Рішення № 128294090, 19.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року м.Київ №320/36376/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на АДРЕСА_1 " №350 від 11.07.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:9849-3083-0273-8696;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 11.07.2022 № 350 про затвердження містобудівних умов та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на АДРЕСА_1 ".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 05.05.2025 було залучено у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у задоволенні заяви про закриття провадження відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач як уповноважений орган містобудування та архітектури при видачі спірних містобудівних умов допустив порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема в частині порушення висотності та щільності забудови, виду будівництва, а тому, як і спірні містобудівні умови, так і наказ про їх затвердження є незаконними, такими, що порушують права власників суміжних земельних ділянок, зокрема позивача, у зв?язку з чим вони підлягають.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог. Вказує, що вказані в спірних містобудівних умовах наміри забудови (будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку) відповідають функціональному призначенню зазначеної земельної ділянки, визначеному містобудівною документацією на місцевому рівні та її цільовому призначенню. Вважає, що вказані параметри висотності та площі забудови ділянки можуть бути і меншими, оскільки їх остаточне цифрове вираження зазначається в проектній документації на будівництво відповідного об`єкта.

Третя особа своїм правом на подання пояснень щодо суті спору не скористалась та будь-яких заяв або клопотань до суду не направляла.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку (до складу якого входять також господарські будівлі та споруди) та земельної ділянки кадастровий номер № 8000000000:88:077:0023 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується державним актом на право власності від 03.03.2007 КВ № 137053.

Позивачу стало відомо, що на суміжній земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:88:077:0024 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій вже розташований об?єкт нерухомого майна - житловий будинок площею 127.8 кв.м. планується нове будівництво житлового будинку.

Позивача звернувся до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ) про надання інформації щодо видачі документів дозвільного характеру на об?єкти будівництва на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:88:077:0024 за адресою: АДРЕСА_1 .

31.05.2024 отримав відповідь від ДІАМ 2917/05/18-24 де останній повідомляє, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій частині, за параметрами пошуку, вказаними в запиті, інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату надання відповіді не виявлено.

Також, представником позивача було направлено на адресу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради адвокатський запит про надання документів інформації щодо видачі вихідних даних на земельну ділянку 8000000000:88:077:0024 30.05.2024 на електронну адресу адвокатського об?єднання надійшла відповідь Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради № 055-5198 від 29.05.2024, якою повідомлено, що згідно з електронною базою даних документообігу Департаменту, даними інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва» та даними Реєстру будівельної діяльності замовнику будівництва ОСОБА_3 , надано містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва «Будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на вул. Нивській, 17 у Шевченківському районі м. Києва», затверджені наказом Департаменту від 11.07.2022 № 350, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:9849-3083-0273-8696.

Також, позивач звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради про надання належним чином засвідчених копій документів, які подавались замовником будівництва для отримання вказаних вище МБУО та отримання викопіювання з Детального плану території в межах вул. Академіка Туполєва, Естонської, Невської, пров. Невського, вул. Гончарова, Балаклієвської, Щербакова, просп. Перемоги у Шевченківському районі м. Києва, що затверджений рішенням Київської міської ради від 23.07.2015 № 826/1690 та розділ «Функціональне зонування території детального планування» на територію зазначену у вказаних містобудівних умовах.

Так, 26.07.2024 отримано лист № 055-7077 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради відповідно до якого повідомлено позивача, що згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва» та Реєстру будівельної діяльності, зареєстровано заяву ОСОБА_3 , яка надійшла через Центр надання адміністративних послуг м. Києва (адміністративна справа від 21.02.2022 № 68007-006748115-013-16) (вх. № 2523/0/7-1-22 від 22.02.2022) щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об?єкта будівництва садибного (індивідуального) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:88:077:0024).

За результатом розгляду даної заяви Департамент надав замовнику будівництва ОСОБА_3 містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва садибного (індивідуального) житлового будинку на АДРЕСА_1 , затверджене наказом Департаменту від 11.07.2022 № 350, реєстраційний номер електронної системи MU01:9849-3083- 0273-8696.

