Рішення № 128287988, 19.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/836/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - п?яти мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову виплату до Дня Незалежності України у 2024 році, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику бойових дій, у розмірі п?яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII , зокрема на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України. У 2024 році він отримав таку допомогу в розмірі 1000 грн, однак вважає, що вона мала бути виплачена у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 та попередню практику Верховного Суду.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що виплата була здійснена відповідно до чинного законодавства. Зазначає, що Законом України від 20.03.2023 №2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» було внесено зміни до статті 12 Закону №3551-XII, якими встановлено, що розмір та порядок виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України визначаються Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 02.04.2024 №369, якою для учасників бойових дій встановлено розмір допомоги у 2024 році 1000 грн. Головне управління ПФУ діяло в межах повноважень та відповідно до чинних нормативно-правових актів. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 20.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 31.01.2025 (вх. №8836ел) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , доданою до матеріалів справи, та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

У серпні 2024 року позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000 грн.

Не погоджуючись із розміром нарахованої виплати, ОСОБА_1 11.12.2024 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 17.12.2024 №27499-30595/К-55/8-1300/24 відмовило у задоволенні заяви позивача.

Не погоджуючись із розміром виплаченої разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Статтею 12 Закону №3551-XII визначено пільги учасникам бойових дій.

Позивач посилається на редакцію частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV), яка передбачала, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законом №2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, було внесено зміни до Закону №3551-XII.

Зокрема, частину п`яту статті 12 Закону №3551-XII викладено в новій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Отже, з 15 квітня 2023 року законодавець змінив підхід до визначення розміру допомоги, делегувавши Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та розміри такої виплати.

На виконання зазначених норм, Кабінет Міністрів України 02.04.2024 прийняв постанову №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році (далі Постанова №369).

З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінет Міністрів України установив, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, здійснив виплату позивачу допомоги за 2024 рік у розмірі 1000 грн, керуючись саме Постановою КМУ №369.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду 14.05.2025 ухвалила постанову у зразковій справі № 440/14216/23, предметом спору в якій було питання правомірності виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13 Закону №3551-XII) у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі, обчисленому виходячи з мінімальних пенсій за віком згідно з попередніми редакціями Закону №3551-XII.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові дійшла таких висновків:

- Щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом №3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (ст. 46 Конституції), яка не може бути скасована законом.

- Верховна Рада України, прийнявши Закон №2983-IX та внісши зміни до Закону №3551-XII (зокрема, до статей 12, 13 та ін.), якими делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися.

- Положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом.

- Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (зокрема, Постановою КМУ №754 для 2023 року), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

- Попередні редакції Закону №3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом №2983-IX в частині визначення розміру цієї допомоги.

- Органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону №3551-XII, діють правомірно.

Хоча зразкова справа № 440/14216/23 стосувалася виплат особам з інвалідністю внаслідок війни за 2023 рік на підставі статті 13 Закону №3551-XII, правові принципи, викладені Великою Палатою Верховного Суду, є повністю застосовними до цієї справи, яка стосується учасника бойових дій та виплати за 2024 рік на підставі статті 12 Закону №3551-XII, оскільки стаття 12 була аналогічно змінена Законом №2983-IX, яким так само делеговано повноваження Кабінету Міністрів України.

Доводи позивача щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, яким було визнано неконституційним пункт 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, не спростовують висновків Великої Палати.

Зазначене рішення Конституційного Суду України стосувалося ситуації, коли повноваження Кабміну випливали з Бюджетного кодексу.

Однак Закон №2983-IX вніс зміни безпосередньо до спеціального Закону №3551-XII, що є іншою правовою ситуацією, яку Велика Палата визнала правомірною.

Таким чином, ГУ ПФУ у Львівській області, виплативши позивачу учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 1000 грн, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону №2983-IX) та Постановою №369.

Тому дії відповідача щодо нарахування та виплати допомоги у такому розмірі є правомірними.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаний обов`язок виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, суд дійшов висновку, що така відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір», відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома