Рішення № 128294040, 19.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року № 320/29021/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати проведеного службового розслідування щодо неправомірного встановлення обставин поранення майора ОСОБА_1 » від 07.06.2023 №2332;

- визнати протиправним та скасувати наказ, прийнятий на виконання пункту 3 наказу від 07.06.2023 №2332 про внесення змін до наказу №803 «Про результати проведеного службового розслідування за фактом отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 »;

- визнати протиправною відмову у здійсненні виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення (травми, каліцтва, контузії) за період з 05.07.2022 року по 18.07.2022 року (14 календарних днів), з 19.07.2022 року по 16.08.2022 року (29 календарних днів) та виплати за відпустку за станом здоров`я у зв`язку з рішенням ВЛК та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити таку виплату;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн (сто тисяча гривень).

В обґрунтування позовних позивачем зазначено про те, що службове розслідування, за наслідками якого прийнято оскаржувані накази, неможливо вважати повним, об`єктивним та всебічним, оскільки під час його проведення не було належним чином з`ясовано всіх обставин отримання поранення майором ОСОБА_1 та не враховано наявних доказів в їх сукупності. Позивачем наголошено на тому, що єдиним аргументом, на підставі якого ґрунтуються висновки службового розслідування, стало те, що під час встановлення факту отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 , головою комісії для проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2023 №301 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 » не було отримано та враховано витягу із журналу бойових дій, який був основоположним доказом та являвся безумовною, єдиною фіксацією перебігу бойових дій. При цьому, що журнал бойових дій не є єдиною фіксацією бойових дій, а належить до складу бойових документів, та не є визначальним / вагомим доказом, відсутність якого тягне за собою неспроможність такого службового розслідування.

Окрім того, позивачем вказано, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язковість отримання витягу з Журналу бойових дій для встановлення обставин травми (поранення, контузії, каліцтва), а його відсутність під час проведення службового розслідування не може бути кваліфіковано як підстава для відмови у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Разом з тим, на переконання позивача, формулювання резолюції щодо проведення службового розслідування за фактом неправомірного встановлення поранення, яка була накладена ще до проведення службового розслідування, вже заздалегідь визначала неправомірність встановлення поранення, що є свідченням передчасності таких висновків.

Також, обґрунтовуючи протиправність наказу, прийнятого на виконання пункту 3 наказу від 07.06.2023 №2332, яким наказано начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 підготувати проект наказу (з основної діяльності) про скасування пунктів наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №803 від 05.03.2023, зокрема (але не виключно), пункту 2 про зобов`язання начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 скласти довідку про обставини травмування старшого лейтенанта ОСОБА_1 , позивачем зауважено, що наказ №803 від 05.03.2023 втратив чинність внаслідок його виконання, а оскільки внесення змін до акта, що втратив чинність, є юридично неможливим, вказаний наказ, на думку позивача, є протиправним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.08.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач адміністративний позов не визнав, зазначивши про необґрунтованість позовних вимог, оскільки під час проведення службового розслідування, за наслідками якого прийнято оскаржувані накази, встановлено недоліки проведення попереднього службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 №301, а відтак і його результатів. Вказано, що під час проведення службового, призначеного наказом командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.05.2023 №2103, було допитано посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , які проводили службове розслідування та мали безпосереднє відношення до обставин та підстав його проведення. За посиланням відповідача, пояснення зазначених посадових осіб, у сукупності із дослідженими доказами, отриманими під час проведення даного службового розслідування, дали підстави для висновку про те, що попереднє службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.01.2023 №301, було проведено всупереч вимогам наказу №608, а саме головою комісії не виконано покладені на нього обов`язки голови комісії, а саме не отримано витягу із журналу бойових дій, тобто не вжито всіх заходів для встановлення всіх обставин під час проведення службового розслідування, проводячи таке розслідування спираючись суто на пояснення свідків та копії медичних документів, що свідчить про неповноту, відсутність всебічності та об`єктивності під час проведення попереднього службового розслідування. Таким чином, на переконання відповідача, підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних наказів командира військової частини НОМЕР_1 відсутні.

Позивачем, з урахуванням положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи належним чином завірених копій судових рішень у справах №320/10483/22 та №320/10484/22.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2022 №16 старшого лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2022 №34 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , допущено до тимчасового виконання вакантної посади командира штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . Вважати таким, що з 16.04.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3440 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант».

