Ухвала суду № 128277364, 19.06.2025, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/757/24

Провадження № 2-др/529/7/25

УХВАЛА

іменем України

19 червня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - суддіПетренко Л.Є.

з участю секретаря Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судового засіданні заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Маркович Анни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат

встановив:

Представниця відповідачки ОСОБА_1 адвокат Маркович А.М. подала до суду заяву, яка сформована в системі «Електронний суд» 09.06.2025 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

В обґрунтування заяви представниця відповідачки Маркович А.М. зазначила, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заяви вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

При цьому, вказала, що відповідачка ОСОБА_1 вважає, що подання позову ТОВ «Коллект центру» до неї про стягнення заборгованості за договором є необґрунтованим та безпідставним, що призвело до звернення відповідачки ОСОБА_1 за правничою допомогою, з метою захисту своїх прав та інтересів і понесла на це витрати.

Пред`являючи позов до суду позивачем не було перевірено тверджень та обставин, які вказані у позовній заяві, зокрема на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано кошти на рахунок позичальника у розмірі 3000 грн., однак ТОВ ФК «Вей фор пей» здійснило переказ коштів на карту, яка не належить позичальнику.

ОСОБА_1 з метою спростування вказаних обставин була змушено звернутись за наданням їй в цій справі правничої допомоги та здійснювати витрати за її отримання.

Сума витрат, які просить представниця відповідачки стягнути з позивача становить 3000 грн.

13.06.2025 представником позивача ТОВ «Коллект центр» подано заперечення на заяву, у якій загалом вказано, що позивач заперечує проти стягнення з нього понесених відповідачкою ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

Так зазначає, що відповідачем не надано до суду з поважних причин відповідних доказів понесених витрат із поданим відзивом на позовну заяву, із врахуванням того, що такі докази повинні бути подані разом із відзивом на позовну заяву.

Крім того, сторона відповідача пропустила строк на подання заяви про ухвалення рішення із поданням доказів.

Самими ж матеріалами справи підтверджено, що жодних неправомірних дій як первісного кредитора так і позивача не було, а тому витрати на правничу допомогу не можуть бути покладені на позивача. Кредитором були перераховані кредитні кошти, проте через дії відповідача щодо свого мобільного номеру телефону та розголошення своїх персональних даних, кошти перераховані іншій особі.

В судове засідання сторони не з`явились. Неявка повідомлених сторін не перешкоджає розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, заперечення позивача, матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

В провадженні Диканського районного суду Полтавської області перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

02.06.2025 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області залишено без розгляду, за заявою позивача про це.

Як вбачається з довідки про доставку електронного документу ухвалу про залишення без розгляду від 02.06.2025, надіслано в електронний кабінет Маркович А.М. представнику відповідачки ОСОБА_1 03.06.2025 о 12 год 24 хв. (а.с. 209).

Отже, починаючи з 03.06.2025 року сторона відповідача достеменно була обізнана про наслідки розгляду справи, а саме залишення позову ТОВ «Коллект центр» без розгляду.

З заявою про вирішення питання про стягнення з позивача відшкодування понесених судових витрат, за наслідком вчинення необґрунтованих дій, сторона відповідача звернулась 09.06.2025, шляхом надсилання такої через систему «Електронний суд», яка була сформована у ній у вказану дату, а зареєстрована судом 10.06.2025, а отже строк на подання такої заяви не пропущено, оскільки останній день на подання заяви припадав на неробочий день.

За наслідком чого, суд доходить до висновку, що заява та відповідні докази на підтвердження понесення стороною відповідача судових витрат, заявлених до відшкодування з позивача в порядку ч.5ст. 142 ЦПК України, подані до суду з дотриманням встановленого ч.8ст. 141 ЦПК України п`ятиденногостроку для їх подання.

Що стосується обгрунтованості заяви про відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5ст. 142 ЦПК Україниу разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч.6ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьоюп`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.9ст.141 цього Кодексу.

Згідно ч.9ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Аналіз вказаних норм процесуального закону, якими врегульовано питання розподілу судових витрат (ст.141,142ЦПК України) дає підстави для висновку, що вразі залишення позову без розгляду та заявлення вимог про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи,суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України,оскільки вказана норма є спеціальною. При цьому заявнику необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні (ухвалі суду), які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені. Тобто стягнення з позивача компенсації понесених учасником справи витрат, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Зважаючи на те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, саме відповідач, звертаючись до суду із заявою про розподіл судових витрат, повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому залишенням його без розгляду.

У Верховному Суді склалася стала та послідовна практика застосування цієї норми процесуального закону. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі (як і залишення позову без розгляду) можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі/залишення позову без розгляду не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил підсудності та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Верховний Суд також неодноразово вказував, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".Окрім того, поняття "необґрунтовані дії позивача" не є тотожним поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив як підставу для компенсації саме дії позивача, які є необґрунтованими, а не заяву по суті спорупозов. Тобто предметом дослідження в даному випадку не може бути надання оцінки обґрунтованості позовних вимог, яка здійснюється судом при прийнятті рішення по суті спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначила, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятоїстатті 130 ГПК України(ч.5ст. 142 ЦПК України) має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

У поданій суду заяві від 09.06.2025 про ухвалення додаткового рішення представником відповідачки не вказано, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, не надано доказів в обґрунтування цих обставин.

Твердження представниці відповідачки - адвоката Марковича А.М. про те, що позивачем до подання позову до суду не здійснювались відповідні запити в банк, та жодним чином не перевірялось, що грошові кошти отримані третьою особою, а не відповідачкою, та що взагалі банківська карта відповідачці не належала, не можуть бути свідченням необґрунтованості дій позивача, пов`язаних з розглядом справи. Слід врахувати сподівання позивача на добросовісні дії позичальників, зокрема і в зазначенні своїх персональних даних при оформленні кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9ст. 141 ЦПК України.

За таких обставин, заява про компенсацію судових витрат відповідача на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.141352-354 ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Маркович Анни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем по цивільній справі № 529/757/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Л.Є. Петренко