Рішення № 128280313, 04.06.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13530/25

Провадження № 2/761/6256/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Пономаренко Н.В.

з участю секретаря: Яцишина А.О.,

представника відповідача: Рог А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»» про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и:

У березні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»» про стягнення страхового відшкодування, згідно з якого просив суд: стягнути з відповідача ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь позивача ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 46 377,00 грн. та моральну шкоду, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я на суму 15 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на гірськолижному курорті Bukovel, оплатила страхування від нещасних випадків під час катання на лижах та сноуборді в сумі 2 980,00 грн. Її було проінформовано, що оплата за квиток Bukovel №01-1614 2378 6085 6027 0495-5 від 21.12.2024 року, є підтвердженням страхування від страхової компанії ПРАТ «УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», інших деталей та умов страхування їй не було повідомлено. 21.12.2024 року близько 12:40 ОСОБА_1 , під час катання на сноуборді, на гірськолижному курорті «Буковель», отримала травму, а саме, відповідно до висновку лікаря закритий багатовідламковий внутрішньосуглобовий перелом лівої променевої кістки зі зміщенням. Її доставили в медичний заклад ТОВ «Медикал Прикарпаття», де в процесі лікування їй було проведено операцію - металоостеосинтез кісток передпліччя. Загальна вартість виконаних медичних послуг становить 46 377 грн 00 коп.: 1. Комбінована анестезія/Блокада + (TIVA + інгаляційний) перші 60 хв. - 7 000,00 грн. 2. Комплексне забезпечення операції - 11 227,00 грн. 3. Металоостеосинтез кісток передпліччя (без врахування анестезії та розхідних матеріалів/імплантів) - 27 500,00 грн. 4. Передопераційний огляд терапевта + ЕКГ - 650,00 грн. Зазначена сума була сплачена нею особисто, що підтверджується чеком номер IMerzYhSGKw.

У позовній заяві зазначено, що після отримання травми позивачка звернулася до ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», яка мала компенсувати витрати на лікування. Представники компанії спочатку запевняли її, що всі витрати будуть відшкодовані. Проте згодом спеціаліст повідомив, що операція не підлягає компенсації. Перемовини з фахівцями компанії ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» тривали понад 5 годин. Під час подальшого спілкування стало відомо, що компанія може компенсувати лікування лише у певних медичних закладах, а обрана клініка не входить до їхнього списку. Однак позивача про такі обмеження заздалегідь не повідомляли.

Позивачем вказано, що адвокатом Рог А.С. було подано адвокатський запит до ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» для отримання примірнику типового договору страхування, в якому зазначено Програму страхування та власну, жодним чином не обґрунтовану, класифікацію медичних закладів. Після отримання примірника типового договору страхування, ОСОБА_1 звернулась до ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із заявою про відшкодування за страховий випадок, на що отримала відповідь за вих №478 від 10.03.2025 року, в якій зазначено, що їй відмовлено у виплаті страхового відшкодування, через несвоєчасність звернення.

Також вказано, що в ході спілкування із фахівцями ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в день страхового випадку, а саме 21.12.2024 року, жодним фахівцем не було роз`яснено терміни звернення за відшкодуванням, а лише пусті обіцянки, які згодом також було спростовано. Вважаємо дану інформацію такою, що не відповідає дійсності, оскільки до позовної заяви додані скріншоти переписки з фахівцями ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», в якій працівники Страхової компанії зазначають, що візит до ортопеда-травматолога було прогарантовано, але жодних виплат ОСОБА_1 на отримала. Далі в ході діалогу фахівець ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» зазначив, що вони очікують інформацію від клініки, до якої було доставлено ОСОБА_1 . В подальшому жодної відповіді по суті страхового випадку в переписці отримано не було, тому ОСОБА_1 зв`язалась із ПРАТ «УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» по телефону, де спочатку їй повідомили, що їй буде відшкодовано вартість всіх проведених медичних заходів щодо неї, але потім думка спеціалістів ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» з невідомих причин була змінена і у відшкодуванні страхового випадку було відмовлено

Окрім того, у позовній заяві вказано, що позивачці було завдано моральну шкоду, оскільки вона зазнала сильного стресу, фізичного болю та хвилювань через необхідність самостійно вирішувати питання лікування і незрозумілий статус компенсації витрат. Це негативно вплинуло на її емоційний стан і звичне життя, яку вона оцінює в розмірі 15 000,00 грн.

У зв`язку з зазначеним, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.04.2025 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25.04.2025 до суду надійшов відзив у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначив, що 21.12.2024 між ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» та Позивачем (далі - Позивач) було укладено договір страхування № 21/01-35Е-0088384. Тобто, відносини між позивачем та ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» регулюються Комплексним Договором страхування відпочиваючих на території ТК «Буковель» № 21/01-35Е-0088384 от 21.12.2024 (далі Договір страхування), який складається із індивідуальної частини та публічної оферти (пропозиції) №128-2024 від 19.11.2024 укласти комплексний Договір страхування відпочиваючих на території ТК «Буковель» за стандартним страховим продуктом «Подорожуй в Буковель». В обґрунтування відзиву вказано, що невідкладна стаціонарна допомога була надана позивачу у медичному закладі рівня «А++». то відповідач не має обов`язку для відшкодування витрат позивача на медичне лікування, понесених в результаті надання невідкладної стаціонарної допомоги у ТОВ «Медикал Прикарпаття».

В судовому засідання представник позивача позовну заяву підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.

Відповідач, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про місце дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відзиві відповідач просив розгляд справи без участі представника.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані в матеріалах справи письмові докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, що 21.12.2024 між ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» та Позивачем (далі - Позивач) було укладено договір страхування № 21/01-35Е-0088384.

Таким чином, відносини між позивачем ОСОБА_1 та ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» регулюються Комплексним Договором страхування відпочиваючих на території ТК «Буковель» № 21/01-35Е-0088384 от 21.12.2024 (далі Договір страхування), який складається із індивідуальної частини та публічної оферти (пропозиції) №128-2024 від 19.11.2024 укласти комплексний Договір страхування відпочиваючих на території ТК «Буковель» за стандартним страховим продуктом «Подорожуй в Буковель» (далі - Оферта).

Отже Страховик першочергово укладає договір страхування із ТОВ «КАРПАТИ ОНЛАЙН» (на щоденні основі, один договір в день), а лижники купуючи SKI-nac стають застрахованими особами до цього договору страхування.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові Касаційного цивільного суду Верховний Суд від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18 викладено висновок, що договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування в своїх відносинах юридично-значимих повідомлень (зокрема, порядок надсилання, визначати, коли повідомлення вважатиметься отриманим). У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У постанові КЦС ВС віл 30.09.2020 у справі №559/1605/18 викладено висновок, що тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості». - Постанова КЦС ВС від 30.09.2020 у справі № 559/1605/18

Таким чином, позивач, укладаючи Договір страхування із ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ», повністю реалізувала надану їй свободу у виборі умов Договору страхування, із якими добровільно погодився, у т.ч. щодо порядку, способу та критеріїв визначення розміру суми страхового відшкодування, поставивши відповідні підписи у Договорі страхування, тим самим вчинила дії на встановлення прав та обов`язків за Договором страхування.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2024 року близько 12:40 позивач, під час катання на сноуборді, на гірськолижному курорті «Буковель», отримала травму, а саме, відповідно до висновку лікаря закритий багатовідламковий внутрішньосуглобовий перелом лівої променевої кістки зі зміщенням. Її доставили в медичний заклад ТОВ «Мединал Прикарпаття», де в процесі лікування їй було проведено операцію - металоостеосинтез кісток передпліччя.

Згідно п. 6.2.1.1.3. Договору, невідкладна стаціонарна допомога - передбачає відшкодування вартості невідкладної медичної допомоги, що надається в умовах, які передбачають цілодобовий (понад 24 години) медичний нагляд та лікування (тобто стаціонарне) в медичних закладах. Рішення про необхідність організації невідкладної стаціонарної допомоги, може бути прийняте лікарем спеціалізованої медично-санітарної служби екстреної медичної допомоги або лікуючим лікарем медичного закладу. У випадках, коли дія Договору закінчується, а Застрахована особа перебуває на лікуванні в умовах цілодобового стаціонару і її повернення (згідно медичного висновку лікаря) неможливе за станом здоров`я, відповідальність Страховика, подовжується додатково на 14 днів, починаючи з 00 годин 00 хвилин дати, яка є наступною за кінцевою датою його дії. За іншими страховими випадками, що виникли в цей додатковий період, Страховик відповідальності не несе.

Тобто, Позивачу у медичному закладі ТОВ «Медикал Прикарпаття» було надано невідкладну стаціонарну допомогу».

Згідно умов Договору, Страховиком проведено класифікацію класів клінік (розділ 10 Договору):

«А++» Приватні брендові;

«А+» Приватні високої цінової категорії;

«А» - приватні медичні заклади помірної цінової категорії;

«В», «С» - державні та відомчі медичні заклади.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Медикал Прикарпаття» належить до класу А++ згідно класифікації відповідача, оскільки вартість послуг є високої цінової категорії, і такий заклад не має філій в інших містах та регіонах України, тобто є брендованим.

Згідно п. 4 р. 10. Договору, витрати на невідкладну стаціонарну допомогу покриваються Страховиком у межах страхової суми у медичних закладах рівня «В» та «С» - державні та відомчі медичні заклади.

Таким чином, беручи до уваги, що невідкладна стаціонарна допомога була надана позивачу у медичному закладі рівня «А++». то відповідач не має обов`язку для відшкодування витрат позивача на медичне лікування, понесених в результаті надання невідкладної стаціонарної допомоги у ТОВ «Медикал Прикарпаття».

Позовна заява мотивована тим, що після отримання травми позивачка звернулася до ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», яка мала компенсувати витрати на лікування. Представники компанії спочатку запевняли її, що всі витрати будуть відшкодовані. Проте згодом спеціаліст повідомив, що операція не підлягає компенсації. Перемовини з фахівцями компанії ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» тривали понад 5 годин.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 102 Закону України «Про страхування» договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів на підтвердження факту звернення позивача до відповідача ПРАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» щодо отримання страхового відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стаття 23 ЦК України встановлює, яку форму може набувати моральна шкода, та в яких випадках вона може бути заподіяна особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Отже, підставами для всіх випадків відшкодування шкоди, є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка заподіювана шкоди; 3) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; 4) вина заподіювана шкоди.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювана.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, судова практика виходить із положення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору» (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Як уже зазначалось судом, що невідкладна стаціонарна допомога була надана позивачу у медичному закладі рівня «А++». то відповідач не має обов`язку для відшкодування витрат позивача на медичне лікування, понесених в результаті надання невідкладної стаціонарної допомоги у ТОВ «Медикал Прикарпаття».

В даному випадку відсутні обов`язкові елементи складу цивільного правопорушення - факт наявності протиправної поведінки заподіювана шкоди та вина заподіювана шкоди, що, як наслідок, вказує на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому відповідно до частини 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем не доведено одночасної наявності чотирьох умов, які б слугували підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди, зокрема, неправомірності дій відповідача, наявності шкоди, вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Таким чином інші доводи позивача не впливають на вищевказані висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в межах заявлених позивачем вимог за вказаних в позові підстав.

При цьому, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку із повною відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1192, ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 262-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»» про стягнення страхового відшкодування, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено: 19.06.2025.

Суддя: