Рішення № 128288405, 20.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13140/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 29 квітня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України (далі-відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії, не виплати пенсії з 07.10.2009 по 10.03.2017 року, не виплати компенсації втрати частини доходу, не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області перерахувати розмір, виплати пенсію з 07.10.2009 по 10.03.2017 року, поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення 01.08.2022 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року по серпень 2019 року та з 01.08.2022 року по дату фактичної виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Позиція позивачки обґрунтовується наступним

В обґрунтуваннях позовної заяви позивачка зазначає, що вона має законне право на отримання пенсії за віком, що підтверджено рішеннями судів, якими дії Пенсійного фонду щодо відмови у поновленні виплати пенсії були визнані протиправними. Вона вважає неправомірним припинення виплат у 2022 році, а також бездіяльність щодо не поновлення виплат, не здійснення перерахунку, не виплати за попередній період та компенсації втрати частини доходу. Позивачка підкреслює, що через свого представника 17.02.2025 року, звернулася до відповідача з заявою щодо надання інформації про виконання судового рішення від 28 травня 2019 року по справі №420/335/19, нарахування та виплату пенсії, перерахунок, компенсацію втрати доходу й організацію подальших виплат.

Листом Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області від 24.02.2025 року повідомлено, що розпорядженням від 01.07.2019 року, №155350002775 ОСОБА_1 з 10.03.2017 року поновлено виплату пенсії та знято з виплати з 01.08.2022, у зв`язку з надходженням інформації з Державної Міграційної Служби України про визнання паспорту ОСОБА_1 недійсним, також листом від 12.07.2022 №1500-0501- 8/70682 ОСОБА_1 було повідомлено, що для подовження виплати пенсії необхідно пройти ідентифікацію та надати заяву про виплату пенсії або грошової допомоги, позивачка не надала відповідну заяву.

Представник позивачки 01.04.2025 року звернувся до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області із заявою та просив перерахувати розмір пенсії, виплатиту пенсії з 07.10.2009 року по 10.03.2017 року та поновити з дати припинення з компенсацією втрати частини доходів.

Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області листом від 15.04.2025 року повідомлено, що ОСОБА_1 було повідомлено, що для подовження виплати пенсії необхідно пройти верифікацію та надати заяву про виплату пенсії або грошової допомоги через банківську установу.

Позивачка не погоджується з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вважаючи її незаконною та протиправною та такою, що порушує конституційне право позивачки на соціальний захист.

Позиція ГУ ПФУ в Одеській області обґрунтовується наступним

Відповідач зазначає, що після ретельного ознайомлення з адміністративним позовом, дійсно ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 10.03.2017 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 у справі №420/335/19 пенсійні виплати були поновлені розпорядженням ГУ ПФУ від 01.07.2019 року №155350002775.

З 01.08.2022 року пенсійні виплати було призупинено до з`ясування інформації, отриманої з Державної міграційної служби України, про визнання паспорта ОСОБА_1 недійсним. Ця обставина унеможливила проведення її ідентифікації, що є необхідною умовою для подальшої виплати пенсії. ГУ ПФУ листом від 12.07.2022 №1500-0501-8/70682 повідомило ОСОБА_1 про необхідність пройти ідентифікацію (верифікацію) та надати заяву встановленого зразка про виплату пенсії або грошової допомоги через банківську установу. Однак така заява позивачем або її представником подана не була.

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України №1058 передбачено, що для отримання пенсії пенсіонер зобов`язаний подати до органів Пенсійного фонду відповідну заяву та пакет документів, визначений Порядком, затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 та Порядком №1596. Відсутність такої заяви та документів є підставою для призупинення виплат.

Органи Пенсійного фонду не уповноважені приймати заяви про виплату пенсії, подані поштою або від представника, навіть за наявності нотаріально посвідченої довіреності. Особиста ідентифікація пенсіонера-обов`язкова вимога чинного законодавства, яка спрямована на запобігання неправомірним виплатам.

Листом від 15.04.2025 року №10281-9859/Г-02/8-1500/25 ГУ ПФУ повторно повідомило представника позивачки про обставини, що перешкоджають поновленню пенсійних виплат, а саме - відсутність заяви про виплату пенсії через банківську установу (зокрема АТ «Ощадбанк») та не проходження процедури ідентифікації.

Враховуючи викладене, дії ГУ ПФУ щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 є правомірними, оскільки відповідають нормам чинного законодавства, не порушують принципів правової визначеності та не є звуженням вже набутих прав позивачки. Відсутність належно оформлених документів позбавляє позивачку права вимагати поновлення виплат на цей момент.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає. що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 01 травня 2025 року позов залишено без руху та позивачці надано 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

09 травня 2025 року від представника позивачки надійшла заява (вхід. №ЕС/45150/25), якою усунуто недоліки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

22 травня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеськійобласті надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вхід. №ЕС/50831/25).

