Рішення № 128254980, 19.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року справа №320/48881/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оформлене листом від 29.08.2023 № 1000-0202-8/129774 про відмову ОСОБА_1 у призначенні, нарахуванні та виплаті грошової допомоги;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, у відповідності до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він працював на посадах, на яких набув права на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, звернувшись з заявою до відповідача про отримання вказаної допомоги отримав відмову у її виплаті у зв`язку з тим, що період роботи в Кремінській дитячо-юнацькій спортивній школі на посаді тренера-викладача не належить до посад педагогічних працівників, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2000 року № 963 «Про затвердження Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» та не може бути зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право па пенсію за вислугу років».

Позивач вважає таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправною, та такою, що порушує його права.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №320/48881/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача надано до суду відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В обгрунтування заперечень зазначив про те, що періоди роботи позивача в ДЮСШ на посаді тренера-викладача не може бути зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Також, зазначає, що за матеріалами електронної пенсійної справи позивача загальний страховий стаж, розрахований відповідно до наданих документів становить - 42 роки 5 місяців 25 днів. Стаж на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» - «ж» ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» - взагалі відсутній.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 29.08.2023 №1000-0202-8/129774, за результатом розгляду звернення позивача повідомлено про те, що з 26.08.1986 він працює у Кремінській дитячо-юнацькій спортивній школі Луганської області тренером-викладачем та ця посада не належить до посад педагогічних працівників, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2000 року № 963 «Про затвердження Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», у зв`язку з чим, періоди роботи у Кремінській дитячо-юнацькій спортивній школі Луганської області на посаді тренера-викладача не можуть бути зараховані до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Приписами п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено в "Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі Порядок № 1191).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Згідно з п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

В п. п. 6, 7 Порядку № 1191 зазначено, що для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону № 1058-IV станом на день її призначення (п.6). Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (п.7).

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІІ, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року у справі № 234/13835/17.

Так, судом встановлено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 містяться, зокрема, наступні записи:

- запис за № 3: 26.08.1986 - позивач призначений тренером-викладачем Кремінської ДЮСШ з вільної боротьби;

- запис за № 4: 31.12.2020 позивач звільнений з посади у зв`язку з переведенням до ДЮСШ Кремінської міської ради Луганської області Управління освіти, культури, молоді та спорту Кремінської міської ради;

- запис № 5: 01.01.2021 позивача прийнято на посаду тренера-викладача у порядку переведення до Кремінської дитячо-юнацької спортивної школи Кремінської районної ради підпорядкованої Управління освіти, культури, молоді та спорту Кремінської міської ради;

- запис №6: 04.02.2021 позивач звільнений з посади тренера-викладача у порядку переведення до ДЮСШ Кремінської міської ради підпорядкованій Управлінню освіти, культури, молоді та спорту Кремінської міської ради Луганської області;

-запис №7: 05.02.2021 позивач прийнятий на посаду тренера-викладача з вільної боротьби Кремінської ДЮСШ у зв`язку з переведенням до Кремінської ДЮСШ Кремінської міської ради підпорядкованої Управлінню освіти, культури, молоді та спорту Кремінської міської ради Луганської області.

Суд звертає увагу, що записи в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 здійснені у хронологічній послідовності, не містять виправлень.

Окрім того, матеріали справи містять довідку Управління освіти, культури, молоді та спорту Кремінської міської ради від 03.08.2023 №262, інформація в якій повністю співпадає з записами у трудовій книжці позивача.

Більш того, матеріали справи містять довідку Управління освіти, культури, молоді та спорту Кремінської міської ради від 04.07.2023 №206, видану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому, що він безперервно з 26.08.1986 року по нинішній час працює у Кремінській дитячо-юнацькій спортивній школі Луганської області. Також, у довідці зазначено, що за весь час роботи у Кремінській ДЮСШ тренер-викладач Сергій Куранов жодного разу не був у неоплачуваній відпустці.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що позивач з 26.08.1986 дійсно працює у Кремінській дитячо-юнацькій спортивній школі Луганської області на посаді тренера-викладача з вільної боротьби.

Суд зазначає, що згідно з наявним в матеріалах пенсійної справи розрахунком стажу позивача (форма РС-право) вбачається, що вищевказані періоди роботи: з 26.08.1986 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 30.06.2023 зараховані до страхового стажу, який становить 36 років 10 місяців 6 днів.

Підставою для незарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача у Кремінській дитячо-юнацькій спортивній школі Луганської області на посаді тренера-викладача слугувало те, що дана посада не належить до посад педагогічних працівників, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2000 року № 963 «Про затвердження Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», на що суд зазначає наступне.

Приписами статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VІІІ визначено складники системи освіти, а саме: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; світа дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Отже позашкільна освіта разом із іншими освітами становить структуру (систему) освіти в Україні.

Відповідно до Конституції України державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади, визначено в Законі України «Про позашкільну освіту» від 22.06.200 № 1841-ІІІ (далі Закон № 1841-ІІІ).

В статті 1 Закону № 1841-ІІІ визначено, що позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб`єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти; система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об`єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об`єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов`язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи; інші суб`єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти;

Згідно частини третьої статті 12 Закону № 1841-ІІІ, заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433, затверджено Перелік типів позашкільних навчальних закладів та Положення про позашкільний навчальний заклад.

В п. 1 Перелік типів позашкільних навчальних закладів зазначено, що Дитячо-юнацькі спортивні школи це комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту, дитячо-юнацькі спортивні школи для осіб з інвалідністю, спеціалізовані дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву, спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи для осіб з інвалідністю паралімпійського та дефлімпійського резерву.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, де зазначено, що викладачі всіх спеціальностей віднесені до посад педагогічних працівників (п.4).

Суд звертає увагу, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 993 затверджено Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу, де передбачено такі посади працівників освіти вказаного виду позашкільного навчального закладу як, зокрема, тренер-викладач.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78, діяльність на посаді тренера-викладача у спортивних школах всіх типів зараховується до стажу педагогічної роботи.

Отже, згідно з вищевказаними приписами чинного законодавства, тренер-викладач дитячо-юнацької спортивної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Суд зазначає, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, посада тренера-викладача дитячо-юнацької спортивної школи не була передбачена.

Однак листом від 16.02.1994 № 01-3/96-02 Міністерство соціального захисту населення України повідомило, що назви посад працівників установ освіти у даному переліку не відповідають їх назвам, передбачених діючими нормативними документами по штатах та оплаті праці, що викликає труднощі при визначенні права на пенсію за вислугу років працівникам установ освіти. Зокрема, діючим законодавством у дитячо-юнацьких спортивних школах передбачаються посади тренерів-викладачів.

З аналізу наведених положень суд доходить до висновку, що посада тренера-викладача в дитячо-юнацькій спортивній школі, на яких працював ОСОБА_1 з 26.08.1986 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 30.06.2023 відноситься до педагогічної і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи. Відповідно, такий стаж роботи підлягає зарахуванню до спеціального стажу у розумінні п."е" ст.55 Закону № 1788-ХІІ, п.7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Між тим, на думку суду, відсутні підстави для визначення судовим рішенням конкретної кількості років, місяців та днів стажу позивача, який підлягає зарахуванню до спеціального, адже такими повноваженнями наділений саме пенсійний орган.

У свою чергу, для нарахування та виплати позивачу спірної грошової допомоги суду достатньо констатувати, що спеціальний страховий стаж становить понад 35 років.

При цьому суд зауважує, що право на отримання такої грошової допомоги не залежить та не пов`язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком (постанова Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 127/9277/17).

Отже, враховуючи те, що позивач досяг пенсійного віку, має необхідний страховий стаж, працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії не отримував, то суд вважає, що ОСОБА_1 дотримано всіх необхідних умов для виплати йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що визначені пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV.

Щодо обраного способу судового захисту, суд зазначає наступне.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає, що в спірних правовідносинах достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладену у листі від 29.08.2023 № 1000-0202-8/129774 у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, із обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладену у листі від 29.08.2023 № 1000-0202-8/129774 у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, юридична адреса: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, юридична адреса: 08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) 60 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 червня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.