Ухвала суду № 128280236, 19.06.2025, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 451/1471/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2025 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.04.2015 за №12015140280000191 за обвинуваченням

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стоянів Радехівського району Львівської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, офіційно працевлаштованого у ТзОВ "МКБ Станіслав", розлученого та такого, що має на утримання одну неповнолітню дитину, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 ,обвинувачується органомдосудового розслідуванняв тому,що заневідомих обставинта уневстановлений слідствомчас придбавмелену маковусолому,яку він зберігав без встановленої слідством мети збуту до 29.04.2015 року, оскільки цього ж дня із вказаною маковою соломою перебував в с.Бабичі Радехівського району Львівської області, де на території недіючої цегельні близько 16.00 год., був зупинений працівниками міліції, які у нього виявили та вилучили вказану мелену макову солому, яка містить морфін, кодеїн і є маковою соломою і відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, маса якої в перерахунку на висушену речовину становить 6483,35 грама, що згідно наказу МОЗ №634 від 29 липня 2010 року відноситься до особливо великих розмірів наркотичних речовин.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні та зберігані наркотичних засобів без мети збуту в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про закриття провадження у справі та звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, подавши з цього приводу письмове клопотання.

Захисник ОСОБА_5 клопотання про закриття кримінального провадження підтримав та просив звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 щодо заявленого клопотання про закриття провадження заперечив та вказав, що ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження було оголошено в розшук, який тривав 1,5 роки, а тому перебіг строків давності переривався та на даний час строки притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не закінчились.

Заслухавши обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, скоєному у 2015 році, зокрема ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав мелену макову солому, яка містить морфін, кодеїн і є маковою соломою і відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, маса якої в перерахунку на висушену речовину становить 6483,35 грама, що згідно наказу МОЗ №634 від 29 липня 2010 року відноситься до особливо великих розмірів наркотичних речовин.

При вирішенні даного питання, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, а відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 285 КПК України особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закрити кримінального провадження, що також доводиться його письмовим клопотанням від 19.06.2025.

Для закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України необхідно встановити, що органом досудового розслідування не виявлено та не встановлено особи, яка вчинила кримінальне правопорушення і при цьому закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, за винятком випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до частини 1 статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Так, санкція ч. 3 ст. 309 КК України (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення), за вчинення цього кримінального правопорушення передбачає покарання виключно позбавленням волі строк від п`яти до восьми років.

Виходячи з цього, відповідно до положень ст. 12 КК України (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 309 КК України є тяжким злочином.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення), перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Як вказав у судовому засіданні прокурор, що постановою слідчого від 29.05.2018 було зупинено досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , а саме через оголошення його розшуку (а.с.97-99).

Постановою слідчого від 16.09.2019, досудове розслідування по кримінальному провадженні №12015140280000191 від 30.04.2015 відновлено у зв`язку із встановленням місця знаходження ОСОБА_4 (а.с.100-101).

На думку прокурора зазначені вище обставини справи, а саме ухилення обвинуваченого від досудового слідства, зумовили зупинення перебігу строків давності, а тому не має підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності.

Вирішуючи дане питання, суд виходив з наступного.

На думку суду, сам по собі факт оголошення розшуку ще не є підставою для зупинення досудового розслідування. Суд повинен перевіряти, чи вжиті органом досудового розслідування заходи для реального розшуку підозрюваного, а не лише формального оголошення в розшук. Оголошення в розшук особи без підтверджених даних про її ухилення від слідства або суду, без доказів вжитих заходів щодо її встановлення, свідчить про формальний характер розшуку. Орган досудового розслідування має довести, що вичерпав усі можливості для встановлення місця перебування підозрюваного. Ухилення має бути підтверджено фактичними даними, а не припущеннями.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.02.2023 по справі № 712/5692/19 та у постанові від 10.03.2022 по справі № 199/7220/19.

В обгрунтування оголошення розшуку ОСОБА_4 та відповідно зупинення досудового розслідування, представник органу досудового розслідування у своїй постанові від 29.05.2018 посилається на те, що у ході проведення досудового слідства було проведено ряд слідчих дій з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_4 , за результатами яких не виявилось можливим у зв`язку з чим виникли підстави вважати, що ОСОБА_4 навмисно переховується від органів досудового слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Однак, матеріали даного кримінального провадження не містять доказів та підтверджених даних, як на підставу ухилення ОСОБА_4 від слідства, як і не містять даних про те, що органом досудового слідства було вичерпано усі можливості та проведені усі необхідні слідчі дії для встановлення місця перебування підозрюваного.

Разом з тим, як вказав у судовому засіданні захисник обвинуваченого, що в період оголошення розшуку ОСОБА_4 , у органу досудового слідства були наявні можливості для встановлення місця його перебування, зокрема весь цей час, ОСОБА_4 сплачував аліменти на утримання дитини, про що приносив до виконавчої служби відповідні квитанції.

Також, як видно з обставин справи, а саме пояснень обвинуваченого при обранні відносно нього запобіжного заходу, в яких ОСОБА_4 вказував, що не переховувався від слідства, зокрема у 2015 він для належного виконання обов`язку по сплаті аліментів поїхав до м. Києва на заробітки та до місця проживання не повертався, оскільки посварився з родичами. З 2016 офіційно був працевлаштований у ТзОВ "МКБ Станіслав" в м. Івано-Франківськ, де працює і проживає по даний час, що підтверджується наданою стороною захисту довідкою директора ТзОВ "МКБ Станіслав" від 18.06.2025 №18/06.

Беручи до уваги вище викладені обставини справи та те, що до, та під час оголошення розшуку ОСОБА_4 , на нього не було покладено жодних обмежень щодо місця проживання чи перебування, суд вважає, що викладені у постанові про зупинення досудового слідства та оголошення розшуку ОСОБА_4 підстави щодо ухилення підозрюваного від слідства, були лише припущеннями органу слідства про таке ухилення, оскільки вказана обставина не була підтверджена жодними фактичними даними.

А тому, суд вважає, що оголошення ОСОБА_4 у розшук було формальним рішенням органу досудового розслідування та не дає жодних підстав для переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 р. № 12, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. При цьому таке звільнення є обов`язком суду.

Таким чином, з врахуванням того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, з дня вчинення якого минув строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, а саме 10 років відповідно, він не ухилявся від слідства та суду та не вчинив нового кримінального правопорушення, обвинуваченому роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, і він погоджується на звільнення з цих підстав, враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до переконання, що обвинуваченого потрібно звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення).

Речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Вирішуючи питання процесуальних витрат у справі суд виходив з такого.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17, зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

А відповідно до висновку об`єднаної палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.3ст.309 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо нього закрито, тому витрати на проведення судових експертиз не підлягають стягненню з ОСОБА_4 , а їх необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 100, 284, 285, 288, 314 КПК України, п. 2, 3 ч.1 ст. 49 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.04.2015 за №12015140280000191 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України закрити у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності.

Речові докази, а саме білий господарський мішок, з подрібленою маковою соломою - знищити.

Процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні, які становлять 460,80 грн., віднести на рахунок держави.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1