуючи націнку на пиво в розмірі 55% сума реалізованого товару на який наявні підтверджуючі документи, складає 32 392 277,80 грн.

Фактично згідно звітів РРО та ЄРПН реалізовано пива на суму 43 943 868,17 грн.

Отже, враховуючи націнку, платником було реалізовано товару, на який відсутні документи та оплата за його придбання, становить 11 551 590,37 грн (43 943 868,17 грн загальна сума продажу мінус 32 392 277,80 грн сума продажів з урахуванням націнки).

Також, враховуючи дані ЄРПН, прибуткових накладних було встановлено, що платником придбано інших товарів (снеки, сухарики, пляшки, сушені кальмари, стакани, тощо) за період 2018-2022 роки на загальну суму 9 131 359,35 грн.

Враховуючи націнку на інші товари в розмірі 75%, сума реалізованого товару на який наявні підтверджуючі документи, складає 15 979 878,86 грн.

Фактично згідно звітів РРО та ЄРПН реалізовано пива на суму 30 287 134,07 грн.

Отже, враховуючи націнку, платником було реалізовано товару, на який відсутні документи та оплата за його придбання, становить 14 307 255, 21 грн. ( 30 287 134, 07 грн загальна сума продажу мінус 15 979 878,86 грн сума продажів з урахуванням націнки).

Таким чином, в порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР зі змінами та доповненнями платником здійснювалась реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку (відсутність товарного обліку і первинних документів) в загальній сумі 25 858 845, 58 грн.

Проте, з такими висновками позивач не погодилася, оскільки висновки, що відображенні в Акті перевірки не відображають реальних показників господарської діяльності позивача, є не законними та не відповідають первинній документації фізичної особи - підприємця, що була надана під чає проведення перевірки.

Саме тому представником позивача, адвокатом Новіцькою І.Л. було подано заперечення на Акт перевірки № 22029/ж5/26-15-24-02-01/3444810769 від 18.03.2024р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків - позивача, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 07.04.2014 по 31.12.2022р.».

Відповідно до даних заперечень, представником позивача було зазначено, що висновок, до якого приходять податкові органи, не відповідає дійсності, оскільки податкові органи під час проведення перевірки не взяли до уваги документально підтверджену вартість товарів, які були поставленні на користь ФОП платниками єдиного податку не платниками ПДВ. Дані прогалини в роботі податкових органів відобразилися і в неправомірних висновках п. 1. 2, 3, 5 Акту перевірки.

Вказує, що позивач надавала перевіряючим органам усі первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні реєстри, книги обліку доходів та витрат 2017 - 2022 років, що документально зафіксовано в листі № 1 від 20.02.2024 року.

Окрім того, виходячи із інформації, що міститься у виписках по рахунку та залишків товару, очевидним є, що заявлена податковими органами цифра не відповідає дійсності. Окрім того, звертає увагу, що перевірка здійснювалась виключно на основі відомостей, що містились в ІС «Податковий блок» та поданих ФОП податкових деклараціях. В порушення норм чинного законодавства, податкові органи не взяли до уваги усі подані первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, висновки, що викладені в Акті перевірки не відповідають фактичним обставинам здійснення господарської діяльності платника податків, в Акті перевірки не відображенні усі надані ФОП документи, що призвело до неправомірних результатів перевірки.

Позивач вважає, що Акт перевірки не відображає реальні факти ведення господарської діяльності платника податків, в ході проведення самої перевірки податковими органами було здійснено ряд порушень, а сам Акт перевірки складений з порушеннями норм чинного законодавства України та контролюючі органи порушили строки проведення перевірки.

Окрім того, під час аналізу показників контролюючий орган не звернув увагу на специфіку господарської діяльності ФОП. Також звертає увагу, що аналізувалися виключно звітна документація і виключно в розрізі номенклатури.

Проте, такий аналіз не є інформативним, оскільки податковими органами не аналізувалась первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податковими органами не проаналізовано факт купівлі підакцизних товарів (пиво, вино) оптом, що відповідно і відображено у видаткових накладних, оскільки придбання товарів здійснюється в кегах, блогах, які бувають від 20 до 60 літрів, балони 6-24 кг. При цьому, одиниці виміру у видаткових вказуються у штуках кегів чи балонів. Податкові органи не врахували, що платник податків здійснює роздрібну торгівлю товарами і своїм споживачам продає товар у літрах, розливаючи підакцизні товари в дрібну тару.