Станом на 20 червня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, згідно із закордонним паспортом № НОМЕР_1 , запис №19370523-00369, орган, що видав 2ISR, дата видачі 19.02.2020 року, з відміткою про постійне місце проживання в Ізраїлі з 28.05.2020 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду №420/335/19 від 28.05.2019 року визнано протиправним рішення Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №1891 від 04.09.2018 року про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язано Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 10.03.2017р. (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за заявою №1891 від 10.03.2017р.

Позивачка, що через свого представника 17.02.2025 року, звернулася до відповідача з заявою щодо надання інформації про виконання судового рішення від 28 травня 2019 року по справі №420/335/19, нарахування та виплату пенсії, перерахунок, компенсацію втрати доходу й організацію подальших виплат.

Листом Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області від 24.02.2025 року повідомлено, що розпорядженням від 01.07.2019 року, №155350002775 ОСОБА_1 з 10.03.2017 року поновлено виплату пенсії та знято з виплати з 01.08.2022, у зв`язку з надходженням інформації з Державної Міграційної Служби України про визнання паспорту ОСОБА_1 недійсним, також листом від 12.07.2022 №1500-0501- 8/70682 ОСОБА_1 було повідомлено, що для подовження виплати пенсії необхідно пройти ідентифікацію та надати заяву про виплату пенсії або грошової допомоги, позивачка не надала відповідну заяву.

Представник позивачки 01.04.2025 року звернувся до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області із заявою та просив перерахувати розмір пенсії, виплатиту пенсії з 07.10.2009 року по 10.03.2017 року та поновити з дати припинення з компенсацією втрати частини доходів.

Головним Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області листом від 15.04.2025 року повідомлено, що ОСОБА_1 було повідомлено, що для подовження виплати пенсії необхідно пройти верифікацію та надати заяву про виплату пенсії або грошової допомоги через банківську установу.

Не погодившись з відмовою про припинення виплат, позивачка вважаючи що порушують її конституційні права, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058 встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Так, Конституційний Суд України своїм Рішенням від 07.10.2009 у справі №25-рп/2009 визнав положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV такими, що не відповідають Конституції України.

В цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Пунктом 2 резолютивної частини цього рішення встановлено, що положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, в контексті предмета спору, положення пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058 втратили чинність з 07.10.2009 року.

Водночас згідно з п.3 резолютивної частини цього рішення Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Станом на дату розгляду справи зазначена правова колізія Верховною Радою України не вирішена.

Відповідні зміни до законодавства станом на момент виникнення спірних правовідносин не були внесені, а тому відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови, за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18.

Таким чином, суд вважає, що не врегулювання цього питання на законодавчому рівні не може покладати на позивачку надмірний тягар у вигляді не відновлення його порушених прав.

За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що керуючись Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 у справі №25-рп/2009 позивачка має право на поновлення виплати пенсії.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Згідно із частиною другою статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Порядок №22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1 Порядку №22-1).

Згідно з пунктом 2.8. Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

У разі, якщо згідно з національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України за певних умов право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.

При цьому законодавством чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Згідно з п. 2.8, 2.22, 2.23 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року по справі №420/335/19 встановлено, що представником позивачки до заяви додано всі необхідні копії документів, зокрема: заяву представника позивачки про поновлення/перерахунок пенсії №1891 від 04.09.2017 року; нотаріально засвідчені копії довіреності, паспорта позивачки, картку платника податків, копію паспорта представника.

Враховуючи викладені норми матеріального права та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позивачка має право на відновлення пенсії з дати її припинення.

За сукупністю встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.04.2025 року про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 є правомірними та належать задоволенню з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/335/19 від 28.05.2019 року.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що судом відхилені підстави відмови у поновленні пенсії позивачці, та не встановлені підстави для вчинення відповідачем додаткових дій в межах власних повноважень з питання поновлення виплати пенсії позивачці, суд доходить висновку, що решт позовних вимог є частково обґрунтованими та належать задоволенню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії за віком позивачці як пенсіонеру з дати припинення.

Разом з тим не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо поновлення виплати пенсії за віком позивачці з дати припинення із застосуванням всіх підвищень, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, як не працюючому пенсіонеру, до пенсійної реформи України, починаючи з 07.10.2009 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок за заявою поданою представником, оскільки такі вимоги є передчасними.

Так, зі змісту пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Однак, на час розгляду справи, виплата пенсії позивачці не поновлена та відповідачем не допущено порушення права позивачки на виплату пенсії із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України. Крім того, на час розгляду справи не порушено право позивачки на виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником, що виключає необхідність у захисті такого права.

Тому суд доходить висновку, що позивачка має право на виплату пенсії без обмеження строком, тобто за обставини у цій справі, з дати припинення її виплати, відповідно до приписів ч.2 ст.46 Закону №1058.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, частково не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 968,96 грн., де 968,96 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.04.2025 року про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/335/19 від 28.05.2019 року .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов