Рішення № 128256477, 19.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

19 червня 2025 року №520/5966/24

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000030/2 від 03 лютого 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2024/000120.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем до митниці під час оформлення вантажу надано усі документи, котрі свідчать про правомірність визначення вартості товару за ціною договору та правильності числових значень, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000030/2 від 03.02.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000048 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, так як відповідачем порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Також зазначив, що статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ. Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей використаних при обчисленні митної вартості. У результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. Наданими декларантом документами висновки митного органу не спростовано, отже прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000030/2 від 03.02.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000048 є правомірними та обґрунтованими.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб`єкт господарювання 22.05.2023. Основний вид діяльності за КВЕД: 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет.

Інші види діяльності за КВЕД: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку.

Судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та компанією TIANJIN BORUITE BICYCLE CO., LTD (продавець) укладено договір №BRT233005-3 від 20.09.2023, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар - велосипеди (далі - товар) за умовами вказаного договору.

Товар поставляється в кількості, асортименті та за цінами, відповідно до узгоджених та підписаних обома сторонами інвойсів, який є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до інвойсу №BRT233005-3 від 20.09.2023 позивачем придбано товар - велосипеди з шарикопідшипниками:

- bicycle/велосипед BETTY-24" WITH BASKETS (в комплекті з корзиною) - 80 шт. (сет); bicycle/велосипед BETTY-26" WITH BASKETS (в комплекті з корзиною) - 72 шт. (сет); bicycle/велосипед SMILE-24" - 44 шт. (сет); bicycle/велосипед SMILE-26" - 40 шт. (сет); bicycle/велосипед FAST-24" - 44 шт. (сет); bicycle/велосипед FAST-26" - 40 шт. (сет). Торговельна марка CROSS.

- bicycle/велосипед SPARK-24"SD - 44 шт. (сет); bicycle/велосипед SPARK-26"SD 40 шт. (сет); bicycle/велосипед SPARK-26"AD - 42 шт. (сет); bicycle/велосипед EVEREST-24" 81 шт. (сет); bicycle/велосипед EVEREST-26 - 81 шт. (сет). Торговельна марка CrossBike.

- bicycle/велосипед APOLLO-24" 81 шт. (сет); bicycle/велосипед APOLLO-26" 81 шт. (сет); bicycle/велосипед BEST MATE-24" 42 шт. (сет); bicycle/велосипед BEST MATE-26" 42 шт. (сет); bicycle/велосипед CALYPSO-24" 39 шт. (сет); bicycle/ велосипед CALYPSO-26" 39 шт. (сет); bicycle/велосипед DRONE-24" 39 шт. (сет); bicycle/велосипед DRONE-26" 39 шт. (сет). Торговельна марка TITAN. Для зручності транспортування товар поставлявся у розібраному стані. Виробник TIANJIN BORUITE BICYCLE CO.,LTD. Країна виробництва CN, Китай.

З метою розмитнення товару позивачем через декларанта до митного посту "Столичний" Київської митниці подана митна декларація №24UA100320403670U0 від 02.02.2024.

На підтвердження заявленої у митній декларації №24UA100320403670U0 від 02.02.2024 митної вартості товару, яка становить 33039,50 доларів США. Разом з декларацією позивачем до митного органу надані наступні документи: 1) пакувальний лист №BRT233005-3 від 23.11.2023; 2) рахунок-фактура (iнвойс) №BRT233005-3 від 20.11.2023; 3) автотранспортна накладна (CMR) №30/01-03 від 30.01.2024; 4) сертифiкат про походження товару №23C040000732/00006 від 27.12.2023; 5) банківський платіжний документ, що стосується товару (SWIFT - повна оплата за товар) від 09.01.2024; 5) документ, що підтверджує вартість перевезення товару (рахунок від експедитора ТОВ "Клевер Тім" №290124/03 від 29.01.2024; 7) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №BRT233005-3 від 20.09.2023; 8) договір про надання послуг митного брокера №МБ019/01 від 04.12.2023; 9) договір (контракт) про перевезення (з ТОВ "Клевер Тім") №1511/23/02 від 15.11.2023; 10) заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 25.01.2024; 02.02.2024; 11) разова перепустка №ПР-76255 від 02.02.2024.

Декларантом отримано електронне повідомлення (запит) митного органу, в якому зазначено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом 03.02.2024 ФО-П ОСОБА_1 надав копію митної декларації країни-відправлення (Китай) з перекладом, висновок експерта від 02.02.2024 №20-02/02-2024, прайс-лист.

Однак, за результатом поданих документів, митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA10000/2024/000032/2 від 03.02.2024.

Зі змісту вказаного рішення відповідача вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення є невідповідність наданих документів заявленій митній вартості товарів.

Джерелом інформації для даного рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар, зокрема оформлений раніше у схожій кількості, за фактами митних оформлень, що наявні у АСМО Інспектор: МД № UA500500/2024/002230 від 22.01.2024. Коригування митної вартості здійснено за резервним методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості: товар 1) 83,80 дол. США/кг.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000048.

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:

- спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше;

- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст.53 МКУ, та відмова декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості.

Так, щодо спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Таким чином, у Київської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формально-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч.2 ст.52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо доводів митного органу про те, що документи, подані позивачем не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрати щодо транспортування товару, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Так, до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат.

Таким чином, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару. Основною вимогою законодавства до таких документів є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.

Судом встановлено, що на підтвердження заявленої у митній декларації №24UA100320403670U0 від 02.02.2024 митної вартості товару позивачем надані наступні документи: пакувальний лист №BRT233005-3 від 23.11.2023; рахунок-фактура (iнвойс) №BRT233005-3 від 20.11.2023; автотранспортна накладна (CMR) №30/01-03 від 30.01.2024; сертифiкат про походження товару №23C040000732/00006 від 27.12.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару (SWIFT - повна оплата за товар) від 09.01.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (рахунок від експедитора ТОВ "Клевер Тім" №290124/03 від 29.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №BRT233005-3 від 20.09.2023; договір про надання послуг митного брокера №МБ019/01 від 04.12.2023; договір (контракт) про перевезення (з ТОВ "Клевер Тім") №1511/23/02 від 15.11.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 25.01.2024; 02.02.2024; разова перепустка №ПР-76255 від 02.02.2024.

Крім того, надавались копія митної декларації країни відправлення (Китай) з перекладом, висновок експерта від 02.02.2024 №20-02/02-2024 та прайс-лист продавця.

Таким чином, декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм митного Кодексу України щодо документального підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, на підставі яких можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.

Отже, вказані доводи відповідача щодо непідтвердження позивачем митної вартості товарів спростовуються матеріалами справи.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст.53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.

Стосовно доводів представника відповідача про не надання позивачем до митного оформлення товару транспортних(перевізних) документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачених положенням Наказу №599, суд зазначає, що транспортнийдокумент CMR №30/01-03 від 30.01.2024 та калькуляція транспортнихвитрат(вартості перевезення) у вигляді довідки про вартість транспортування №290124/03 від 29.01.2024 з повною деталізацією послуг надавалася декларантом до митного органуз первинною митною декларацією. Крім того, відповідачем при первинному отриманні зазначених документів, не було встановлено їх недоліків чи розбіжностей з іншими числовими значеннями в інших документах, поданими до митного контролю.

Представник позивача в позовній заяві зазначає, що акти виконаних робіт з експедитором та банківські документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не могли бути надані на вимогу митного органу, оскільки такі документи ще не булискладені та підписані сторонами з тих причин, що організація перевезення і саме перевезення товаруне було завершене на момент його митного оформлення та товар не був доставлений до кінцевого місця призначення згідно умов Договору №1511/23/02 транспортного експедирування від 15.11.2023.

Щодоне надання декларантом при митному оформленні товару коносаменту (договоруморського перевезення), суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про транспортно експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно до положень частини першої статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та договору транспортного експедирування №1511/23/02 від 15.11.2023, експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Тобто, відповідно до договору транспортного експедирування, Експедитор повністю бере на себе зобов`язання перед Клієнтом по організації перевезення, для цього він може укладати договори з перевізниками, судноплавними компаніями, тому за таких умов Клієнт ніяк не взаємодіє із залученими перевізниками, судноплавними компаніями Експедитора, так як це суперечить самому принципу експедирування.

Більш того, чинним законодавством не вимагається та не передбачено подачі декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини декларанта та перевізників, третіх осіб, яких було залучено Експедитором. При цьому, достатнім та належним доказом отримання послуг з перевезення є договір транспортного експедирування послуг з організації такого перевезення, що підтверджує взаємозв`язок декларанта-позивача і Експедитора.

Також представник позивача в позовній заяві зазначив, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, не надавалися з причин того, що страхування не здійснювалося і підтверджується довідкою про транспортні витрати №290124/03 від 29.01.2024, а тому це виключало обов`язок декларанта надавати страхові документи на момент декларування.

Калькуляція виробника не надавалась до митного оформлення, оскільки відповідно до положень ч.3 ст.53 МК України надання додаткових документів, які запитуються митницею, здійснюється тільки при їх наявності. Оскільки, умовами контракту та виробником товару не забезпечено наявності такої калькуляції такий документ не поданий декларантом.

Відомості щодо вартості обробки, зберігання, перевантаження, отримання дозвільних документів оцінюваної партії товару у транзитній країні не надавалися на запит митного органу у зв`язку з тим, що калькуляція та деталізація всіх витрат, які виникли під час перевезення до митного кордону з Україною, у тому числі витрат на обробку, зберігання, перевантаження, отримання дозвільних документів, надавалася на момент декларування з первинною митною декларацією у вигляді довідки про транспортні витрати №290124/03 від 29.01.2024, видана ТОВ "Клевер Тім", в якій зазначено, що вартість транспортування вищевказаного вантажу (контейнер HASU5120520, коносамент №232028674 HS123112252) на адресу ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) від місця завантаження (Xingang, China) до митного кордону України складає 106772,60 грн, у тому числі: 1) міжнародне морське перевезення вантажу за межами України (Xingang-Gdansk) - 51004,49 грн; 2) долдаткові послуги з контейнерів а вантажів за межами державного кордону України - 10398,11 грн; 3) транспортні міжнародні послуги вантажів по маршруту: Гданськ (Польща)-м/п Ягодин - 45370,00 грн. Страхування вантажу не проводилось.

Як встановлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів.

У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" №303-A).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000030/2 від 03.02.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2024/000120, прийняті Київською митницею протиправнимі та підлягають скасуванню.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача у прохальній частині просить суд здійснити розподіл витрат на професійну правову допомогу, однак, позовна заява не місить жодного обґрунтування заявленого клопотання, точну суму, яка підлягає розподілу, та докази оплати наданої правової допомоги. Вказане позбавляє суд можливості вирішити питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Керуючись ст.ст.19, 134, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської митниці (бульв.Гавела Вацлава, буд.8А, м.Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000030/2 від 03 лютого 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2024/000120.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульв.Гавела Вацлава, буд.8А, м.Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4693 (чотири тисячі шістсот дев`яносто три) гривні 95 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 19 червня 2025 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО