Рішення № 128278951, 10.06.2025, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/224/25

Провадження № 2/439/232/25

10 червня 2025 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» заборгованість за кредитними договорами позики в розмірі 19 250 (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 24 жовтня 2023року між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Качай гроші», як позикодавцем було укладено кредитний договір за № 00-9911742, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив підпис.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором позики позикодавець виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору. Проте позичальник, який зобов`язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно позикодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням.

Позивач мотивує, що взяті на себе зобов`язання за Договором позичальник належним чином не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 19 250 (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень, з яких: 5 250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) гривень заборгованості за тілом кредиту, 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень заборгованості за відсотками.

Позивач акцентує, що право грошової вимоги за договором кредиту за номером: № 00-9911742 від 24.12.2021 року за договором факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року перейшло до ТзОВ «Макс Кредит», а надалі за договором факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, перейшло до ТзОВ «ФК «Ейс».

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за вказаними кредитним договором.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

28 січня 2025 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

10 червня 2025 року від представника відповідача адвокат Черниш І.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов визнала та пояснила, що відповідачка дійсно взяла позику в ТзОВ «Качай гроші. Однак у зв`язку з скрутним матеріальним становищем не виконала умови кредитного договору. Оскільки відповідачка є особою з інвалідністю ІІІ групи, має постійні проблеми зі здоров`ям, що вимагає постійних фінансових витрат. Тому, просить врахувати данні обставини при визначенні умов погашення заборгованості. Крім того, просила у випадку задоволення позову розстрочити (відстрочити) виконання судового рішення терміном на 10 місяців з дня набрання законної сили.

Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від представника позивача: Дорошенко Марини Анатоліївни надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити..

Представник відповідача адвокат Черниш І.І. у судове засідання не з`явилась. Однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 24 жовтня 2023 року між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Качай гроші», як позикодавцем було укладено кредитний договір за номером: 00-9911742, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставила підпис

Право грошовоївимоги задоговором кредитуза номером:№ 00-9911742від 24.12.2021року задоговором факторингу№ 22-01/2024від 22січня 2024року перейшлодо ТзОВ«Макс Кредит»,а надаліза договоромфакторингу №16082024-МК/ЕЙСвід 16серпня 2024року,перейшло доТзОВ «ФК«Ейс», що підтверджується відповідним договором, актом приймання передачі та реєстром позичальників.

Відповідно до наданого на дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-9911742 проведеного ТзОВ «Качай гроші» заборгованість ОСОБА_2 перед позикодавцем становить 16625 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень, з яких 5000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11375 гривень заборгованість по процентах за користування кредитом та 250 гривень комісії.

Відповідно до наданого на дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-9911742 проведеного ТзОВ «Макс Кредит» заборгованість ОСОБА_2 перед позикодавцем становить 19250 (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят ) гривень, з яких 5250 гривень заборгованість за тілом кредиту, 14 000 гривень заборгованість по процентах за користування кредитом.

Згідно із довідкою МСЕК від28.08.2018 року ОСОБА_1 , є особою з інвалідність ІІІ групи довічно.

Згідно із довідкою про доходи від 26 лютого 2025 року за період з 01.12.2024 року по 28.02.2025 року дохід ОСОБА_1 склав 7083 гривні.

Мотиви суду.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доказами у справі підтверджується факт укладення між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Качай гроші», як позикодавцем договору позики за № 00-9911742 від 24 жовтня 2023 року. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору сума кредиту 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. пунктом 1.3 договору визначено строк кредитування 120 днів, та пунктом 1.4.1.предбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,5 % на 30 днів та стандартна процентну ставку складає 2,50 вдень, після закінчення пільгового періоду та пунктом 1.5 договору передбачено комісію в сумі 250 гривень, на умова визначених договором, зокрема строковості, зворотності та оплатності.

Також пунктом 1.8 кредитного договору зазначено загальну вартість кредиту для позичальника, яка складає: 17250.00 грн

Позикодавець надав позичальнику кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, у повному обсязі.

Не виконавши умови кредитного договору ОСОБА_1 допустила заборгованість, що підтверджено розрахунком заборгованості наданої ТзОВ «Качай гроші».

Заборгованість позичальника: ОСОБА_1 за грошовим зобов`язанням перед позикодавцем, у частині повернення суми тіла кредиту складає 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Право грошової вимоги за договором кредиту за номером: № 00-9911742 від 24.12.2021 року за договором факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року перейшло до ТзОВ «Макс Кредит», а надалі за договором факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, перейшло до ТзОВ «ФК «Ейс».

Отже, саме позивач є належним стягувачем за даним кредитним договором.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс», у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень підлягають до задоволення.

Щодо нарахування процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України.

Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом». Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Саме за таке благо: можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу, позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні (правомірні) очікування щодо належного його виконання. Зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору. Отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, себто та для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України, поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, вочевидь, порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

У свою чергу, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору, в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін, співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, зазначила, що в таких випадках також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12.