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 №49 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , тимчасово виконуючого обов`язки командира штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 01 травня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3440,00 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант».

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2022 б/н та відповідно до бойового розпорядження КСВ ЗСУ від 23.06.2022 №116/2/1/8119/дск ОСОБА_1 було зараховано до складу першої батальйонної тактичної групи військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2022 №104 ОСОБА_1 вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_2 ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та виконання бойових завдань з 24.06.2022 до окремого розпорядження.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 №127 ОСОБА_1 переведено на посаду офіцера резерву 50 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .

У подальшому, позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_3 із рапортом від 25.01.2023, відповідно до якого просив встановити факт отриманих травм та видати довідку про обставини поранення та травми при виконанні бойового завдання 27.06.2022 під час захисту Батьківщини, де зазначити такі травми та поранення, а саме: акубаротравма; антено-невротичний синдром; пошкодження лівого плечового суглоба та лівого акроміально-ключичного зчленування.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 №301 проведено службове розслідування за фактом отримання травми старшим офіцером резерву запасного взводу 50 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , старшим лейтенантом ОСОБА_1 .

За наслідками проведеного службового розслідування, призначеного наказом від 26.01.2023 №301, комісія дійшла висновку, що в ході проведення службового розслідування було встановлено факт отримання пошкодження лівого плеча, а саме перелому ключиці та отримання акубаротравми старшим лейтенантом ОСОБА_1 , офіцером резерву НОМЕР_4 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , яку він отримав 27.06.2022, під час виконання бойового розпорядження поблизу АДРЕСА_1 .

Комісією запропоновано:

- службове розслідування вважати завершеним;

- офіцеру резерву старшому лейтенанту ОСОБА_1 погодити видачу довідки про обставини отриманої ним травми 27 червня 2022 року;

- начальнику медичної служби військової частини надати старшому лейтенанту ОСОБА_1 медичну довідку про обставини отриманої травми під час бойового завдання 27 червня 2022 року.

Відповідно до висновків проведеного службового розслідування, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 05.03.2023 №803, яким:

- відповідно до пункту 1.11 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 рок №402 (Додаток 5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 , скласти довідку про обставини травмування старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера резерву 50 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , в 2-х примірниках. Направити документи на старшого лейтенанта ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії для прийняття постанови про причинний зв`язок травмування відповідно до пункту 21.7 зазначеного Положення;

- начальнику відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 , другий примірник довідки про обставини травми відповідно до пункту 1.11 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року, №402 (Додаток 5) занести до особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2023 №803 позивачу видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до якої старший лейтенант ОСОБА_1 27.06.2022 отримав антено-невротичний синдром. Акубаротравму. Пошкодження (перелом) лівого акроміального зчленування з пошкодженням зв`язкового апарату. За обставин в період з 15:30 по 16:00 в районі Лисичанського НПЗ, Луганської області внаслідок тривалих мінометних та артилерійських обстрілів противником позицій 1 БТГр військової частини НОМЕР_1 отримав поранення військовослужбовець старший лейтенант ОСОБА_1 , який перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилеті, шоломі кулезахисному) і без ознак алкогольного чи наркотичного сп`ягніння, за відсутності ознак протиправної поведінки зазнав ураження в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 20.04.2023 №954 встановлено, що травма старшого лейтенанта ОСОБА_1 , 1976 року народження: «Нестійка комбінована змішана контрактура лівого плечового суглоба після операції (02.08.2022): реконструкції, зануреного МОС лівого акроміально-ключичного зчленування, підключичної декомпресії зліва з приводу його застарілого пошкодження (27.06.2022) з наявністю металоконструкції, больовим синдромом при тимчасовому порушенні функції. Травма тяжка», що підтверджується довідкою про обставини травми, виданої командиром військової частини НОМЕР_5 від 19.03.2023 №3871, військово-обліковою та медичною документацією - ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЦИНИ.

З 26.04.2023 позивач приступив до виконання службових обов`язків у Національній гвардії України у зв`язку з переведенням з військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу Міністра оборони України від 21.03.2023 №288 та наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 13.04.2023 №106 про звільнення з військової частини НОМЕР_1 .

