Рішення № 128287885, 19.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/18876/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2025 № 25041/13-01-24-17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2023 рік від 17.01.2024 №9374620015 та за липень 2023 від 17.08.2024 №9209529181.

Відповідачем складено «Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця» від 29.04.2024 №18743/13-01-24-17/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення п.п. 9 прим. 1.4.3. п.п. 9 прим. 1.4 п.9 прим. 1 підрозділу 8 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-IV, п.4, 8 ст. 293 ПК України та винесено податкове повідомлення-рішення від 05.06.2024 № 25041/13-01-24-17, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 460610 грн.

Не погоджуючись з зазначеними висновками та податковим повідомленням-рішенням позивачем 18.06.2024 подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 05.06.2024 № 25041/13-01-24-17.

Державною податковою службою України від 16.08.2024 №25179/6/99-00-06-01-03-06 прийнято рішення про результати розгляду скарги яким ППР від 05.06.2024 № 25041/13-01-24-17 залишено без змін.

Позивач мотивує позовну вимогу тим, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Відповідно, якщо граничний термін подання податкової декларації платника єдиного податку за 2023 рік припадав на 29.02.2024, а декларації платника єдиного податку III групи, 2% за липень 2023 року на 20.08.2023 року - проведена перевірка 29.04.2024 року є неправомірною, а висновки такої перевірки підлягають скасуванню.

Застосування спецрежиму оподаткування позивач здійснювала неповний місяць, липень 2023 року відповідно до заяви від 03.07.2023 № 19971124 з 04.07.2023 року по 31.07.2023 року. Весь дохід отриманий позивачем у 2023 році згідно довідки про обіги та сальдо від 02.04.2024 №240402SU09123702 отриманий у першому півріччі 2023 року. Позивач наголошує на тому, що податковий орган неправильно застосував приписи п.п.9-1.4.1 п.9.1. підрозділу 8 Прикінцевих та перехідних положень ПК України. Натомість, ГУ ДПС у Львівській області поширило на спірні правовідносини норми закону, яких не існувало на момент отримання позивачем спірного доходу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що позивачем за звітний період 2023 року було подано декларацію платника єдиного податку ІІ групи та задекларовано дохід у розмірі 5585471 грн. Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 була з 04.07.2023 по 31.07.2023 платником єдиного податку ІІІ групи за ставкою 2%, дозволений обсяг доходу визначено відповідно до пп. 9.1.3 п.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, 5 585 800/12 місяців *6 місяців = 2 793 00 грн. Звертає увагу суду, що позивач у супереч п. 293.8 ст. 293 ПК України не застосовувала до суми перевищеного доходу ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків та не подала в строк до контролюючого органу заяву про перехід на іншу систему оподаткування. За результатами камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області встановлено, що позивачем у звітному періоді 2023 року перевищено максимальний обсяг доходу.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 13.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

Протягом звітного 2023 року ФОП ОСОБА_1 у 2023 році була на таких системах оподаткування:

- 01.01.2023 03.07.2023 - 2 група єдиного податку;

- 04.07.2023 31.07.2023 - 3 група єдиного податку з особливостями (ставка оподаткування 2%);

- 01.08.2023 перейшла на загальну систему оподаткування.

У період з 01.01.2023 по 03.07.2023 отримувала дохід як платник єдиного податку 2 групи у розмірі 5585471,00 грн; на систему оподаткування 3 група єдиного податку перейшла із 04.07.2023 по 31.07.2023 і отримувала дохід в розмірі 3800,00 грн, з 01.08.2023 перебувала на загальній системі оподаткування до кінця календарного 2023 у зазначеному періоді доходу не отримувала.

На підставі п.п.299.10, 299.11 ст.299 ПК України відповідач ГУ ДПС у Львівській області провів камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи, за результатами якої складений акт № 18743/13-01-24-17/ НОМЕР_1 від 29.04.2024. За висновками проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 порушено п.п.9 прим. 1.4.3 п.п. 9 прим. 1.4 п. 9 прим. 1 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі ПК України); п. 293.4 ст. 293 ПК; п. 293.8 ст. 293 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Львівській обл. прийняв:

- податкове повідомлення рішення від 05.06.2024 №25041/13-01-24-17, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 460610,00 грн, з яких 418735,65 грн за податковим зобов`язанням, 41873,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що податковий орган неправильно застосував приписи пп.9-1.4.1 п.9.1 підрозділу 8 Прикінцевих та перехідних положень ПК України.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Як слідує з матеріалів справи, позивач перебувала у звітному періоді як платник єдиного податку на системі оподаткування 2 групи протягом 6 календарних місяців, та як платник єдиного податку на системі оподаткування 3 групи, які використовують особливості оподаткування, зі сплатою податку в розмірі 2 відсотків доходу, - протягом 1 календарних місяців, після чого, на підставі заяви перейшла на застосування загальної системи оподаткування, на якій перебувала 4 місяці.