Як вбачається зі змісту проаналізованого судом договором позики за № 00-9911742 від 24 жовтня 2023року, договірні сторони між собою узгодили суму кредиту, яка відповідно до до п. 1.2 кредитного договору становить 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. Пунктом 1.3 договору визначено строк кредитування 120 днів, та пунктом 1.4.1.предбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,5 % на 30 днів та стандартна процентну ставку складає 2,50 вдень, після закінчення пільгового періоду.

Досліджуване судом зобов`язання не містить у собі умови щодо встановлення нарахування процентів як міри відповідальності позичальника у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, за досліджуваних обставин справи, нарахування відсотків повинно відбуватися на загальних підставах, визначених статтею 1048 Цивільного кодексу України. Тобто під час визначеного договором строку кредитування чи до моменту пред`явлення до позичальника вимоги про повернення коштів за зобов`язанням.

Суд проводить розрахунок нарахованих процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України за формулою: Розмір нарахованих процентів за договором = (Сума тіла кредиту Х Кількість днів строку кредитування Х Денну відсоткову ставку за користування кредитом).

За кредитним договором за номером договором позики за номером: № 9911742 від 24 жовтня 2023року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» та ОСОБА_1 сума кредиту становить 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. Строк дії кредиту: 120 днів. Відсоткова ставка за користування грошовими коштами: 0,5 відсотка за день користування перші 30 днів та 2.5 % за наступні 90 строку кредитування. Розмір нарахованих процентів за договором повинен становити 12000 (дванадцять тисяч) гривень (5000 гривень Х 30 днів Х 0,5 %) + (5000 гривеньХ90 днів Х 2.5%).

Заборгованість ОСОБА_1 , у частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, становить: 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

Право грошової вимоги за договором кредиту за номером: № 00-9911742 від 24.12.2021 року за договором факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року перейшло до ТзОВ «Макс Кредит», а надалі за договором факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, перейшло до ТзОВ «ФК «Ейс».

Отже, саме позивач є належним стягувачем за даним кредитним договором.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс», у частині стягнення заборгованості процентами по кредитному договору в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень є підставними та підлягають до задоволення.

Щодо розстрочки виконання рішення суду.

Представником відповідача заявлено клопотання про розстрочення виконання судового рішення терміном на 10 місяців з дня набрання законної сили.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин а справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення передбачена ст. 435 ЦПК України у міститься у розділі VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)», тобто, таке питання вирішується на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Стаття 267 ЦПК України не передбачає обставин, які повинні враховуватися судом при ухваленні рішення про відстрочку його виконання. Такі обставини визначені ст. 435 ЦПК України.

Так відповідно до п.4 ст. 435 вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до наданих суду довідок про доходи від 26 лютого 2025 року за період з 01.12.2024 року по 28.02.2025 року дохід ОСОБА_1 склав 7083 гривні (отримано пенсійне забезпечення). Також суду надано копію довідки МСЕК від 28.08.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи довічно.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що матеріальний стан відповідачки є тяжким, а тому, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 10 місяців є підставним та підлягає до задоволення.

Суд вважає можливим розстрочити виконання рішення, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, терміном на 10 (десять) місяців, починаючи із дня ухвалення даного рішення, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що від 22 листопада 2024 року між ТзОВ «ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: 2211/Е. Предметом договору визначено, що приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Розмір гонорару адвоката за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору

Винагорода адвокатського бюро за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із урахуванням складності справи, економічної вигоди для Клієнта та його господарської діяльності, а саме: шляхом встановлення фіксованої суми гонорару за надання послуг представництва інтересів клієнта в суді у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується актом прийому - передачі наданої юридичної допомоги від 22 листопада 2024 року до договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: 2211/Е від 22 листопада 2024 року.

Адвокатом Тараненко А.І. надано належним чином та у повному обсязі ТзОВ «ФК «Ейс» професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: 2211/Е від 22 листопада 2024 року вбачається, що сторони узгодили між собою регулювання ціни договору з надання послуг у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги Адвоката Тараненко Артема Ігоровича та витрати, які були понесені позивачем: ТзОВ «ФК «Ейс» за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.

Суд вважає, що фактично понесені судові витрати відповідачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 88,31 відсотка, суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: ТзОВ «ФК «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 у розмірі 6 181 (шість тисяч сто вісімдесят одна) гривня 70 копійок.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок (а.с. 1).

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 19 250 (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень. Судом задоволено позовні вимоги частково у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, що складає 88,31 % від ціни позову..

За таких обставин, суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2139(двітисячі стотридцять дев`ять)гривень 22копійки .

На підставі статей 16, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс», задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ФК«Ейс» заборгованістьза кредитнимдоговором всумі в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Розстрочити ОСОБА_1 , виконання рішення Бродівського районного суду Львівської області про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» заборгованості у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, терміном на 10 (десять) місяців, шляхом сплати щомісячного платежу рівними частинами по 1700 (одна тисяча сімсот) гривень до 25 числа поточного місяця, із першим платежем до 25.07.2025;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 139 (дві тисячі сто тридцять дев`ять) гривень 22 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 181 (шість тисяч сто вісімдесят одна) гривня 70 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийнятті постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс», місцезнаходження: Київська область, місто Київ, вулиця Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 .

Суддя Б.М.Петейчук