Рішення № 128305478, 23.06.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/269/25

Справа №754/4955/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративний позовОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2025 року до Деснянського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 27.02.2025 року, близько 10:00 години ранку, рухаючись на службовому автомобілі, який був завантажений меблями для виконання замовлення клієнтів, автошляхом від м. Фастів в напрямку м. Васильків, позивач разом з колегами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зупиненні особами у військовій формі та представниками Національної поліції України на об`єкті, що має ознаки блокпосту. Зупинившись, позивач намагався з`ясувати підстави здійснення зупинки, однак на його прохання ніхто з осіб у військовій формі та Національної поліції не відреагував, натомість вимагали пред`явити для ознайомлення документи, що посвідчують особу та військово-облікові документи. В свою чергу, позивач та його колеги надали запитуванні документи. Під час ознайомлення з якими, особа звернула увагу на відсутність у військово-обліковому документі в електронній формі, відмітку про проходження ВЛК та зазначила, що це необхідно виправити. На що, позивачем було відмовлено про відсутність на сьогодні можливості через виконання замовлення клієнта, що підтверджувалось наявним завантаженням меблями службовим автомобілем. Однак, особа у військовій формі не звернула на це увагу та виписала повістку на з`явлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних опісля наказала очікувати авто із співробітником ІНФОРМАЦІЯ_2 , який доставить в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дочекавшись авто, позивачу та ОСОБА_2 була надана вказівка сісти в транспортний засіб, після чого їх було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Прибувши в ІНФОРМАЦІЯ_4 , уповноважена службова особа наказала надати документи, які посвідчують особу та військово-облікові документи. Опісля ознайомлення з наданими документами, уповноважена особа зазначила про необхідність проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військово-служби. На що, позивачем було зазначено про наявність хронічного захворювання тяжкого ступеню та медичних документів що можуть це підтвердити, які знаходяться за адресою зареєстрованого місця проживання.

Однак на вищевказану інформацію службова особа зазначила, що не має часу на ознайомлення з даними документами, у зв`язку із великою завантаженістю, та наказала прослідувати до кабінету.

Під час перебування в службовому кабінеті, позивачу, юристом було роз`яснено, що він прямо ухиляється від військового обов`язку у зв`язку з відмовою від проходження ВЛК, проте позивач наголосив, що жодної відмови від проходження від військо-лікарської комісії не висловлював, а лише зазначив про наявність у нього хронічного захворювання тяжкого ступеню та медичних документів за адресою зареєстрованого місця проживання.

Опісля юристом територіального центру був складений протоком про адміністративне правопорушення від 27.02.2025 року №136 та наданий позивачу на ознайомлення із вимогою підписати протокол, та у разі виявлення бажання, надати пояснення.

Отримавши протокол про адміністративне правопорушення від 27.02.2025 року №136, позивач виклав свої пояснення, а саме: «Я ОСОБА_1 не згоден з адмін.. правопорушенням в зв`язку з тим, що в мене при собі не має медичної книжки, яка підтверджує мій стан здоров`я. Від проходження ВЛК не відмовляюсь,» та здійснив підпис даного протокольного документу.

Опісля позивачу було надано наказ слідувати за посадовою особою дол. Іншого кабінету прибувши до якого, позивач побачив свого колегу ОСОБА_2 . В даному приміщенні позивача було протримано до 18 год.00 хв., після чого видано раніше підписаний протокол про адміністративне правопорушення від 27.02.2025 року №136 та наказано залишити ІНФОРМАЦІЯ_4 .

19.03.2025 року, позивач отримав лист за адресою зареєстрованого місця проживання від Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому містились: супровідний лист, копія постанови про адміністративне правопорушення та реквізити.

З метою встановлення підстав притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката - Приходько Андрія Анатолійовича.

При ознайомленні з матеріалами, які містились в отриманому листі було виявлено постанову за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУпАП від 04.03.2025 року №136.

Згідно Постанови від 04.03.2025 року №136, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , розглянувши відносно до ст..235 КУпАП матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина України, ОСОБА_1 установив, що 04.03.2025 року об 12 год.00 хв. установлено адміністративне правопорушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене гр. ОСОБА_1 порушення вимог ст..22 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: відмова від проходження медичного огляду та лікування, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановив визнати гр.. ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушенні, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн., який підлягає сплаті на розрахунковий рахунок.

Окрім того на ознайомлення позивач також надав Протокол про адміністративне правопорушення від 27.02.2025 року №136.

Згідно протоколу від 27.02.2025 №136, головний спеціаліст ІНФОРМАЦІЯ_2 , державний службовець ОСОБА_5 керуючись статтями 235,254-256 КУпАП склав цей протокол про те, що громадянин України ОСОБА_1 , 27.02.2025 року об 14 год.30 хв. у ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено порушення гр.. ОСОБА_1 , встановлених ст..22 Закону, а саме відмова від проходження медичного огляду, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , дане правопорушення вчинено в особливий період, відповідальність передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Із зазначеною Постановою від 04.03.2025 року №136 та Протоколом від 27.02.2025 року №136, позивач категорично не погоджується, вважає вище зазначені документи, безпідставними та такими, що порушують його права з наступних підстав.