Вважаючи вказані містобудівні умови та обмеження, а також наказ про затвердження містобудівних умов та обмеження для проектування об`єкту будівництва такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 (далі Закон № 3038).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми ч. 1 ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV (далі Закон № 687) визначають, що об`єкти архітектурної діяльності (об`єкти архітектури) є будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об`єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.

Стаття 4 Закону № 687 встановлює, що для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає:

підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством;

здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення;

пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту;

виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням;

будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування;

прийняття спорудженого об`єкта в експлуатацію.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038 визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 26 Закону № 3038 проектування та будівництво об`єктів розпочинається з отримання замовником або проектувальником вихідних даних. При цьому ч. 1 ст. 29 Закону № 3038 встановлено, що основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження.

За змістом ч. 2 та ч. 3 ст. 29 Закону № 3038 фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Частиною 5 ст. 29 Закону № 3038 містобудівні умови та обмеження повинні містити: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним.

Згідно ч. 3 ст. 29 Закону № 3038 містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні, за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Згідно ч. 4 ст. 29 Закону № 3038 підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Крім того, припинення дії містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом відкликання за заявою замовника або скасування за рішенням адміністративного суду (ч. 8 ст. 29 Закон № 3038).

У разі скасування за рішенням адміністративного суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (у даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об?єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 14.08.2018 у справі № 823/5265/15 та від 07.02.2019 у справі № 803/952/17, 21.03.2023 у справі № 460/9602/20.

Як вбачається з матеріалі справи відповідачем було видано містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва «Будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на вул. Нивській, 17 у Шевченківському районі м. Києва» реєстраційний номер 350 від 11.07.2022 реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:9849-3083-0273-8696.

Пунктом 1 розділу «містобудівні умови та обмеження» спірних містобудівних умов визначено гранично допустиму висотність об?єкта будівництва - 15 м (відповідно до намірів замовника. Остаточно висоту визначити проектною документацією розробленою відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», п. 4.9 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об?єктів будівництва. Загальні вимоги», з урахуванням затверджених проектних рішень ДІТ, із дотриманням нормативних побутових і протипожежних розривів, забезпеченням нормативної інсоляції приміщень об?єкта та суміжної забудови. Гранична поверховість об?єкту - не більше 3-х поверхів без урахування мансарди, згідно із п. 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».)

Однак, визначення спірними містобудівними умовами гранично-допустимої висоти об?єкта будівництва 15м. саме по собі порушує вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об?єктів будівництва. Загальні вимоги» враховуючи, що спірний об?єкт будівництва знаходиться в зоні щільної та існуючої забудови та порушує права власників будинків і споруд, розташованих на суміжних із об?єктом будівництва земельних ділянках, в тому числі земельної ділянки, що належить позивачу.

Гранично допустима висота будівлі - це відстань по вертикалі, виміряна від проектної позначки землі до найвишої позначки парапету плоского даху будівлі або до найвишої позначки коника скатного даху будівлі (будинку, споруди).

Відповідно до п. 6.1.20 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», відповідно до природно-кліматичних особливостей України (додаток Б) слід передбачати захист прибудинкової території житлових будинків, житлових груп від несприятливих зимових вітрів, пилових бур, а також підвищеної аерації влітку, захист від перегріву, особливо для південних районів (розділ 14).

Відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будівлями слід приймати на основі розрахунків інсоляції та освітленості, а також у відповідності з нормами протипожежних вимог (розділ 15).

Згідно п. 6.1.21 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», між фасадами з вікнами багатосекційних житлових будинків заввишки 2-3 поверхи (без урахування мансарди, в якій вікна розташовані в похилих конструкціях даху) слід приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м. В умовах, коли будівництво (нове будівництво, реконструкція) ведеться в зоні історичної забудови, яка має відповідний статус згідно з генеральним планом населеного пункту (зони охорони пам?яток культурної спадщини, значні історичні будівлі, історичний ареал), побутові розриви між житловими будинками можуть прирівнюватися до існуючих для збереження характеру історичного розпланування вулиці, кварталу, площі тощо. Будівництво в таких зонах може вестися по історично сформованій лінії забудови.

Пунктом 6.1.24 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» встановлено, що мінімальні розміри житлових кварталів та внутрішньоквартальних просторів у групах житлових будинків, кварталів визначаються вимогами: інсоляції та освітленості житлових приміщень, забезпечення відстані між фасадами (довгими сторонами) з вікнами протилежно розташованих будинків не менше 15 м при забудові до 4 поверхів, 20 м - при забудові більшої поверховості (побутовий розрив) та протипожежними вимогами.

Ці норм є обов?язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об?єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.

Крім того Закон України «Про будівельні норми» від 05.11.2009 № 1704 (далі Закон № 1704) визначає правові та організаційні засади розроблення, затвердження, застосування, перегляду та скасування державних будівельних норм (ДБН) в Україні.

Він встановлює обов`язковість дотримання цих норм для всіх суб`єктів містобудівної діяльності, незалежно від форм власності, з метою забезпечення надійності, безпеки та якості об`єктів будівництва.

Державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва. Будівельні норми нормативний акт технічного характеру, що встановлює обов?язкові вимоги до об єкта нормування у будівництві (ст. 1 Закону № 1704).

Таким чином, вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» є обов?язковими при видачі вихідних даних для проектування (МБУО) та проектуванні спірного об?єкту будівництва. Д

Матеріали справи містять викопіювання з детального плану території та топографічна зйомка із відображенням відстаней до існуючих будівель і споруд, з якого вбачається, що відстань від земельної ділянки третьої особи, господарських будівель і споруд, становить менше 10 метрів (в окремих місцях в районі 5 метрів до суміжних житлових будинків).

Таким чином, розміщення об`єкту будівництва на земельній ділянці на яку видані спірні містобудівні умови із максимально-допустимою висотністю у 15 м., тобто дозволяючи розміщувати об?єкт заввишки не менше 3 поверхів без урахуванням мансарди, порушує положення 6.1.20, 6.1.21, 6.1.24 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та вимоги ДСТУ-Н Б В.2.2-27:2010 в частині тривалості інсоляції до житлових будинків і споруд розміщених на земельних ділянкам суміжних із спірним об?єктом будівництва.

Крім того, положенням п. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», визначає вимог до протипожежних відстаней, а протипожежні відстані між будинками і спорудами приймаються у світлі між зовнішніми стінами або іншими конструкціями.

За наявності конструкцій будинків і споруд, виготовлених із горючих матеріалів, що виступають більше ніж на 1 м за площину фасаду, слід приймати відстань між цими конструкціями та іншим будинком.

Протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, гаражами слід приймати за таблицею 15.2 (чисельник) (п.п. 15.2.2).

Протипожежна відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами на суміжних ділянках приймається згідно з таблицею 6.7, але не менше протипожежних вимог даних норм.

Відстані між будівлями залежать від ступеня вогнестійкості самих будівель. Між об`єктами I та II ступеня вогнестійкості, розміщеними на сусідніх ділянках, відстань повинна бути не менше 6 метрів. Якщо ж один з об`єктів має III ступінь вогнестійкості, то відстань збільшується до 8 метрів, а для об`єктів вищих ступенів вогнестійкості (IIIа, IIIб, IV, IVа, V), зокрема дерев`яних будинків, відстань може збільшуватися до 10-15 метрів.

Таким чином, законодавством встановлені мінімальні протипожежні відстані між житловими будинками та господарськими спорудами в залежності від ступені вогнестійкості від 6 м. (для І ступеня вогнестійкості) до 18 м. (V ступеня вогнестійкості).

При чому, за умови врахуванням показників максимально допустимого відсотку забудови зазначених у спірних містобудівних умовах у 50%, проектний об?єкт будівництва сам по собі автоматично порушує 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині протипожежних відстаней до суміжних житлових будинків і господарських споруд, в тому числі позивача.

Нормами п. 7 ч. 5 ст. Закону № 3038 визначено, що містобудівні умови та обмеження містять мінімально допустимі відстані від об?єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд.

Тобто, містобудівні умови та обмеження повинні обов?язково містити вимоги щодо мінімально допустимих відстаней від об?єкта, що проектується, до існуючих будинків та споруд.

Однак, в спірних містобудівних умовах та обмеженнях не вказані відстані до існуючих суміжних житлових будинків, в тому числі який того, що належить позивачу, з врахуванням вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780 при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені в т.ч. урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Проте, в супереч зазначеним вимогам законодавства, містобудівні умови та обмеження, що затверджені наказом Департаменту від 11.07.2022 № 350, реєстраційний номер ЄДЕССЬ MU01:9849-3083-0273-8696 не враховують та порушують права, законні інтереси та вимоги власників суміжних земельних ділянок, у тому числі позивача.

Слід також звернути увагу щодо порушення в частині визначення виду будівництва.

Так, як вбачається із спірних містобудівних умов, а саме п. 1 розділу «загальні дані», проектний об?єкт будівництва визначений як «нове будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на вул. Нивській, 17 у Шевченківському райні м. Києва».

Норми п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038 визначає, що будівництво - це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об?єкта будівництва.

ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» визначено поняття нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту об?єкта будівництва.

Пунктом 3.11 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» визначає, що нове будівництво - це зведення будівель та споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення.

Згідно п. 3.11 А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», нове будівництво - це будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об?єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об?єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об?єктів незавершеного будівництва

Згідно п. 3.21 А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об?єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об?єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Таким чином, оскільки на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:88:077:0024 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій вже розташований об?єкт нерухомого майна - житловий будинок площею 127.8 кв.м, про що зазначено у самих спірних містобудівельних умовах, в межах плями забудови такого будинку може відбуватися виключно реконструкція існуючого та введеного в експлуатацію житлового будинку, а не «будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на вул. Нивській, 17 у Шевченківському районі м. Києва», оскільки таке будівництво суперечить вимогам 1. 3.11, 3.21 А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».

Порушення відповідачем містобудівного законодавства, посягають на встановлений законодавством порядок забезпечення сталого розвитку територій, та як наслідок, призводять до виникнення факту самочинного будівництва, що обумовлює звернення до суду з адміністративним позовом про скасування містобудівних умов та обмежень.

Вищевказані обставини, свідчать про, що вищевказані містобудівні умови та обмеження видані з істотними порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для їх скасування у судовому порядку.

Беручи до уваги викладене, суд вбачає правові підстави для скасування оскаржуваних містобудівних умов і обмежень.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасувати наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 11.07.2022 № 350 про затвердження містобудівних умов та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на вул.Нивській, 17 у Шевченківському районі м.Києва", то на думку суду вона також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від скасування містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на вул.Нивській, 17 у Шевченківському районі м.Києва" №350 від 11.07.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:9849-3083-0273-8696.

Щодо твердження відповідача про відсутність порушено права позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року визначено, що ч. 1 ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Отже, положення ч. 1 ст. 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною 3 ст. 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду із самостійним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки кадастровий номер № 8000000000:88:077:0023 за адресою: АДРЕСА_2 , у сусідньому будинку, поряд з яким ОСОБА_2 , без додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме порушення висотності та щільності.

У постанові від 23.12.2021 у справі №370/2759/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 420/2719/20 викладено висновок, згідно з яким спір у справі щодо оскарження містобудівних умов та обмежень вважається публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому таких критеріїв адміністративної юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини; суб`єкт владних повноважень присутній у спірних відносинах; дії вчинені суб`єктом владних повноважень; суб`єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні відносини врегульовані адміністративним законодавством. Крім того, спір щодо оскарження позивачем містобудівних умов та обмежень є публічно-правовим у разі наявності в останнього саме екологічного інтересу у справі та звернення до суду за захистом саме екологічних прав.

Аналогічний правовий висновок також підтриманий Верховним Судом у постанові від 04.07.2022 у справі № 420/12710/20.

Питання наявності права на оскарження містобудівних умов та обмежень, як акту індивідуальної дії, особою, якій його не адресовано і прав та обов`язків якої він не стосується, було предметом розгляду у справі № 826/12131/17 (постанова від 18.05.2022), у якій Верховний Суд сформулював наступний правовий висновок.

Враховує, що комплексна забудова території відповідно до ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об`єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об`єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.

Видача містобудівних умов та обмежень безпосередньо впливає на інтереси відповідної територіальної громади, а тому судове рішення, яким зобов`язано надати містобудівні умови та обмеження, є таким, що вирішує питання про інтереси скаржника як мешканця будинку, що знаходиться на суміжній з будівництвом території.

Власність зобов`язує та не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ч. 3 ст. 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (ч. 7 ст. 41 Конституції України).

Таким чином, власність не тільки надає перевагу власнику, а й покладає на нього низку обов`язків перед суспільством та державою. Поняття «власність зобов`язує» пов`язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб, обов`язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов`язком поважати інтереси всього суспільства.

Значення цих конституційних положень, зокрема, у сфері будівництва полягає в обов`язку суб`єктів містобудівної діяльності під час здійснення підготовчих та будівельних робіт неухильно дотримуватися вимог законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «;Про архітектурну діяльність», «;Про благоустрій населених пунктів», вимог державних будівельних норм та стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні з тим, щоб створення нових об`єктів будівництва (реконструкція існуючих об`єктів) здійснювалось з урахуванням прав та інтересів мешканців відповідного населеного пункту, включаючи необхідність створення (збереження) умов для відпочинку, занять фізкультурою та спортом, дитячих ігор та розваг, паркування транспортних засобів в межах прибудинкової території, тобто створення сприятливих умов для життя та здоров`я людини.

Отже, факт невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівній документації на місцевому рівні очевидно створює загрозу суспільним (загальним) інтересам, оскільки це може завдати шкоди інтересам значної (необмеженої) кількості осіб, які будуть позбавлені (обмежені) умов відпочинку, занять фізкультурою з метою оздоровлення, дитячих ігор та розваг в межах прибудинкової території під наглядом її мешканців, створить перешкоди у сфері паркування та, відповідно, підвищить небезпеку виникнення дорожньо-транспортних пригод та може призвести до несприятливих наслідків завдання непоправної шкоди здоров`ю та життю людини.

Колегія суддів у своїй постанові від 18.05.2022 зазначає, що адміністративні суди, у випадку необхідності перевірки дотримання суб`єктами владних повноважень гарантованих особі прав, зокрема, наданих ст. 13, 23, 50, 54 Конституції України у правовідносинах, пов`язаних із благоустроєм населених пунктів, плануванням та забудовою території, повинен застосовувати широке тлумачення поняття «охоронюваний інтерес». За загальним правилом, такий інтерес включає у тому числі захист права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, створення умов для комфортного та безпечного проживання на території відповідного населеного пункту.

Водночас, на думку суду, містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, однак за своєю природою вони можуть впливати на права та інтереси не тільки замовника, а й на інтереси осіб, яким належать суміжні земельні ділянки.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 826/4181/17

Таким чином, за такого правового регулювання та зважаючи на сформовану Верховним Судом практику щодо наявності у особи права на оскарження в порядку адміністративного судочинства складових вихідних даних забудови суміжної земельної ділянки, суд вважає доводи відповідача необґрунтованими.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність виданих містобудівних умови та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на вул.Нивській, 17 у Шевченківському районі м.Києва" №350 від 11.07.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:9849-3083-0273-8696.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 147,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на вул.Нивській, 17 у Шевченківському районі м.Києва" №350 від 11.07.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:9849-3083-0273-8696.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 11.07.2022 №350 про затвердження містобудівних умов та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на вул.Нивській, 17 у Шевченківському районі м.Києва".

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (код ЄДРПОУ 26345558).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.