Разом з тим, 19.05.2023 позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із заявою (а згодом із заявою (додатково уточнююча інформація до раніше поданого пакета документів)) від 24.05.2023, в якій просив здійснити виплату додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за час перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення (травми, каліцтва, контузії) за період з 05.07.2022 по 18.07.2022 (14 календарних днів), з 19.07.2022 по 16.08.2022 (29 календарних днів) та виплату за відпустку за станом здоров`я у зв`язку з рішенням ВЛК.

Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608 (зі змінами) та на підставі заяви позивача (вх. від 24 травня 2023 року №3394) відповідачем згідно з наказом від 28.05.2023 №2103 проведено службове розслідування щодо неправомірного встановлення обставин поранення майора ОСОБА_1 .

За наслідками проведеного службового розслідування складено акт від 01.06.2023 №2332, в якому зафіксовано, що майор ОСОБА_2 , будучи призначеним головою комісії для проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2023 №301 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 », та будучи відповідальним за проведення службового розслідування всебічно, повно, своєчасно та об`єктивно, не виконав покладені на нього обов`язки голови комісії, а саме не отримав витягу із журналу бойових дій, тобто не вжив всіх заходів для встановлення всіх обставин під час проведення службового розслідування, провів таке розслідування та підписав акт, спираючись суто на пояснення свідків та копії медичних документів, наданих старшим лейтенантом ОСОБА_1 ,

Результати проведеного службового розслідування щодо неправомірного встановлення обставин поранення майора ОСОБА_1 оформлено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2023 №2332, відповідно до якого:

- майору ОСОБА_2 , заступнику командира з морально-психологічного забезпечення - начальнику відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , за порушенням вимог пунктів 5, 6, 8 розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, відповідно до яких: голова комісії здійснює керівництво діяльністю комісії; особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, на підставі положень статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, слід нагадати про його обов`язки служби;

- начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 підготувати проект наказу (з основної діяльності) про скасування пунктів наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.03.2023 №803, а саме: пункту 2, яким зобов`язано начальника медичної служби військової частини НОМЕР_5 скласти довідку про обставини травмування старшого лейтенанта ОСОБА_1 ; пункту 3, яким начальника відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 зобов`язано занести другий примірник довідки про обставини травми до особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

- начальнику медичного служби військової частини НОМЕР_1 вважати нечинною видану довідку №3871 від 19 березня 2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) на ім`я старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із висновками службового розслідування, вважаючи оскаржувані накази та відмову у здійсненні виплати додаткової винагороди протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Пунктом 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, серед іншого, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок проведення службового розслідування в Збройних Силах України затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608), пунктом 1 якого визначено, що цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування може призначатися у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Як встановлено судом, службове розслідування, за наслідками якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ, стосувався неправомірного встановлення обставин поранення майора ОСОБА_1 , а також встановлення ступеня вини.

Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2023 №2332 за результатами службового розслідування встановлено, що майор ОСОБА_2 , будучи призначеним головою комісії для проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2023 №301 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 », та будучи відповідальним за проведення службового розслідування всебічно, повно, своєчасно та об`єктивно, не виконав покладені на нього обов`язки голови комісії, а саме не отримав витягу із журналу бойових дій, тобто не вжив всіх заходів для встановлення всіх обставин під час проведення службового розслідування, провів таке розслідування та підписав акт, спираючись суто на пояснення свідків та копії медичних документів, наданих старшим лейтенантом ОСОБА_1 , що призвело до:

- визнання нечинної довідки від 19.03.2023 №3871 про встановлення обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) на ім`я старшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

- скасування пунктів наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.03.2023 №803, а саме: пункту 2, яким зобов`язано начальника медичної служби військової частини НОМЕР_5 скласти довідку про обставини травмування старшого лейтенанта ОСОБА_1 ; пункту 3, яким начальника відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 зобов`язано занести другий примірник довідки про обставини травми до особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Тобто, виходячи з обставин, неведених у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2023 №2332, зазначені висновки зумовлені неотриманням головою комісії для проведення службового розслідування витягу із журналу бойових дій.

Суд зазначає, що ведення журналу бойових дій передбачено наказом Міністерства оборони України від 06.10.2020 №363 (далі Інструкція №363).

Згідно з Інструкцією №363 журнал бойових дій звітно-інформаційний документ, що входить до складу бойових документів, в якому відображається підготовка і хід бойових дій.

