Ухвала суду № 128270227, 19.06.2025, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/720/25

19 червня 2025 року селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Решетов В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 04.06.2025р. по заяві Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послугу з розподілу природного газу в сумі 2269,92 грн за період з 01 жовтня 2023 року по 31 травня 2025 року,

в с т а н о в и в:

16 червня 2025 року до суду звернулася ОСОБА_2 із заявою про скасування судового наказу виданого 04.06.2025 р. Богородчанським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з неї на користь ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (р/р IBAN НОМЕР_1 відкритий в АТ "Ощадний Банк", МФО 336503, код ЄДРПОУ 45371501) 2269 грн 92 коп. заборгованості за послугу з розподілу природного газу за період з 01 жовтня 2023 року по 31 травня 2025 року (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) та стягнення 242 грн 24 коп. витрат по оплаті судового збору.

На обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначає, по-перше вона жодних договорів на послуги Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» не укладала, про що свідчить відсутність підписаної нею копії такого документу у матеріалах справи, в межах якої виданий судовий наказ.

По-друге, вважає, що стягувач та його представник в незаконний спосіб отримали та використали її персональні дані, адже дозволів на передачу і обробку власних персональних даних вона ОСОБА_2 не надавала.

По-третє, заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, так як повноваження представника заявника не підтверджені належним чином. До заяви про видачу судового наказу долучено дві електронні довіреності , видані в порядку передоручення, які надруковані та сформовані як документи в ЄСІТС «Електронний суд», без підписів довірителів, і без долучення до заяви сканкопій таких довіреностей, засвідчених відповідними посадовими особами за допомогою їхніх ЕЦП. Жодна з цих двох довіреностей не є нотаріально посвідченою. Отже, заявником не надано жодних документів, що дають право Данилюк Галині представляти інтереси юридичної особи в суді у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

По-четверте, до заяви не долучено жодного доказу, який підтверджує отримання Стягувачем Ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Не надано жодного доказу, що на території Богородчанської громади , а саме по вулиці Січових Стрільців села Глибівка Івано-Франківська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні Мережі України» на законних підставах у господарському віданні, користуванні, чи експлуатації перебуває газорозподільна система, володіючи якою вона має право надавати послуги розподілу газу, а також що будинок ОСОБА_2 підключено саме до цієї газорозподільної системитобто не надано доказів законності користування газовими мережами в межах Богородчанської громади, що свідчить про відсутність порушеного права Стягувача.

По-п`яте, стягувачем не надано належними доказів порушення зобов`язання ОСОБА_2 , а саме заборгованості, яка може бути встановлена виключно первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' № 996 - ХІV від 16.07.1999року. Зокрема, такими доказами можуть бути, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі Колегії Суддів Третьої Судової Палати Касаційного Цивільного Суду від 06.06.2019року у справі №750/1627/18. Просить наказ скасувати.

Згідно ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що підстав для повернення заяви про скасування судового наказу немає.

Наказне провадження має безспірний характер, а заперечення боржника проти вимог стягувача є мотивованим, що свідчить про наявність спору. Тому судовий наказ підлягає скасуванню. Заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Щодо вимоги ОСОБА_2 про стягнення на її користь судового збору в сумі 151,40 гривень за подання до суду заяви про скасування судового заказу, суддя вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки чиним законодавством повернення або стягнення судового збору сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу або її скасуванні не передбачено.

Так, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

Таким чином, відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника у разі пред`явлення ним позову до боржника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_2 про відшкодування витрат на оплату судового збору, сплаченого у наказному провадженні, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.171, 260 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Скасувати судовий наказ Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 04.06.2025р. у справі №338/720/25 за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 04.06.2025р. по заяві Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послугу з розподілу природного газу в сумі 2269,92 грн за період з 01 жовтня 2023 року по 31 травня 2025 року.

У іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Роз`яснити стягувачу його право на звернення з тією самою вимогою до суду в порядку спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Решетов