Рішення № 128294107, 20.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2025 року справа №320/7293/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Буд Плюс» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Буд Плюс» (далі по тексту також позивач, ТОВ «НК Буд Плюс») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2020 №005524504.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що ним своєчасно зареєстровано податкову накладну від 25.11.2019 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, подальше виправлення відомостей про індивідуальний податковий номер замовника не є наслідком порушення строків її реєстрації, ані збільшенням суми компенсації вартості товарів, ані її зменшенням.

Позивач наголосив на тому, що навіть у разі виявлення помилок в обов`язкових реквізитах податкової накладної застосовним є штраф у сумі 170 грн.

Таким чином, оскільки, на думку позивача, реєстрація податкової накладної з метою виправлення раніше допущеної помилки не є несвоєчасною реєстрацією накладної з вини платника податку, наведене виключає можливість застосування штрафних санкцій у відсотковому розмірі від сум податку на додану вартість. Крім того, чинним законодавством України не передбачено іншого механізму виправлення помилки в ІПН покупця.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 (суддя Журавель В.О.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 07.10.2020.

Протокольною ухвалою суду від 11.01.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 №949/0/15-23 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

За результатами повторного автоматизованого розподілу 05.01.2024 адміністративна справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН встановлено несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних в ЄРПН, що мало наслідком застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій пояснив, що виписуючи податкову накладну від 25.11.2019 №1, він виходив з того, що замовник не є платником ПДВ, оскільки в реквізитах договору не було зазначено, що замовник є платником ПДВ, що, в свою чергу, мало наслідком, неправильне зазначення умовного ІПН покупця « 100000000000» замість правильного « 200000000000».

Позивач наполягає на тому, що виправлення відомостей про індивідуальний податковий номер замовника не є порушенням строку реєстрації податкової накладної в ЄРПН та не тягне за собою застосування штрафних санкцій за несвоєчасну її реєстрацію.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ТОВ «БК Буд Плюс» (ідентифікаційний код 40812063, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Чубинського, 6) зареєстроване як юридична особа 06.09.2016, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ, своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних, результати якої оформлені актом від 19.03.2020 №1805/10-36-52-04/40812063 (далі по тексту також акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної від 25.11.2019 №2 в ЄРП, зареєстрованої в ЄРПН 20.02.2020.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 08.04.2020 №005524504 за затримку реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 61 дня і більше до позивача застосовано штраф у розмірі 40% у сумі 107 189,04 грн.

Рішенням ДПС України від 14.07.2020 №21988/6/99-00-06-02-05-06 за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 08.04.2020 №0055245204, означене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, затверджено Порядок заповнення податкової накладної (далі по тексту також Порядок №1307).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1307 податкова накладна складається в порядку, передбаченому пунктом 2 цього Порядку, у разі постачання:

для власних потреб дипломатичних місій в Україні, а також для використання особами з числа дипломатичного персоналу цих дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з такими особами, товарів з оплатою у безготівковій формі та послуг, операції з постачання яких відповідно до пункту 197.2 статті 197 розділу V Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість;

особі, не зареєстрованій платником податку, товарів/послуг, оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання яких відповідно до статті 211 розділу V Податкового кодексу України здійснюється у пільговому режимі та які придбаваються за кошти міжнародної технічної допомоги за проектом (програмою) в рамках проведення операцій, пов`язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему;

особі, не зареєстрованій платником податку, товарів/послуг, операції з постачання яких звільнені від оподаткування податком відповідно до пункту 26 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та які оплачуються за рахунок грантів (субгрантів), наданих відповідно до програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні.

У верхній лівій частині такої податкової накладної робиться відповідна помітка «X» та зазначається тип причини 12. При цьому у графі «Отримувач (покупець)» зазначається найменування юридичної особи (дипломатичної місії) або прізвище, ім`я, по батькові (далі - П. І. Б.) фізичної особи (особи з числа дипломатичного персоналу та членів їх сімей), а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 200000000000».

Така податкова накладна складається в електронній формі та видається за вибором отримувача (покупця) в один з таких способів: або надсилається в електронному вигляді; або надається у паперовому вигляді шляхом її друкування.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1307 у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 100000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (підрядник) та Посольством держави Катар в Україні (замовник) укладено договір №21/10/19 від 20.11.2019 про зобов`язання постачальника поставити матеріали і виконати перебудову частини існуючої будівлі, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Новоселицька, 13, а також здійснити подальше оздоблення її інтре`єру.

За фактом першої події (оплати товарів і послуг відповідно до платіжного доручення від 25.11.2019 №1317 на суму 1 607 835,56 грн) позивачем виписано податкову накладну №1 від 25.11.2019 «Неплатнику» на послуги з виконання перебудови існуючої будівлі на суму ПДВ 267 972,59 грн зареєстрована з умовним ІПН « 100000000000», своєчасно зареєстрованої в ЄРПН 14.12.2019 відповідно до квитанції №1.

В подальшому позивачем виписано податкову накладну від 25.11.2019 №2 на поставку Посольству держави Катар в Україні послуг з виконання перебудови існуючої будівлі на суму ПДВ 267 972,59 грн зареєстрована з умовним ІПН « 200000000000» з метою коригування попередньо виписано податкової накладної від 25.11.2019 №1 з огляду на неправильне зазначення умовного ІПН « 100000000000» замість правильного « 200000000000». Означена податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 20.0.2020.

З означених вище обставин вбачається, що вказана первинна податкова накладна №1 від 25.11.2019 була подана позивачем у строки, передбачені ПК України, однак в подальшому позивач з метою самостійного встановлення помилки в раніше зареєстрованій податковій накладній склав нову податкову накладну №2 від 25.11.2019.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Означена норма кореспондується з положеннями пункту 21 Порядку №1307, яким передбачено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Так, з аналізу матеріалів справи судом встановлено, що після самостійного виявлення помилки в раніше зареєстрованій податковій накладній від 25.11.2019 №1, позивачем було складено нову податкову накладну від 25.11.2019 №2 з правильним ІПН покупця та зареєстровано її в ЄРПН.

Оскільки дата складання нової податкової накладної залишилася старою, тобто відповідає даті виникнення податкових зобов`язань, то визначений пунктом 201.10 ПК України строк її реєстрації в ЄРПН було порушено.

При цьому суд зауважує, що з аналізу податкових накладних від 25.11.2019 №№1 та 2 вбачається, що вони складені та відображають єдину господарську операцію. У кожній податковій накладній та міститься ряд ідентифікуючих ознак, таких як опис (номенклатура) послуг продавця, одиниця виміру, обсяги постачання, сума ПДВ.

Відтак, реєстрація позивачем податкової накладної від 25.11.2019 №2 відповідно до приписів чинного податкового законодавства не є порушенням граничних строків реєстрації податкових накладних, а є фактом виправлення позивачем помилки, допущеної в раніше виписаній та вчасно зареєстрованій податковій накладній від 25.11.2019 №1.

З огляду на те, що вперше податкова накладна від 25.11.2019 №1 була подана позивачем вчасно, а подання нової податкової накладної від 25.11.2019 №2 обумовлено лише помилкою в зазначенні ІПН контрагента, що не вплинуло на її кількісний та вартісний показник, суд вважає, що платником були дотримані норми щодо виправлення помилки в первинній поданій накладній шляхом подання нової накладної з виправленим ІПН, а тому підстав для застосування штрафу за порушення строків їх реєстрації не вбачається.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.11.2018 у справі №810/222/18 та від 26.06.2018 у справі № 805/4998/16-а.

При цьому суд констатує, що матеріали справи не містять доказів складення позивачем розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної, проте, відсутність такого розрахунку коригування не є предметом спору в межах заявлених позовних вимог, а тому наслідки не складення позивачем такого розрахунку коригування не досліджуються судом у цій справі як такі, що не були предметом перевірки та застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не надав переконливих доказів та не навів обґрунтованих доводів на підтвердження вказаних ним тверджень щодо порушення граничного строку реєстрації податкової накладної від 25.11.2019 №2, якими обґрунтовується застосування до позивача штрафних санкцій, що має наслідком відсутність підстав для застосування відповідачем штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних, які не надаються покупцю (отримувачу) та коригованої податкової накладної, на основі якої було винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10.08.2020 №244.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 102,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Київській області.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту також - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 03.08.2020 між позивачем та адвокатом Оберемком Романом Анатолійовичем укладено договір №31/20 про надання правничої допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати клієнту в інтересах клієнта правничу допомогу (послуги), а саме: представництво інтересів клієнта в установах, органах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, в правоохоронних органах, в тому числі Міністерства внутрішніх справ, прокуратури і Служби безпеки України, органах місцевого самоврядування, податкової служби, митної служби, державної виконавчої служби, перед юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних із захистом клієнта прав та законних інтересів; представництво інтересів клієнта в усіх судових установах (загальних, спеціалізованих (господарських, адміністративних та ін.), третейських судах тощо) та органах державної виконавчої служби; захист в кримінальному провадженні; захист у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до розділу 4 означеного договору, клієнт оплачує вартість послуг за договірною ціною, що є гонораром. Сторона погодили, що година роботи адвоката з документами клієнта становить 400 грн, а участь у судовому засіданні 1500 грн. Суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту.

Відповідно до акта виконаних робіт №1 від 07.08.2020 сторони підписанням цього акта погоджують, що час, затрачений на підготовку документів та подання позову становить 20 робочих годин адвоката. Підписанням цього акта сторони підтверджують, що клієнтом сплачено адвокату 4800 грн.

Відповідно до детального розрахунку наданих адвокатських послуг за договором правничої допомоги №31/20 від 03.08.2020 адвокатом надано позивачу наступні послуги: вивчення документів та зібрання доказової бази для звернення до суду 4 години (1600 грн); складання позовної заяви 4 год. (1600 грн); підготування копій документів для позову 2 год. (800 грн); подання позовної заяви до суду 1 год. (400 грн); надання усних консультацій 1 год. (400 грн). Разом 12 год., що у сумі складає 4800 грн.

Квитанцією прибуткового касового ордера №112 від 07.08.2020 підтверджується оприбуткування адвокатом сплачених позивачем коштів за договором №31/20 від 03.08.2020 у сумі 4800 грн.

Відповідач заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу до суду не надав.

У той же час, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків також дійшла Велика Палата в додатковій постанові від 15.06.2022 у справі №910/12876/19.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №815/1479/18, від 15.07.2020 у справі №640/10548/19, від 18.05.2022 у справі №640/4035/20, від 16.06.2022 у справі №380/4759/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, який полягає в наступному:

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 28.10.2021 у справі №160/15983/20.

Крім того, така ж правова позиція була викладена і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така ж правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 17.10.2024 у справі № 580/7963/21.

За таких обставин, враховуючи сталу практику Верховного Суду та її Великої Палати щодо відсутності у суду повноважень на здійснення за власною ініціативою оцінки співмірності заявлених до відшкодування сум витрат на професійну правничу допомогу без наявності відповідного клопотання сторони про це; приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат через їх неспівмірність, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з підготовкою позовної заяви та її поданням до суду, на суму 4800,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 08.04.2020 №0055245204.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Буд Плюс» (ідентифікаційний код 40812063, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Чубинського, 6) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 800,00 грн (чотири тисячі вісімсот грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.