Пунктом 1 Розділу IV Інструкції №363 передбачено, що журнал бойових дій ведеться, зокрема, у військових частинах з моменту отримання наказу (директиви) про залучення до ведення бойових дій до моменту завершення виконання завдань у районі бойових дій.

За змістом пунктом 2 Розділу IV Інструкції №363 ведення журналу бойових дій здійснюється у довільній формі на підставі оперативних документів, бойових наказів, розпоряджень, зведень, бойових донесень тощо, а також усних розпоряджень старших начальників і командирів.

Відповідно до пункту 4 Розділу IV Інструкції №363 обов`язковими складовими журналу бойових дій є: дата запису; загальна обстановка перед початком операції (бою); бойовий склад та угрупування своїх військ та військ противника; співвідношення сил та засобів; коротке викладення завдання військовій частині (підрозділу); рішення командира та бойові завдання, поставлені підпорядкованим частинам (підрозділам); уточнені рішення та розпорядження, які віддавались командирами (начальниками) чи були отримані від старших начальників; дані про захоплення полонених та трофеї; втрати своїх військ і противника; можливі висновки та пропозиції щодо тактики застосування військ (сил).

Отже, журнал ведення бойових дій є офіційним письмовим документом про дії військової частини або підрозділу військової частини, а не конкретного військовослужбовця та не може слугувати підтвердженням відображення у згаданому документі детальної інформації про особисту та безпосередню участь кожного військовослужбовця з особового складу підрозділу у виконанні доведеного встановленим порядком бойового наказу (бойового розпорядження) стосовно задіяння у протиповітряному бою такої зброї як зенітний ракетний комплекс.

При цьому, журнал бойових дій не має встановленої форми і заповнюється на власний розсуд посадовою особою, а відтак, не є безумовною фіксацією бойових дій, як зазначено в оскаржуваному наказі від 07.06.2023 №2332.

Крім того, судом встановлено, що в межах службового розслідування, за наслідками якого прийнято оскаржуваний наказ від 07.06.2023 №2332, помічником начальника відділення об`єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 було складено та направлено помічнику командира з правової роботи начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_1 лейтенанту юстиції ОСОБА_4 рапорт від 04.06.2023 з метою отримання витягу з журналу бойових дій в частині, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_1 за 27.06.2022.

Відповідно до рапорту від 05.06.2023 начальником командного пункту заступником начальника штабу з бойового управління майором ОСОБА_5 надано відповідь, в якій зазначено відомості в журналі бойових дій за реєстраційним номером №10т від 23.06.2022 за період з 23.06.2022 по 13.09.2022, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_1 , а саме ведення ним бойових дій, успішного виконання бойових завдань, отримання бойових травм, поранень відсутні. Проте є відомості за 29.06.2022 щодо самовільного залишення позицій з району виконання бойових завдань.

Так, з витягу з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 №10т, долученого до матеріалів справи убачається, що 29.06.2022 встановлено факт самовільного залишення позицій підрозділу в районі зосередження з центром (11466) 22 військовослужбовцями, зокрема, старшим лейтенантом ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що за вказаних обставин відповідачем було прийнято наказ від 29.08.2022 №226-ОД «Про результати проведеного службового розслідування», яким в п. 2.2 за порушення ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункт 195 Бойового статуту Сухопутних військ Збройних Сил України частини II (батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.12 2010.№ 574, внаслідок самовільного залишення місця служби в бойовій обстановці притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність старшого лейтенанта ОСОБА_1 (п.2.1).

У пункті 3 наказу від 29.08.2022 №226-ОД наказано начальнику відділення персоналу та стройового штабу облікувати військовослужбовців, яких наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2022 «Про призначення особового складу на посаду НОМЕР_7 батальйонної тактичної групи Військової частини НОМЕР_1 », включено до штатно-посадового списку особового складу 1 штурмової роти НОМЕР_7 батальйонної групи старшого лейтенанта ОСОБА_1 , як такого, що самовільно залишив місце в бойовій обстановці 29.06.2022.

Вказаний наказ було оскаржено позивачем в межах адміністративної справи №320/10484/23, за наслідками розгляду якої рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 (набрало законної сили) визнано протиправними та скасовано п. 2.1, 3 та 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 226-ОД від 29.08.2022 в частинах, що стосуються ОСОБА_1 .

Так, у рішенні суду від 20.11.2023 було зазначено, що згідно з приписами Бойового статуту Сухопутних механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 ч. 2 «Батальйон, рота» у ст.1 7 п. 1.2.4 бойові завдання командир уточнює (ставить) бойовим розпорядженням. Таке бойове розпорядження відсутнє в матеріалах службового розслідування і як окремий документ, і як запис в журналі бойових дій. Тому за наведених обставин неможливо достовірно встановити, розпорядження якого саме змісту було поставлено перед позивачем і чи було воно ним виконано та чи було воно порушено. Це означає, що за наслідками службового розслідування дійсно не було встановлено повно та об`єктивно всіх обставин події, отже не встановлено ні самого факту вчинення позивачем правопорушення, ні інших обставин, які підлягали встановленню.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведені обставини додатково підтверджують позицію позивача щодо помилковості тверджень відповідача на відсутність витягу із журналу бойових дій під час встановлення факту отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 .

Пунктом 4 розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, встановлено перелік документів (більше шести найменувань та видів) для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Серед вказаного переліку документів є посилання і на Журнал бойових дій, проте суд звертає увагу, що журналу бойових дій не присвоєно особливого статусу, не визначено основним або вирішальним документом, а тому журнал бойових дій не є пріоритетним доказом, відсутність якого під час проведення службового розслідування тягне за собою неспроможність такого службового розслідування.

Крім того, суд зауважує, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язковість отримання витягу з журналу бойових дій для встановлення обставин травми (поранення, контузії, каліцтва), а відтак відсутність його під час проведення службового розслідування не може бути кваліфіковано як підстава для відмови у видачі довідки про обстави травми (поранення, контузії, каліцтва).

Як зазначено у Витязі з наказу від 07.06.2023 №2332, дії голови комісії під час проведення службового розслідування, призначеного наказом від 26.01.2023 №301 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 », а саме неотримання витягу з Журналу бойових дій, негативно вплинули на вимоги наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.03.2023 №803 «Про результати проведеного службового розслідування за фактом отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 ».

Суд зазначає, що виходячи із визначення, закріпленого в Порядку №608, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Пунктом 1 розділу V Порядку №608 передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Тобто, акт службового розслідування за своєю правовою природою є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення і не містить жодних обов`язкових для виконання рішень.

Наведені вище норми Порядку №608 свідчать, що командир військової частини НОМЕР_5 (з основної діяльності) був ознайомлений із актом службового розслідування та усіма матеріалами службового розслідування, ознайомився з ними і повністю володіючи усією необхідною інформацією, у тому числі інформацією про те, що витяг із Журналу бойових дій не запитувався, з урахуванням того, що обставини поранення були підтверджені поясненнями свідків, медичними документами та поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_1 , прийняв самостійне рішення у формі наказу від 05.03.2023 №803 «Про результати проведеного службового розслідування за фактом отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 », у якому особисто дав розпорядження видати Довідку про обставини травми №3871.

Як було зазначено судом, пунктом 1 розділу ІІ Порядку №608 визначено перелік підстав та причин для призначення службового розслідування.

Усі визначені у вказаному пункті випадки передбачають настання фактичних обставин чи подій, які потребують встановлення, уточнення їх причин та умов.

Як зауважив позивач та свідчать матеріали справи, з моменту видачі Довідки про обставини травми №3871 до моменту подачі ним заяви з клопотанням здійснити виплати не сталося жодних юридичних фактів чи обставин, які б змінили або могли змінити фактичні обставини отримання позивачем травми (поранення, контузії, каліцтва), на підставі яких командир військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) прийняв рішення про видачу Довідки про обставини травми №3871.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що даному випадку жодних правових підстав для призначення службового розслідування у зв`язку з поданням позивачем заяви про здійснення виплати не було, а відтак призначення службового розслідування було здійснено всупереч вимогам Порядку №608.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2023 №2332 наказано начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 підготувати проект наказу (з основної діяльності) про скасування пунктів наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.03.2023 №803, а саме: пункту 2, яким зобов`язано начальника медичної служби військової частини НОМЕР_5 скласти довідку про обставини травмування старшого лейтенанта ОСОБА_1 ; пункту 3, яким начальника відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 зобов`язано занести другий примірник довідки про обставини травми до особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання наказу від 05.03.2023 №803 «Про результати проведеного службового розслідування за фактом отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 було складено та видано Довідку про обставини травми від 19.03.2023 №3871, довідку було надано до ВЛК для прийняття постанови про причинний зв`язок травмування, другий примірник довідки долучено до особової справи позивача.

