Рішення № 128287772, 20.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2025 рокусправа № 380/7858/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 08.03.2024 по 20.03.2025 (включно);

зобов`язати нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 08.03.2024 по 08.09.2024, але не більше як за шість місяців.

В обґрунтування позову зазначає, що зважаючи на не проведення відповідачем остаточного розрахунку при звільненні існують підстави для звернення до суду з цим позовом. Вже як на момент звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу (08.03.2024) так і на дату звернення до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діє в редакції, викладеній згідно із Законом Закону № 2352-ІХ, і така підлягає застосуванню. Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті позивачу у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні з 08.03.2024 по 08.09.2024 становить 179 659,44 грн.

Відповідач у відзиві вказав, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду. Зазначає, що здійснений ІНФОРМАЦІЯ_2 розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні, не оскаржувалися. Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Враховуючи відсутність факту проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, суд потенційно позбавлений можливості стягнути на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні усіх належних сум при звільненні, а тому вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позовні вимоги про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні усіх належних сум при звільненні є передчасними.

Ухвалою суду від 05.05.2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №340-ос від 08.03.2024 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

На виконання судових рішень у справах №380/9332/24 та №380/10978/24 21.03.2025 року відповідачем виплачено позивачу 12751 грн. 26 коп. та 225403 грн. 26 коп., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку наявною в матеріалах справи.

Змістом спірних правовідносин є відповідність дій відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час затримки виплати сум належних позивачу при звільненні, критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

При цьому, ключовим у даному спорі є:

- період затримки виплати (початок та завершення);

- порядок обрахунку середнього заробітку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

При визначенні періоду затримки виплати всіх сум, що належали позивачу суд виходив з наступного.

За частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України, у редакція як до 19.07.2022 так і у чинній редакції, встановлено обов`язок роботодавця щодо виплати всіх сум, які належать працівнику у день його звільнення.

Частиною першою статті 117 КЗпП України у чинній редакції передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.

Позивача виключено зі списків особового складу 08.03.2024 року, а індексацію грошового забезпечення у повному розмірі виплачено 21.03.2025 року.

Як наслідок, відповідач у порушення вимог ст.116 КЗпП України, здійснив виплату наведених сум не у день звільнення позивача.

Визначаючи суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд зазначає таке.

В силу положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у п.42 постанови Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 зазначено: «Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону № 3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції № 3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 Кодексу законів про працю України (у новій редакції Закону № 2352-IX).».

Крім того, у п.73 постанови Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 зазначено: «Водночас Суд зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю Україниу редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю Україниу редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.».

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом після набрання чинності новою редакцією ст.117 КЗпП України - 19.07.2022 року.

Тобто, вказаний період обмежується строком виплати у шість місяців.

Суми, які підлягали виплаті позивачу при звільнені надійшли на його рахунок, на виконання рішень суду, з періодом затримки понад шість місяців, а тому в силу положень статті 117 Кодексу законів про працю України (у редакції від 19 липня 2022 року), середній заробіток за весь час затримки повинен бути виплачений не більш як за шість місяців.

Крім того, судом враховано правові висновки Верховного Суду, згідно яких:

- «…індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.» (постанова Верховного Суду від 27 вересня 2023 року справа № 420/23176/21).

Зважаючи на приписи частини 2 статті 116 Кодексу законів про працю України, відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу грошове забезпечення у повному обсязі у день виключення його зі списків особового складу частини, проте виконав свій обов`язок у повній мірі лише 21.03.2025 року.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими.

Однак, як уже згадувалось, з урахуванням ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України, вказана виплата повинна бути здійснена не більш як за шість місяців (період з 08.03.2024 по 08.09.2024).

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Спеціальною нормою, абзацом другим пункту 7 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 рокуза № 745/32197, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що розмір грошового забезпечення, який належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому, продовжується у цьому абзаці, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Як наслідок при обчисленні середнього заробітку, судом враховуються календарні дні.

У відповідності до підп. з п.1 розділу І, п.5 розділу IV Порядку №100 основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

Відповідно до абзацу четвертого п.2 розділу ІІ Порядку №100 якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Суд звертає увагу, що, з урахуванням викладеного, за період з 08.03.2024 по 08.09.2024 року строк затримки розрахунку з позивачем складає 184 календарних дні.

Згідно із довідкою про нараховане грошове забезпечення, яка наявна в матеріалах справи, розмір грошового забезпечення позивача у січні 2024 року склав 32468 грн. 00 коп., у лютому 2024 року 26096 грн. 50 коп. (за виключенням допомоги для оздоровлення).

При цьому, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 976 грн. 08 коп. (58564 грн. 50 коп. (розмір грошового забезпечення у січні та лютому 2024 року / 60 (кількість календарних днів у січні та лютому 2024 року).

Таким чином, середній заробіток який підлягає виплаті позивачу у зв`язку із затримкою розрахунку за цей період становить 179597 грн. 80 коп. (976 грн. 08 коп. * 184 календарні дні).

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що відповідач в порушення п.1 ч.2 ст.2 КАС України протиправно не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки виплати всіх сум, які належать при звільненні.

При цьому, суд звертає увагу, що середнє грошове забезпечення визначається у рішенні суду в сталій сумі, а тому у задоволенні позову в частині вимог спонукального характеру належить відмовити.

Поряд з цим, суд, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати всіх сум, що належать позивачу при звільненні, а саме з 08.03.2024 по 08.09.2024 у розмірі 179597 грн. 80 коп.

Щодо строку звернення до суду.

З урахуванням викладених раніше правових норм та висновків, строк звернення до суду із даним позовом не був пропущений.

Відтак, такі посилання до уваги не беруться.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не підлягає стягненню на користь позивача, оскільки за звернення до суду з цим позовом судовий збір не повинен сплачуватись.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 08.03.2024 по 08.09.2025 (включно).

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 179597 (сто сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. 80 коп. середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 08.03.2024 по 08.09.2025 (включно), з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович