Ухвала суду № 128286977, 20.06.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

20 червня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3773/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 1966 р.н. звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , 1966 р.н., відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про виключення ОСОБА_1 1966 р.н. з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку НОМЕР_1 .

В червні 2025 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову, шляхом заборони посадовим особам ТЦК та СП, його відокремленим підрозділам ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та їх відділам вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставленням до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення у даній справі.

Заява мотивована тим, що позивач який звільнений в запас у зв`язку із закінченням строку військової служби і поставлений на військовий облік (в запас), а в 2006 р. внаслідок досягнення граничного віку перебування в запасі відповідно до п.2, ч.2 ст.28, п.4 ч.б ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом на 10.06.2006р.) був виключений з військового обліку, що підтверджується записами військовому квитку НОМЕР_1 .

Відповідно до п.34 розділу IX військового квитка № НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 1984 року, позивача виключено з військового обліку 19.08.2006 року на підставі п.4.ч.б.ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Однак ІНФОРМАЦІЯ_7 звернувся до Хустським РУ поліції НПУ в Закарпатській області зі Зверненням №14070 зареєстрованим Хустським РУ поліції НПУ в Закарпатській області за № 7000, щодо порушення позивачем законодавства про мобілізацію. Вказаним Зверненням передбачено вимогу, щодо доставлення особи, як таку, яка вчинила адміністративне правопорушення за ст. 210,210-1 КУпАП України до ІНФОРМАЦІЯ_8 для складення протоколу.

ІНФОРМАЦІЯ_7 листом від 24.07.2024 року за вих. №12096 повідомлено, що у розшук відповідно до Постанови КМУ №1487 позивача не подавали, однак у позивача є обгрунтовані сумніви щодо наведеного, оскільки начальником відділення військового обліку та бронювання солдатів і сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_8 гр. повідомлено, що ОСОБА_2 1966 р.н. перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 з ще з 1986 року.

Так, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_8 у вересні 2024 року знову внесено в ЄДРПВР (система «Оберіг») недостовірні відомості і на підставі звернення вже начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 02.12.2023 року повторно внесено позивача у ЄДРПВР (система «Оберіг»), як особу, яка розшукується ІНФОРМАЦІЯ_7 для здійснення заходів мобілізації.

Позивач зазначає, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період (навіть незаконно), останній набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його прав щодо внесення відповідних даних до ЄДРПВР (система «Оберіг»), у разі встановлення судом такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Позивач вважає, що все вище перераховане є очевидною підставою для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, відповідно до ч.2 ст.154 КАС України суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Стаття 151 КАС України визначає виключний перелік видів забезпечення позову, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Статтею 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Суть поданої позивачем заяви про забезпечення позову зводиться до того, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Судом встановлено, що відповідно до п.34 розділу IX військового квитка № НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 1966 р.н. було виключено з військового обліку 19.08.2006 року на підставі п.4.ч.6.ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Наведене вище унеможливлює розшук, затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 в т.ч. і для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи наявний нормативний акт - Звернення щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за ст.210, 2101 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколів про адміністративне правопорушення до Начальника відділення Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області, щодо доставлення знятого з виключенням з військового обліку позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Проаналізувавши норми законодавства, дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист таких прав позивача, за захистом яких позивач має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.1 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів №1951-VIII від 16.03.2017 р. єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч.5 ст.5 Закону №1951-VIII).

Згідно змісту статті 6 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України Про альтернативну (невійськову) службу; відомості про участь у бойових діях.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону №1951-VIII).

Виходячи з вищенаведених норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Суд бере до уваги той факт, що позивач був виключений з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до п.34 розділу IX військового квитка № НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 1966р.н. ще у 2006 році.

Інформація про виключення з військового обліку позивача ймовірно не була внесена відповідачем до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в повному обсязі.

Негативні наслідки від не вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі незаконного призову позивача на військову службу та складання протоколів на підставі неправомірних відомостей.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що заходи забезпечення позову, про які просить позивач можуть бути задоволені.

Суд наголошує, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках до розгляду справи по суті та не має на меті вирішення спору по суті.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці в день відправлення у військову частину з відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період (навіть незаконно), він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його прав.

З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд доходить висновку, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.

Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача до лав Збройних Сил України, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв`язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений.

Суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Аналогічних висновків дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у Постанові від 01 травня 2025 року по справі №ЗД/380/5/25.

Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Окрім цього, Верховний Суд у Постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі (Постанова Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі № 826/9263/17).

В контексті наведених норм та встановлених обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи заявника, що невжиття заходів забезпечення очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Щодо обраного виду забезпечення позову, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. №154 (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.39 Закону № 2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Також відповідно до абзацу дванадцятого пункту 9 Положення №154 призов громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця перебування громадян на військовому обліку (абзац дванадцятий пункту 9 Положення № 154).

16.05.2024 року Кабінетом Міністрів України Постановою №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560)

Пунктом 3 Порядку №560 також передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Із вищезазначених норм закону вбачається, що на даний час призов громадян на військову службу відбувається не за місце перебування на військовому обліку, а можливий будь-яким територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

За таких обставин суд вважає за необхідне забезпечити позов у спосіб що визначений вимогами ст.151 ч.1 п.2 КАС України, шляхом заборони посадовим особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_8 та іншим, вчиняти будь які дії щодо призову ОСОБА_1 1966 р.н. на військову службу під час мобілізації (в т.ч. щодо звернення до правоохоронних органів із незаконними вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення виключеного з військового обліку ОСОБА_1 1966р.н. до ІНФОРМАЦІЯ_7 ), до набрання законної сили судовим рішенням у справі №260/3773/25.

На підставі наведеного та керуючись ст.150-154, 248 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 1966 р.н. про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Заборонити посадовим особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та їх структурним підрозділам, в тому числі і ІНФОРМАЦІЯ_8 та іншим, вчиняти будь які дії щодо призову виключеного з військового обліку обліку гр. ОСОБА_1 1966 р.н. (59 років) на військову службу під час мобілізації (в т.ч. щодо звернення до правоохоронних органів із незаконними вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення виключеного з військового обліку обліку гр. ОСОБА_1 1966р.н. до РТЦК та СП) - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст.296 КАС України.

Суддя П.П.Микуляк