Рішення № 128304379, 05.06.2025, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/2460/24

2/532/152/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2025 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,

відповідач - ОСОБА_1.,

представник відповідача - адвокат Яременко О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява (з урахуванням клопотання про виправлення описки в позовній заяві) обґрунтована тим, що 29.05.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 455084-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 29.05.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 455084-КС-003 про надання кредиту. 29.05.2023 року ОСОБА_1. прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 455084-КС-003 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5829 на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, та який було введено/відправлено боржником.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 гривень шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_2 зі встановленою процентною ставкою у розмірі 1,15407143 % за кожен день користування кредитом.

Відповідач лише частково сплатив кошти на загальну суму 1520,00 гривень. Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, ОСОБА_1 вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Натомість ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов`язання за договором № 455084-КС-003, заборгованість не погашає, в зв`язку з чим, станом на 02.10.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 28058,44 гривень, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 20316,59 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 741,85 гривень.

Таким чином, представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № 455084-КС-003 про надання кредиту від 29.05.2023 року в розмірі 28058,44 гривень, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 20316,59 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 741,85 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 листопада 2024 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.73-74).

04 червня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яременка О.Є. надійшла заява, в якій прохав задовольнити позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 5480,00 гривень з урахуванням сплачених відповідачем 1520,00 гривень (7000,00 - 1520,00). У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 20316,59 гривень прохав відмовити на підставі п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ЗСУ. Також прохав відмовити в стягненні комісії в розмірі 741,85 гривень, оскільки за відсутності відомостей про те, за яку саме послугу позивач нарахував комісію, умови договору щодо сплати комісії слід вважати нікчемними.

04 червня 2025 року представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» подав додаткові пояснення, в яких зазначив наступне. 13.08.2023 року відповідач склав військову присягу і саме з цього моменту на нього поширюється дія п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» щодо не нарахування процентів. При цьому, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту (відповідач не заперечує укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів); процентам, які були нараховані від дати укладення кредитного договору до дати набуття відповідачем статусу військовослужбовця; комісією за надання кредиту. Платіж відповідача за кредитним договором на суму 1520,00 гривень був врахований в розрахунку заборгованості. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором підрахована з урахуванням платежу відповідача. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту відповідає принципу свободи договору. Уклавши кредитний договір, відповідач погодився, зокрема, сплатити комісію за надання кредиту.

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» прохав проводити розгляд справи за його відсутності та задовольнити позовні вимоги з урахуванням викладеної в додаткових поясненнях інформації.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Яременко О.Є. подав заяву про розгляд справи за їх відсутності та прохав врахувати позицію про застосування гарантій та пільг, встановлених для військовослужбовців щодо заборони нарахування процентів та штрафів у кредитних правовідносинах.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом установлено, що 29.05.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 455084-КС-003 про надання кредиту (а.с.23-27).

29.05.2023 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 455084-КС-003 про надання кредиту (а.с.28-33).

29.05.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 455084-КС-003 про надання кредиту (споживчий кредит) (а.с.18-22).

Відповідно до п. 2.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами надання споживчих кредитів.

Кредит надається на 24 тижнів, до 13.11.2023 року (пункти 2.3, 2.7 Договору).

Стандартна процентна ставка - 2,00000000 % у день, фіксована. Знижена процентна ставка - 1,15407143 %, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (пункт 2.4 Договору).

Комісія за надання кредиту становить 1050,00 гривень. Розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (пункт 2.5 Договору).

Кредитодавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення Договору надати позичальнику кредит у сумі, вказаній в п. 2.1 Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 Договору (пункт 3.1 Договору).

Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховуються за ставкою, вказаною в п. 2.4 Договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів (пункт 3.2 Договору).

Кредит, проценти за користування кредитом та будь-які інші платежі за Договором підлягають сплаті позичальником у безготівковій формі, шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 8 Договору, в строк (термін) відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами Договору, вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 8 Договору (пункт 3.3 Договору).

Позичальник зобов`язаний виконувати цей Договір у порядку та в строки (терміни), встановлені Договором; повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору (підпункти 4.2.1 та 4.2.3 пункту 4.2 Договору).

Кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених Договором (підпункт 4.3.4 пункту 4.3 Договору).

Кредитодавець має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим Договором, вимагати повернення суми кредиту, сплати всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом та комісії (якщо комісія не була сплачена позичальником раніше), в повному обсязі, в разі затримання сплати частини боргу за кредитом та/або процентів за користування кредитом та/або комісії на строк (термін), що перевищує один календарний місяць (підпункт 4.3.10.1 пункту 4.3 Договору).

Підписуючи цей Договір, позичальник підтверджує, що до укладання Договору позичальник отримав від кредитодавця (в т.ч. кредитного посередника) інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови Договору і Правила, що розміщені на сайті кредитодавця (підпункт 7.3.1 пункт 7.3 Договору).

Підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що:

-вказаний в розділі 8 даного договору номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий в користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватися позичальником при виконанні даного договору, вчиненні будь-яких операцій за ним; вказана в розділі 8 даного договору банківська платіжна карта/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником (підпункт 7.4.2 пункт 7.4 Договору).

-позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням (підпункт 7.4.4 пункт 7.4 Договору).

Цей Договір, всі додатки та додаткові угоди до нього, що чинні на момент застосування, становлять один правочин та, якщо інше прямо не вказано в них, мають тлумачитись і застосовуватись як один і той самий юридичний документ (пункт 7.7 Договору).

Технологія (порядок) укладання Договору: Договір укладається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти Договір (оферти) кредитодавцем та її прийняття (акцептування) позичальником. Договір укладається в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства України (пункт 7.10 Договору).

Порядок створення та накладання електронних підписів Сторонами Договору: спочатку Договір підписує позичальник одноразовим ідентифікатором, який був згенерований та надісланий на фінансовий номер позичальника кредитодавцем, потім Договір підписує уповноважений представник кредитодавця кваліфікованим електронним підписом з кваліфікованою електронною позначкою часу (пункт 7.11 Договору).

Спосіб перерахування позичальнику кредиту: в безготівковій формі, шляхом переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 Договору (пункт 7.12 Договору).

Договір № 455084-КС-003 про надання кредиту від 29.05.2023 року підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-5829.

На підтвердження укладення договору № 455084-КС-003 про надання кредиту від 29.05.2023 року позивачем надано візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (а.с.34-35).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3,6,7,8,12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.

Підписавши договір № 455084-КС-003 про надання кредиту від 29.05.2023 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач ОСОБА_1 засвідчив, що він погодився на отримання грошових коштів у кредит саме на умовах, що визначені в цьому договорі. Сторони узгодили всі істотні умови надання грошових коштів у кредит, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Таким чином, договір № 455084-КС-003 про надання кредиту від 29.05.2023 року укладено між сторонами в електронній формі відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

03.08.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» перерахувало на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , вказану ним в анкеті клієнта (а.с.36), кошти в розмірі 7000,00 гривень (а.с.37).

На виконання ухвали Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02.12.2024 року (а.с.92-96), АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , емітовану картку № НОМЕР_2 (а.с.107).

Факт переказу грошових коштів у розмірі 7000,00 гривень на дану картку також підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою по рахунку за період з 29.05.2023 року по 13.11.2023 року (а.с.108-112).

Судом установлено, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору № 455084-КС-003 та отримання кредитних коштів у розмірі 7000,00 гривень.

Відповідач частково виконував свої зобов`язання за договором № 455084-КС-003. Відповідно до розрахунку заборгованості та квитанції (а.с.12-14,171), ОСОБА_1 здійснив оплату на суму 1520,00 гривень, які зараховані банком на погашення відсотків за користування кредитом та комісії.

Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Верховний Суд у пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14- ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Станом на 04.10.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 28058,44 гривень, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000,00 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 20316,59 гривень та суми прострочених платежів за комісією - 741,85 гривень (а.с.12-15).

Однак, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.08.2020 року по справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи.

Тому пільга, передбачена ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає в тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як вбачається з наданих стороною відповідача документів, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, призваний на військову службу за контрактом, наказ командира № 214 від 27.07.2023 року; є учасником бойових дій; в період з 02.09.2023 по 08.11.2023, 01.12.2023 по 31.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Покровського району, м. Курахове (а.с.206,212-220).

Таким чином, на спірні правовідносини щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 року по справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 року по справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 року по справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 року по справі № 336/512/18, від 18.01.2023 року по справі № 642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця в конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками в розмірі 20316,59 гривень необхідно відмовити, адже вони не підлягають нарахуванню щодо військовослужбовців під час дії особливого періоду.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

За змістом абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування, але законодавство визначає і низку пов`язаних з цим обмежень для банку.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Договором № 455084-КС-003 про надання кредиту від 29.05.2023 року та Графіком платежів передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1050,00 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), по справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Інакше кажучи, в кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику».

Тобто банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому в договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Однак у договорі № 455084-КС-003 про надання кредиту від 29.05.2023 року не зазначено які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.

Посилання на те, що комісія надається за надання кредиту, є загальним та не уточнює саме вид наданих послуг.

Наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які позивачем встановлена комісія.

Зазначене вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що свідчить про те, що вказані умови кредитного договору є несправедливими.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, умови договору № 455084-КС-003 про надання кредиту від 29.05.2023 року щодо сплати комісії в розмірі 1050,00 гривень за надання кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 741,85 гривень не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

За ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 612 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту за договором № 455084-КС-003 про надання кредиту від 29.05.2023 року в розмірі 5480,00 гривень (7000,00-1520,00).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі, виходячи з розрахунку: 5480,00 гривень (задоволені позовні вимоги) х 100 : 28058,44 гривень (ціна позову) = 19,53 % від сплаченого судового збору 2422,40 гривень = 473,09 гривень.

Керуючись статтями 12, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за тілом кредиту за договором № 455084-КС-003 про надання кредиту від 29.05.2023 року в розмірі 5480,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 473,09 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - ТОВ «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя