Рішення № 128256481, 19.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 р. справа № 520/7819/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо невидачі наказу про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » видати наказ про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в період з 22.05.2024 по 18.07.2024 включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він згідно свідоцтва про хворобу № 307/СНП від 13.09.2024 отримав захворювання Ішемічну хворобу серця: післяінфарктний кардіосклероз (не Q інфаркт міокарда нижньої ділянки лівого шлуночка 22.05.2024), Коронароагіографія 22.05.2024, Гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, ступінь 2, СН стадія В зі збереженою скорочувальною функцією лівого шлуночку (ФВ 64 %) ФК ІІ за NYHA, ХСН І. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. Остеохондроз шийного та поперекового відділу хребта з незначним порушенням функції. Захворювання, ТАК, отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції. Однак, за період перебування на лікуванні, позивач не отримав виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Після звернення позивача до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », листом, який був отриманий відповідачем 14.12.2024 , позивачу було відмовлено в призначенні даної виплати. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 21.04.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що в позивача наявне загальне «захворювання», тому позивач не відноситься до переліку осіб, на яких розповсюджується додаткова винагорода. За доводами відповідача, дану інформацію було доведено до позивача листом Департаменту від 09.12.2024 № 10584-2025, в якому зазначалось про те, що за загальне захворювання додаткова винагорода не виплачується, вона нараховується і виплачується в разі отримання поранення, контузії, травми, каліцтва, пов`язаним із захистом Батьківщини. Відповідач вважає позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач проходив службу в Національній поліції України з 07.11.2015, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

З 05.04.2023 позивач перебував на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що вбачається з наявної в матеріалах справи довідки від 14.08.2024 № 7213/01/59/14-2024. (а.с. 22)

Позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу)) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 30.09.2024, що вбачається з витягу з наказу від 27.09.2024 № 1366 о/с. (а.с. 26)

Зі свідоцтва про хворобу № 307/СНП, наданого позивачем до суду, вбачається, що 13.09.2024 медична (військово-лікарська) комісія ДУ "ТМО МВС України по Луганській області" за розпорядженням заступника начальника ВКЗ УПОП № 3 ДПОП "ОШБ "Лють" здійснила медичний огляд ОСОБА_1 (позивача) та діагностувала наявність у позивача наступного захворювання:

- ішемічна хвороба серця, післяінфарктний кардіосклероз (не Q-інфаркт міокарда нижньої ділянки лівого шлуночка 22.05.2024), коронароангіографія 22.05.2024, гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, ступінь 2, СН стадія В зі збереженою скорочувальною функцією лівого шлуночку (ФВ- 64 %) ФК ІІ за NYHA, XCH I, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей, остеохондроз шийного та поперекового відділу хребта з незначним порушенням функції. Захворювання, ТАК, отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії;

- поліп жовчного міхура без порушення функцій, хронічний вірусний гепатит В з незначним порушенням функції печінки, мінімальною активністю. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції. (а.с. 19-21)

За доводами позивача, викладеними в позовній заяві, в період з 22.05.2024 по 18.07.2024 він перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з зазначеним вище захворюванням, тому має право на отримання за вказаний період додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

З наявних у матеріалах справи медичних документів вбачається, що позивач у період з 22.05.2024 по 04.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні інтервенційної кардіології та інтенсивної терапії КП "Дніпропетровський обласний клінічний центр діагностики та лікування", з 04.06.2024 по 18.06.2024 - на стаціонарному лікуванні у відділенні відновлювального лікування ДУ "ТМО МВС України по Дніпропетровській області". (а.с. 19-21, 23, 25)

Позивач звертався до відповідача з заявою щодо виплати йому додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, однак листом від 09.12.2024 № 10584-2024 відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, за спірний період, оскільки позивач перебував на лікуванні, що не було пов`язано з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом). (а.с. 27-29)

Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо невидачі наказу про виплату йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно із пунктом четвертим частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» (далі - Постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до статті першої Указу Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який відповідними Указами Президента України продовжувався та триває по день розгляду справи.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошена загальна мобілізація упродовж 90 діб. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Також пункт 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 постановив Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Станом на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції правовий режим воєнного стану продовжує діяти.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 року прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно положень пункту 1-2 Постанови № 168 передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також, Порядком та умовами виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженими Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 листопада 2022 року № 775 (далі за текстом - Порядок № 775) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірі до 100000 гривень - поліцейським, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно участі в бойових діях або заходах (підпункт 4 пункту 2 Порядку № 775).

До наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, уключаються поліцейські, у тому числі ті, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із участю в бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) - з дня отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (підпункт 1 пункту 4 Порядку № 775).

Так, судом під час розгляду справи встановлено, що позивач проходив службу в Національній поліції України з 07.11.2015, зокрема, з 05.04.2023 по 30.09.2024 перебував на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що вбачається з наявної в матеріалах справи довідки від 14.08.2024 №7213/01/59/14-2024. (а.с. 22)

Зі свідоцтва про хворобу № 307/СНП, наданого позивачем до суду, вбачається, що 13.09.2024 медична (військово-лікарська) комісія ДУ "ТМО МВС України по Луганській області" за розпорядженням заступника начальника ВКЗ УПОП № 3 ДПОП "ОШБ "Лють" здійснила медичний огляд ОСОБА_1 (позивача) та діагностувала наявність у позивача наступного захворювання:

- ішемічна хвороба серця, післяінфарктний кардіосклероз (не Q-інфаркт міокарда нижньої ділянки лівого шлуночка 22.05.2024), коронароангіографія 22.05.2024, гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, ступінь 2, СН стадія В зі збереженою скорочувальною функцією лівого шлуночку (ФВ- 64 %) ФК ІІ за NYHA, XCH I, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей, остеохондроз шийного та поперекового відділу хребта з незначним порушенням функції. Захворювання, ТАК, отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії;

- поліп жовчного міхура без порушення функцій, хронічний вірусний гепатит В з незначним порушенням функції печінки, мінімальною активністю. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції. (а.с. 19-21)

Тобто, в наявних у матеріалах справи документах встановлено зв`язок зазначеного захворювання позивача з безпосередньою участю в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії та з проходженням служби в поліції, а саме зазначено: "Захворювання, ТАК, отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії" або "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції".