За проведеними відповідачем розрахунками, упродовж 2023 року (із відрахуванням часу перебування на 3 групі із особливостями) позивач отримала дохід як платник єдиного податку 2 групи в сумі 2793900,00 грн, що є перевищенням встановленого доходу на 2023 рік на 2791571,00 грн.

Разом з тим, суд враховує, що суму доходу за час перебування на спрощеній системі оподаткування 2 групи в розмірі 5585471,00 грн позивач отримала до 31 липня 2023 року. Упродовж з 01.08.2023 до 31.12.2023 позивач доходу не отримувала.

Таким чином, на час отримання доходу в розмірі 5585471,00 грн ФОП ОСОБА_1 , як платник єдиного податку 2 групи не перевищила граничний обсяг доходу, визначений п.291.4 ст.291 ПК України, а набуття чинності Законом України № 3219-ІХ від 30.06.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яке відбулось після отримання позивачем доходу, не може бути підставою для збільшення позивачу податкового зобов`язання. Отож, до набрання чинності п.п.9-1.4.3 пп.9-1.4 п.9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України граничний обсяг доходу позивача перебував в межах, визначених п.п.2 п.291.4 ст.291 ПК України (5585471,00 грн).

Норми ПК України регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 291.2 ст.291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п.291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За приписами пп.2 п.291.4 ст.291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до абз.1 п.294.1 ст.294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п.294.2 ст.294 ПК України).

Згідно з абз.1 пп.2 п.293.8 ст.293 ПК України платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов`язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: пп.9.2. - платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми.

До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.

пп.9.4 - відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу.

пп.9.6 - податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, дорівнює календарному місяцю.

Законом України № 3219-ІХ від 30.06.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який доповнено новим п.9-1 щодо особливостей переходу суб`єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені п.9 цього підрозділу, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п.9 цього підрозділу, при цьому платники єдиного податку третьої групи, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, та не відмовилися від їх використання самостійно, з 1 серпня 2023 року автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 цього підрозділу.

Справляння єдиного податку платників, які до 1 серпня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, здійснюється з урахуванням таких особливостей:

пп.9-1.4.1. - платники податків, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, та не відмовилися від їх використання самостійно, і до переходу на такі особливості були платниками єдиного податку, з 1 серпня 2023 року автоматично вважаються платниками єдиного податку тієї групи єдиного податку, на якій вони перебували до моменту переходу на застосування особливостей третьої групи, встановлених пунктом 9 цього підрозділу.

Дохід, отриманий у період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, не включається до обсягу доходу, визначеного для відповідної групи платників єдиного податку, встановленого пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу.

Згідно з пп.2 п.291.4 ст.291 ПК України обсяг доходу платника єдиного податку 2 групи не повинен перевищувати 834 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що становить 5587800 грн.

В частині першій ст.58 Основного Закону закріплений конституційний принцип незворотності дії закону у часі. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України № 1-зп від 13.05.1997, № 1-рп/99 від 09.02.1999, № 3-рп/2001 від 05.04.2001, № 6-рп/2012 від 13.03.2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закон України № 3219-ІХ від 30.06.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а тому його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 20.09.2024 в справі № 380/30580/23.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005).

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Податковий орган не надав пояснень щодо підстав, за яких він вважає, що до позивача за період з 01.01.2023 по 01.08.2023 є обґрунтованим застосування приписів пп.9-1.4.3 п.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в редакції Закону України № 3219-ІХ від 30.06.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», що набрав чинності з 01.08.2023.

Також у спірному рішенні відповідач не вказує про порушення позивачем податкового законодавства після набрання чинності Законом № 3219-IX, зокрема, доповнення підрозділу 8 розділу XX ПК України п.п.9-1.4.3 пп.9-1.4 п.9-1.

Отже, станом на 01.08.2023 позивач не могла завчасно передбачити відповідні наслідки, які будуть внесені Законом України № 3219-ІХ від 30.06.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану».

Одним із принципів податкового законодавства є принцип стабільності, який означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. У даному випадку шляхом визначення обсягу доходу пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, а не виходячи з календарного року, автоматично призвело до зменшення граничного обсягу доходу, передбаченого для платників 2 групи спрощеної системи оподаткування.

Отож, ФОП ОСОБА_1 не перевищила граничного обсягу доходу до 31.07.2023, встановленого на 2023 рік для платників 2 групи в розмірі 5587800 грн, а тому відсутні підстави для зменшення позивачу такого граничного обсягу доходу до набрання чинності Законом України № 3219-ІХ від 30.06.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення № 25041/13-01-24-17 від 05.06.2024 не ґрунтується на вимогах закону.

Тотожний підхід до правозастосування наведений Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 14 січня 2024 року в справі №380/9949/24.

Суд зазначає, що спірне рішення відповідача прийнято на підставі проведеної камеральної перевірки позивача.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Тобто, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75. ст.75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).

Отже, перевірка дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не належить до предмета камеральної перевірки.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.06.2024 року № 25041/13-01-24-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4606,10 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 19.06.2025.

Суддя Гавдик З.В.