Позивач, згідно військово-облікового документу в електронній формі від 31.03.2025 року, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявити бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Згідно інформації, яка міститься в Протоколі від 27.02.2025 року №136 та Постанові від 04.03.2025 року №136, 27.02.2025 року об 14 год.30 хв. у ІНФОРМАЦІЯ_5 установлено нібито порушення позивачем вимог статті 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: відмова від проходження медичного огляду, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, це не відповідає дійсності, оскільки позивачем, опісля прибуття 27.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 окрім як звернення уваги уповноваженої службової особи та юриста, про наявність у нього хронічного захворювання тяжкого ступеню та медичних документів, що можуть це підтвердити, які знаходяться за адресою зареєстрованого місця проживання жодних відмов у проходженні військово-лікарської комісії, не зазначав. Вищезазначене підтверджується поясненнями позивача, які викладені у Протоколі від 27.02.2025 року №136, а саме: «Я ОСОБА_1 не згоден з адмін.. правопорушенням в зв`язку з тим, що в мене при собі не має медичної книжки, яка підтверджує мій стан здоров`я. Від проходження ВЛК не відмовляюсь».

Однак, як зазначено вище, позивач станом на 31.03.2025 року, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відповідними військово-обліковим документом в електронній формі.

Враховуючи вищевикладене, є підстави для висновку, що чітку та послідовну процедуру дій, описану в чинному правовому актів було порушено, а обґрунтування нібито відмовити від проходження медичного огляду та нібито порушення Позивачем вимог статті 22 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладене в Протоколі від 27.02.2025 року №136 та Постанові від 04.03.2025 року №136, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , ставлять під сумнів щодо наявності та законність даного рішення суб`єкта владних повноважень.

Згідно інформації, яка міститься в Протоколі від 27.02.2025 року №136, до протоколу додаються: 1) Акт відмови від отримання повістки; 2) Акт про вручення картки обстеження та мед. огляд; 3) Направлення №8/1200; 4) Картка №85-692; 5) Повістка №2702/03; 7) Витяг АІТС Оберіг.

Щодо додатку до протоколу 1) та 5), а саме: Акт відмови від отримання повістки та Повістки №2702/03, позивач наголошує, що жодного вручення повістки №2702/03, або висловлення ним відмови від отримання даної повістки в ІНФОРМАЦІЯ_5 , не здійснювалось.

З урахуванням вище викладеного, уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 , окрім нібито наявних повістки №2702/03 та Акту відмови від отримання повістки, зобов`язана була додатково докласти відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки до п

Протоколу для належного підтвердження проведеного оповіщення позивача. Однак дана інформація в Протоколі від 27.02.2025 року №136, відсутня, тобто належного підтвердження доведення акту відмови від отримання повістки, не здійснено.

Щодо додатку до протоколу 2),3) та 4), а саме: Акту про вручення картки обстеження та мед. огляду ; Направлення №8/1200 та картки №85-692; позивач наголошує, що жодного вручення картки №85-692 та направлення №8/1200, або висловлення ним відмови від отримання жодної картки №85-692 та направлення №8/1200 в ІНФОРМАЦІЯ_5 , не здійснювалось.

В Протоколі від 27.02.2025 року №136, відсутні будь-які відомості та докази про реєстрацію направлення в журналі за формою згідно з додатком 12, та отримання позивачем під особистий підпис направлення на військово-лікарську комісію №8/1200, та про ознайомлення позивача під особистий підпис з адміністративною та кримінальною відповідальністю за ухилення від проходження призову на військову службу під час мобілізації шляхом ухилення від медичного огляду та симуляції хвороби. Окрім того, позивачем не було отримано в особистий електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, нібито сформоване направлення на військово-лікарську комісію №8/1200.

Як вбачається з винесеної Постанови від 04.03.2025 року №136, розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача здійснювалося за його відсутності.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини та аналізуючи Протокол від 27.02.2025 року №136, є підстави для висновку, що імперативно визначено чітку та послідовну процедуру із складання протоколів та належного оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 не були дотримані.

Окрім того, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення нібито вчинене позивачем, належним чином не перевірено правильність складення протоколу,встановлення всіх фактичних обставин справи та дотримання процедури розгляду, на підставі чого законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи щодо позивача для захисту його прав та інтересів від безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності було протиправно порушено.

Як зазначено вище, Постанова від 04.03.2025 року №136, винесена за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП, за наслідком нібито порушення позивачем вимог статті 22 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: відмова від проходження медичного огляду та лікування, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Опісля, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , постановив визнати позивача винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень , який підлягає сплаті на розрахунковий рахунок.

В контексті спірних правовідносин з відповідачем, де останнім прийнято постанову від 04.03.2025 року №136, просять суд врахувати наступне.

Як вбачається з оспорюваної постанови, єдиним доказом скоєння позивачем адміністративного правопорушення, є викладений текст з посиланням на нібито відмову від проходження медичного огляду та лікування, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 . Більш того, суть нібито вчиненого адміністративного правопорушення позивачем, різниця в Постанові від 04.03.2025 року №136 та протоколі від 27.02.2025 року № 136, а саме: у Постанові від 04.03.2025 року №136, уповноважена особа обґрунтовуючи адміністративне правопорушення, посилається на відмову від проходження медичного огляду та лікування, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у Протоколі від 27.02.2025 року № 136 уповноважена особа обґрунтовуючи адміністративне правопорушення посилається на відмову від проходження медичного огляду та лікування, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у Протоколі від 27.02.2025 року №136 уповноважена особа обґрунтовуючи адміністративне правопорушення,посилається на відмову від проходження медичного огляду, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних фактичних підтверджень належними, достовірними та допустимими доказами відмови позивача від проходження медичного огляду та лікування, окрім того, аналізуючи пояснення позивача викладені в Протоколі від 27.02.2025 року №136, є підстави для висновку, що уповноваженою особою було безпідставно притягнуто завідомо невинного позивача до адміністративної відповідальності.

У зв`язку із відсутністю у позивача спеціальних знань в області права, для захисту порушених прав, був вимушений звернутися за професійною правничою допомогою адвоката. Від 28.03.2025 року було укладено договір про надання правової допомоги №251/03-25 та Додаткову воду №1 до договору про надання правової допомоги №251/03-25 з адвокатом - Приходько Андрієм Анатолійовичем.

З огляду на вище викладене, просять скасувати постанову №136 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про адміністративне правопорушення від 04.03.2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 25500 гривень.

Закрити провадження у справі справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на підставі постанову №136 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про адміністративне правопорушення від 04.03.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн. та витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 36000 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 08.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач в становлений законом строк заперечення щодо заявлених в адміністративному позові вимог до суду не надав, хоча повідомлявся належним чином двічі, про що в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення уповноваженим особам, а відтак, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

Витягом з реєстру територіальної громади №2025/004235119 від 31.03.2025 року ОСОБА_1 , 07.07.1987 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 29.08.1995 року.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до відомостей із скріншоту військово-облікового документу з Додатку «Резерв +» перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Категорія обліку - Військовозобов`язаний. Адреса проживання: АДРЕСА_1 . Дата уточнення даних вчасна, 18.07.2024.

Відомості про проходження ОСОБА_1 ВЛК у військово-обліковому документі з Додатку «Резерв +» відсутні.

Протоколом про адміністративне правопорушення від 27.02.2025 №136, складеним головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_1 державним службовцем ОСОБА_5 , керуючись статтями 235,254-256 КУпАП ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до якого 27.02.2025 року об 14 год.30 хв. у ІНФОРМАЦІЯ_5 за встановлених ст..22 Закону відмовився від проходження медичного огляду, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , дане правопорушення вчинено в особливий період, відповідальність передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення від 27.02.2025 року №136, ОСОБА_1 виклав свої пояснення. Відповідно до яких зазначено, що він не згоден з адмін.. правопорушенням в зв`язку з тим, що в нього при собі не має медичної книжки, яка підтверджує його стан здоров`я. Від проходження ВЛК не відмовляється та здійснено підпис даного протокольного документу.

Постановою від 04.03.2025 року №136 винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , визнано позивача винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень , який підлягає сплаті на розрахунковий рахунок.

19.03.2025 року, позивачем отримано лист за адресою зареєстрованого місця проживання від Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до якого його повідомлено про винесену та розглянуту постанову про адміністративне правопорушення №136 від 04.03.2025 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн., який підлягає сплаті на розрахунковий рахунок.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Згідно статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями ч.9 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники -особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаний та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Згідно ст. 3 зазначеного Порядку, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Виходячи з матеріалів справи та враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.

Так, відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 05.10.2024 року, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст.235 КУпАП).

Таким чином, з 24.02.2022 року в Україні діє особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Аналізуючи вищенаведені норми, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Суд виходить з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Разом з тим, діючим законодавством визначено процедуру направлення військовозобов`язаного на проходження ВЛК, яка повинна бути дотримана уповноваженими органами та посадовими особами.

Згідно п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Відповідно до положень п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Відповідно до з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу не вручалась повістка для виклику на медичний огляд.

Згідно із ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Вказана обставина відповідачем будь-яким чином не спростована, а саме не надано доказів того, що позивачу взагалі надавалось направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, як і немає витягу з журналу реєстрації таких направлень, а також відсутній відповідний акт про відмову позивача від проходження ВЛК.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, інкримінованого йому протоколом № 136 про вчинення адміністративного правопорушення від 27.02.2025 року, немає.

Згідно ч. 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Аналізуючи обставини притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про задоволення позову що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

В частині відшкодування судового збору Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 дійшла наступного висновку: «За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) , вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн. та витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 36000 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 210, 210-1, 251, 252, 255, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення № 136 від 04.03.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 25 500 грн.- скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 36000 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: