Рішення № 128288525, 19.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5287/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» до Одеської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд:

1.Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000031/2 від 20.01.2025 року,

2.Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000041 від 20.01.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару, який було імпортовано на територію України 04.11.2024 року ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «АТАМАН І К» звернулось до Одеської митниці з МД 25UA500500001550U0 від 20.01.2025 року, з метою митого оформлення товару: мандарин, вагою 20 275,00 кг (нетто), країна виробництва Греція.

При визначенні митної вартості товару, декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Позивач під час митного оформлення товарів надав документи, що містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору. Проте, відповідачем не було визнано заявлену декларантом митну вартість імпортованих товарів, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом -резервним, у зв`язку із чим прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000031/2 від 20.01.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000041 від 20.01.2025 року.

На думку позивача такі рішення та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, адже документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни, включаючи: вартість упаковки або вартість пакувальних матерів та робіт, пов`язаних з пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні.

Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову та стверджує, що при прийнятті картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України.

У своїх доводах відповідач зазначає, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 25UA500500001550U0 від 20.01.2025 року відповідно до якої за умовами поставки CPT на митну територію України надійшов товар ТОВ «АТАМАН І К», а саме: Мандарин свіжий, сорту ORTANIQUE, у пластикових ящиках 1930 штук, на 26 дерев`яних палетах, врожай 2025 року. Призначений для громадського харчування. Виробник: VERGINA FRUIT L.T.D. Країна виробництва: Греція(GR). Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 25UA500500001550U0 від 20.01.2025 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

Під час здійснення митного контролю і митного оформлення за митною декларацією (МД) 25UA500500001550U0 від 20.01.2025 за наслідком проведеного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000031/2 від 20.01.2025 року а саме: -відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; згідно п. 7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.01.2025 №02/25 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; -в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.01.2025 № 017761 відсутнє посилання на договір(контракт) про перевезення від 15.11.2024 № 15/11/2024.

Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, це виключало можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювало необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Однак, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

Зазначені обставини стали підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Послідовно розглядаючи обмеження щодо застосування наступних методів визначення митної вартості товарів, які наведені у ст.58 63 Митного кодексу України, було обрано другорядний метод визначення митної вартості резервний (метод 2 ґ). У зв`язку із вказаним, митниця вважає правомірним прийняте спірне Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000031/2 від 20.01.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000041 від 20.01.2025.

Також відповідачем до суду було надано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду від 19 червня 2025 в його задоволені відмовлено.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

03.01.2025 між «VERGINA FRUIT L.T.D.» (Постачальник, організаційно-правова форма укр. - товариство з обмеженою відповідальністю) та ТОВ АТАМАН І К укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку № 02/25.

Відповідно до закріплених у пп.1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 3.1-3.3 Контракту, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених у Контракті.

Поставка Товару здійснюється партіями. На кожну партію Товару складається окремий інвойс, якщо інше не обумовлено Сторонами. Вартість і склад кожної партії Товару вказується в інвойсах. Загальна кількість поставленого Товару складається з тієї кількості, що зазначена в інвойсі по кожній партії Товару за весь період дії цього Контракту.

Загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником протягом усього строку дії Контракту. Ціна Товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару.

Оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% передоплата або 100% оплата протягом 4 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем. Якщо в товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки Товару, яка здійснюється відповідно до певного Інвойсу, не зазначено умову оплати за поставку такого Товару відповідно до п.3.1 цього Контракту, то вважається, що вартість такого Товару має бути сплачено Постачальнику відповідно до п.3.1.2 цього Контракту. Оплата товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу.

Також, у п. 4.1-4.5, Контракту сторони узгодили, що Покупець здійснює вибір Товару на підставі комерційної пропозиції Постачальника, яка направляються останнім Покупцеві для ознайомлення і узгодження по електронній пошті.

Постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2020»: СРТ, FCA. Сторони можуть обрати й інші умови поставки Товару, ніж ті, що зазначені в цьому пункті, про що має бути укладено додаткову угоду до цього Контракту. Умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. При цьому Постачальник може постачати товар через свої філії, які розташовуються в країні походження товару. Дані про філію, яка поставила товар, вказуються в товаросупровідних документах на товар (сертифікати походження, фітосанітарні сертифікати та ін.).

Обов`язок та витрати з транспортування Товару до порту/місця відправки такого Товару, відповідно о обраної умови поставки, покладаються на Постачальника. Такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Обов`язок та витрати з навантаження/вивантаження Товару, що пов`язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника. Такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Згідно з пунктами 7.1., 7.2. розділу 7 Контракту, товар постачається Покупцеві в тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість Товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування Товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

На виконання умов Контракту виставлено Інвойс № 006 від 17.01.2025 року, яким сторони узгодили номенклатуру, кількість та ціну Товару. Так, загальна вартість товару становить 12165,00 євро. В інвойсі також визначено умови поставки товару FСА.

20.04.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТОМАН» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» (Замовник) укладено Договір № 20/04-20 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів.

Декларант ТОВ «Атаман І К» - ТОВ «ОТОМАН», з метою здійснення митного оформлення імпортованого за вказаним вище контрактом товару до Одеської митниці подана митна декларація №25UA500500001550U0 від 20.01.2025, відповідно до якої за умовами поставки FСА на митну територію України надійшов товар ТОВ «АТАМАН І К», а саме: - Мандарин свіжий, сорту ORTANIQUE, у пластикових ящиках 1930 штук, на 26 дерев`яних палетах, врожай 2025 року. Призначений для громадського харчування. Торгова марка: немає даних. Виробник: VERGINA FRUIT L.T.D. Країна виробництва: Греція(GR).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500001550U0 від 20.01.2025 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 006 від 17.01.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) Б.Н. від 17.01.2025; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate) A1455793 від 17.01.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №017761 від 20.01.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення №02/25 від 20.01.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 02/25 від 03.0.2025; Договір про надання послуг митного брокера 20/04-20 20.04.2020; договір (контракт) про перевезення від 15.11.2024 №15/11/2024; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 12382986.

Втім, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, відповідач встановив, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000031/2 від 20.01.2025, а саме:

- відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.01.2025 № 02/25 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

-в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.01.2025 № 017761 відсутнє посилання на договір(контракт) про перевезення від 15.11.2024 №15/11/2024.

З огляду на вищевикладене, відповідно до п.5 ст. 54, ч.3 ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ). У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

20.01.2025 ТОВ "АТАМАН І К" було додатково надіслано: прайс лист б/н від 12.01.2025, висновок про вартісні характеристики товару № 20-56/01-2025 від 20.01.2025, калькуляцію б/н від 17.01.2025, копія митної декларації країни відправлення від 17.01.2025 № 25GREX4101000349B4, лист від 20.01.2025 № 20/01-25-2, яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде.

За наслідком розгляду митницею додаткових документів було встановлено, що у копії експортної декларації зазначено умови поставки FCA, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

Отже, за висновком митного органу, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

20.01.2025 Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000031/2, із застосуванням резервного методу, згідно якого з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим: товар 1 становить 1,2685 EUR /кг (МД від 15.01.2025 №UA408020/2025/001442) ніж заявлено декларантом 0,7115 EUR /кг. За основу для коригування митної вартості товару використано митне оформлення товарів, ввезених на митну територію України у наближений до митного оформлення час, обсягом партії.

Також, 20.01.2025 відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000041, якою повідомлено про відмову в митному оформленні (випуску) товарів, у зв`язку з тим, що митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена другорядним методом - резервним. Повідомлено про те, що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA500500/2025/000031/2 від 20.01.2025.

Відтак, імпортований позивачем товар, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 25UA500500001648U5 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 97941,79 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскаржуваним рішенню й картці відмови, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено в ч. 1, 2 ст.52 МУ України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).

При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п.п.1-4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано ряд документів, які містили числові показники ціни товару, подання яких не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони не підтверджують митну вартість імпортованого товару та містять розбіжності.

Втім, на думку суду такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, для митного оформлення товару, що надійшов від Фірми «VERGINA FRUIT L.T.D.» (Греція) по Контракту №02/25 від 03.01.2025, позивачем надано Одеській митниці митну декларацію (МД) №24UA500500001550U0 від 20.01.2025 та ряд документів на підтвердження виду, кількості та ціни поставленого товару, зокрема: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 006 від 17.01.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note) Б.Н. від 17.01.2025, Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate) A1455793 від 17.01.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №017761 від 20.01.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення №02/25 від 20.01.2025, Зовнішньоекономічний договір (контракт) 02/25 від 03.01.2025, контракт про перевезення.

Вказані документи є основними документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, містять чіткі числові значення складових вартості поставленого товару, узгоджуються між собою та не містять розбіжностей.

Також, позивачем надавались Договір про надання послуг митного брокера від 20.04.2020 №20/04-20.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.

З приводу зауважень митного органу про відсутність інформації про вартість упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає, що відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку № 02/25 від 03.01.2025 року (далі Контракт), обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника.

Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Таким чином, відповідно до умов зазначеного контракту обов`язок пакування покладається на постачальника Товару Фірму «VERGINA FRUIT L.T.D.» (далі Постачальник), та при поставці Товару витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Позивача не підлягали.

Тому, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого Позивачем Товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, Позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.

Також, до митного оформлення Відповідачу надавався розрахунок ціни (калькуляція) від 17.01.2025 року, в якому зазначено, що Постачальником до ціни Товару додано таку складову, як вартість тари та пакування (TARE AND PACKAGING) в сумі 0,02 USD/KG.

Вказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, були понесені не покупцем, а продавцем.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації № 25UA500500001550U0, позивачем зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість транспортування, тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.

Отже, Відповідач мав усі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодування з боку Позивача не підлягали. Вказані вище дані з посиланням на положення Контракту були також зазначені в Листі Декларанта, що було проігноровано Відповідачем під час митного оформлення та все одно винесено оскаржуване Рішення про коригування митної вартості.

Зазначена вище позиція стосовно включення вартості пакування до митної вартості також закріплена у рішеннях Верховного Суду у справах із подібними обставинами (наприклад, постанова від 06.03.2018 р. у справі №815/3142/17, постанова від 22.01.2019 р. по справі №815/6794/17, постанова від 18.12.2019 р. по справі №160/8775/18, постанова від 06.02.2020 р. по справі №520/10709/18, постанова від 16.07.2020 р. по справі № 804/3632/17, постанова від 17.01.2023 по справі 0440/5532/18, постанова від 07.02.2023 по справі 815/6775/17, постанова від 21.03.2023 по справі 815/5817/17 тощо).

З приводу зауважень відповідача про відсутність в рахунку-фактурі посилання на договір (контракт), суд звертає увагу, що відповідач не вказав, яким чином, відсутність номеру чи дати Контракту у рахунку фактурі впливає на митну вартість з урахуванням того, що Відповідачеві були надані саме ті документи, які прямо стосуються поставки Товару, митне оформлення якого здійснювалось, і в самих документах жодних розбіжностей щодо вартості/ кількості/ найменування товару фактично виявлено не було.

Згідно з чинним законодавством, процес складання рахунку-фактури не регулюється безпосередньо ані декларантом, ані позивачем. Враховуючи відсутність затвердженої державними органами форми рахунку-фактури, на практиці підприємства самостійно визначають структуру і зміст цього документа, орієнтуючись на загальні вимоги законодавства.

Складання рахунку-фактури є прерогативою виконавця послуг, і його зміст визначається контрагентом на власний розсуд у межах дотримання чинного законодавства. На момент оформлення рахунку-фактури затвердженої нормативно правовими актами форми або обов`язкового реквізиту, такого як посилання на договір, не існує.

Щодо зауважень Відповідача до Експортної декларації, суд враховує доводи позивача, викладені у позовній заяві стосовно того, що позивач не може нести відповідальністю за відповідність або не відповідність порядку оформлення експортних митних декларацій країни відправлення, бо позивач не має жодного впливу на цей процес, адже він здійснюється постачальником відповідно до Контракту.

Відповідач відповідно до Митного кодексу України має право та повноваження подавати запит до митних органів інших країн з метою перевірки митної вартості та перевірки дійсності документів, виданих уповноваженими органами такої країни.

У спірному випадку, відповідачем не доведено направлення відповідних запитів.

Суд також зауважує, що відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судом встановлено, що шляхом видання інвойсу сторони погодили вид товару, що є предметом поставки, та його ціну, що в наступному і було відображено у митній декларації.

Виходячи із вищенаведених положень МК України, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені зокрема наявністю розбіжностей між окремими документами, наявністю ознак підробки певних документів, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, відсутністю достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

На думку суду, подані разом із митною декларацією документи були достатніми для ідентифікації товару та давали можливість визначити його митну вартість за основним методом (ціною договору) з метою сплати митних платежів.

З урахуванням того, що позивачем надані документи, які підтверджують, на думку суду митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.

Суд також зауважує, що вищезазначені документи, що були надані декларантом на вимогу митного органу, в тому числі декларація країни відправлення, не є основними документами, які визначають митну вартість товару. Вони надаються декларантом додатково з метою уточнення та доповнення певних відомостей, що необхідні для здійснення митного оформлення, і можуть бути оцінені митним органом на предмет перевірки (контролю) заявлених декларантом числових значень митної вартості лише у випадку, якщо подані документи, що зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, містять розбіжності. Тому недоліки у таких документах не мають визначального значення за умови, що основні документи (договір, специфікації, інвойси) давали можливість ідентифікувати товар та містили достатньо відомостей для визначення його митної вартості за основним методом.

Окрім того, у ч.3 ст. 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У спірному ж випадку, митний орган не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей, а ті, на які вказав відповідач, поза розумним сумнівом, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Також суд зауважує, що відповідач ні у оскаржуваному рішенні ні у відзиві не посилається на невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, що свідчить про те, що для митного оформлення фактично були надані товари, які за описом відповідали тим товарам, що зазначені у супровідних документах.

У розглядуваному випадку, позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Також суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є не обґрунтованим в частині наявності підстав для застосування другорядного методу резервного для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

В той же час, у графі 33 оскаржуваного рішення міститься лише посилання на номер, дату митної декларації, яка була взята митницею з метою коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також на вартість за одиницю товару. Всупереч вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та ст. 55 МК України, рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань на комерційні умови, умови поставки, вид товару, виробника. Загалом з оскаржуваного рішення не зрозуміло чому саме ці товари та митні декларації були обрані з метою коригування митної вартості товарів позивача, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

При цьому, суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу ( постанови від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом. Адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Суд наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

На думку суду рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500500/2025/000031/2 від 20.01.2025 та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2025/000041 від 20.01.2025, не відповідають критеріям обґрунтованості.

Підсумовуючи усе викладене вище у сукупності, суд приходить висновку, що позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, його вартість була визначена вірно за основним методом на підставі документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. А відтак, така митна вартість є об`єктивно визначеною та документально підтвердженою, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу резервного. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, за наслідком розгляду справи суд приходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного рішення, ним не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Усе викладене вище у сукупності свідчить на користь обґрунтованості заявлених ТОВ «АТАМАН І К» позовних вимог про визнати протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000031/2 від 20.01.2025 та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500500/2025/000041 від 20.01.2025, а відтак і про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 4844,80 грн.

З приводу стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч.1,3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин, сторона, яка клопоче про розподіл таких витрат, подає до суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), акт приймання-передачі виконаних робіт, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії:

-договору про надання юридичних послуг №0104-24/АІК від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «АТАМАН І К» та адвокатом Ситник Олегом Петровичем, Додатку № 1 (прайс) до договору про надання юридичних послуг №0104-24/АІК від 01.04.2024,

-замовлення №25UА500500001648U5/002 до договору про надання юридичних послуг №0104-24/АІК від 01.04.2024 із завданнями, що підлягали вирішенню адвокатом (підготовити та подати позов, представляти за необхідності Товариство в суді першої інстанції),

- додаткової угоди №25UА500500001648U5/002 до договору №0104-24/АІК від 01.04.2024 про надання юридичних послуг від 25.12.2024, відповідно до якої зокрема сторонами погоджено, що сума винагороди адвокату встановлюється виходячи з наведеного розрахунку: Відповідно до пп. 4, п. 1 додатку № 1 до Договору вартість послуги з підготовки позовної заяви, яка містить Вимоги як майнового, так і немайнового характеру становить 5% від ціни такого позову, але не менше 5000,00 грн. Таким чином, вартість послуги з підготовки та подання Позову становить: 97941,79 гри. (ціна позову) х 5% = 4897,09 грн, а оскільки отриманий добуток менше 5 000,00 грн, то розмір винагороди округляється до 5 000,00 грн.,

-акту наданих послуг №25UА500500001648U5/002 до договору №0104-24/АІК від 01.04.2024 про надання юридичних послуг від 01.02.2025 яким підтверджується надання адвокатом та отримання позивачем юридичних послуг у вигляді підготовки та подання позовної заяви на суму 5000 грн.

Проаналізувавши наведені приписи чинного законодавства та надані позивачем документи на підтвердження витрат на правничу допомогу суд вважає, що розмір таких витрат є підтвердженим належними доказами, а відтак, вимога про їх стягнення є обґрунтованою.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву були викладені заперечення з приводу заявлених товариством до відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, вважаючи гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5 000 грн. завищеним. У своїх доводах представник відповідача звертає увагу, що гонорар у розмірі 5000,00 грн є неспівмірним із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою. Дана справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення є незначним.

В той же час, суд вважає за необхідне зауважити, що враховуючи складність справи, обсяг її матеріалів, предмет спору, обсяг наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони суд дійшов висновку про співмірність витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн, а відтак вимога про їх відшкодування підлягає задоволенню.

На переконання суду, відповідачем не доведено, що заявлена до відшкодування позивачем сума витрат на правничу допомогу у цій справі в суді першої інстанції у сумі 5000,00 грн є неспівмірною та завищеною.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000031/2 від 20.01.2025 року.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000041 від 20.01.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» 4844,80 грн. сплаченого судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» код ЄДРПОУ 41277430, адреса: вул.Бугаївська, 21/49, офіс 31, м.Одеса, 65005.

Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул.Лип Івана та Юрія, 21-А, м.Одеса, 65078.

СуддяМарина ХЛІМОНЕНКОВА