Рішення № 128287980, 19.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 рокусправа № 380/23646/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанов,

в с т а н о в и в :

фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі також відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу розмірі 80000,00 грн. в дохід Державного бюджету України;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 80000,000 грн. в дохід Державного бюджету України.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 27.06.2024 працівниками Головного управління ДПС у Закарпатській області було проведено фактичну перевірку, за результатами якої було складено акт №002036 та акт №002037. За результатами розгляду вищезгаданих актів заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Вакулою А.Я. були прийняті рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗХ/ЗК/ДПС-9458/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 від 04.09.2024 рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗХ/ЗК/ДПС-9457/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 від 04.09.2024. З вказаними рішеннями позивач не погоджується, оскільки, на його думку, відповідно до ст. 265 КЗпП України на нього, як на платника податку 2-ї групи у разі виявлення порушення застосовується попередження, а не штраф у розмірі 80000,00 грн. за кожного не прийнятого працівника. Тобто, позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм закону, а тому просить суд їх визнати протиправними та скасувати.

Ухвалою суду від 25.11.2024 було залишено позовну заяву без руху.

06.12.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №90267).

Ухвалою від 09.12.2024 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

20.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №93881), в якому представник покликається на те, що приймаючи оскаржувані постанови від 10.10.2024 №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС1 та від 10.10.2024 №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС уповноважена особа Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

31.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №96100), в якій позивач позовні вимоги підтримав, оскільки відповідач відповідно до вимог закону мав винести попередження, однак не зрозумілих причин до позивача застосовано штраф у розмірі 80000,00 грн. за кожного не прийнятого працівника.

07.01.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №997), в яких представник пояснив, що уповноважена особа винесла оскаржувані позивачем рішення правомірно, а позовні вимоги позивача є необґрунтовані та такими, що не підлягають до задоволення.

13.01.2025 від позивача надійшло клопотання (вх. №2725) про поновлення строків на доручення до матеріалів справи письмових доказів, а саме копії наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 21.06.2024 №564-П «Про проведення фактичних перевірок» з додатком.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 17.09.2004 здійснює господарську діяльність, як фізична особа підприємець. Вид економічної діяльності: 47.72 - роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах (основний); 47.51 роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах.

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, група та ставка платника єдиного податку: 2 група.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області №564-П від 21.06.2024 «Про проведення фактичних перевірок» за адресою суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 була проведена перевірка по контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин.

Так, посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області з 27.06.2024 по 05.07.2024 проведено дві фактичні перевірки, зокрема, з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) у ФОП ОСОБА_1 :

перша - за адресою здійснення господарської діяльності магазин, АДРЕСА_1 ;

друга - за адресою здійснення господарської діяльності магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 .

Актом (довідкою) фактичної перевірки від 05.07.2024 №9457/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 встановлено за адресою місця провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 : магазин, АДРЕСА_1 , неналежне оформлення найманого працівника - ОСОБА_2 , а саме до кінця перевірки надано трудовий договір без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу. Повідомлення подано 28.06.2024 о 10:14 год.

Актом (довідкою) фактичної перевірки від 05.07.2024 №9458/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 , відповідачем встановлено, що за адресою місця провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 : магазин «BAG-BAG», АДРЕСА_1 , наявне неналежне оформлення найманого працівника ОСОБА_3 , а саме до кінця перевірки надано трудовий договір без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу. Повідомлення подано 28.06.2024 о 10:14 год.

Крім цього, до вказаних актів фактичних перевірок не були додані пояснення, договір про трудові відносини, повідомлення на підтвердження порушення роботодавцем вимог ст. 24 КЗпП України чи постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту».

За результатами проведених перевірок, 02.09.2024 відповідачем отримано матеріали обох фактичних перевірок від Головного управління ДПС у Закарпатській області, про одержання яких листом від 05.09.2024 вих. №ЗХ/3.1/13744-24 та листом від 05.09.2024 вих. №ЗХ/3.1/13745-24 повідомлено позивача.

Одночасно, відповідачем на адресу позивача скеровано рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 04.09.2024 №ЗХ/ЗК/ДПС-9457/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 та рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 04.09.2024 № ЗХ/ЗК/ДПС-9458/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 .

У зв`язку з цим відповідач звернувся з відповідними запитами до Головного управління ДПС у Закарпатській області, що стверджується листами від 04.09.2024 №ЗХ/3.1/13699-24 та лист від 04.09.2024 №ЗХ/3.1/13698-24.

10.10.2024 на адресу відповідача надійшов лист Головного управління ДПС у Закарпатській області від 10.10.2024 №9983/5/07-16-07-05-09 з копіями наступних документів:

- копія договору від 28.06.2024 про трудові відносини, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- копія пояснення ОСОБА_2 ;

- копія договору від 28.06.2024 про трудові відносини, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- копія пояснення ОСОБА_3

10.10.2024 уповноваженою посадовою особою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки Головного управління ДПС у Закарпатській області від 05.07.2024 №9457/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 , винесено постанову №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС1 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 80000,00 грн.

Також 10.10.2024 уповноваженою посадовою особою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта перевірки Головного управління ДПС у Закарпатській області від 05.07.2024 №9458/0716/18/РРО/ НОМЕР_1 , винесено постанову №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 80000,00 грн.

Постанови про накладення штрафу №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС1 від 10.10.2024 та №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 були надіслані позивачу рекомендованим листом.

Оскаржуючи вищезазначені постанови, позивач покликається на те, що відповідачем не дотримано вимоги закону, а відтак, такі слід скасувати.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі -загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Міжрегіональне управління є територіальним органом Держпраці і було утворене постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці».

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Нормами ст.43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 1 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 №2694-ХІІ визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Частиною 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Як свідчать матеріали справи, спірні відносини виникли з приводу порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач в період проведення фактичних перевірок допустив працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору.

Надання позивачем копій трудових договорів, укладених 28.06.2024 між ним та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , без повідомлення органу ДПС про прийняття працівників на роботу, підтверджує факт допуску працівників до роботи без укладення трудового договору 27.06.2024 (день початку перевірки).

Суд акцентує увагу на тому, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки правопорушення позивачем вчинено відносно двох працівників, тому і відповідальність настає за кожного працівника окремо, а відтак, складення двох окремих актів щодо кожного працівника є правомірним.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів позивач з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, група та ставка платника єдиного податку: 2 група.

Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 №378-IX (далі - Закон №378-IX), який набрав чинності 02.02.2020, внесено, зокрема, зміни до ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якими передбачено, що до юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження, натомість у разі вчинення порушення повторно протягом двох років з дня виявлення порушення накладається штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Тобто, на момент прийняття оскаржуваних постанов, за правопорушення встановлене ч. 2 ст. 265 КЗпП передбачена інша санкція, зокрема, для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження, якщо порушення вчинено вперше (!).

Відтак, законодавцем прийнято нормативно-правовий акт, який пом`якшує відповідальність особи за перше порушення законодавства про працю.

Як відслідковується за матеріалами справи, відповідачем не доведено вчинення позивачем зазначеного правопорушення, зокрема допуск до роботи без оформлення трудового договору, повторно протягом двох років, а тому виявлене 27.06.2024 Головним управлінням ДПС у Закарпатській області порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи особи без належного оформлення трудових відносин (з огляду на відсутність підтверджуючих документів під час здійснення перевірки), є таким, що вчинене вперше.

Відтак, враховуючи те, що позивач є фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю та є платником єдиного податку, а також те, що порушення ст. 24 КЗпП України позивачем вчинене вперше, то при прийнятті постанови №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 (яка винесена першою) у відповідача, в силу вимог абз. абз. 2 та 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, не було підстав для застосування до позивача санкції у вигляді штрафу. Лише попередження.

Чого не можна вже сказати про постанову №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024, оскільки нею вже встановлено друге порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи особи без належного оформлення трудових відносин.

Отже, встановивши друге порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 24 КЗпП України, відповідач повинен був застосувати до позивача штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Тобто, 240000,00 грн. (8000,00 * 30).

Чого, однак, зроблено не було.

Натомість, відповідачем було прийнято рішення №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 80000,00 грн., що очевидно є меншим від 240000,00 грн.

Таким чином, рішення №ЗХ/ЗК/9458/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024 про застосування штрафу в розмірі 80000,00 грн. до ФОП ОСОБА_1 , яким фактично не заперечується допуск працівника ОСОБА_3 до роботи без належного оформлення трудових відносин, жодним чином не порушує прав позивача.

Водночас, встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, на переконання суду, свідчать про наявність підстав для скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024.

За правилами ст. 90, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст. 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ЗК/9457/0716/18/РРО/2535117314-ФС від 10.10.2024, прийняту Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (ЄДРПОУ 44778105, адреса місця знаходження: 79000, м.Львів, пл. Міцкевича, 8) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.06.2025.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна