Ухвала суду № 128294025, 20.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

20 червня 2025 року Київ № 320/24327/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про зняття арешту з квартири,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Акбарової Ольги Миколаївни звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.

Просила суд зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , накладений постановою Слідчого відділу Управління СБУ України у м. Києві про накладення арешту на майно від 03.08.2012 у рамках кримінальної справи № 1822 (Тип обтяження: арешт нерухомого майна; Реєстраційний номер обтяження 12838887 Зареєстровано: 07.08.2012 16:55:13 за № 12838887 реєстратором: Четверта київська державна нотаріальна контора, 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2-Д, (044) 426-44-60; Підстава обтяження: Постанова про накладення арешту на майно, бн, 03.08.2012, Слідчий відділ Управління Служби безпеки України в м. Києві, кримінальна справа № 1822 Об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 Додаткові дані: вх. 702/02-32 від 07.08.2012 р., р.з. № 33 Заявник: Слідчий відділ Управління Служби безпеки України в м. Києві.).

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 09.10.2009 за реєстровим № 4025, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О. Л.

Постановою слідчого УСБУ у м. Києві та Київській області від 03.08.2012 у рамках кримінальної справи № 1822 накладено арешт 07.08.2012 на квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 не була учасником цієї кримінальної справи.

Приводом для порушення кримінальної справи стало виявлення слідчим у матеріалах кримінальної справи № 1822, порушеної 17.05.2012 СБ України за фактом заволодіння службовими особами КП «Центральний» грошових коштів означеної установи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, ознак вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України в діях ОСОБА_4 .

У подальшому обвинувачення було кваліфіковано за частиною першою статті 366 КК України, ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав у повному обсязі, визнав усі фактичні обставини вчинення злочину.

Вироком Подільського районного суду міста Києва від 27.05.2013 (справа № 2607/13865/12) ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною першою статті 366 КК України, і призначено покарання у вигляді обмеження волі, з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов`язків у всіх підприємствах, установах і організаціях державної і комунальної форми власності строком на один рік. Таким чином, справа була вирішена по суті, вирок набрав законної сили.

Проте, судом не було вирішено питання про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .

Позивач неодноразово зверталася із заявами про зняття арешту до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, проте арешт не скасований.

Згідно з відповіддю СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 07.11.2023 № 51/17/А 2794/24, СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області не здійснювалося досудове розслідування по кримінальній справі № 3-1822, а майор юстиції ОСОБА_5 не проходить та не проходив служби в слідчому управлінні Головного управління.

Згідно з відповіддю СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 28.12.2023 № 51/17/А-3380/24, за результатами розгляду заяви представника ОСОБА_2 , повідомлено, що досудове слідство у кримінальній справі № 1882 здійснювалося слідчим відділом УСБУ у м. Києві за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.

14.11.2012 досудове слідство у кримінальній справі № 1882 закінчено у порядку статей 212, 225 КПК України (1960 року), шляхом складання та направлення до прокуратури м. Києва для затвердження обвинувального висновку та скерування справи до суду.

Згідно з відповіддю з Київського державного нотаріального архіву від 01.12.2023 № 5293/01-21, постанова від 03.08.2012, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , була винесена слідчим слідчого відділу Управління СБУ України у м. Києві, молодшим лейтенантом юстиції Алексенко Д. Г.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки № 358972352) запис про обтяження щодо об`єкта нерухомого майна, арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про накладення арешту на майно від 03.08.2012 Слідчого відділу Управління Служби безпеки України в м. Києві, досі наявний.

Таким чином, наразі арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 , перешкоджає ОСОБА_2 вільно розпоряджатися своїм майном.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17.01.2024 у справі № 760/29929/23 заява представника про зняття арешту була повернута та судом зазначено, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі N 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

У січні 2024 року ОСОБА_2 через свого представника звернулася до Подільського районного суду міста Києва (справа № 758/1065/24) з позовом до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області про зняття арешту з майна, проте у задоволенні позову було відмовлено. Зазначили, що повний текст рішення суду ще не отримано.

Крім того, у межах розгляду справи № 758/1065/24 судом витребовувалася із Київського державного нотаріального архіву постанова від 03.08.2012, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що була винесена слідчим слідчого відділу Управління СБУ України у м. Києві, молодшим лейтенантом юстиції Алексенко Д. Г., проте вона не була надана до суду.

За таких обставин, ураховуючи, що постанова від 03.08.2012, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що була винесена слідчим слідчого відділу Управління СБУ України у м. Києві, молодшим лейтенантом юстиції Алексенко Д. Г., була зареєстрована Четвертою київською державною нотаріальною конторою, 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2-Д, (044) 426-44-60, то відповідно представник позивача уважає, що Одинадцята київська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ: 02883179, вул. Тимошенка, 2д, м. Київ, 04212, тел: (044) 419-71-42) як правонаступник Четвертої київської державної нотаріальної контори є належним відповідачем у цій справі.

Розглянувши позовну заяву суд зазначає таке.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 335/12096/15-ц із урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.07.2018, від 17.10.2018 у справі № 461/233/17 та від 07.11.2018 у справі № 296/8586/16-ц).

Якщо арешт накладений за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 202/5044/17, від 28.11.2018 у справі № 636/959/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 640/17552/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 202/1452/18, від 11.09.2019 у справі № 504/1306/15-ц).

Із Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09.12.2024 у справі № 758/1065/24, у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві про зняття арешту відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, Подільський районний суд міста Києва виходив із такого.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абзацах 3, 4 пункту 1 постанови від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» (далі постанова) за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абзацах 1-3 пункту 2 постанови, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абзаці 2 пункту 10 постанови, зокрема у матеріалах справи залежно від предмета та підстави позову мають бути належним чином завірені копії акта опису та арешту, постанови про арешт коштів чи майна боржника, вироку, рішення суду або іншого органу, на виконання яких проводився опис і арешт, матеріали, що є в кримінальній справі щодо належності описаного майна і джерел коштів на його придбання, документи про право власності на майно, кредитні зобов`язання, реєстраційні посвідчення, паспорти та інші документи, що видаються на це майно.

Обґрунтовуючи позов у межах справи № 758/1065/24, ОСОБА_2 вказувала на те, що відповідно до постанови слідчого УСБУ у м. Києві та Київській області від 03.08.2012 у рамках кримінальної справи № 1822 накладено арешт 07.08.2012 на зазначену квартиру, вона не була учасником цієї кримінальної справи, та відповідно до вироку Подільського районного суду міста Києва від 27.05.2013 (справа № 2607/13865/12) ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, і призначено покарання у виді обмеження волі, з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов`язків у всіх підприємствах, установах і організаціях державної і комунальної форми власності строком на один рік.

Відповідно до листа начальника Слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області Хоменка І. від 28.12.2023 № 51/17/А-3380/24 досудове слідство у кримінальній справі № 1882 здійснювалося слідчим відділом Управління Служби безпеки України у м. Києві за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.

14.11.2012 досудове слідство у кримінальній справі № 1882 закінчено в порядку статей 212, 225 КПК України (1960 року), шляхом складання та направлення до прокуратури м. Києва для затвердження обвинувального висновку та скерування справи до суду.

Однак будь-яких доказів того, що обвинувальний акт було надіслано до Подільського районного суду міста Києва позивачем суду не надано.

До того ж, зі змісту вироку Подільського районного суду міста Києва від 27.05.2013, доданого до позовної заяви у справі № 758/1065/24, суд виснував, що не можливо встановити чи дійсно вказаний вирок ухвалений судом у кримінальній справі № 1822.

Через те, що Подільський районний суд міста Києва встановив, що належних та достатніх доказів, які б вказували на те, що кримінальне провадження № 1822, яке розпочате в період дії КПК України 1960 року, завершено (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року, позивачем суду не надано, у задоволені позову було відмовлено.

При цьому також суд зазначав, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року та завершеного у порядку, передбаченому КПК України 1960 року або КПК України 2012 року залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства; а якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року.

Із урахуванням встановлених у справі № 758/1065/24 обставин, у взаємозв`язку із заявленими у позові на розгляд Київському окружному адміністративному суду вимогами, суд констатує, що спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, із урахуванням принципу змагальності сторін, та у відповідності до положень статті 12 ЦПК України, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки у межах справи № 758/1065/24 суд дійшов висновку про відмову в позові у зв`язку з ненаданням позивачем доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а питання щодо підсудності такого спору місцевому загальному суду за правилами цивільного судочинства не є спірним, тож суд, із урахуванням наведених обставин, констатує відсутність ознак публічно-правового спору.

Натомість, у разі незгоди позивача з рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09.12.2024 у справі № 758/1065/24, позивач не позбавлена права на апеляційний перегляд названого рішення суду.

Крім того, у силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, судом враховані висновки Великої Палати Верховного Суду в її постанові від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11, відповідно до яких спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Оскільки спірний арешт у межах справи № 320/24327/25 накладений постановою слідчого УСБУ у м. Києві та Київській області від 03.08.2012 у рамках кримінальної справи № 1822 07.08.2012 на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, а позивач не була обвинуваченою у кримінальному провадженні, тож має звертатися до суду за захистом її прав в порядку цивільного судочинства.

За правилами пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На виконання вимог частини шостої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз`яснює скаржнику про право на звернення з такими позовними вимогами до відповідного місцевого загального суду з дотриманням правил підсудності за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Крім того, оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в підсистемі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про відмову у відкритті провадження у справі без фактичного повернення матеріалів позовної заяви з додатками позивачу.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/24327/25 за позовом ОСОБА_1 до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про зняття арешту з квартири.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Скрипка І.М.