Рішення № 128284950, 20.06.2025, Яремчанський міський суд

Справа № 354/620/25

Провадження № 2/354/383/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2025 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шлемко Г.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яремче цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад обставин справи

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 75246212 від 16.06.2021 в розмірі 34 394,62 грн та понесені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 2 422,40 грн. й витрати на правову допомогу в сумі 13 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.07.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем було укладено Договір № 75246212, згідно з яким, кредитодавець (позивач) надав позичальнику (відповідачу) грошові кошти в сумі 15 000,00 гривень, шляхом перерахування кредитних коштів на його банківську картку, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язаний повернути позику та сплачувати проценти згідно Графіку платежів або достроково. Договір укладено дистанційно, в електронній формі шляхом надсилання відповідачем електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписано ним накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

30.12.2021 було укладено Договір № 30-12/2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75246212.

Згодом, 10.01.2023 ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" право вимоги до боржників, в тому числі за договором № 75246212 від 16.06.2021, що був укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 .

Зазначає в позові, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаним договором, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості становить 34 394,62 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 15000,00 гривень, заборгованість за процентами 18 887,46 гривень, інфляційні збитки 438,12 грн та нараховані 3% річних 69,04 грн.

ОСОБА_1 свої зобов`язання по кредиту належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла зазначена вище заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача у

повному обсязі, а також судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 22.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. звертаючись з позовом до суду, в прохальній частині позовної заяви та в заяві від 20.06.2025 просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Відповідач своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, однак 19.06.2025 подав до суду письмові пояснення (заперечення) в яких зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме: тіло кредиту та відсотки в межах користування кредитним договором. Вважає, що позивач має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами за 30 днів, що виходячи з установлених у договорі процентних ставок становить 4477,50 грн, оскільки датою повернення позики є 16.07.2021, адже саме такі умови кредитування були погоджені сторонами в договорі позики. Звертає увагу суду, що позивачем не надано суду доказів пролонгації строку кредитування, відтак нарахування відсотків за користування кредитом поза визначеними строками кредитування, тобто після 16.07.2021 вважає неправомірним. Крім того, не погоджується з вимогою про стягнення заборгованості за інфляційні збитки в сумі 438,12 та 3% річних в розмірі 69,04 грн, так як такі вимоги суперечать п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання у період воєнного стану звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені).

Окрім того, 19.06.2025 відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому вважаючи вимогу про стягнення з нього таких витрат у сумі 13000,00 грн такими, що не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності витрат, та враховуючи ціну позову, обсяг та обґрунтованість позову вважає їх неспівмірними з складністю справи яка є типовою, відтак просить зменшити розмір стягнення понесених витрат на правову допомогу до 4000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 16.07.2021 ОСОБА_1 уклалав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір позики № 75246212 (а.с.7).

Згідно з п.1 Договору позики, Позикодавець зобов`язався передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути позику та сплачувати проценти відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах.

В розділі 5 договору позики зазначено, що підписанням цього договору позики, відповідач підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua з повною інформацією щодо

Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". А також підтвердив, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.

Відповідно до пункту 2 Договору, сума позики становить 15 000,00 грн, строк позики - 30 днів із процентною ставкою за день - 1,99 %, орієнтовною реальною річною процентною ставкою 2300% .

Згідно з пунктом 4 Договору, проценти за договором нараховуються на залишок позики, включаючи дати отримання та повернення.

Відповідно до п. 12 Договору його укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання відповідачем електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписано ним накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором IhsElk9AXO, про що свідчить також пункт 18 договору: Юридичні адреси та реквізити сторін.

Згідно з Додатком №1 до договору позики № 75246212 від 16.06.2021, загальна вартість кредиту за період з 16.06.2021 по 16.07.2021 становить 19477,50 грн (а.с.7 на звороті).

Зі змісту довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000000294 від 17.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 отримав 16.06.2021 на картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 15000,00 грн (а.с.18).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за договором № 75246212, заборгованість відповідача станом на 30.12.2021 становить 33 887,46 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 15 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 16 634,79 грн, враховуючи сплачені ним відсотки 16.07.2021, 12.08.2021, 27.08.2021, 13.09.2021 та 20.10.2021в загальній сумі 16 634,79 (а.с. 15-17 ).

30.12.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №30/12/2021, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за плату відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» своє право грошової вимоги до боржників, в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 75246212 від 16.06.2021, що підтверджується Актами приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді від 30.12.2021 (а.с.20-22).

Згідно з реєстром боржників №1 до договору факторингу №30-12/2021 від 30.12.2021, порядковий номер 2018, сума заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 75246212 від 16.06.2021 становить 33 887,46 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 887,46 грн заборгованість по відсотках (а.с.26).

10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, в тому числі й за договором позики № 75246212 від 16.06.2021, який був укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем (а.с.27-30).