Таким чином, внаслідок виконання пунктів 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.03.2023 №803, дія вказаних пунктів була вичерпана внаслідок їх виконання.

Оскільки внесення змін до акта, який втратив чинність, є юридично неможливим, суд доходить висновку про безпідставність прийняття наказу від 07.06.2023 №2332 в частині пункту 3 про скасування пунктів наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.03.2023 №803, а саме: пункту 2, яким зобов`язано начальника медичної служби військової частини НОМЕР_5 скласти довідку про обставини травмування старшого лейтенанта ОСОБА_1 ; пункту 3, яким начальника відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 зобов`язано занести другий примірник довідки про обставини травми до особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд враховує, що питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (далі Постанова №168).

Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Сукупність встановлених обставин свідчить про те, що позивач, з урахуванням положень Постанови №168, має право на додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні або під час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про задоволення позовних вимог шляхом:

- визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати проведеного службового розслідування щодо неправомірного встановлення обставин поранення майора ОСОБА_1 » від 07.06.2023 №2332;

- визнання протиправною відмови у здійсненні виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення (травми, каліцтва, контузії) за період з 05.07.2022 року по 18.07.2022 року (14 календарних днів), з 19.07.2022 року по 16.08.2022 року (29 календарних днів) та виплати за відпустку за станом здоров`я у зв`язку з рішенням ВЛК та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити таку виплату.

Щодо визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу від 07.06.2023 №2332, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний пункт наказу не стосується особисто позивача, не породжує для нього юридичних наслідків, не порушує його прав, свобод чи інтересів, а отже, відсутні підстави для його скасування за заявленими вимогами.

У частині позовних вимог стосовно визнання протиправним та скасування наказу, прийнятого на виконання пункту 3 наказу від 07.06.2023 №2332 про внесення змін до наказу №803 «Про результати проведеного службового розслідування за фактом отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 », суд зазначає таке.

Пунктом 3 наказу командира військової частини від 07.06.2023 №2332 було наказано начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 підготувати проект наказу (з основної діяльності) про скасування пунктів наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.03.2023 №803, а саме: пункту 2, яким зобов`язано начальника медичної служби військової частини НОМЕР_5 скласти довідку про обставини травмування старшого лейтенанта ОСОБА_1 ; пункту 3, яким начальника відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 зобов`язано занести другий примірник довідки про обставини травми до особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Проте, у ході розгляду справи судом не встановлено, а наявні в матеріалах докази не підтверджують факт видання відповідного наказу на виконання пункту 3 наказу від 07.06.2023 №2332, що унеможливлює визнання факту його існування встановленим.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу, прийнятого на виконання пункту 3 наказу від 07.06.2023 №2332 про внесення змін до наказу №803 «Про результати проведеного службового розслідування за фактом отримання травми старшим лейтенантом ОСОБА_1 » задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові від 06.04.2023 у справі № 200/5144/20-а Верховний Суд сформулював загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень.

Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.

Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.

У межах даної справи позивачем заявлено вимогу про стягнення з військової частини НОМЕР_1 моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн (сто тисяча гривень), однак до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди в заявленому розмірі, а також відсутні докази реального негативного впливу чи досягнення негативними емоціями позивача рівня страждання або приниження вчиненими відповідачем діями.

Зокрема, оцінюючи моральну шкоду, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що протиправні дії відповідача були спрямовані саме на спричинення позивачу моральної шкоди, приниження його честі та людської гідності.

Крім того, позовна заява не містить обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача моральної шкоди в заявленому розмірі.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 3, 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати проведеного службового розслідування щодо неправомірного встановлення обставин поранення майора ОСОБА_1 » від 07.06.2023 №2332.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у здійсненні виплати додаткової винагороди за час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення (травми, каліцтва, контузії) за період з 05.07.2022 по 18.07.2022 (14 календарних днів), з 19.07.2022 по 16.08.2022 (29 календарних днів) та виплати за відпустку за станом здоров`я у зв`язку з рішенням ВЛК та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) здійснити таку виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.