Враховуючи спосіб перевірки та факти здійснення господарської діяльності, висновки вказані в Акту перевірки не є такими, що реально відображають результати господарської діяльності, а тому, є незаконними та протиправними.

За результатами розгляду заперечення на Акт, відповідач вирішив провести документальну позапланову перевірку позивача, з урахуванням наданих заперечень.

Відповідачем було винесено наказ від 25 квітня 2024 року за №2743-н, в якому постановив провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 27.05.2024 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.

Відповідачем складено повідомлення від 26 квітня 2024 року № 787/26-15-24-02-01, в якому було повідомлено позивачу, що їй слід, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом.

В той же час, позивач не отримувала жодного податкового повідомлення - рішення, його не створювали та не надсилали, отже, ніякого податкового порушення не існує.

Зазначає, що сам факт винесення відповідачем наказу від 25 квітня 2024 року за №2743-п, про проведення позапланової перевірки за результатами планової є беззаперечним підтвердженням незаконності притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом винесення неправомірної постанови, яка нею оскаржується.

За результатами перевірки не було винесено податкових повідомлень - рішень взагалі, тому і вказувати, що вони не узгодженні не можна, оскільки їх фізично не існує.

Таким чином, податкові органи самі погодились, що висновки, вказані в Акті перевірки не є такими, що відображають реальний стан господарської діяльності, отже, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 06.06.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

04.07.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

22.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову якою останню притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680 грн.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи, доходить наступного висновку.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України закріплено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Положеннями статті 79 Податкового кодексу України регламентовано особливості проведення документальної невиїзної перевірки, а саме документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам, суд зазначає, що вимога, яку Податковий кодекс України ставить до контролюючого органу щодо необхідності пересвідчитись, чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме:

- право бути присутнім під час проведення перевірок;

- право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки - документальну виїзну.

Подібні правові висновки вже було сформовано Верховним Судом при ухваленні Постанови від 06.06.2019 у справі № 520/8681/18.

Згідно з підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право, зокрема: представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника; бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Слід зазначити, що незважаючи на визначену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, позивач мав право бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, що узгоджується із наведеними положеннями підпункту17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення такої перевірки платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Аналогічний правий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 826/442/13-а, від 14.03.2018 у справі № 808/1084/16, від 18.04.2018 у справі № 804/2230/15 та від 05.05.2018 у справі № 810/3188/17, від 18 липня 2019 року у справі № 0440/5993/18 та від 11 травня 2023 року у справі № 640/18756/21.

Невиконання вимог щодо належного повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення, вимоги, рішення про опис майна в податкову заставу, тощо).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.

Судом встановлено, що в.о. заступника начальника управління - начальника відділу планових перевірок податкових агентів управління податкового аудиту фізичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві Аксюков Сергій Миколайович, розглянувши протокол 11 квітня 2024 року за № 6294/1/26-15-24-02-01 і додані до нього матеріали справи про адміністративні правопорушення акт перевірки від 18.03.2024 року за № 22029/ж5/26-15-24-02-01/3444810769, встановили неналежне ведення обліку доходів та витрат. На підставі Податкового кодексу України, Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-1V «про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» та статей 2342, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 164-1 КУпАП адміністративним правопорушенням є неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Частиною 4 розділу ІІІ Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2016 року № 566, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності зазначеної особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд у своїх Постановах від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а, від 25 травня 2022 року у справі № 465/5145/16-а, від 30 серпня 2022 року у справі № 683/743/17 зробив наступні висновки: «…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення...».

При цьому, Верховний Суд у Постановах від 06 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а та від 30 серпня 2022 року у справі № 683/743/17 зауважив, що вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, дійшов наступного висновку: «…факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу…».

За таких обставин, позивач мав бути забезпечений правом завчасно знати про час, дату та місце розгляду справи стосовно себе, оскільки таке право є гарантією реалізації інших прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Таким чином, з огляду на викладене, слід наголосити, що чинне законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи саме на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Із наданих матеріалів суд висновує, що позивача не було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 24.04.2023.

Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що позивач дійсно була завчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду порушеної відносно неї справи про адміністративне правопорушення.

Відтак, наведене свідчить, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності позивача, яку, при цьому, не було своєчасно повідомлено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП, виключало можливість розгляду справи.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо несвоєчасного сповіщення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір.

Враховуючи наведене, стягненню підлягає судовий збір у сумі 1 211 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 9, 72, 77, 78, 139, 243-246, 257, 262, 263, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити;

Скасувати постанову від 24.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП;

Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП закрити;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення;

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В.Гребенюк