Факт відступлення боргу підтверджується реєстром боржників том №2, відповідно до якого за порядковим номером 37903 передано борг ОСОБА_1 в сумі 34 394,62 грн, в також витягом з реєстру боржників до зазначеного договору факторингу (а.с.31-33).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 03.04.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 75246212 складає 34 394,62 грн, з яких 15 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 887,46 грн заборгованість по відсотках, 69,04 грн - 3% річних, 438,12 грн інфляційні збитки (а.с. 8).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних праві та обов`язків.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Це кореспондується зі змістом ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами та моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 цього закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 зазначеного закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 зазначеного вище закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 512 ЦК України передбачено , що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (ст. 1084 ЦК України).

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд у п. 35 вищезазначеної Постанови зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Мотивована оцінкадоказів,наданих сторонамита висновкисуду

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в сукупності та взаємозв`язку, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд констатує факт порушення прав позивача щодо повернення кредитних коштів з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що 16.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем було укладено Договір № 75246212 дистанційно, в електронній формі, згідно якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 15000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, які він зобов`язаний повернути та сплатити проценти за користування ними.

Враховуючи відступлення кредитодавцем за договором факторингу № 30-12/2021 від 30.12.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до позичальника, та укладення останнім 10.01.2023 договору факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого воно відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до боржників, в тому числі за договором позики, укладеним з ОСОБА_1 , суд вважає, що не повернувши до цього часу отримані в кредит кошти, відповідачем було порушено право позивача, а позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є обґрунтованим.

Однак суд не погоджується з тим, що у відповідача внаслідок порушення умов договору позики утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунків, станом на день формування позовної заяви становить 34 394,62 грн. з наступних мотивів.

Оскільки судом встановлено, що строк користування кредитними коштами за договором позики № 75246212 від 16.06.2021 відповідно до п. 2.2 договору складає 30 днів, а матеріали справи не містять доказів укладення додаткових угод щодо продовження строку користування кредитними коштами чи пролонгації договору, то з врахуванням встановлених судом обставин та беручи до уваги правові позиції Великої Палати Верховного Суду з цього приводу, суд дійшов висновку, що відповідно до укладеного договору проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише в період строку кредитування - протягом 30 днів, тобто до 16.07.2021 та, враховуючи додаток №1 до Договору позики «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», в якому розмір процентів за користування кредитом складає 4477,50 грн і наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 30.12.2021, загальний розмір заборгованості складає: 15 000,00 грн (тіло) + 4477,50 грн (%)= 19477,50 грн.

Згідно з ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Відповідно до розрахунків заборгованості станом на 10.01.2023 за вказаним вище договором позики (а.с. 8 на звороті), вбачається, що ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» нараховував у зв`язку із простроченням боржником виконання зобов`язання за договором за період з 30.12.2021 по 23.02.2022 -3 % річних в сумі 69,04 грн та за січень, лютий 2022 року інфляційні збитки 438,12 грн.

Оскільки вказані інфляційні збитки та 3% річних нараховані до початку періоду дії в Україні воєнного стану, тобто до 24.02.2022, то така вимога відповідає положенням ст. 625, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що даний позов слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №75246212 від 16.06.2021 в сумі 19477,50 грн, а також розмір нарахованих інфляційних збитків 438,12 грн та 3% річних -69,04 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат. Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 13 000,00 грн., які є видом судових витрат.

Вирішуючи дану вимогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу

допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в особі директора Ткаченко М.М. та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с.38-40).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 37 від 01.03.2025 та витягу з Акту № 6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025, сторони погодили загальний розмір в сумі 13000,00 грн наданих правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.41, 42).

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката (ч. 6ст. 137 ЦПК України).

Окрім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанова Верховного суду КЦС від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, що зазначено, зокрема, в рішеннях у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 та у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Крім того, розмір відшкодування судових витрат не повинен бути непропорційним до предмету спору, як це зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 13.01.2021 у справі № 596/2305/18-ц.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Суд може зменшити розмір судових витрат, якщо заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат.

З огляду на шаблонний тип справи, та на те, що справа є незначної складності, однотипною, а надана допомога здебільшого стосувалася складання тексту позовної заяви, й враховуючи реальний час, необхідний на виконання процесуальних дій по підготовці позовної заяви та інших заяв та клопотань до суду й те, що розгляд справи проводився за відсутності представника позивача, на думку суду, враховуючи заперечення відповідача, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги, а вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 4 000,00 грн, що буде співмірним як зі складністю справи, так і ціною позову.

Згідно з ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами з ч. 2 ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 1407,41 грн судового збору.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 75246212 від 16.06.2021 в сумі 19 477,50 грн, а також розмір нарахованих інфляційних збитків 438,12 грн та 3% річних - 69,04 грн, всього 19984(дев`ятнадцятьтисяч дев`ятсотвісімдесят чотири)гривні 66копійок.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплачений судовий збір в розмірі 1407(однатисяча чотириста сім)гривень 41копійка та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК