Рішення № 128287880, 19.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9820/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Гавдик З.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації основної відпустки за 2021 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2021 року по 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію основну відпустку за 2021 рік, додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2021 року по 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у відповідності до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини за 125 днів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я внаслідок отриманого поранення в розмірі 375000,00 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 у відповідності до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду у зв`язку з лікуванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за 125 днів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я грошову суму в розмірі 375000,00 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у вигляді 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як особі, яка звільняється з військової служби за станом здоров`я у відповідності до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родин»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у вигляді 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як особі, яка звільняється з військової служби за станом здоров`я у відповідності до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родин»;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у неповній виплаті ОСОБА_1 належної грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач визнаний непридатним до військової служби у зв`язку із основним діагнозом «посттравматичний стресовий розлад з різко вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожно-депресивної симптоматики, емоційно-вольових порушень, флешбеків та інсомнії». За наслідками зазначеного захворювання у відповідності до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» ОСОБА_1 було звільнено за станом здоров`я. Відповідно до витягу із Наказу №98 від 04.04.2024 позивач був виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Цим наказом також було вирішено питання виплат всіх належних, на думку військової частини, виплат ОСОБА_1 . Протиправно, на думку позивача, ухвалюючи зазначений наказ, відповідач не включив до обов`язкових платежів значні масиви виплат грошового забезпечення, які підлягають виплаті військовослужбовцю при звільненні зокрема:

- компенсацію за невикористану відпустку в 2021 році з урахуванням щорічної додаткової відпустки (по УБД), а також компенсація за щорічну додаткову відпустку (по УБД) за 2022 рік, 2023 рік, що в тому числі передбачено статтею 16-2 Закону України №504/96-ВР та пунктом 12 першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, зразковим рішенням Верховного Суду від 16 травня 2019 року № Пз/9901/4/19 (№ 620/4218/18);

- додаткову винагороду через отримання захворювання, пов`язаного із Захистом Батьківщини, а також кошти за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, що передбачено Постановою КМ України від 28.02.2022 за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- одноразову грошову допомогу у вигляді 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як особі, яка звільняється з військової служби за станом здоров`я у відповідності до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родин».

Ухвалою від 14.05.2024 суддя відкрив спрощене позовне провадження у справі та залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2 (далі третя особа, ВЧ НОМЕР_2 ).

Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав.

Від третьої особи пояснень по суті спору не надходило.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив за контрактом військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби у відповідності до свідоцтва про хворобу №500 від 13.12.2023, виданим позаштатною військово-лікарською КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби у зв`язку із основним діагнозом «посттравматичний стресовий розлад з різко вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожно-депресивної симптоматики, емоційно-вольових порушень, флешбеків та інсомнії». Зазначене захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

За наслідками зазначеного захворювання відповідно до підпункту «б» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» ОСОБА_1 . Наказом №26-РС від 20.02.2024 звільнено з військової служби за станом здоров`я.

Відповідно до витягу із Наказу № 98 від 04.04.2024 позивач виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 14.02.2024 звертався до відповідача із рапортами про виплату коштів на оздоровлення, про виплату коштів на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, про виплату компенсації за невикористану відпустку, про отримання додаткової винагороди, про отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, про отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Однак, як зазначає позивач обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач протиправно уникнув обов`язку по здійсненні спірних виплат, що і стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації основної відпустки за 2021 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2021 року по 2024 рік, суд зазначає наступне.

Із військового квитка позивача вбачається, що у 2021 році позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 . В подальшому був переведений до ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно грошового атестата, позивач не використав основну відпустку за 2021 рік.

Також позивачу не нараховувалася та не виплачувалася при звільненні компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, що підтверджується довідкою №1580 від 22.02.2024.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із п. 12 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки», передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 162 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з п. 8 ст. 101 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом 3 пункту 14 статті 101 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до п. 17 ст. 101 Закону №2011-ХІІ, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 191 Закону України «Про відпустки»), 9, 10 і 12 цієї ж статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї ж статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.

Згідно з абзацом 1 пункту 18 статті 101 Закону №2011-ХІІ, під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до п. 19 ст. 101 Закону №2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Однак, Законом №2011-ХІІ не передбачено можливості припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведено у законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII та «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII.

Так, за визначенням статті 1 Закону № 3543-XII, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації, де мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить на користь висновку про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не передбачено можливості припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п. 19 ст. 101 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII, пунктом 8 статті 101 Закону №2011-ХІІ, статтею 162 Закону №504/96-ВР.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (надалі - Наказ №260), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява №49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що при звільненні військовослужбовця з військової служби він має право на отримання грошової компенсації за невикористану ним, як основну так і додаткову відпустку як учасника бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону №3551.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84153019), якою залишено без змін рішення Верховного Суду від 16.05.2019 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81798649), а також у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №813/1180/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84703794).

Враховуючи викладене, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо ненарахування та невиплати позивачу у відповідності до Постанови КМ України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини за 125 днів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я внаслідок отриманого поранення в розмірі 375000,00 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до свідоцтва про хворобу позивачу встановлено діагноз у вигляді: «посттравматичний стресовий розлад з різко вираженими стійкими хворобливими проявами у вигляді тривожно-депресивної сим ітоматики, емоційно-вольових порушень, флешбеків та інсомнії. Зазначене захворювання пов`язане із захистом Батьківщини».

Згідно із свідоцтвом про хворобу позивача визнано непридатним до військової служби.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що в результаті отриманого захворювання, безпосередньо пов`язаного із захистом Батьківщини він неодноразово проходив стаціонарне лікування у медичних закладах, що підтверджується відповідними медичними документами та даними з медичної характеристики.

У відповідності до долучених документів позивач перебував на лікуванні з 20.02.2023 по 05.04.2023 із вказаним вище діагнозом. Також із цим же діагнозом він перебував на лікуванні з 06.09.2023 по 09.10.2023 та з 25.10.2023 по 13.12.2023, що підтверджується виписним епікризом №8390/2023 від 12.12.2023.

Спірні правовідносини регулюються Постановою КМ України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в редакції, що діяла в період з 11 січня 2023 року по 29 липня 2023 року.

У Постанові №168 зазначено:

« 1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

...

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;»

Відповідно до вказаних приписів військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях виплачується додаткова винагорода, розмір якої збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях.

Тобто додаткова грошова винагорода виплачується в розмірі до 30000 гривень або до 100000 гривень на підставі наказу командира частини щомісячно пропорційно часу перебування на службі або участі в бойових діях.

Аналіз вказаної постанови свідчить про те, що виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або перебувають у відпустці для лікування, також здійснюється на підставі наказу командира частини щомісячно пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування.

При цьому умовою для виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування, є перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, враховуючи вказані встановлені обставини справи, суд вважає, що позивачу відповідач мав виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я в період з 20.02.2023 по 05.04.2023 із вказаним вище діагнозом. Також із цим же діагнозом він перебував на лікуванні з 06.09.2023 по 09.10.2023 та з 25.10.2023 по 13.12.2023 і не зробивши цього вчинив протиправну бездіяльність, а тому для захисту прав та інтересів позивача, відповідача належить зобов`язати нарахувати та виплати йому зазначену винагороду.

З огляду на викладене, заявлена вимога підлягає частковому задоволенню. Суд відмовляє у задоволенні вимоги в частині нарахування та виплати конкретної грошової суми, оскільки з позиції суду такий розрахунок належить до компетенції відповідача.

Щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у вигляді 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як особі, яка звільняється з військової служби за станом здоров`я у відповідності до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родин», суд зазначає наступне.

Як вже встановлено вище, позивач проходив військову службу за контрактом. Звільнений із військової служби він був за станом здоров`я, у зв`язку із захворюванням пов`язаним із проходженням служби; захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.

Пунктом 1 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родин» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров`я.

Із доказів долучених до матеріалів справи (грошового атестату, наказів, рапортів) вбачається, що зазначена допомога позивачу виплачена не була.

Вказане підтверджує доводи позивача про те, що відповідач проявив протиправну бездіяльність ненарахувавши та не виплативши означену допомогу.

Отже, вимоги позивач у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахування та виплати позивачу недоотриманої грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно», суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Абзацом 1 ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина 2 цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок №178).

Згідно з п. 3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами п. 5 цього ж Порядку, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період.

В силу вимог п. 4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З аналізу змісту вказаних норм слідує висновок, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

При цьому, застосовування в п. 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в п.4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме: рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29.08.2019 року у справі №2040/7697/18, від 30.07.2020 року (справа №820/5767/17) та від 30.11.2020 року (справа №480/3105/19).

Відповідно, до довідки-розрахунку №1 про вартість речового майна, що належить до видачі, сума належної до видачі компенсації становила 28262,25 грн.

Відповідно до Витягу з наказу №98 від 04.04.2024 яким позивач був виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, позивачу була виплачена компенсація за неотримане речове майно в сумі 28262,25 грн.

Суд бере до уваги, доводи позивача про те, що відповідач не у повному обсязі виплатив йому компенсацію за неотримане речове майно, однак враховує, що доказів вказаним обставинам суду не надано.

З огляду на викладене, підстав для задоволення позовних вимог у цій частині суд немає.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд враховує, що відповідач заперечень по суті спору не надав.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення інших витрат під час розгляду справи суду не надано.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації основної відпустки за 2021 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2021 року по 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення військової служби; додаткової винагороди у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини у відповідності до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; одноразової грошової допомоги у вигляді 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як особі, яка звільняється з військової служби за станом здоров`я у відповідності до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родин».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію основної відпустки за 2021 рік та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2021 року по 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби передбачену п. 12 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168, збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я в період з 20.02.2023 по 05.04.2023, з 06.09.2023 по 09.10.2023 та з 25.10.2023 по 13.12.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як особі, яка звільняється з військової служби за станом здоров`я відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родин».

У задоволенні інших вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5 п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Гавдик З.В.