Ухвала суду № 128288499, 20.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18003/25

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

20 червня 2025 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Караван Р.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.06.2025 через засоби поштового зв`язку звернувсь до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (зареєстрований канцелярії суду 06.06.2025), у якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, що встановлені для осіб, які втратили працездатність з 23.05.2023 року.

зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати, виплатити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 23.05.2023 року без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, що встановлені для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку 10 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

12.06.2025 засобами поштового зв`язку позивачем, з метою усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 10.06.2025, до Одеського окружного адміністративного суду подано уточнену позовну заяву разом з її копіями для інших учасників справи, та заяву про поновлення строку для звернення до адміністративного суду (зареєстровано канцелярією суду 16.06.2025), у якій позивач посилається на те, що що після звільнення у відставку тривалий час знаходився періодично на стаціонарному лікуванні, та на амбулаторному лікуванні знаходжусь весь період після звільнення у відставку та продовжую періодично проходити курси лікування (реабілітації) постійно, маю незадовільний стан здоров`я на постійній основі, не можу вчасно реагувати на ті чи інші події. Так, після крайнього проходження курсу лікування зайшовши на веб портал пенсійного фонду побачив що сума пенсії в частині загального нарахування становить більше 27000 грн., а до видачи становить 23610 грн., раніше сума була що загальна, що до видачі 23610 грн., внаслідок чого невідкладно тобто відразу коли дізнався звернувся до ПФУ з проханням, щоб мені виплачували повну загальну суму нарахованої пенсії, але було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду.

Суд критично ставиться до вказаних доводів позивача та з приводу вказаної заяви зазначає наступне.

Суд зауважує, що відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої та другої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 виклала правову позицію щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України відповідно до якої:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

У даному разі позивачем заявлені вимоги щодо обмеження розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, що встановлені для осіб, які втратили працездатність з 23.05.2023 року.

При цьому, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою лише 07.04.2025, що не можна вважати зверненням без зволікань та протягом розумного строку для вчинення активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

З вказаним позовом позивач звернувся 06.06.2025 року, тобто з порушенням шестимісячного строку щодо позовних вимог про здійснення обмеження пенсії по інвалідності десятьма прожитковими мінімумами, що встановлені для осіб, які втратили працездатність з 23.05.2023 року по 05.12.2024 року.

Суд зауважує, що отримання позивачем листа відповідача від 05.05.2025 № 12737-10668/Г-02/8-1500/25 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії для відновлення порушених на його думку прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд також критично ставиться до наведених у позовній заяві дововід позивача про його постійне перебування на стаціонарному та абмулаторному лікуванні, що нібито позбавило його можливості своєчано звернутись до суду з вказаним позовом.

Як свідчать надані позивачем до заяви медичні документи за період з 23.05.2023 року по 05.12.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 21.09.2023 по 29.09.2023, з 24.11.2023 по 04.12.2023, з 26.02.2024 по 12.03.2024, з 26.08.2024 по 06.09.2024 та з 18.11.2024 по 28.11.2024, що вказує на можливість позивача на протязі вказаного періоду дізнатись про розмір нарахованої йому пенсії та своєчасно звернутись до суду з вказаним позовом.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Вказані висновки суду відповідають позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 460/567/21.

Ані зі змісту позовної заяви, ані зі змісту заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання адміністративного позову в частині здійснення обмеження пенсії по інвалідності десятьма прожитковими мінімумами, що встановлені для осіб, які втратили працездатність з 23.05.2023 року по 05.12.2024 року, не встановлено судом, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.

Представником позивача у заяві від 11.06.2025 не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку та наведені представником позивача обставини носять суб`єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.

За викладених обставин, суд визнає наведені позивачем у заяві ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, яку 12.06.2025 надіслано до суду засобами поштового зв`язку та зареєстровано канцелярією суду 16.06.2025 підстави неповажними.

Про наявність інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, позивачем у заяві про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, яку 12.06.2025 надіслано до суду засобами поштового зв`язку та зареєстровано канцелярією суду 16.06.2025 не повідомляє.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 256, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, яку 12.06.2025 надіслано до суду засобами поштового зв`язку та зареєстровано канцелярією суду 16.06.2025, в частині позовним вимог за період з 23.05.2023 року по 05.12.2024 року залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, що встановлені для осіб, які втратили працездатність з 23.05.2023 року по 05.12.2024 року та зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати, виплатити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 23.05.2023 року по 05.12.2024 року без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, що встановлені для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Роман КАРАВАН