Суд зазначає, що аналіз норм пункту 1-2 Постанови № 168 та підпункту 1 пункту 4 Порядку № 775 дозволяє зробити висновок, що нарахування та виплати поліцейським додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень передбачається за таких умов:

а) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, безпосередньою участю в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії;

б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, безпосередньою участю в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії;

в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 22.05.2024 по 04.06.2024 - у відділенні інтервенційної кардіології та інтенсивної терапії КП "Дніпропетровський обласний клінічний центр діагностики та лікування", та з 04.06.2024 по 18.06.2024 - у відділенні відновлювального лікування ДУ "ТМО МВС України по Дніпропетровській області". (а.с. 19-21, 23, 25)

Разом з тим, аналізуючи вищезазначені норми права через призму фактичних обставин справи, суд встановив, що згідно з наявними в матеріалах справи виписками з медичної картки позивача та іншими медичними документами позивач перебував на лікуванні в зазначені періоди у зв`язку з наступними захворюваннями: ішемічна хвороба серця, післяінфарктний кардіосклероз (не Q-інфаркт міокарда нижньої ділянки лівого шлуночка 22.05.2024), коронароангіографія 22.05.2024, гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, ступінь 2, СН стадія В зі збереженою скорочувальною функцією лівого шлуночку (ФВ- 64 %) ФК ІІ за NYHA, XCH I, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей, остеохондроз шийного та поперекового відділу хребта з незначним порушенням функції; поліп жовчного міхура без порушення функцій, хронічний вірусний гепатит В з незначним порушенням функції печінки, мінімальною активністю, що відповідно до наявних у справі медичних документів кваліфікується як «Захворювання, ТАК, отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії» та «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції». (а.с. 19-21)

Суд звертає увагу, що норми Постанови № 168 та Порядку № 775 передбачають підстави для отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн протягом строку перебування на стаціонарному лікування лише у зв`язку із отримання поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, з участю у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі стримування збройної агресії, а не у зв`язку із захворюванням.

При цьому, суд зазначає, що "поранення" та "захворювання" є відмінними поняттями.

Довідок про обставини отримання позивачем саме поранення (контузії, травми чи каліцтва) або інших відповідних медичних документів матеріали справи не містять. У матеріалах справи містяться виключно медичні документи щодо наявності в позивача захворювання та лікування позивача у зв`язку з відповідним захворюванням.

Так, оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період з 22.05.2024 по 18.06.2024 (підтвердження чого міститься в матеріалах справи) у зв`язку захворюванням (що встановлено згідно наявних у матеріалах справи медичних документів, в тому числі свідоцтва про хворобу), а не пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), то відсутні підстави вважати, що позивач має право на отримання за такий період додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн.

Щодо іншої частини спірного періоду, а саме з 19.06.2024 по 18.07.2024, то матеріали справи взагалі не містять доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні у вказаний період.

Щодо доводів позивача про те, що в період з 29.06.2024 по 18.07.2024 він перебував на амбулаторному лікуванні, що також є підставою для виплати позивачу спірної додаткової винагороди, суд зазначає, що, зважаючи на вищевикладені положення постанови КМУ № 168 та Порядку № 775, якими регулюється порядок виплати поліцейським, зокрема, збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, суд зазначає, що на даний час взагалі відсутні норми щодо виплати збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди за час перебування саме на амбулаторному лікуванні, отже відповідні доводи позивача суд не приймає до уваги.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні доводи та відповідні документи, що підтверджують факт отримання позивачем поранення (травми, каліцтва, контузії) та перебування позивачем у спірний період на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманням такого поранення, що б свідчило про наявність у позивача права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди.

Позивачем у позовній заяві вказані лише загальні доводи щодо бездіяльності відповідача, що виразилася у невиплаті позивачу спірної додаткової винагороди за спірний період, однак жодних обставин та відповідних доказів, з яких суд міг би встановити наявність у позивача права на отримання спірної додаткової винагороди матеріали справи не містять.

Таким чином доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо наявності протиправної бездіяльності з боку позивача та щодо наявності в нього права на отримання спірної додаткової винагороди за спірний період, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, на підставі наявних доказів.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відносно доводів відповідача про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Приписами частин третьої і п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому, суд зазначає, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при звільненні позивача було ознайомлено з грошовим атестатом та належним чином ознайомлено з відповідним розрахунком виплаченого йому грошового забезпечення, зокрема, виплаченої додаткової винагороди. Відповідних доказів до суду не подано.

Так, відповідачем не зазначено обґрунтованих підстав щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Під час розгляду справи судом таких обставин не встановлено.

Інших доводів щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду відповідачем не наведено.

Отже, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, позивачем не надано до суду належних доказів щодо вчинення відповідачем протиправної бездіяльності або щодо наявності порушеного права позивача. Судом таких обставин також не встановлено.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог позивача без задоволення.

Керуючись ст.ст. 19, 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН