Рішення № 128280713, 20.06.2025, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/970/25

2/468/615/25

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20.06.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Кочубей О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу №468/970/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.05.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №123489 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 1000 грн строком на 30 днів, з умовою сплати процентів в розмірі 2% в день.

28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №123489 від 12.05.2020 року.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та процентів, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 5220 грн, з яких: 1000 грн тіло кредиту, 4220 грн - проценти. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10500 грн.

Позов надійшов до суду 07.05.2025 року.

16.05.2025 року за відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач до суду не з`явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копії платіжних доручень; копію договору факторингу від 28.10.2021 року; копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року з додатками; копію вимоги про виконання зобов`язань від 13.01.2025 року; копію виписки з особового рахунка; копію витягу з реєстру боржників; копію довідки про ідентифікацію; копію інформаційної довідки від 25.02.2025 року; копію індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №123489 від 12.05.2020 року; копію графіку розрахунків; копію акту про отримання правової допомоги від 16.06.2025 року; копію рахунку від 16.06.2025 року; копію платіжної інструкції від 16.06.2025 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 12.05.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора був укладений кредитний договір №123489 в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитора https://www.cly.com.ua/, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 1000 грн строком на 30 днів до 10.06.2020 року, з умовою сплати процентів в розмірі 2% в день. Відповідно до графіку розрахунків позичальник мав загалом сплатити кредитору 1600 грн, з яких 1000 грн - тіло кредиту, 600 грн проценти за період кредитування.

28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №123489 від 12.05.2020 року в сумі 5220 грн, з яких: 1000 грн тіло кредиту, 4220 грн - проценти.

Відповідно до ст. 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст.ст.1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію»встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Законувизначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписамист.11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій форміч.2ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За такого укладення договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним становить 5220 грн, з яких: 1000 грн тіло кредиту, 4220 грн - проценти.

На підтвердження вказаної вище заборгованості позивач надав витяг з реєстру боржників, як додаток до відповідного договору факторингу та сформовану позивачем виписку.

Проте вказані витяг та виписка власне арифметичних розрахунків заборгованості окремо за тілом кредиту та, в першу чергу, окремо за процентами не містять, а містять лише кінцеві суми тіла кредиту та процентів, тому не можуть бути визнані судом обґрунтованими розрахунками сум, які підлягають до стягнення.

Згіднозі ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за укладеними кредитними договорами, тому його заборгованість має бути стягнута на користь нового кредитора.

За такого,підлягає стягненнюз відповідачана користьпозивача заборгованістьза тіломкредиту всумі1000 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1048та ч.1 ст.1049 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК Українипро виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2ст.1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Крім того відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19 стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

За такого, після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти, комісію та пеню, а має право на отримання окрім суми боргу двох видів плати: 1) компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення, 2) трьох процентів річних від простроченої суми.

При цьому, як вказано вище, за договором №123489 від 12.05.2020 року строк кредитування був визначений в 30 днів до 10.06.2020 року та підлягали нарахуванню проценти в розмірі 2% за кожен день, що загалом за період кредитування становило 600 грн., які і підлягають стягненню на погашення процентів за даним договором.

Таким чином, кредитор відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами саме у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення такого строку у кредитора відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором №123489 від 12.05.2020 року в сумі 1600 грн, з яких 1000 грн - тіло кредиту, 600 грн проценти за період кредитування.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 31 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 750,94 грн. (2422,40 грн. х 31 %).

Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподіл таких витрат, суд виходить з наступного.

Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду копією договору про надання правової допомоги та додаткової угоди, копією платіжної інструкції та актом про отримання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом. Загальна ціна позову в даній справі становить 5220 грн., натомість заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу 10 500 грн., що перевищує ціну позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, вказана вище категорія даної справи та типовий її характер спростовує те, що на підготовку такого позову загалом потрібно було 5 год., як це вказано позивачем.

За такого, з врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору та ціні позову, з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсної необхідності, суд вважає, що пропорційними та необхідними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 5000 грн., яка підлягає розподілу між сторонами.

При цьому, згідно зі ст. 141 ЦК України вказані витрати також підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 27%, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1550 грн. (5000 грн. х 31 %).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №123489 від 12.05.2020 року в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

В задоволенні позовних вимог про стягнення процентів в більшому розмірі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» 750 (сімсот п`ятдесят) гривень 94 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» 1550 (одну тисячу п`ятсот п`ятдесят) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження: Кирилівська, 82 офіс 7 м. Київ, ідентифікаційний код 42228158);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 20.06.2025року.

суддя: